Рішення

від 17.10.2024 по справі 910/7223/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024Справа № 910/7223/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНПРОММАШ"

про стягнення 1 477 206, 50 грн.

Представники:

від позивача: Подоляк О.Р. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Карапетян А.Р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНПРОММАШ" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 477 206, 50 грн, з яких: 751 306, 50 грн - пеня та 725 900, 00 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № УБГ 212/015-23 від 10.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 позовну заяву Акціонерного товариства "Укргазвидобування" - залишено без руху. Встановлено Акціонерному товариству "Укргазвидобування" строк для усунення недоліків позовної заяви.

26.06.2024 до суду надійшла заява Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.08.2024.

15.07.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНПРОММАШ" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що строк поставки не був пропущений, оскільки строк доукомплектування товару, яке здійснювалось відповідачем за ініціативи позивача, не передбачався договором. Також, відповідач вказує на те, що в свою чергу, позивачем було пропущено строк оплати товару за договором, оскільки кошти не були сплачені в день підписання видаткових накладних.

22.07.2024 до суду надійшла відповідь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на відзив, в якій позивач, зокрема зазначає, що у доданому до відзиву на позовну заяву листі відповідача, при обґрунтуванні причин неможливості вчасно виконати постачання згідно умов договору, відповідачем не було зазначено необхідність здійснення доукомплектування товару.

25.07.2024 до суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНПРОММАШ" на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема зазначає, що поставка десяти одиниць товару була здійснена вчасно, однак, оскільки через відмову позивача від товару та необхідності здійснення доукомплектування за ініціативи позивача, поставка залишку товару не відбулась.

У судовому засіданні 22.08.2024 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 12.09.2024.

Також, 22.08.2024 до суду надійшли додаткові пояснення Акціонерного товариства "Укргазвидобування", в яких позивач, зокрема зазначає, що твердження відповідача про те, що доукомплектування товару не передбачено договором, а також те, що позивачем допущено прострочку через неприйняття належно поставленого товару є необґрунтованими, оскільки довжина товару не відповідала технічним критеріям договору через відсутність приєднувальних елементів, без яких поставлений товар перебував в неробочому стані, а отже не відповідав умовам договору.

05.09.2024 до суду надійшла заява Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій позивач просить суд дозволити представнику Акціонерного товариства "Укргазвидобування", адвокату Подоляк Олені Романівні, брати участь в судовому засіданні 12.09.2024 та в подальших судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції.

06.09.2024 до суду надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНПРОММАШ", в яких відповідач, зокрема зазначає, що наявність приєднувальних елементів, а саме ступиць та метизів, які були зазначені позивачем в акті вхідного контролю, не передбачена договором поставки та додатками до нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 заяву Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/7223/24 призначено на 17.10.2024.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНПРОММАШ" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі Філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - покупець) укладено договір поставки № УБГ 212/015-23, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити покупцеві вал карданний до ЛБУ-1200 (далі - Товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Під поставкою Сторони розуміють передачу Товару Постачальником для прийняття Покупцем.

Найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується у Специфікації, яка є додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною (далі - Специфікація) - п. 1.2. договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором (невідповідність товару умовам договору для цілей застосування розділу VII. Відповідальність сторін прирівнюється до неналежної якості товару), якість якого відповідає сертифікатам якості/ відповідності та/або паспорту/-ам виробника, Держстандартам (при необхідності), технічним або іншим вимогам/умовам, які пред`являються до товару даного виду та підтверджується відповідними документами.

Згідно п. 3.2. договору, загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору та становить до 10 369 999, 92 грн з ПДВ (включно).

Умовами п. 5.1. договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в Специфікації до цього Договору.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що обсяг поставки Товару (кожної партії Товару) визначається в рознарядках Покупця. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється. Рознарядка Постачальнику може направлятися Покупцем в електронному вигляді на електронну адресу Постачальника, вказану в Розділі XIV даного Договору.

Відповідно до п. 5.3. договору, датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку №3 до цього Договору, який є невід`ємною частиною (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем є дата прибуття Товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару, якщо Покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на Товар, ризик випадкового знищення/ пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем).

За умовами п. 5.9. договору, прийняття Товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін акту/актів приймання-передачі Товару видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків Товару або товаросупровідної документації, Покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі Товару або видаткову /видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а Постачальник зобов?язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати Покупця, спричинені такими недоліками. Поставка Товару з недоліками вважається поставкою неякісного Товару.

