Рішення

від 07.11.2024 по справі 914/2151/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 Справа № 914/2151/24

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Енерго», Чернівецька обл., м. Новодністровськдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «КВК Електрик», м. Львівпро:повернення сплачених грошових коштів, стягнення інфляційних втрат та 3% річних Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники сторін:від позивача:Батраков М.Ю. адвокат; Бойчук Н.М. адвокатка;від відповідача:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперіал Енерго» (надалі Позивач, ТОВ «Імперіал Енерго») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВК Електрик» (надалі Відповідач, ТОВ «КВК Електрик») про повернення сплачених грошових коштів, стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою від 17.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначив на 14.10.2024.

Ухвалою від 14.10.2024 суд відклав судове засідання у справі на 07.11.2024.

У судовому засіданні 07.11.2024 представники позивача взяли участь у режимі відеоконференції, просили задовольнити позовні вимоги.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 07.11.2024, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Так, ухвала від 14.10.2024 доставлена в електронний кабінет ТОВ «КВК Електрик» 14.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

КЛОПОТАННЯ СТОРІН.

Від позивача до суду надійшла заява вх. №3995/24 від 30.10.2024, у якій він просить зменшити розмір позовних вимог до 233`601,74 грн., з яких 183`166,12 грн. сума боргу, 37`786,87 грн. інфляційні втрати, 12`648,75 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 2 статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана до суду після початку першого судового засідання, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду заяви вх. №3995/24 від 30.10.2024.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 15.09.2021 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір підряду №1509/21-03, згідно із яким виконавець зобов`язується власними та/або залученими силами за завданням замовника виконати комплекс наступних робіт: «Роботи з улаштування системи передачі телеінформації на НЕК «Укренерго» з ФЕС 2,55 МВт ТОВ «Імперіал Енерго», які знаходяться за адресою: вул. Тропініна, 27А, с. Козлів, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл.», а замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі роботи.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання він виконав належним чином та перерахував на користь відповідача суму у розмірі 183`166,12 грн. згідно із виставленим рахунком-фактурою №СФ0000037 від 25.11.2021. Однак, відповідач порушив свої зобов`язання, не вчинивши жодних дій спрямованих на виконання умов договору.

Зважаючи на це, позивач просить стягнути на його користь суму у розмірі 270`798,63 грн., з яких 183`166,12 грн. сума сплачених грошових коштів, 72`422,23 грн. інфляційні втрати, 15`210,28 грн. 3% річних.

Аргументи відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

15.09.2021 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір підряду №1509/21-03 (надалі Договір), згідно із пунктом 1.1 якого виконавець зобов`язується власними та/або залученими силами, за завданням замовника виконати комплекс наступних робіт: «Роботи з улаштування системи передачі телеінформації на НЕК «Укренерго» з ФЕС 2,55 МВт ТОВ «Імперіал Енерго»», вказані у пункті 1.2 договору, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі роботи.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2022 (пункт 10.1).

У пункті 1.2 Договору сторони погодили найменування робіт та їх вартість, а саме:

1) Комунікаційне обладнання та матеріали загальною ціною 125`780,00 грн. без ПДВ:

- шафа телемеханіки на базі контролера RTU520 одна штука ціною 106`460,00 грн.;

- перетворювач інтерфейсів RS-485/Ethernet (Modbus RTU/Modbus TCP) одна штука ціною 3`000,00 грн.;

- модем Mikrotik SXT LTEkit одна штука ціною 4`560,00 грн.;

- медіа конвертор дві штуки загальною ціною 1`000,00 грн.;

- кронштейн для антени одна штука ціною 480,00 грн.;

- стаціонарний GSM телефонний апарат з функцією запису розмов, SD карта 32Гбайт дві штуки загальною ціною 5`280,00 грн.;

- розхідні матеріали (кабелі, клемники, наконечники, конектори...) загальною ціною 5`000,00 грн.

2) Роботи загальною ціною 83`000,00 грн. без ПДВ:

- розробка та узгодження проектної документації ціною 10`000,00 грн.;

- налаштування контролери RTU (параметризація сигналів), налагодження прийняття-передачі сигналів на рівні електрогенераторної установки ціно. 30`000,00 грн.;

- налаштування VPN Ipsec каналів до шлюзу обміну НЕК «Укренерго» та налагодження прийняття-передачі сигналів в НЕК «Укренерго» ціною 35`000,00 грн.;

- введення системи ТМ та диспетчерського зв`язку в експлуатацію ціною 8`000,00 грн.

Загальна вартість робіт, обладнання та матеріалів становить 250`536,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до пункту 5.1 Договору термін виконання робіт складає:

- поставка обладнання та матеріалів до 12-ти тижнів;

- виконання робіт до 2-х тижнів.

