Рішення

від 07.11.2024 по справі 912/3546/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 рокуСправа № 912/3546/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/3546/19 від 21.12.2019

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"</a> (далі - ТОВ "Маркхолдер"), код ЄДР 42772934, вул. Рекордна, 26-Г, м. Запоріжжя, 69035

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Майданюк Олени Петрівни (далі - ФОП Майданюк О.П.), РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 120 000,00 грн

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача (в режимі відеоконференції) - адвокат Гриценко Ю.В., ордер серія ЗП №111071 від 06.10.2021;

від відповідача - участі не брав.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Маркхолдер" до ФОП Майданюк О.П. про стягнення збитків в розмірі 120 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про незаконне використання ФОП Майданюк О.П. торгового знаку "ІНФОРМАЦІЯ_2", а саме шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, що розташовується в місті Кропивницькому за адресою: вул. Дворцова, буд. 25/39, оскільки відповідачем не укладено відповідних ліцензійних договорів з власником знаку - ТОВ "Маркхолдер".

Ухвалою від 21.12.2019 господарський суд (суддя Колодій С.Б.) прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 20.01.2020, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

03.01.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від ФОП Майданюк О.П. надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить визнати подання ТОВ "Маркхолдер" завідомо безпідставного позову і розцінити як зловживання процесуальними правами, а також зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок Господарського суду Кіровоградської області 12500 грн для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат ФОП Майданюк О.П. на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести ФОП Колісник Катерина Сергіївна у зв`язку з розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

В обґрунтування поданого відзиву відповідач вказує таке.

Позивачем до позову не додано жодних доказів, які свідчили б про наявність у нього права на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2", а також доказів порушення цього права відповідачем.

Таким чином, вважає, що позивач повинен обґрунтувати причини неподання доказів наявності у нього прав щодо знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2", а також можливого порушення його прав з боку відповідача.

Також позов не мітить жодних розрахунків завданих позивачу збитків з боку ФОП Майданюк О.П. з який складаються позовні вимоги щодо стягнення 120 000 грн.

Відкриваючи провадження у справі №912/3546/19 суд вказує на наявність у провадженні Господарського суду Кіровоградської області справи №912/3032/19 з аналогічними підставами позову, але з іншим предметом - заборона використання знака для товарів у послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Тому, на думку ФОП Майданюк О.П. подання позивачем позову у справі №912/3546/19 з аналогічними підставами, не підкріпленими жодними доказами щодо підстав доказування, але з іншими предметом - стягнення збитків, говорить про його штучний характер.

16.01.2020 представник позивача подав до суду клопотання №б/н від 15.01.2020, в якому він просить суд зупинити провадження у даній справі до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі №912/3032/19.

20.01.2020 до господарського суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач просить задовольнити позов у повному обсязі, з відповідним правовим обґрунтуванням.

Ухвалою від 20.01.2020 господарський суд задовольнив клопотання ТОВ "Маркхолдер" про зупинення провадження у справі №912/3546/19, зупинив провадження у справі №912/3546/19 до завершення розгляду справи №912/3032/19 та набранням рішення у даній справі законної сили.

За розпорядженням керівника апарату господарського суду №155 від 09.06.2020 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" у зв`язку з тим, що суддю Колодій С.Б., в провадженні якої перебуває справа №912/3546/19, рішенням Вищої ради правосуддя від 04.06.2020 №1723/0/15-20 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, здійснено повторний автоматизований розподіл справи №912/3546/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2020 справу №912/3546/19 передано судді Коваленко Н.М.

Ухвалою від 12.06.2020 суддя Коваленко Н.М. поновила провадження у справі №912/3546/19, прийняла справу №912/3546/19 до свого провадження, зупинила провадження у справі №912/3546/19 до завершення розгляду справи №912/3032/19 та набранням рішення у даній справі законної сили.