Згідно пп.6.3.1. п. 6.3. договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 7.9 договору, у разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Товару, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості. Сторони домовилися, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.07.2024 (включно).

Згідно п. 11.1. договору, зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.

Специфікацією № 1 від 10.04.2023, що є додатком № 1 до договору поставки № УБГ 212/015-23 від 10.04.2023 сторони погодили, зокрема строк поставки Товару: протягом 180 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю з можливістю дострокової поставки.

Додатком № 4 до договору поставки № УБГ 212/015-23 від 10.04.2023, сторони погодили технічні характеристики товару.

Як зазначає позивач, 11.04.2023 ним було направлено на електронну адресу постачальника рознарядку №УБГ1077-1 від 11.04.2023 на поставку валів карданних до ЛБУ-1200 згідно Додатку №1 Специфікації №1 та у відповідності з Додатком №4 «Технічні характеристики Товару».

Тож, відповідач зобов`язаний був поставити товар до 09.10.2023 (з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до позивача з листом № 09/11/01 від 09.11.2023, в якому внаслідок загострення військової агресії рф проти України, збільшення кількості ракетних обстрілів, обстрілів із застосуванням ударних БПЛА та як наслідок збільшення загальної кількості повітряних тривог, що вплинуло на графік роботи виробництва, просив позивача продовжити термін поставки товару за договором поставки № УБГ 212/015-23 від 10.04.2023 на 110 календарних днів з можливістю дострокового постачання без зміни вартості договору.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами додаткової угоди щодо продовження строків поставки товару.

Як зазначає позивач, відповідачем (постачальником) порушено умови договору в частині термінів поставки товару, а саме товар відповідач поставив із порушення строку визначеного сторонами у специфікації до договору, що підтверджується наступними видатковими та товаро-транспортними накладними: ВН№18 від 23.11.2023 та ТТН №Р18 від 23.11.2023, ВН№19 від 30.11.2023 та ТТН №Р19 від 30.11.2023 (дата прийняття (підписання) 01.12.2023), ВН№20 від 08.12.2023 та ТТН №Р20 від 08.12.2023 (дата прийняття (підписання) 11.12.2023), ВН№25 від 14.12.2023 та ТТН №Р25 від 14.12.2023, ВН№29 від 22.12.2023 та ТТН №Р29 від 22.12.2023, ВН№1 від 03.01.2024 та ТТН №Р01 від 03.01.2024, ВН№2 від 05.01.2024 та ТТН №Р02 від 05.01.2024, ВН№3 від 12.01.2024 та ТТН №Р03 від 12.01.2024.

Позивач вказує, що у зв`язку з порушенням відповідачем строку поставки Товару, який визначений п. 3 Специфікації до договору ним було направлено на адресу відповідача претензію №305.4-305-2-699 від 29.01.2024 про сплату штрафних санкцій (пені та штрафу) на підставі п. 7.9 договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» №6330404681836 та фіскальним чеком від 30.01.2024.

Листом №26/02/01 від 26.02.2024 відповідач надав відповідь на вищезазначену претензію позивача, в якому зазначив, що 27.09.2023 постачальником було здійснено поставку перших 10 одиниць товару, інші 10 одиниць також були виготовлені та готові до поставки в строк визначений в специфікації, проте позивачем було вирішено повернути поставлені 10 одиниць товару для його доукомплектування відповідними додатковими деталями, тож здійснення доукомплектування товару та його повторна поставка зайняла у постачальника додатковий час, внаслідок чого 20 одиниць товару були поставлені протягом листопада 2023-січня 2024, у зв`язку з чим відповідач вважає безпідставними вимоги позивача про сплату штрафних санкцій.

У лютому 2024 позивачем було повторно направлено на адресу відповідача претензію №305.4-305-2-1092 від 13.02.2024 щодо сплати пені та штрафу за несвоєчасну поставку Товару за договором поставки № УБГ 212/015-23 від 10.04.2023, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною АТ «Укрпошта» №6330404684576 та фіскальним чеком №153 від 14.02.2024.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач здійснив поставку товару із порушенням строку, тому просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 1 477 206, 50 грн, з яких: 751 306, 50 грн - пені за період з 08.10.2023 по 11.01.2024 та 725 900, 00 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № УБГ 212/015-23 від 10.04.2023, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За умовами п. 5.1. договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в Специфікації до цього Договору.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що обсяг поставки Товару (кожної партії Товару) визначається в рознарядках Покупця. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється. Рознарядка Постачальнику може направлятися Покупцем в електронному вигляді на електронні адресу Постачальника, вказану в Розділі XIV даного Договору.

