Рішення

від 16.10.2024 по справі 910/6153/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2024Справа № 910/6153/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.ЕНЕРДЖІ-КІРОВОГРАД"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 30740764,72 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Єфремов В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу та санкцій за договором №1278/01 від 13.12.2019, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань оплатити електричну енергію за період: жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.

Відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що виникнення боргу зумовлене з настанням обставин непереборної сили, оскільки з 24.02.2022 введено на території України воєнного стану, а отже розрахунки з оплати електричної енергії за договором №1278/01 від 13.12.2019 на думку відповідача мають здійснюватись з повним врахуванням положень наказів Міністерства енергетики України, зокрема, Наказу № 140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та Наказу № 206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим" тарифом".

Крім того, відповідач зазначає, що станом на 17.05.2024 позивач має перед відповідачем заборгованість за послугу з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця в сумі 24653586,49 грн.

Постановою НКРЕКП від 03.04.2024 № 652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено у такій редакції:

«Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».

Відповідач вважає, що оскільки у позивача наявна заборгованість перед відповідачем за послуги з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії, в силу положень абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332, позовні вимоги в частині стягнення 24653586,49 грн не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 17.07.2024 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.09.2024.

12.08.2024 та 30.08.2024 відповідачем були подані клопотання про доручення доказів на підтвердження часткової оплати ним боргу на суму 277543,11 грн та 29621,87 грн, що разом складає - 307164,98 грн.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 02.09.2024 представник позивача просив суд позов задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечив, просив закрити провадження у справі на суму часткової оплати і зменшити заявлені позовні вимоги на суму відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, що виникли в період з 08.09.2022 по 26.01.2024. Судом було оголошено перерву у судовому засіданні 02.09.2024 до 16.10.2024.

Позивачем було подано докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та письмові пояснення стосовно тверджень відповідача про зменшення суми боргу сумі 24653586,49 грн.

Позивач не погоджується з позицією відповідача щодо зменшення основного боргу відповідача перед позивачем шляхом зменшення судом заявлених позовних вимог на суму відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, що виникли в період з 08.09.2022 по 26.01.2024. Позивач вважає, що у даному випадку у відповідача є право звернутись до суду з відповідним позовом, крім того, у строк для подання відзиву, відповідач мав можливість подати зустрічну позовну заяву.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 16.10.2024 представник відповідача заперечив проти позову повністю, представник позивача не з`явився, однак подав заздалегідь клопотання про розгляд справи без його участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - Гарантований покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.ЕНЕРДЖІ-КІРОВОГРАД" (далі - виробник за «зеленим» тарифом, позивач) було укладено Договір №1278/01 від 13.12.2019 (далі - Договір) та додаткові угоди № 579/01/20 від 20.03.2020 та №207/01/21 від 04.02.2021 за умовами яких виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Постанова №641).

Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Відповідно до п. 2.4 Договору виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (п. 3.1 Договору).

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору).

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10

Порядку (п. 3.3 Договору).

Так, відповідно до п. 8.3 Порядку купівля гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

Відповідно до п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.2 Порядку з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

У п. 10.3 Порядку вказано, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.

У п. 10.4 Порядку зазначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

На виконання умов Договору виробником було згенеровано та відпущено, а гарантованим покупцем прийнято електричну енергію: у обсязі 1083868 кВт за жовтень 2021 року на суму 5239504,62 грн; 513771 кВт за лютий 2022 року на суму 2423128,99 грн; 783307 кВт за березень 2022 року на суму 3694357,80 грн; 934127 кВт за квітень 2022 року на суму 4405679,22 грн; 1420997 кВт за травень 2022 року на суму 6701933,41 грн; 1425608 кВт за червень 2022 року на суму 6723680,54 грн, що підтверджується відповідними актами купівлі-продажу електроенергії підписаними обома сторонами.

Відповідно до п. 4.1 Договору продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії виробнику за "зеленим" тарифом відповідно до глави 9 Порядку.

Згідно з п. 8 ч. 9 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників та активних споживачів, яким встановлено "зелений" тариф.

Беручи до уваги умови Договору та п. 10.1 Порядку, зобов`язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за 1-10 дні місяця мало бути виконане відповідачем у строк до 15 числа (включно) розрахункового місяця, а з оплати поставленої електричної енергії за 11-20 дні місяця до 25 числа включно розрахункового місяця.

Враховуючи вимоги Договору та п. 10.4 Порядку відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням товариству 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Проте, відповідач здійснив лише часткову оплату відпущеної електроенергії за спірні період загалом у сумі 26504582,84 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач під час розгляду даного спору здійснив оплату боргу у сумі 307164,98 грн (окремими платежами: 29621,87 грн, та 277543,11 грн).

