Рішення

від 12.11.2024 по справі 910/3077/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2024Справа № 910/3077/24

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

Справу № 910/3077/24

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" до проАкціонерного товариства "Київметробуд" стягнення 16 878,68 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київметробуд" про стягнення 16 878,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором комплексного банківського обслуговування суб`єктів господарювання № 2018/КД/028-0102 від 20.12.2018, внаслідок чого виникла заборгованість за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 6683,00 грн. Крім того, за несвоєчасне погашення комісії нарахована пеня в розмірі 6764,66 грн, 3% річних - 653,57 грн та інфляційні втрати в розмірі 2777,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі № 910/3077/24 позовну заяву і додані до неї документи повернуто Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк», з посиланням на положення ч. 4 ст. 174 ГПК України, згідно з якою, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі № 910/3077/24 скасовано. Справу №910/3077/24 передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

19.06.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну найменування відповідача з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" на Акціонерне товариство "Київметробуд".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3077/24 та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

08.08.2024 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом до електронного кабінету відповідача у порядку, визначеному законом, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа відповідачу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.07.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

20.12.2018 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" та Акціонерним товариством "Київметробуд" в особі Будівельно-монтажного управління №6 було укладено Договір комплексного банківського обслуговування суб`єктів господарювання № 2018/КД/028-0102 шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до договору.

Відповідно до пункту 2.3 договору, клієнт самостійно обирає визначені в пункті 2.2 послуги, які він бажає отримати, та визначає їх у заяві на визначення послуг, що затверджена актами внутрішнього регулювання банку та розміщена на сайті банку.

Банк надає клієнту послуги, перелік яких визначено даним пунктом: 2.2.1 відкриття та обслуговування (розрахункове та/або касове) поточного рахунку та окремого рахунку для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій відповідно до вимог чинного законодавства України та договору. Банк не відкриває клієнту окремий/інший рахунок в разі відсутності відкритого поточного рахунку в Банку; 2.2.2. комплексне банківське обслуговування рахунку засобами системи, в частині розрахункового обслуговування поточного рахунку та окремого рахунку, а також інформаційного обслуговування іншого рахунку, за умов його (їх) наявності у клієнта, в порядку та на умовах, визначених договором (пункт 2.2 договору).

Пунктом 3.5 договору передбачено, що з підписанням договору клієнт погоджується оплачувати вартість послуг за комплексне банківське обслуговування банком рахунку(ів) клієнта у відповідності з умовами, визначеними у пункті 3.6 та тарифами, які є невід`ємною частиною договору, та розміщені на сайті банку.

Згідно з пунктом 3.6.1 договору обслуговування банком поточного/окремого рахунку клієнта здійснюється за плату, визначену на підставі і у відповідності з затвердженими тарифами банку, що є невід`ємною частиною договору та розміщені на сайті банку та/або на інформаційних дошках у відділеннях банку. Клієнт, за домовленістю з банком, самостійно обирає тарифи на обслуговування, шляхом надання повідомлення, згідно з обраними ним послугами, що діють в банку на дату приєднання до договору, та згідно з якими банк здійснюватиме обслуговування поточного/окремого рахунку.