Порядок приймання-передачі робіт погоджено сторонами у пункті 5.3 Договору. Так, приймання-передача виконаних робіт оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт, який є підставою для взаємних розрахунків. Акт складає виконавець в 2 (двох) примірниках по завершенню робіт та передає його замовнику. Замовник протягом 5-ти робочих днів з дня одержання акту приймання-передачі виконаних робіт направляє виконавцю підписаний примірник цього акту або в цей же строк надає мотивовану відмову від приймання виконаної роботи з обґрунтованими зауваженнями щодо недоліків.

Виконавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання в повному обсязі, з моменту підписання замовником без зауважень акту приймання-передачі виконаних робіт (пункт 5.3.3 Договору).

Згідно із пунктами 4.1, 4.2 Договору замовник перераховує на поточний рахунок виконавця авансовий платіж в розмірі 100% вартості обладнання та матеріалів та 50% авансу від вартості за роботи протягом 10-ти днів з дати підписання договору, решта протягом 5-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт. Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником за виконані роботи та закриттям актів приймання-передачі виконаних робіт виконавця.

На виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу аванс у розмірі 183`166,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням №481 від 25.11.2021 (Т.1; а.с. 22). Відповідна оплата здійсненна згідно із виставленим відповідачем рахунком-фактурою №СФ-0000037 від 25.11.2021 (Т.1; а.с. 26).

Судом встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за Договором. У своєму листі №1901-1 від 19.01.2022 ТОВ «КВК Електрик» повідомляло позивача про те, що ще не завершило роботи за Договором, у зв`язку зі світовою економічною кризою, обумовленою пандемією коронавірусної хвороби. Вказані обставини призвели до карантинних обмежень у веденні бізнесу, збільшило терміни поставки обладнання з-за кордону та по Україні. Враховуючи зазначене, відповідач гарантував поставку електрообладнання та виконання усіх робіт до 28.02.2022 включно (Т.1; а.с. 23).

Разом з цим, станом на дату ухвалення рішення у справі №914/2151/24 у суду відсутні будь-які належні і допустимі докази виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Зважаючи на допущене відповідачем порушення, ТОВ «Імперіал Енерго» надсилало на адресу ТОВ «КВК Електрик» претензію №42 від 22.06.2022, у якій вимагало у термін 5 робочих днів поставити відсутнє обладнання та провести роботи із підключення системи із укладенням договору з НЕК «Укренерго». У протилежному випадку, позивач вимагав повернення коштів для закупки обладнання та укладатиме договір підряду з іншим підрядником (Т.1; а.с. 24).

Попри отримання вказаної претензії 01.07.2022, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (Т.1; а.с. 27), відповідач не вчинив жодних дій спрямованих на її виконання.

З огляду на бездіяльність ТОВ «КВК Електрик», позивач звернувся до суду із цим позовом.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено статтею 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір підряду №1509/21-03 від 15.09.2021.

Згідно із частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Крім цього, як передбачено частиною 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Зі змісту умов Договору прослідковується, що на позивача було покладено обов`язок оплатити виконавцю вартість робіт у розмірі 250`536,00 грн. з ПДВ з урахуванням положень пункту 4.1 Договору, яким встановлено розмір і строки внесення авансового платежу та здійснення остаточних розрахунків. У свою чергу, відповідач зобов`язався поставити необхідне обладнання та матеріали у термін до 12-ти тижнів та виконати роботи з улаштування системи передачі телеінформації на НЕК «Укренерго» з ФЕС 2,55 МВт у термін до 2-х тижнів.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором в частині слати авансового платежу та перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 183`166,12 грн. згідно із рахунком-фактурою №СФ-0000037 від 25.11.2021. У той же ж час, відповідач не виконав роботи в обумовлені сторонами в договірному порядку строки, а також у термін до 28.02.2022 включно, як про це зазначалось у листі ТОВ «КВК Електрик» №1901-1 від 19.01.2022. У матеріалах справи відсутній підписаний обома сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт, який б засвідчував дотримання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Оскільки підрядник взагалі не розпочав виконання своїх обов`язків за Договором, позивач встановив йому термін 5 робочих днів для поставки обладнання та проведення обумовлених сторонами робіт. У випадку бездіяльності, ТОВ «Імперіал Енерго» попереджало відповідача про необхідність повернення сплаченого авансу та намір укласти договір підряду з іншим підрядником. Вказане підтверджується претензією №42 від 22.06.2022.

Зміст відповідної претензії засвідчує реалізацію позивачем свого права на односторонню відмову від Договору, яке гарантоване частиною 2 статті 849 ЦК України, у разі невиконання відповідачем договірних зобов`язань у термін 5 робочих днів.

Згідно із частинами 2, 3 статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зважаючи на те, що відповідач не виконав роботи у термін встановлений претензією №42 від 22.06.2022, а також враховуючи зміст цієї претензії, суд доходить висновку, що позивач фактично відмовився від Договору в односторонньому порядку.