Наведене підтверджує факт відсутності боргу в частині 307164,98 грн станом на день ухвалення рішення.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 №13/51-04.

Враховуючи наведене, суд закриває провадження у справі в частині 307164,98 грн.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказує на те, що строк для 100% оплати електроенергії не настав, оскільки за умовами п. 10.4 Порядку встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

За твердженнями відповідача його обов`язок з оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду можливий лише після настання останньої з нижченаведених обставин: отримання гарантованим покупцем підписаного продавцем акту купівлі продажу електроенергії; оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Відповідач також зазначає, що позивачем не враховано, що частина зобов`язання сторін в заявлений період виникли під час дії воєнного стану. У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України введено воєнний стан указами Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», який діє станом і на сьогодні.

З метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану, Міністерством енергетики України прийнято Накази від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та (далі - Наказ № 140) від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» (далі - Наказ № 206).

Наказом №140 Міністерство енергетики України встановило обов`язок Гарантованого покупця, з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з відповідачем, із дотриманням Порядку та з урахуванням положень Наказу №140.

Пунктом 1.1 Наказу № 140 визначено, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності ДП «Гарантований покупець») станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15% від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з сонця ( п 1.1.1).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 140 у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1.1.1 - 1.1.5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 цього пункту, а підпункт 1.1.6 цього пункту не застосовується.

За результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності ДП «Гарантований покупець») станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1.1.1 - 1.1.5 цього пункту (п.1.3).

Наказом № 206 також встановлено, що ДП «Гарантований покупець» на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - виробники), що мають договірні відносини з державним підприємством «Гарантований покупець», із дотриманням вимог Порядку, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 цього наказу.

Пунктом 2 Наказу № 206 визначено, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності державного підприємства «Гарантований покупець») станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 18 % від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з сонячного випромінювання (пп.1 пункту 2);

Пунктом 3 Наказу № 206 установлено, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку державного підприємства «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності державного підприємства «Гарантований покупець») станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.

Таким чином, відповідач стверджує, що ним здійснюються розрахунки за 2022 рік з повним врахуванням положень цих Наказів.

Натомість, суд відхиляє наведені вище твердження відповідача, враховуючи, наступне.

Так, у Наказі № 140:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець";

- наказ не звільняє ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;

- наказ не змінює обов`язок ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

З 05.07.2022 року Наказ № 140 втратив чинність, натомість набув чинності Наказ № 206.

Так, у Наказі № 206:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець";

- наказ не звільняє ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;

- наказ не змінює обов`язок ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Правовий аналіз названих підзаконних правових актів дає підстави для висновку про те, що на час воєнного стану на ДП "Гарантований покупець" було покладено обов`язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 констатував про наявність правових підстав для застосування наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії у період дії воєнного стану.

Надаючи правову оцінку змісту вказаних наказів, об`єднана палата дійшла висновку, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.

Разом з цим об`єднана палата наголошує на тому, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів №140 та №206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії") строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.

ДП "Гарантований покупець" не надав суду належні та допустимі докази відсутності на його рахунках коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел.

Суд звертає увагу, що відповідний підзаконний нормативний акт прийнятий в рамках та на виконання приписів законодавства та, зокрема, з метою уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану, а отже не може тлумачитись всупереч меті його прийняття.

Суд наголошує, що згідно Закону України "Про правотворчу діяльність" правотворча діяльність здійснюється відповідно до принципів: 1) верховенства права, що включає, але не виключно, принципи законності, юридичної визначеності, запобігання зловживанню повноваженнями, рівності перед законом та недискримінації, доступу до правосуддя; 2) пріоритетності утвердження та забезпечення прав і свобод людини, дотримання міжнародних стандартів у сфері прав людини; 3) демократичності; 4) пропорційності; 5) необхідності та обґрунтованості; 6) системності; 7) наукового забезпечення; 8) ресурсної забезпеченості.

Законодавство України - це взаємопов`язана та упорядкована система нормативно-правових актів України і чинних міжнародних договорів, яка структурується від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили (стаття 19 цього Закону) з урахуванням: 1) засад конституційного ладу в Україні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб`єкта правотворчої діяльності, визначеної Конституцією України та (або) законом; 3) інших особливостей, визначених Конституцією України та (або) законом.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи із змісту принципу пропорційності як однієї з складових верховенства права, завжди передбачається існування легітимної та істотної мети, заради досягнення якої обмежується право. Процедура встановлення обмеження, обґрунтованість та виправданість засобу досягнення поставленої мети, пропорційність та сумірність обмежень залишаються прерогативою закону та суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про відсутність підстав для тлумачення норм Наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов`язок ДП "Гарантований покупець" здійснити своєчасний розрахунок відповідно чинного законодавства, Порядку № 641 та Типового договору, затвердженого НКРЕКП.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6158/23.