12.08.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання №б/н від 12.08.2024 поновити провадження у справі №912/3546/19 за майновим позовом ТОВ "Маркхолдер" до ФОП Майданюк Олени Петрівни про стягнення збитків у зв`язку із незаконним використанням торгової марки "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Ухвалою від 22.08.2024 господарський суд, зокрема, поновив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 08.10.2024 - 14:30 год.

23.08.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання №б/н від 23.08.2024 з вимогою:

Поновити строк на подачу доказів, долучити до матеріалів справи №912/3546/19, та прийняти в якості доказів наступні документи:

- Копію супровідного листа ФОП Матвійко І.В. б/н від 25.04.2022р. та платіжних доручень №111030 від 11.10.2019, №2709136 від 29.10.2019, №2709137 від 29.10.2019, №2709138 від 30.10.2019, №2709139 від 30.10.2019, №2709159 від 28.11.2019, №2709187 від 24.12.2019, №2709190 від 24.12.2019, №2709188 від 24.12.2019, №2709189 від 24.12.2019, №2709186 від 24.12.2019, №2709219 від 10.02.2020, №270921 від 10.02.2020, №2709220 від 10.02.2020, №2709232 від 21.02.2020, №2709233 від 21.02.2020, №2709234 від 21.02.2020, №2802456 від 29.05.2020, №2802458 від 29.05.2020, №2802458 від 29.05.2020, №2802457 від 29.05.2020, №2802456 від 29.05.2020, №49485325 від 23.06.2020, №64880101 від 12.08.2020, № 66975857 від 17.08.2020, №66975856 від 17.08.2020, №66975855 від 17.08.2020;

- копію листа ФОП Матвійко І.В. №31/12 від 31.12.2020 р.;

- копії наказів ТОВ "Маркхолдер" №345/л від 01.07.2019р., №213/л від 01.07.2020р.

26.08.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява №б/н від 26.08.2024 про намір стягнення витрат на правову (правничу) допомогу з вимогами:

Поновити строк для подання розрахунку суми витрат на надання правничої (правової) допомоги, що наведений в цій заяві.

Прийняти цю заяву як заяву про намір стягнення витрат на правову (правничу) допомогу з відповідача у розуміння ч. 8 ст. 129 ГПК України.

09.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання №б/н від 09.09.2024 про долучення документів у справу поновити строк на подачу доказів, долучити до матеріалів справи №912/3546/19 роздруківки з ЄДРСР рішень судів у справі №912/3562/19 від 14.07.2022, 23.11.2022, 23.02.2023, 11.05.2023 року.

05.10.2024 в системі "Електронний суд" відповідачем сформовано заяву №б/н з вимогою зменшити розмір відшкодування у справі №912/3546/19 до 328,78 грн.

07.10.2024 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву №б/н про виправлення описки з вимогами:

1. Прийняти до розгляду дану заяву.

2. Вважати по тексту описової частини позовної заяви ТОВ "Маркхолдер" вірним номер будинку 35/29, вул. Дворцова у м. Кропивницький.

3. Вважати по тексту описової частини позовної заяви ТОВ "Маркхолдер" вірним номер рішення №25921.

08.10.2024 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на клопотання (заяву) №б/н з вимогою відмовити в задоволенні заяви про виправлення описки від 07.10.2024 в частині вирішення питання про описку у номері будинку, що вказаний у позовній заяві.

07.10.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява №б/н від 05.10.2024 з вимогами:

1. Залишити без руху позовну заяву ТОВ "Маркхолдер" до ФОП Майданюк О. П. про стягнення 120000,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"</a> спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання детального та обґрунтованого розрахунку позовних вимог в частині стягнення збитків, із зазначенням терміну незаконного користування торговою маркою, а також з посиланням на відповідні документи, які містять вказану інформацію.

07.10.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява №б/н від 05.10.2024 з вимогами:

1. Прийняти до розгляду заяву про уточнення мотивувальної частини відзиву на позовну заяву у справі №912/3546/19 відносно заперечення обставини про право власності ТОВ "Маркхолдер" на торгову марку "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом НОМЕР_3 згідно рішення №25919 та відносно заперечення обставини про розмір заявлених збитків ТОВ "Маркхолдер" в сумі 120000,00 грн.

