Рішення

від 12.11.2024 по справі 910/10755/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2024Справа № 910/10755/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А, ідентифікаційний код 14305909)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "БМРКОМПАНІ" (02125, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 13, офіс 103, ідентифікаційний код 41490475)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 294 326, 51 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМРКОМПАНІ" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення 294 326, 51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.08.2021 між позивачем та відповідачем-1 був укладений кредитний договір №011/3187/01190367, зобов`язання за яким забезпечені договором поруки №011/3187/01190367/П від 12.08.2021, укладеного з відповідачем-2, за яким відповідачем-1 отримані кредитні кошти у сумі 830 000, 00 грн. Однак в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач-1 не в повному обсязі повернув отримані кредитні кошти у встановлений договором термін, у зв`язку з чим позивачем заявлено до солідарного стягнення заборгованість за кредитом у сумі 275 827, 02 грн та заборгованість за відсотками у сумі 18 499, 49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" було залишено без руху.

10.09.2024 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Судом зазначається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 про відкриття провадження у справі, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "БМРКОМПАНІ" 11.09.2024 о 19:41 год, що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач-1 належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

З метою повідомлення відповідача-2 про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала про відкриття провадження у справі Господарського суду міста Києва від 11.09.2024.

Станом на 30.09.2024 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку, із зазначенням: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 20.09.2024 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 11.09.2024.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

12.08.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (далі - позивач, банк, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТПЛАСТ КОМПАНІ" нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "БМРКОМПАНІ" (далі - відповідач-1, позичальник) укладено кредитний договір №011/3187/01190367 (далі - кредитний договір), за умовами пункту 1.1. якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії, з лімітом кредитування в сумі 830 000, 00 грн. (далі - ліміт), а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором.

Під невідновлювальною кредитною лінією сторони розуміють форму видачі кредиту частинами (траншами), при якій після отримання позичальником повної суми ліміту кредитування подальше надання кредитних коштів припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом строку дії договору.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику кредит в межах визначеного ліміту, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника, а також відсутністю з боку відповідачів претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Відповідно до п.1.3. кредитного договору, кінцевий термін погашення кредиту - 12.08.2024, або інша дата, визначена відповідно пункту 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).

Відповідно до п.2.1. кредитного договору, протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3. договору включно позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмір 19.35% річних. Розмір процентної ставки може змінюватись в порядку та випадках, передбачених цим договором.

У випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 19.35% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту (п.2.2. кредитного договору).

Відповідно до п.2.3. кредитного договору, нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом/простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування кредитом/наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту/ простроченої заборгованості в повному обсязі.

Згідно до п.2.4. кредитного договору, розмір процентної ставки, за якою позичальник сплачує кредитору проценти за фактичне користування кредитом до настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначена п. 2.1 договору збільшується на 200 базисних пунктів при кожному невиконанні або неналежному виконанні позичальником будь-якої з умов, передбачених пунктом 3.5 та/або пунктом 6.1 та/або пунктом 6.4 та/або п. 7.1.1 та/або відмови від виконання вимоги кредитора, передбаченої пунктом 8.1.4 договору. Процентна ставка збільшується на 200 базисних пунктів за невиконання/неналежне виконання кожної із зазначених в цьому пункті договору умов. Зазначене збільшення процентної ставки по кредиту, застосовується починаючи з першого банківського дня календарного місяця, наступного за місяцем, в якому кредитору стало відомо про настання обставин, визначеної першим абзацем цього пункту договору (дата змін). Підвищення процентної ставки відповідно до цього пункту договору не є зміною умов договору в односторонньому порядку та така зміна процентної ставки не потребує укладення додаткової угоди до договору. Позичальник надає згоду кредитору кожного разу до дати змін на власний розсуд приймати рішення не здійснювати збільшення процентної ставки за кредитом згідно умов цього пункту договору.

У відповідності до пункту 5.1. кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором.

Згідно з п.5.2. кредитного договору, позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором * ((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (місяців) * процентна ставка за місяць) / ((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (місяців) - 1); сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом * річна процентна ставка / кількість днів поточного року) * кількість днів в місяці, який передує даті сплати ануїтетного платежу; сплата щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного повернення кредиту - сума щомісячного платежу за%.

Пунктом 5.3. кредитного договору погоджено, що позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 12 числа (далі - дата платежу), та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі. При простроченні погашення ануїтетного платежу проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за кредитом за період прострочення, в тому числі, визначені п.2.2 договору, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком. При цьому, у разі нездійснення погашення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту проценти, передбачені п.2.2 договору, нараховуються та сплачуються позичальником за період з дати кінцевого терміну погашення кредиту (включно) по календарний день, що передує дню фактичного погашення заборгованості за договором в повному обсязі.