Відповідно до пункту 3.6.2 договору, клієнт доручає банку списувати з власного поточного рахунку в національній валюті України та/або іноземній валюті, відкритого у банку та в інших банках (списання коштів з поточних рахунків, відкритих в інших банках, здійснюється на підставі платіжної вимоги та у разі, якщо умова про договірне списання коштів передбачена у договорах клієнта, укладених з іншими банками в строки, зазначені в тарифах, або в будь-який момент за межами цих строків (умова про договірне списання), грошові кошти в оплату за розрахункове/касове/дистанційне обслуговування рахунку, згідно з тарифами, в оплату інших наданих банком послуг (торгового еквайрингу/тощо) та/або за відповідним дорученням клієнта. Для цього клієнт доручає банку списувати грошові кошти з будь-якого поточного рахунку в будь-якій валюті, що відкритий клієнтом у банку та/або поточного рахунку відкритого клієнтом в іншому банку. У разі недостатності коштів на поточному рахунку клієнта в національній валюті України, для сплати комісії, з метою проведення розрахунків та операцій по поточному/окремому рахунку клієнта в національній валюті України та/або по поточному рахунку клієнта в іноземних валютах/банківських металах, клієнт уповноважує банк списувати з будь-якого поточного рахунку в іноземній валюті (без подання клієнтом заяви на продаж іноземної валюти), відповідні суми іноземної валюти та продавати на міжбанківському валютному ринку України за курсом уповноваженого банку на день продажу (згідно з нормативно-правовими актами НБУ), а гривневий еквівалент зараховувати на будь-який поточний рахунок клієнта в національній валюті України, з метою проведення банком договірного списання на погашення заборгованості клієнта. Банк здійснює операції продажу відповідно до вимог чинного законодавства України, в 1 тому числі про валютне регулювання і валютний контроль, нормативно-правових актів НБУ. Комісія, належна банку за здійснення зазначених операцій, а також понесені банком при реалізації цього права витрати відшкодовуються за рахунок клієнта в розмірі згідно з затвердженими тарифами банку шляхом договірного списання з поточного рахунку.

Пунктом 3.6.3 договору передбачено, що при відсутності на поточному рахунку клієнта грошових коштів у сумі, достатній для сплати послуг за обслуговування поточного/окремого рахунку у відповідності з тарифами та/або в оплату інших наданих банком послуг, банк має право не проводити видаткові операції по поточному/окремому рахунку клієнта та припинити надавати послуги в будь-який момент з дати виникнення заборгованості, до моменту її оплати клієнтом, або здійснення договірного списання банком (в тому числі з інших рахунків клієнта відкритих в інших банках). У випадку, якщо заборгованість клієнта перед банком, що виникла в процесі надання АБ «УКРГАЗБАНК» банком послуг (в тому числі інших послуг) клієнту, не було списано з будь-якого поточного рахунку клієнта (при договірному списанні), клієнт зобов`язаний відшкодувати банку таку заборгованість у порядку, визначеному підпунктом 5.1.13.

Договірне списання з поточного рахунку Клієнта банком має перевагу над розрахунком клієнта з банком самостійно (пункт 3.7.4 договору).

Згідно з пунктом 4.1.1 договору, банк зобов`язаний проводити комплексне банківське обслуговування поточного/окремого рахунку клієнта та здійснювати за дорученням клієнта розрахункові та касові операції відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 4.2.7 договору, клієнт зобов`язаний сплачувати вартість послуг банку за обслуговування рахунку згідно з тарифами, що є невід`ємною частиною договору та розміщені на сайті банку та/або на інформаційних дошках у відділеннях банку, а також відшкодовувати будь-які документально підтверджені та обґрунтовані витрати банку згідно з умовами цього договору.

Сторони договору домовились, що банк вправі в односторонньому порядку вчиняти односторонній правочин в частині: зміни тарифів, за умови зміни кон`юнктури фінансового ринку та собівартості послуг банку; зміни, доповнення тексту договору; розірвання договору за об`єктивних причин; такий односторонній правочин банку створює та/або змінює відповідним чином права та обов`язки банку та/або клієнта за договором. Правочин, щодо внесення змін та/або доповнень до тарифів та/або тексту договору, або розірвання договору, набуває чинності з першого календарного дня місяця, що слідує за місяцем розміщення на сайті банку http://www.ukrgasbank.com в розділі малому та середньому бізнесу/корпоративним клієнтам. Правочин, щодо розірвання договору за об`єктивних причин, набуває чинності з дати, вказаної в ньому та який було розміщено на сайті банку http://www.ukrgasbank.com в розділі малому та середньому бізнесу/корпоративним клієнтам та/або на інформаційних дошках у відділеннях банку (пункт 8.9.1 договору).

Пунктом 8.9.2 договору передбачено, що клієнт самостійно (не рідше одного разу на місяць та не пізніше 25 (двадцять п`ятого) календарного дня кожного поточного місяця) ознайомлюється з правочином, розміщеним на сайті банку та/або на інформаційних дошках у відділеннях банку, та в разі незгоди із запропонованими в ньому умовами крім правочину, щодо розірвання договору за об`єктивних причин, зобов`язаний письмово повідомити банк про таку незгоду.