2. Приєднати до матеріалів справи №912/3546/19 копію договору від 19.06.2019.

У підготовчому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання заперечень.

Ухвалою від 08.10.2024 господарський суд у задоволені вимог відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву №б/н від 02.01.2020, відмовив, клопотання №б/н від 23.08.2024 позивача про поновлення строку, долучення доказів у справі, задовольнив частково, долучив до матеріалів справи: копії платіжних доручень №2709187 від 24.12.2019, №2709190 від 24.12.2019, №2709188 від 24.12.2019, №2709189 від 24.12.2019, №2709186 від 24.12.2019, №2709219 від 10.02.2020, №270921 від 10.02.2020, №2709220 від 10.02.2020, №2709232 від 21.02.2020, №2709233 від 21.02.2020, №2709234 від 21.02.2020, №2802456 від 29.05.2020, №2802458 від 29.05.2020, №2802458 від 29.05.2020, №2802457 від 29.05.2020, №2802456 від 29.05.2020, №49485325 від 23.06.2020, №64880101 від 12.08.2020, №66975857 від 17.08.2020, №66975856 від 17.08.2020, №66975855 від 17.08.2020; копію листа ФОП Матвійко І.В. №31/12 від 31.12.2020; копію наказу ТОВ "Маркхолдер" №213/л від 01.07.2020, у поновленні строку на подачу решти доказів відмовив, клопотання №б/н від 09.09.2024 позивача про долучення документів у справі задовольнив, долучив до матеріалів справи роздруківки з ЄДРСР рішень суду у справі №912/3562/19 від 14.07.2022, 23.11.2022, 23.02.2023, 11.05.2023, у задоволенні заяв відповідача від 05.10.2024 відмовив, у задоволенні усного клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання для надання заперечень відмовив.

У підготовчому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Протокольною ухвалою від 08.10.2024 господарський суд відмовив у задоволенні усного клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою від 08.10.2024 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.10.2024 - 11:00 год.

17.10.2024 до господарського суду від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява №б/н від 17.10.2024 з вимогами:

1. Визнати зловживанням процесуальними правами дії ТОВ "Маркхолдер" щодо подачі позовної заяви №7603/5 від 29.11.2019 по справі №912/3546/19.

2. Залишити без розгляду позовну заяву №7603/5 від 29.11.2019 по справі 3912/3546/19.

3. Розглянути дане питання без участі відповідача.

17.10.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява №б/н від 17.10.2024, відповідно до якої адвокат Шаповалов Д.В. у зв`язку з розірванням договору гонорара у сумі 12 500,00 грн. повернув. У даній справі правничу допомогу відповідачу надає адвокат Захарченко І.В., тому відповідач планує понести витрати на правничу допомогу в сумі 45 000,00 грн, з яких розгляд справи в суді першої інстанції - 25 000,00 грн, розгляд справи в суді апеляційної інстанції - 10 000,00 грн, розгляд справи в суді касаційної інстанції - 10 000,00 грн. Докази на обґрунтування судових витрат по справі №912/3546/19 будуть надані суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

У судовому засіданні 18.10.2024 оголошено перерву до 07.11.2024 на 14:30.

06.11.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява №б/н від 06.11.2024 з проханням стягнути по справі №912/3546/19 витрати на правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн, з яких 25 000,00 грн гонорара за представництво в суді першої інстанції.

07.11.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання №б/н від 07.11.2024 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з проханням відмовити Відповідачу в задоволенні заяви про стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. повністю; судові витрати понесені Позивачем стягнути з Відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.

Повноважний представник відповідача у судове засідання 07.11.2024 не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про наступне судове засідання по справі, яке міститься в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.

Позивачу на час звернення до суду з позовом належало право власності на торговий знак "ІНФОРМАЦІЯ_2" (далі - Торговий знак), що зареєстрований, зокрема, для категорії товарів Ювелірні вироби (клас 14 міжнародний класифікатор товарів та послуг). Право власності на знак засвідчується свідоцтвом 124382 від 25.06.2010, згідно з вказаного зображення: "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Позивач є власником торгового знаку згідно з рішенням Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №25921 від 18.09.2019.