Відповідно до п.5.4. кредитного договору, якщо дата платежу у місяці здійснення платежу відсутня, позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за кредитом та сплатити проценти в останній календарний день поточного місяця. Якщо дата платежу у місяці здійснення платежу не є банківським днем або внесення на рахунок погашення з метою сплати планового платежу здійснюється в будь-який день до дати платежу, позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за кредитом та сплатити проценти не пізніше останнього банківського дня, що передує календарному дню дати платежу. При цьому, у платіжному дорученні на перерахування коштів на рахунок погашення позичальник зобов`язаний зазначити дату валютування, що відповідає даті платежу (крім зарахувань для погашення найближчих планових платежів протягом наступних трьох календарних днів). Всі кошти, що надходять на рахунок погашення в день, що відрізняється від дати платежу, без зазначення дати валютування відповідно до вимог цього пункту договору (за виключенням суми найближчого планового платежу за кредитом/процентами протягом наступних трьох календарних днів з дати такого зарахування) автоматично в день їх зарахування на рахунок погашення спрямовуються на погашення заборгованості за кредитом згідно черговості, передбаченої пунктом 5.8 договору. Якщо остання дата платежу, зазначена у графіку, наступає раніше, ніж кінцевий термін погашення кредиту, сторони визнають, що кінцевим терміном погашення кредиту є дата сплати останнього чергового платежу суми погашення заборгованості позичальником відповідно до графіку, та позичальник зобов`язаний здійснити остаточне погашення заборгованості за договором в останню дату платежу згідно з графіком.

Відповідно до п.5.5. кредитного договору, позичальник зобов`язаний з періодичністю, визначеною цією статтею договору та графіком, здійснювати погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів, пені шляхом перерахування грошових коштів на рахунок погашення.

У разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором та/або договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку кредитора, свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконані), кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/ договорів, зокрема вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості (підпункт 8.1.3. договору).

Пунктом 8.3. кредитного договору встановлено, якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у підпунктах 8.1.1 - 8.1.3 пункту 8.1 договору, він повідомляє про це позичальника, шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов`язання кредитора, щодо надання кредиту, є припиненими, з дати прийняття кредитором відповідного повідомлення або з іншої дати, визначеної кредитором самостійно. Позичальник зобов`язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні кредитора, і здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше тридцятого календарного дня з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк). У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги, кредитор має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред`явити вимогу позичальнику/поручителям та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за договором, які не суперечать законодавству України.

Відповідно до п.3.2 кредитного договору кредитор після виконання позичальником обов`язкових умов, вказаних в п.3.1 договору, на підставі письмової заяви позичальника, надав в межах ліміту кредитні кошти в сумі 830 000,00 грн з позичкового рахунку, шляхом безготівкового перерахування на зазначений позичальником поточний рахунок в АТ "Райффайзен Банк" для подальшого використання за цільовим призначенням.

Проте, як зазначає позивач, всупереч вимогам кредитного договору відповідач-1 не виконав взятих на себе договірних зобов`язань, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за кредитним договором у загальному розмірі 294 36,51 грн, яка складається з:

- заборгованості за кредитом - 275 827,02 грн, у тому числі 105 050,90 грн - прострочена заборгованість за кредитом;

- заборгованість за відсотками - 18 499,49 грн, у тому числі 17 916,18 грн - прострочена заборгованість за відсотками.

16.07.2024 позивач надіслав на адреси відповідача-1 та відповідача-2 вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, однак такі вимоги були залишені відповідачами без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами частини 2 вищевказаної статті Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої договірні зобов`язання, надавши Товариству з обмеженою відповідальністю "БМРКОМПАНІ" кредитні кошти у сумі 830 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

Втім, як встановлено судом, відповідач-1 погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі не здійснив.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Умовами пунктів 2.1., 2.3. кредитного договору визначено, що протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3. договору включно позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмір 19.35% річних. Нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом/простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування кредитом/наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту/ простроченої заборгованості в повному обсязі.

Позивачем нараховано проценти за користування кредитом на підставі пунктів 2.1., 2.3. кредитного договору у розмірі 18 499,49 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів суд дійшов висновку його про обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем кредитних коштів та факт порушення відповідачем-1 своїх зобов`язань в частині повного їх повернення у встановленому кредитним договором порядку і строки, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачами, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 275 827,02 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 18 499,49 грн.

При цьому, позивач заявив позовні вимоги про стягнення суми заборгованості з відповідачів солідарно, з огляду на те, що 12.08.2021 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (далі - кредитор) та ОСОБА_1 (далі - поручитель) було укладено договір поруки №011/3187/01190367/П (далі - договір поруки), за умовами якого:

- поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо (п.1.1. договору поруки);

- поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов`язань у тому ж обсязі, що і позичальником, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань (п.1.2. договору поруки);

- цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора (п.6.1. договору поруки).

Преамбулою вказаного договору поруки визначено, що "основним договором" є кредитний договір №011/3187/01190367 від 12.08.2018, який укладений між позичальником та кредитором, із змінами і доповненнями до нього, що внесені та можуть бути внесені у майбутньому.

Позивач 16.07.2024 направив до відповідача-2 вимоги про дострокове виконання грошового зобов`язання, які залишені останнім без задоволення.

За умовами ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем-1 умов кредитного договору суд вважає обґрунтованим стягнення із відповідачів солідарно заявленої до стягнення заборгованості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачі під час розгляду справи не скористалися своїм правом на подання відзиву, як і не надали доказів які б свідчили про відсутність у них обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що ні відповідач-1, як боржник за кредитним договором, ні відповідач-2, як поручитель, не надали доказів належного виконання взятих на себе зобов`язань, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, згідно з абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМРКОМПАНІ" (02125, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 13, офіс 103, ідентифікаційний код 41490475) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А, ідентифікаційний код 14305909) заборгованість за кредитом 275 827 грн 02 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 18 499 грн 49 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМРКОМПАНІ" (02125, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 13, офіс 103, ідентифікаційний код 41490475) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"(01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А, ідентифікаційний код 14305909) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 207 грн 45 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"(01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А, ідентифікаційний код 14305909) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 207 грн 45 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.11.2024.

Суддя Пукшин Л.Г.