Згідно статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до договору № УБГ 212/015-23 від 10.04.2023 сторони погодили, що постачальник зобов`язаний поставити товар - Карданний вал ЛБУ 1200 модель М2010.0095-02, УКТ ЗЕД 8431430000, у кількості 20 шт, строк поставки Товару: протягом 180 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю з можливістю дострокової поставки.

При цьому, додатком № 4 до договору поставки № УБГ 212/015-23 від 10.04.2023, сторони погодили технічні характеристики товару, а саме: товар - Карданний вал ЛБУ 1200 модель М2010.0095-02.

Комплектація:

1. Тип карданного валу - асинхронний, односекційний

2. Тип з?єднання з обладнанням - шпонковий

Параметри з?єднання:

- діаметр валу - 138 мм

- параметри шпонки - 36х20х220 мм .

3. Довжина валу в робочому стані - 2640 мм

4.Діапазон регулювання довжини (переміщення по шліцам) - 55 мм

5. Тип шліцевого з?єднання в карданному валі - евольвентний

6. Тип підшипників шарніру карданного валу - роликовий, безсепараторний.

7. Максимальна потужність, що передається валом - 900 кВт

8. Максимальна крутний момент - 80 кН х м

9. Максимальна частота обертання - 2 000 хв-1

10. Частота обертання під навантаженням - 0-740 хв-1

11. Частота обертання під максимальним навантаженням - 0-125 хв-1

12. Додаткові параметри:

- вид балансування карданного валу - динамічний

- зони змащування консистентною змазкою - підшипники, шліци

- захисне зовнішне покриття - фарба.

З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2023 позивачем було направлено на електронну адресу постачальника (відповідача) рознарядку №УБГ1077-1 від 11.04.2023 на поставку: Карданний вал ЛБУ-1200 модель М2010.0095-02 у кількості 20 шт. згідно Додатку №1 Специфікації №1 та у відповідності з Додатком №4 «Технічні характеристики Товару».

Тож, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару «Карданний вал ЛБУ-1200 модель М2010.0095-02» у кількості 20 шт. у строк до 09.10.2023 (з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Проте, відповідачем, поставлено товар на загальну суму 10 369 999, 92 грн з порушенням строку визначеного у специфікації, що підтверджується наступними видатковими та товаро-транспортними накладними: ВН№18 від 23.11.2023 та ТТН №Р18 від 23.11.2023, ВН№19 від 30.11.2023 та ТТН №Р19 від 30.11.2023 (дата прийняття (підписання) 01.12.2023), ВН№20 від 08.12.2023 та ТТН №Р20 від 08.12.2023 (дата прийняття (підписання) 11.12.2023), ВН№25 від 14.12.2023 та ТТН №Р25 від 14.12.2023, ВН№29 від 22.12.2023 та ТТН №Р29 від 22.12.2023, ВН№1 від 03.01.2024 та ТТН №Р01 від 03.01.2024, ВН№2 від 05.01.2024 та ТТН №Р02 від 05.01.2024, ВН№3 від 12.01.2024 та ТТН №Р03 від 12.01.2024.

Відповідно до п. 5.3. договору, датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку №3 до цього Договору, який є невід`ємною частиною (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем є дата прибуття Товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару, якщо Покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на Товар, ризик випадкового знищення/ пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем).

За умовами п. 5.9. договору, прийняття Товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін акту/актів приймання-передачі Товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків Товару або товаросупровідної документації, Покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі Товару або видаткову /видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а Постачальник зобов?язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати Покупця, спричинені такими недоліками. Поставка Товару з недоліками вважається поставкою неякісного Товару.

Тож, відповідно до умов договору підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів є складені між сторонами акти приймання-передачі Товару або видаткові накладні щодо прийняття товару за кількістю та якістю покупцем без зауважень та заперечень.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає наступне:

- 27.09.2023 відповідачем було поставлено позивачу 10 одиниць Товару за адресою зазначеною в Специфікації, оскільки Товар є габаритним виробом, то інші 10 одиниць Товару були також виготовлені на той момент та готувались до поставки в строк визначений в Специфікації;

- через декілька днів після вищезазначеної поставки, позивачем було викликано представників відповідача та під час спільної зустрічі повідомлено про необхідність здійснення постачання додаткових деталей до поставлених 10 одиниць Товару. Також було складено Акт вхідного контролю ТМЦ від 05.10.2023р., яким позивачем вирішено повернути відповідні 10 одиниць Товару для його доукомплектування відповідними додатковими деталями - з?єднувальними ступиницями та метизами, які не передбачались Договором та додатком № 4 до нього;