Повідомленням до Договору комплексного банківського обслуговування суб`єктів господарювання визначено плату по розрахунково-касовому обслуговуванню по рахунку №26009212007021980.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач з лютого 2020 не здійснював погашення плати за розрахункове обслуговування у повному обсязі. Таким чином, заборгованість відповідача перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" становить 6 683 грн. 00 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Київметробуд" пеню у розмірі 6 764 грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 653 грн. 57 коп., інфляційні у розмірі 2 777 грн 45 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору комплексного банківського обслуговування суб`єктів господарювання № 2018/КД/028-0102 від 20.12.2018 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За частиною 1 та 2 статті 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Відповідно до частини 4 статті 1068 Цивільного кодексу України, клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомленням до Договору комплексного банківського обслуговування суб`єктів господарювання визначено плату по розрахунково-касовому обслуговуванню по рахунку №26009212007021980.

Згідно з пунктом 3.6.1 договору, обслуговування банком поточного/окремого рахунку клієнта здійснюється за плату, визначену на підставі і у відповідності з затвердженими тарифами банку, що є невід`ємною частиною договору та розміщені на сайті банку та/або на інформаційних дошках у відділеннях банку. Клієнт, за домовленістю з банком, самостійно обирає тарифи на обслуговування, шляхом надання повідомлення, згідно з обраними ним послугами, що діють в банку на дату приєднання до договору, та згідно з якими банк здійснюватиме обслуговування поточного/окремого рахунку.

Відповідно до пункту 4.2.7 договору, клієнт зобов`язаний сплачувати вартість послуг банку за обслуговування рахунку згідно з тарифами, що є невід`ємною частиною договору та розміщені на сайті банку та/або на інформаційних дошках у відділеннях банку, а також відшкодовувати будь-які документально підтверджені та обґрунтовані витрати банку згідно з умовами цього договору.

Таким чином, заборгованість Акціонерного товариства "Київметробуд" перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" за договором комплексного банківського обслуговування суб`єктів господарювання № 2018/КД/028-0102 від 20.12.2018 за період з 03.02.2020 по 25.01.2024 становить 6 683 грн., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості відповідача, наданим позивачем.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "Укргазбанк" в розмірі 6 683 грн.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату плати за розрахункове обслуговування у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 6 683 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 03.02.2020 р. по 25.01.2024 р. у розмірі 653,57 грн. та інфляційні у розмірі 2777,45 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за загальний період прострочки з 03.02.2020 р. по 25.01.2024 р. у розмірі 653,57 грн. вважає, що ця частина позовних вимог Позивача підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 03.02.2020 р. по 25.01.2024 р. у розмірі 2777,45 грн. вважає, що ця частина позовних вимог позивача підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 03.02.2020 р. по 25.01.2024 р. у розмірі 6 764,66 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з пунктом 6.3 договору за несвоєчасну оплату послуг банку клієнт зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого зобов`язання за кожен день такого прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 03.02.2020 р. по 25.01.2024 р. у розмірі 6 764,66 грн. вважає, що ця частина позовних вимог Позивача підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення закінчення перебігу прострочки відповідача. Так, позивачем не враховано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочки з 16.07.2019 р. по 15.02.2022 р. у розмірі 2 953 грн. 48 коп.

Таким чином, з Акціонерного товариства "Київметробуд" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 6 683 грн., 3% річних у розмірі 653,57 грн., інфляційні у розмірі 2777,45 грн. та пеня у розмірі 2 953 грн. 48 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 129, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Київметробуд" (вул. Світлогорська, буд. 2/25, м. Київ, 03065, ідентифікаційний код 01387432) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087, ідентифікаційний код 23697280) заборгованість у розмірі 6 683,00 грн, 3% річних у розмірі 653 грн. 57 коп., інфляційні втрати - 2 777 грн. 45 коп., пеню - 2 953 грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 344 грн. 28 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.11.2024.

Суддя А.І. Привалов