За твердженням позивача, йому стало відомо про незаконне використання Торгового знаку шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, що розташовуються в місті Кропивницькому за адресою: вул. Дворцова, буд. 25/39. За місцем розташування вказаного ювелірного магазину господарську діяльність з продажу ювелірних виробів на час подання позову здійснював відповідач.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про незаконне використання ФОП Майданюк О.П. торгового знаку "ІНФОРМАЦІЯ_2" за місцем здійснення господарської діяльності шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, що розташовується в місті Кропивницькому за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки відповідачем не укладено відповідних ліцензійних договорів з власником знаку - ТОВ "Маркхолдер".

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 по справі №912/3032/19 позовні вимоги задоволено частково. Заборонено Фізичній особі-підприємцю Майданюк Олені Петрівні використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення "ІНФОРМАЦІЯ_2", що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_3 від 25.06.2010 шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"</a> 1 921, 00 грн. судового збору та 19 612, 80 грн. витрат на судову експертизу.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд виходив з того, що ТОВ "Маркхолдер" не надавався ФОП Майданюк О.П. дозвіл на використання знаку для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2", а, отже, права позивача щодо виключного права використання Торгового знаку порушені відповідачем.

Відмовляючи частково в задоволенні позову, господарський суд послався на те, що позивач просить заборонити відповідачу використовувати позначення у будь-який спосіб, що не є правомірним в даному випаду, оскільки Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено й інші способи використання зареєстрованого знака для товарів і послуг, які не стосуються встановленого у справі порушення прав позивача (нанесення позначення на вивіску) та у ч. 6 ст. 16 вказаного Закону передбачені випадки правомірного використання без дозволу власника свідоцтва.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2024 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 у справі №912/3032/19 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, заборонено Фізичній особі-підприємцю Майданюк Олені Петрівні (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення ІНФОРМАЦІЯ_2, що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_3 від 25.06.2010 шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків, у задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.05.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 та ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №912/3032/19 - без змін.

З урахуванням заяви позивача від 15.07.2022 під час розгляду справи судом враховано, що правильною адресою місця розташування вказаного магазину є саме адреса: АДРЕСА_3 , що відповідає поданим доказам. Позивач вказує на те, що за місцем розташування зазначеного ювелірного магазину, господарську діяльність з продажу ювелірних виробів здійснювала ФОП Майданюк О.П. (ІПН НОМЕР_1 ). На підтвердження зазначеного позивачем надано копію товарного чеку від 26.10.2019 та копію розрахункової квитанцію серії АВБ №002669 від 26.10.2019. Також надано фото розміщення вивіски за місцем розташування торгової точки.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем подано до суду заяву №б/н від 07.10.2024 про виправлення описки з вимогами: вважати по тексту описової частини позовної заяви ТОВ "Маркхолдер" вірним номер будинку АДРЕСА_3 та вірним номер рішення - 25921.

Вказана заява, на думку суду, не є заявою про зміну предмета чи підстави позову, а є заявою про виправлення технічно допущеної помилки при складанні позовної заяви, тому під час розгляду справи судом враховано, що правильною адресою місця розташування вказаного магазину є саме адреса: АДРЕСА_3 та вірним є номер рішення №25921.

Частиною 1 ст. 432 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Способи захисту права інтелектуальної власності визначені у другій частині статті 432 ЦК України.

Відповідно до ст. 495 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3-4 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом.

Згідно із ч. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням торговельної марки визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.

Згідно із ч. 5 ст.16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.

Частинами 8-9 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір повинен містити, зокрема, інформацію про способи використання торговельної марки, територію та строк, на які дозволено її використання, та умову, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою якості товарів і послуг власника свідоцтва і він здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови. Договір про передачу права власності на торговельну марку і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах торговельних марок та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаної торговельної марки або позначення, схожого з нею настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень торговельної марки або позначення, схожого з нею настільки, що їх можна сплутати.