- сторони досягли згоди щодо допоставки товару з додатковими деталями;

- 06.10.2023 відповідачем було направлено позивачу лист № 224 від 06.10.2023 з вимогою надати дані додаткових деталей, якими потрібно доукомплектувати Товар;

- 09.10.2023 позивач направив відповідачу Лист № УБГ7473-1 від 09.10.2023, в якому із посиланням на Акт вхідного контролю ТМЦ від 05.10.2023 просив відповідача забрати поставлений товар на доукомплектацію;

- 12.10.2023 позивачем було надано відповідь № УБГ7534-1 від 12.10.2023 на лист відповідача № 224 від 06.10.2023, в якій він зазначив дані деталей, якими потрібно доукомплектувати Товар;

- 12.10.2023 відповідач з метою письмового оформлення домовленостей щодо доукомплектування товару направив позивачу лист № 12/10/01 від 12.10.2023 з проханням укласти письмову додаткову угоду до договору щодо продовження строків поставки на загальний період 290 календарних днів, у зв?язку з тим, що необхідний додатковий час для доукомплектації, зокрема враховуючи воєнний стан, через який сповільнюється виробнича діяльність відповідача;

- 06.11.2023 відповідачем направлено позивачу лист № 343 від 06.11.2023, в якому він повідомив про направлення транспортного засобу для вивозу 10 одиниць поставленого позивачу Товару;

- 09.11.2023 відповідач направив позивачу лист № 09/11/01 від 09.11.2023 в якому повторно просив позивача збільшити строк поставки, у зв?язку з обмеженнями виробництва відповідача внаслідок загострення військової агресії рф проти України, в підтвердження чого були надані докази про кількість повітряних тривог, під час яких виробництво зупиняється;

- 23.11.2023 позивачем направлено відповідачу лист № УБГ9485-1 від 23.11.2023, яким відмовлено в укладені додаткової угоди до Договору щодо пролонгації строку поставки.

Тож, за твердженнями відповідача ним було поставлено товар у строк визначений у специфікації до договору, проте на вимогу позивача товар було доукомплектовано додатковими деталями, які не передбачались договором, внаслідок чого 20 одиниць товару було поставлено відповідачем позивачу у період з листопада 2023 по січень 2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 671 Цивільного кодексу України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

За приписами ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Частиною 1 ст. 675 Цивільного кодексу України визначено, що Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що відповідно до погодженої сторонами специфікації до договору та рознарядки позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНПРОММАШ" зобов`язане було поставити позивачу товар: Карданний вал ЛБУ-1200 модель М2010.0095-02 у кількості 20 шт. згідно Специфікації №1 та у відповідності з Додатком №4 договору «Технічні характеристики Товару» у строк до 09.10.2023.

При цьому, як додатком № 3 до тендерної документації, так і додатком № 4 укладеного між сторонами договору було чітко визначено технічні характеристики товару, які наведені судом вище, зокрема щодо довжини валу в робочому стані - 2640 мм, тип з`єднання з обладнанням - шпонковий з параметрами з`єднання.: діаметр валу - 138 мм, параметри шпонки - 36х20х220

Таким чином, договором передбачено, що товар у повній комплектації має включати у тому числі шпонкове з`єднання і мати загальну довжину 2640 мм.

Як вбачається з матеріалів справи, приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів АТ "Укргазвидобування" здійснюється на підставу Порядку, затвердженого рішенням правління АТ "Укргазвидобування" від 19 грудня № 450 (далі - Порядок).

Так, відповідно до п. 2.1 Порядку, приймання ТМЦ проводиться відповідною комісією Покупця, склад та повноваження якої затверджено наказом Товариства чи відокремленого структурного підрозділу АТ «Укргазвидобування» (філії). Приймання ТМЦ може проводитись у присутності представника(-ів) постачальника.

