Ухвала

від 11.11.2024 по справі 910/7481/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.11.2024Справа № 910/7481/24 (910/12501/24)

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., дослідивши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" (03067, місто Київ, вулиця Машинобудівна, будинок 50, офіс 209; ідентифікаційний код 39532133)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна транспортна інфраструктура" (03148, м. Київ, вул. Кучера Василя, буд. 3; ідентифікаційний код 42229523)

про стягнення 254 249 923, 97 грн,

в межах справи № 910/9327/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпроект-Інвест" (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 21, офіс 107/3; ідентифікаційний код 32735530)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" (03067, місто Київ, вулиця Машинобудівна, будинок 50, офіс 209; ідентифікаційний код 39532133)

про банкрутство

Представники: не викликались

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії процедури розпорядження майном боржника, введеної ухвалою від 11.07.2024 перебуває справа № 910/7481/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасна транспортна інфраструктура" про стягнення 254 249 923, 97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов договору №СТІ/19/11-01 від 18.11.2019 ним було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 351 773 478, 00 грн, проте, відповідачем було фактично виконано роботи на загальну суму 97 523 554, 03 грн, що підтверджується: довідкою форми КБ-3 від 29.12.2024 на суму 26 745 041, 22 грн, довідкою форми КБ-3 від 29.12.2024 на суму 70 778 512, 81 грн. Таким чином, сума отриманого підрядником, але не використаного авансу за договором становить 254 249 923, 97 грн.

01.11.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію-вимогу, в якій його було зобов`язано в термін до 01.12.2023 надати документи, що підтверджують використання отриманого авансу, у разі ненадання документів у вказаний термін, позивач вимагав негайно повернути отримані у вигляді авансу кошти за договором №СТІ/19/11-01 від 18.11.2019 в сумі 254 250 193, 97 грн. Однак, кошти відповідачем повернуто не було. У зв`язку з тим, що відповідачем були порушені вимоги п. 4.2 договору № СТІ/19/11-01 від 18.11.2019, ст. 525, 526, 530, 626, 629, 837 838 ЦК України, позивач й звернувся до суду з вимогою про повернення отриманого авансу за договором №СТІ/19/11-01 від 18.11.2019 в сумі 254 250 193, 97 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028 грн.

Згідно п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір перераховується в безготівковій або готівковій формі.

Відтак, при зверненні із позовною заявою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" повинно було сплатити судовий збір в сумі 1 059 800, 00 грн.

Натомість, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" до поданої заяви не додано доказів справи судового збору в установленому законом порядку та сумі.

В той час, у поданій заяві позивач просив суд відстрочити сплату судового збору до моменту ухвалення судового рішення у справі, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" перебуває в складному фінансовому становищі.

Так, відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Суд вважає за доцільне вказати, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Проаналізувавши вказані положення, слід зазначити, що дії суду при розгляді клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін. Окрім того, господарському суду надано лише право, а не покладено обов`язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про відстрочення сплати ними судового збору. Тобто, вказана норма є суб`єктивною та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть суду дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору.

Як вбачається з вищевикладеного єдиною підставою для вчинення судом зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір" дій є врахування ним майнового стану сторони.

Отже, приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, а саме з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, позивач матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду у справах № 910/12806/15 від 02.12.2015, № 911/1372/15 від 25.12.2015.

Крім того, суд звертає увагу, що у разі відстрочення або розстрочення сплати судового збору господарський суд повинен зазначити в ухвалі (про прийняття заяви чи скарги до провадження або в іншій) конкретний строк (строки) сплати судового збору, який (які) не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд заяви чи скарги. У разі перенесення цієї дати (в зв`язку з відкладенням розгляду справи або з інших причин) відповідно може бути продовжено й строк (строки), на які відстрочено або розстрочено сплату судового збору, про що господарським судом зазначається у відповідній ухвалі.

Таким чином, заявляючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, заявник повинен вказати конкретну дату, до якої він просить відстрочити сплату судового збору, та у випадку задоволення судом клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд повинен зазначити в ухвалі (про порушення провадження у справі, про відкладення розгляду справи, тощо) конкретний строк, до якої заявник повинен сплатити судовий збір, та такий строк не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд заяви, з огляду на що суд вважає клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору до розгляду заяви по суті необґрунтованим.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочки сплати судового збору.

При цьому, суд вказує, що заявником не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність належних підстав для відстрочення сплати судового збору.

У свою чергу, особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.

Разом з тим, суд зазначає, що заявником не долучено до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження можливості його у майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у даній справі, сплатити судовий збір у встановленому законодавством розмірі, і не вказано, до якої конкретної дати заявник просить суд відстрочити сплату судового збору.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов`язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

З огляду на викладене вище, розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про недоведеність заявником обставин, які перешкоджають сплаті судового збору в розумінні ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а відтак, вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Ураховуючи вищенаведене, суд зазначає, що документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення поштового зв`язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Однак позивачем до матеріалів позовної заяви не надано жодних доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Нормами ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 174 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд приходить до висновку, що наведені обставини є підставою для залишення позовної заяви без руху відповідно до ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 174 та 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" - залишити без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 1 059 800, 00 грн.

3. У разі усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Ухвала набрала законної сили 11.11.2024 та оскарженню не підлягає.

Суддя Сергій СТАСЮК