Другою частиною ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема шляхом: припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; відшкодування збитків; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно приписів чинного законодавства України об`єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці.

Стаття 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачає що "знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб".

Частина 2 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачає, що "об`єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень".

Згідно ч. 3 ст. 426 ЦК України, використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Отже, з огляду на вище викладене нормативно правове обґрунтування вбачається, що свідоцтво надає його власнику право використовувати Торговий знак (зареєстрований стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг) надавати його в користування, а також забороняти іншим особам використовувати без його згоди.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Згідно з ч. 1-3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

У пункті 50 Постанови пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності від 17.10.2012 №12" роз`яснено, що відповідно до статей 16, 432 Цивільного кодексу України одним із способів захисту прав є стягнення збитків (матеріальної шкоди) за порушення прав на об`єкти права інтелектуальної власності, а також компенсації за порушення авторського права і суміжних прав.

Згідно з п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкт авторського права і (або) суміжних прав вправі подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Частиною другою ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" також передбачено, що порушник зобов`язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Таким чином, у визначенні розміру збитків в частині упущеної вигоди господарським судам слід виходити з показників, які звичайно характеризують доходи суб`єкта авторського права та/або суміжних прав.

Такими показниками можуть бути: роздрібна ринкова ціна оригінального товару/ліцензійного примірника твору та об`єктів суміжних прав; плата за відповідні види використання творів та об`єктів суміжних прав, яка звичайно застосовується; інші подібні показники. При цьому, як правило, не слід зважати на систему знижок чи пільг, яка застосовується суб`єктом авторського права та/або суміжних прав у залежності від кількості придбаних примірників творів і об`єктів суміжних прав, ціни договору про розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності на твір та/або об`єкт суміжних прав, інших критеріїв.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 1109 ЦК України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Оскільки, позивач є юридичною особою приватного права, яка створена з метою отримання прибутку, основним видом діяльності позивача, згідно Класифікатора видів економічної діяльності є лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами (код КВЕД 77.40), а джерелом доходу підприємством, є передання за ліцензійними договорами іншим суб`єктам господарювання невиключних майнових прав на об`єкти інтелектуальної власності власником яких він є. Таким чином у випадку, якщо б право позивача не були порушені, за звичайних обставин підприємство могло б реально одержати з кожного укладеного договору з таким суб`єктом господарювання 120 000,00 грн доходу. На підтвердження тому позивач надав укладений договір у споріднених правовідносинах з іншим суб`єктом господарювання.

При цьому, позивач не надавав відповідачу у будь-якому віданні або користуванні якого знаходиться ювелірна крамниця, дозволу на використання знаку для товарів та послуг - "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Таким чином, в порушення вимог чинного законодавства, не уклавши відповідного ліцензійного договору з власником знаку, відповідач незаконно використовував його за місцем здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, права позивача щодо виключного права використання Торгового знаку (зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг) - відповідачем порушені.

Відповідна обставина бездозвільного використання торгівельного знака підтверджується постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2024 у справі №912/3032/19, якою суд заборонив ФОП Майданюк О.П. використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Позивачем надано до суду копію ліцензійного договору №2490 від 10.10.2019 з додатком №1, укладеного між ТОВ "Маркхолдер" та ФОП Матвійко І.В.

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до Договору сума винагороди - роялті Ліцензіата за один календарний рік, починаючи з 10.10.2019 (далі - щорічно, відповідно) становить 120 000 (сто двадцять тисяч гривень 00 коп.) гривень без ПДВ.

Пунктом 3 Сторони дійшли згоди щодо щорічного порядку здійснення розрахунків, а саме: вказаний у п. 2 даного Додатку №1 розмір винагороди - Ліцензіат має сплатити Ліцензіарові до останнього місяця строку, в якому відбуватиметься використання Знаку, у безготівковій або у готівковій формі, у грошовій одиниці України - гривні, будь-яким не забороненим законодавством України способом.