Згідно п. 2.2. договору, основні критерії приймання ТМЦ відповідною комісією покупця є:

- фактично доставлений ТМЦ відповідає тому, що вказаний в супровідній документації;

- фактично доставлений ТМЦ відповідає тому, що вказаний в договорі;

- наявність належним чином оформленої супровідної документації до ТМЦ, в тому числі щодо кількості екземплярів документів, відповідає вимогам, що вказані в договорі;

- упаковка/тара, у якій доставлено ТМЦ є цілою, непошкодженою;

- доставлений ТМЦ є цілим, непошкодженим та комплектним;

- маркування ТМЦ відповідає умовам договору;

- ТМЦ є новим та не був у використанні, якщо інше прямо не передбачено умовами договору;

- кількість ТМЦ відповідає зазначеній у товаросупровідних документах та не перевищує кількості по договору;

- дата виготовлення ТМЦ та/або строк придатності до використання відповідає вимогам договору;

- виробник ТМЦ відповідає тому, який вказаний у договорі;

- ТМЦ не потребує додаткового контролю з якості (лабораторний аналіз, випробування, тощо) виходячи з його зовнішнього вигляду та/або умовами договору чи вимогами чинного законодавства України не передбачено такого додаткового контролю;

- відповідно до візуального огляду якісні характеристики ТМЦ відповідають вимогам, які встановлені нормативно-правовими актами, в тому числі, але не обмежуючись, технічними умовами, державними стандартами, та положеннями договору.

Пунктом 2.3 Порядку передбачено, що результати перевірки ТМЦ комісією за вказаними критеріями вносяться до Акту вхідного контролю ТМЦ (Додаток №1 до Порядку).

Згідно п. 2.4. Порядку, у разі встановлення Комісією невідповідності ТМЦ хоча б одному із критеріїв, встановлених в п. 2.2. Порядку, приймання ТМЦ зупиняється, про що невідкладно повідомляється Відповідальний підрозділ за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2023 представниками позивача з присутності представника відповідача було складено акт вхідного контролю ТМЦ № 1573 (дата закінчення проведення вхідного контролю ТМЦ - 05.10.2023), яким встановлено, що товар: Карданний вал ЛБУ-1200 модель М2010.0095-02 у кількості 10 шт., не відповідає наступним основним критеріям приймання ТМЦ відповідною комісією покупця, а саме:

- доставлений ТМЦ є цілим, непошкодженим та комплектним - ні;

- фактично доставлений ТМЦ відповідає тому, що вказаний в супровідній документації - ні;

- фактично доставлений ТМЦ відповідає тому, що вказаний в договорі - ні;

- відповідно до візуального огляду якісні характеристики ТМЦ відповідають вимогам, які встановлені нормативно-правовими актами, в тому числі, але не обмежуючись, технічними умовами, державними стандартами, та положеннями договору - ні.

В акті зроблено загальний висновок проте, що поставлений товар не відповідає умовам договору, а саме: Карданний вал ЛБУ-1200 модель М2010.0095-02 у кількості 10 шт. не комплектний. Дане ТМЦ підлягає поверненню для доукомплектування.

Даний Акт містить підписи членів комісії, а також представника Відповідача.

При цьому, як вбачається зі змісту Акту №1573, останній не містить жодних пропозицій, зауважень та заперечень представника відповідача щодо висновків позивача про невідповідність товару умовам договору, тобто відповідач погодився з висновками комісії позивача, що поставлений ТМЦ не укомплектований згідно договору поставки, а саме відсутні з`єднувальні ступиці та метизи, поставлений товар мав загальну довжину 1960 мм, замість передбаченої договором 2640 мм.

Враховуючи факт підписання відповідачем Акту №1573 без зауважень та заперечень, товар був повернутий відповідачу, у зв`язку з тим, що він не відповідає умов договору, відтак твердження відповідача стосовно того, що позивачем вирішено повернути відповідні 10 одиниць Товару для його доукомплектування відповідними додатковими деталями, які не передбачалися Договором та Додатком №4 є безпідставним та спростовується вищенаведеним.

При цьому, суд також враховує, що відповідачем 27.09.2023 було поставлено позивачу лише 10 одиниць товару, які в свою чергу не відповідали технічним характеристикам до товару, визначених додатком до договору та тендерною документацією, в той час як договором не передбачено поставку товару частинами.

У відзиві на позовну заяву, відповідач вказує, що інші 10 одиниць Товару були також виготовлені станом на 27.09.2023 та готувалися до поставки в строк визначений в Специфікації, проте на підтвердження вказаних тверджень відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, відповідні акти, фото, тощо.

Таким чином, у зв`язку із поставкою Товару, що не відповідав умовам Договору, відсутності укладених додаткових угод на продовження строку поставки, відповідач повинен був здійснити поставку Товару у строки передбачені договором №УБГ212/015-23 від 10.04.2023.