Що ж стосується твердження відповідача про зменшення судом вимог позову на суму 24653586,49 грн, що становить заборгованість позивача перед відповідачем за послуги з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії, в силу положень абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332, то суд зазначає наступне.

В постанові НКРЕКП № 652 від 03.04.2024 вказано, що гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.

З наведеного вбачається право відповідача припинити свої зобов`язання перед позивачем за спірний період шляхом зарахування зустрічних вимог, що відповідно до ч. 2 ст. 601 ЦК України може здійснюватися за заявою.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач звертався до позивача із відповідною заявою про припинення зобов`язання відповідача з оплати боргу за Договором у спірні періоди на суму 24653586,49 грн, відповідно підстав для зменшення розміру боргу у цій справі на вказану суму суд не вбачає.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений права в судовому порядку стягнути з позивача 24653586,49 грн в межах окремого позовного провадження.

Отже, враховуючи те, що сума основного боргу відповідача у розмірі 26197417,86 грн, за поставлену йому позивачем електричну енергію відповідно до Договору за актами купівлі-продажу електроенергії за спірні періоди підтверджена належними та допустимими доказами, та станом на день ухвалення цього рішення матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем цієї суми боргу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 26197417,86 грн.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суми боргу по кожному періоду окремо, з урахуванням часткових оплат, було нараховано 1232879,89 грн 3% річних та 3003302,99 грн інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки позивача наведених вище сум фінансових санкцій судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 3003302,99 грн інфляційних втрат та 1232234,95 грн 3% річних, у стягненні 644,94 грн 3% річних суд відмовляє.

Що стосується клопотання Відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання зменшення нарахованих позивачем сум 3 % річних та інфляційних втрат, суд притримується того, що заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі статті 233 ГК України, статі 551 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19 та від 31.01.2022 у справі № 910/15116/18.

Суд вказує, що аргументація відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат більше стосується питання зменшення штрафних санкцій, що наразі не входить до предмету розгляду по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

Окрім суми судового збору позивачем було також понесено витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн, на підтвердження чого до справи долучено наступні докази:

- договір №3 про надання правничої допомоги від 24.04.2024 укладений між адвокатом Сидоренко Є.О. та позивачем;

- акт прийому-передачі виконавчих робіт №1 від 02.09.2024 де вказано роботи виконані адвокатом та їх вартість (підготовка до складання та подання позовної заяви вартістю 5000 грн, збір доказів, складання та надіслання суду і відповідачу позовної заяви з додатками вартістю 10000 грн, представництво інтересів позивача у суді вартістю 5000 грн);

- платіжна інструкція №469 від 27.08.2024 на суму 20000 грн;

- ордер ВА №1076224 від 30.04.2024.

Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідач заперечуючи проти заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що вчинений представником позивача об`єм роботи не відповідає критерію співмірності витрат, зважаючи на витрачений час адвокатом позивача.

Однак відповідачем жодним чином не доведено, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу під час вирішення даного спору є неспівмірними із фактично наданими послугами та предметом даного спору.

Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані позивачем докази на підтвердження об`єму наданих послуг, встановив, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн є підтвердженими, а відповідачем не доведено неспівмірності цих витрат відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволений позовних вимог, а отже з відповідача підлягає стягненню 19991 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд звертає увагу позивача, що у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині 307164,98 грн йому підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у сумі 4607,47 грн на підставі окремої заяви позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині стягнення 307164,98 грн боргу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.ЕНЕРДЖІ-КІРОВОГРАД" (25014, м. Кропивницький, вул. Руслана Слободянюка, 227; ідентифікаційний код 38268760) 26197417 (двадцять шість мільйонів сто дев`яносто сім тисяч чотириста сімнадцять) грн 86 коп. боргу, 1232234 (один мільйон двісті тридцять дві тисячі двісті тридцять чотири) грн 95 коп. 3% річних, 3003302 (три мільйони три тисячі триста дві) грн 99 коп. інфляційних втрат, а також 456494 (чотириста п`ятдесят шість тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн 34 коп. судового збору та 19991 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто одну) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 11.11.2024.

Суддя Р.Б. Сташків