Отже, ціна позову визначена позивачем, виходячи з ціни ліцензійного договору №2490 від 10.10.2019, укладеного між позивачем та ФОП Матвійко І.В.

При цьому, факт сплати чи несплати винагороди ФОП Матвійко І.В. за таким ліцензійним договором позивачу не має суттєвого та вирішального значення для даної справи.

Відповідно до наказу №213/л від 01.07.2020 ТОВ "Маркхолдер" затверджено розмір винагороди - роялті за використання торгового знаку "ІНФОРМАЦІЯ_2": з 01 липня 2020 року суму винагороди - роялті Ліцензіата за один календарний рік в тому ж розмірі, що діяв з 01 липня 2019 року до 01 липня 2020 року, а саме: 120 000 гривень, без ПДВ.

Використання торгового знаку генерує дохід (або опосередкований - через збільшення продажів товару, або прямий - через надання платної ліцензії на використання третій особі).

Упущена вигода власника торгового знаку не може бути менше, ніж розмір роялті, який порушник мав би сплатити для отримання ліцензії на використання торгового знаку.

При цьому, відповідач не спростував розмір заявлених збитків позивачем, жодних доказів щодо зменшення розміру або отримання ним меншого розміру доходу, суду не надав.

Відповідачем 05.10.2024 в системі "Електронний суд" сформовано заяву №б/н з вимогою зменшити розмір відшкодування у справі №912/3546/19 до 328,78 грн.

В обґрунтування такої заяви відповідач зазначає, що у даній справі обставини стосуються спору щодо комерційного використання відповідачем торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом № НОМЕР_2 за фактом порушення - 26.10.2019. Позивачем в позовній заяві інших фактів комерційного використання відповідачем торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом № НОМЕР_2 не наведено. Визначений позивачем період за який стягуються збитки складає 1 рік або 365 днів.

За розрахунком позивача 1 день комерційного використання торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом НОМЕР_3 коштує 328,78 грн (120000,00/365). Розгляд даної справи триває майже 5 років.

Протягом вказаного періоду відповідач припинила підприємницьку діяльність та попередній рік отримала дохід із заробітної плати у сумі 35843,00 грн., а також із пенсії 11485,16 грн. В поточному році розмір доходу відповідача не збільшився.

Отже, стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди за фактом порушення 26.10.2019 комерційного використання торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом № НОМЕР_2 у розмірі вартості 1 дня такого використання в сумі 328,78 грн. надмірного тягаря для відповідача не становитиме.

Разом з тим, у вказаній заяві відповідач просить зменшити розмір відшкодування на підставі ч. 4 ст. 1193 ЦК України, відповідно до якої суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Однак, вказана правова норма регулює відносини саме у разі заподіяння шкоди фізичною особою, а даний спір виник між суб`єктами господарювання та стосується господарських відносин, тому не підлягає застосуванню до даних правовідносин сторін у справі.

Тому заява №б/н від 05.10.2024 відповідача з вимогою зменшити розмір відшкодування у справі №912/3546/19 до 328,78 грн задоволенню не підлягає.

Отже, відповідач, використовуючи товарний знак без згоди власника - позивача, позбавив його права одержати дохід у вигляді ліцензійного платежу, який він міг би отримувати, якби його право надавати згоду на використання товарного знаку не було порушено.

Таким чином, у випадку, якщо б права позивача не були порушені, за звичайних обставин позивач міг би одержати від відповідача 120 000 грн доходу, про що свідчать ліцензійний договір укладений у споріднених правовідносинах з іншим суб`єктом господарювання та наказ позивача про встановлення розміру роялті протягом 2019-2020 років.

Щодо доводів і документів, наданих відповідачем, то останній скористався своїм правом та надав відзив на позовну заяву, в якому чітко висловив свої заперечення проти позову: - що позивачем не надано доказів належності йому права власності на торговий знак; - що позов заявлено штучний, аналогічний до позову про заборону використання торгового знаку.