Щодо листа відповідача № 09/11/01 від 09.11.2023, в якому він просив позивача продовжити термін поставки товару за договором поставки № УБГ 212/015-23 від 10.04.2023 на 110 календарних днів з можливістю дострокового постачання без зміни вартості договору, суд зазначає наступне.

Позивач своїм листом б/д б/н відмовив відповідачу у внесенні змін до договору, шляхом укладення додаткової угоди в частині строків поставки товару.

Так, відповідно до п. 11.1. договору № УБГ 212/015-23 від 10.04.2023, зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, внесення змін до договору сторонами вчиняється в такій самій формі, що й договір, тобто шляхом укладення додаткової угоди до нього.

Суд зазначає, що доказів внесення змін сторонами до договору № УБГ 212/015-23 від 10.04.2023 в частині строків поставки товару, шляхом укладення відповідної додаткової угоди матеріали справи не містять.

При цьому, суд зазначає, що вищезазначений лист відповідача було надіслано позивачу фактично після закінчення погодженого сторонами строку поставки товару - 09.10.2023.

Що стосується настання форс - мажорних обставин, на які посилається відповідач у листі № 09/11/01 від 09.11.2023, суд зазначає.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Отже, для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач зобов`язаний надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, підтвердити нездійснення господарської діяльності у спірний період.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Суд зазначає, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Тож, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд зазначає, що обставини непереборної сили, строк повідомлення сторонами про їх настання, тощо погоджені сторонами у розділі «VIII. Обставини непереборної сили» договору № УБГ 212/015-23 від 10.04.2023.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин у строк, визначений п.8.2 договору, як і не містять доказів укладення сторонами додаткової угоди, якою продовжено виконання сторонами своїх зобов`язань за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача в цій частині.

Крім того, суд зазначає, що договір між сторонами був укладений 10.04.2023, тобто вже під час введення в Україні воєнного стану.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНПРОММАШ" не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з поставки товару у визначений договором № УБГ 212/015-23 від 10.04.2023 строк внаслідок настання форс-мажорних обставин.

При цьому, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи спірний договір із строком поставки товару до 09.10.2023 (включно) відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний договором строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 у справі № 904/1782/19 та від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, як встановлено судом вище, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару до 09.10.2023 (включно), проте відповідачем було поставлено позивачу товар партіями - у період з листопада 2023 по січень 2024, тобто із порушенням строку, визначеного у специфікації до договору.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 1 477 206, 50 грн, з яких: 751 306, 50 грн - пені за період з 08.10.2023 по 11.01.2024 та 725 900, 00 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно поставленого Товару.

Згідно п. 7.9 договору, у разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Товару, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості. Сторони домовилися, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що у разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Товару, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду нарахування пені та, відповідно, у розмірі пені заявленої до стягнення, оскільки як зазначено судом вище, відповідач зобов`язаний був поставити товар у строк до 09.10.2023 (включно), тож починаючи з 10.10.2023 відбулось прострочення виконання грошового зобов`язання, при цьому день поставки не враховуються в період нарахування.

Тож, за розрахунком суду обгрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 724 863, 00 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за періоди: з 10.10.2023 по 22.11.2023, з 10.10.2023 по 29.11.2023, з 10.10.2023 по 07.12.2023, з 10.10.2023 по 13.12.2023, з 10.10.2023 по 21.12.2023, з 10.10.2023 по 02.01.2024, з 10.10.2023 по 04.01.2024 та з 10.10.2023 по 11.01.2024 (нарахування проведено по кожній видатковій накладній окремо), а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 7.9. договору, та встановлено, що сума нарахована вірно, відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 725 900, 00 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно поставленого Товару.

Тож, з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНПРОММАШ" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" підлягають стягненню штрафні санкції у розмірі 1 450 763, 00 грн (724 863, 00 грн + 725 900, 00 грн).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Частинами 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 147, 77 грн., так як, виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов`язаний сплатити судовий збір в сумі 22 158, 10 грн., однак сплатив - 22 305, 87 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору не здійснюється.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНПРОММАШ" (вул. Заболотного Академіка, буд. 5, корпус Б, м. Київ, 03187, ідентифікаційний код - 44266394) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул. Кудрявська, буд. 26/28, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код - 30019775) 724 863 (сімсот двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят три) грн 00 коп. - пені, 725 900 (сімсот двадцять п`ять тисяч дев`ятсот) грн 00 коп. - штрафу та 21 761 (двадцять одну тисячу сімсот шістдесят одну) грн 45 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 11.11.2024.

Суддя Щербаков С.О.