Інших доводів чи заперечень відповідачем надано не було.

Представник відповідача у відзиві не заперечував, що відповідачем використовується позначення "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Відповідно до ч. 1 та п. 5 ч. 3 ст. 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Згідно з ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Крім того, відповідач звернувся до суду із заявою №б/н від 17.10.2024 з вимогами:

1. Визнати зловживанням процесуальними правами дії ТОВ "Маркхолдер" щодо подачі позовної заяви №7603/5 від 29.11.2019 по справі №912/3546/19.

2. Залишити без розгляду позовну заяву №7603/5 від 29.11.2019 по справі 3912/3546/19.

3. Розглянути дане питання без участі відповідача.

Щодо вказаної заяви, господарський суд зазначає таке.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що позовна заява №7603/5 від 29.11.2019: містить безпідставне посилання на справу №912/3032/19; містить посилання на обставину щодо комерційного використання відповідачем торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом № НОМЕР_2 у період з 26.10.2019 до 29.11.2019, на підтвердження якої позивачем не надано доказів; містить посилання на обставину щодо комерційного використання відповідачем торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом № НОМЕР_2 у період з 30.11.2019 до 25.10.2020, який на дату складення позовної заяви №7603/5 від 29.11.2019 не настав; містить посилання на обставину щодо розміру ціни ліцензії на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом № НОМЕР_2 , яку встановлено ТОВ "Маркхолдер" через 9 місяців після складення позовної заяви №7603/5 від 29.11.2019.

За таких обставин, позовна заява №7603/5 від 29.11.2019 відповідає ознакам завідомо безпідставного позову, що за приписами п. 3 ч. 2 ст. 43 ГПК України є зловживанням процесуальними правами. В даному випадку дії ТОВ "Маркхолдер" щодо подачі позовної заяви №7603/5 від 29.11.2019 переслідують ціль - збагатитися.

Разом з тим, однією із засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Згідно п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.

За приписами ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Критеріями завідомо безпідставного позову є його очевидна неправомірність, про що може свідчити подання позову всупереч наявних правових висновків у спірних правовідносинах, установлених суспільних і судових поглядах на них, тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд, з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Для застосування п. 3 ч. 2 ст. 43 ГПК України важливе практичне значення також має вказівка положень закону на "завідомість" подання безпідставного позову, яка свідчить про умисний (цілеспрямований) характер дій позивача та дає змогу відрізнити зловживання процесуальними правами від реалізації права особи на звернення до суду за судовим захистом.

У ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З наведеного слідує, що підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Водночас, суд перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, доводи відповідача щодо подання позивачем завідомо безпідставного позову є необґрунтованими, зокрема, не свідчать про зловживання ТОВ "Маркхолдер" процесуальними правами в розумінні ст. 43 ГПК України, відповідно не можуть слугувати підставами для залишення позову без розгляду, більше того, суд вважає, що залишення позовної заяви без розгляду з наведених відповідачем підстав є у даному випадку обмеженням ТОВ "Маркхолдер" у доступі до правосуддя, порушенням принципу рівності та змагальності сторін, внаслідок чого відмовляє у задоволенні заяви №б/н від 17.10.2024 відповідача.

Таким чином, право особи на звернення до суду за захистом власних прав та інтересів являється непорушним, а наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог та їх обґрунтованість підлягають встановленню під час розгляду спору по суті.

Господарським судом під час розгляду справи по суті встановлено наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладених обставин, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з ФОП Майданюк О.П. збитків у розмірі 120 000,00 грн доведеними, обґрунтованими, підтвердженими вірогідними доказами та такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у даній справі.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Отже, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою відповідача, у справі покладаються на відповідача.

Крім того, господарським судом враховано, що 26.08.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява №б/н від 26.08.2024 про намір стягнення витрат на правову (правничу) допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України - розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 221 ГПК України - для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 221, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"</a> (код ЄДР 42772934, 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 26-Г) збитки у розмірі 120 000,00 грн, а також 1 921,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 12.11.2024.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.