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до частини 4 статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Процитовану вище норму слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. Якщо ж зобов`язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 ЦК України) (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18, постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №916/3904/19).

Згідно із частиною 1, пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить висновку, що у зв`язку із розірванням Договору у відповідача припинився обов`язок із виконання робіт. У той же ж час, враховуючи виконання зобов`язання лише позивачем, у ТОВ «КВК Електрик» на підставі норм закону виникло грошове зобов`язання із повернення сплаченого позивачем авансу у сумі 183`166,12 грн., розмір якого не забезпечений проведеним відповідачем виконанням.

Вирішуючи питання щодо моменту виникнення грошового зобов`язання, суд звертає увагу на приписи частини 2 статті 530 ЦК України, згідно із якою якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо (пункт 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013).

Оскільки претензія №42 від 22.06.2022 отримана відповідачем 01.07.2022, то відповідач повинен був виконати своє грошове зобов`язання у строк до 08.07.2022 включно.

Судом встановлено, що ТОВ «КВК Електрик» прострочило виконання грошового зобов`язання та станом на дату цього рішення не повернуло позивачу аванс у розмірі 183`166,12 грн. Відтак, підставним є висновок про те, що позовна вимога про стягнення вказаної суми грошових коштів є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.03.2019 у справі №904/8223/16 стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги V ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань (вказана правова позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України; таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема й факту неповернення безпідставно одержаних чи збережених коштів (така правова позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17).

Зі змісту розрахунків позивача вбачається, що на неповернуту відповідачем суму авансу ним нараховано 72`422,23 грн. інфляційних втрат (за період з грудня 2021 року по липень 2024 року) та 15`210,28 грн. 3% річних (за період з 26.11.2021 по 02.09.2024).

Суд звертає увагу на те, що позивач не вправі здійснювати нарахування згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України у період з 26.11.2021 по 08.07.2022 включно, адже протягом цього періоду у відповідача не існувало невиконаного грошового зобов`язання, таке зобов`язання виникло після вказаного періоду. У той же ж час, нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 09.07.2022 є правомірним, оскільки це узгоджується із простроченням, допущеним ТОВ «КВК Електрик».

Отже, здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 33`223,22 грн. та 11`837,97 грн. відповідно.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 228`227,31 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду із позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 3`249,58 грн., що підтверджується платіжними документами №1177-0031-0699-7393 від 22.08.2024, №8ТЕQ-BZ5M-DMFE від 13.09.2024 та виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (Т.1; а.с. 9, 37, 43, 46).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2`738,72 грн.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Частиною 1 стаття 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві ТОВ «Імперіал Енерго» вказало, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені ним у зв`язку із розглядом справи, становить 30`000,00 грн.

Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем подано до суду:

1) Копію Договору про надання правової допомоги №04/04-01 від 04.04.2023 (Т.1; а.с. 28-30), предметом якого є надання адвокатом Батраковим М.Ю. усіма законними методами та способами правової допомоги ТОВ «Імперіал Енерго» у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання. У пункті 1.2 цього договору передбачено обсяг повноважень адвоката.

2) Копію Додаткової угоди №3 від 20.01.2024 до Договору №04/04-01 від 04.04.2023 (Т.1; а.с. 31), відповідно до пункту 1 якої адвокат надає клієнту професійну правничу допомогу у підготовці, поданні позовної заяви до ТОВ «КВК Електрик» з подальшою участю у розгляді справи щодо стягнення заборгованості за невиконання технічного обслуговування та ремонту інверторів згідно з оплаченим рахунком-фактурою СФ0000037 від 25.11.2021 за Договором підряду №1509/21-03 від 15.09.2021, а вартість послуг (гонорар) адвоката становить 30`000,00 грн.

Клієнт сплачує на рахунок адвоката, зазначений у реквізитах угоди (пункт 5), гонорар у розмірі 30`000,00 грн., зазначений у пункті 1 угоди, упродовж 7 (семи) календарних днів після набрання рішенням (ухвалою, постановою) суду у даній справі законної сили (пункт 2 Додаткової угоди).

У матеріалах справи наявні також копії Ордеру серії СЕ №1060008 від 22.08.2024, виданого адвокату Батракову М.Ю., який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ №000084 від 21.10.2016 (Т.1; а.с. 32-33).

Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи. Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що така підготована та подана до суду адвокатом Батраковим М.Ю. Останній брав участь у судових засідання у справі 14.10.2024 і 07.11.2024 , що простежується зі змісту протоколів судових засідань.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Враховуючи ту обставину, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, то суд при вирішенні питання щодо стягнення цих витрат не керуватиметься передбаченими частиною 4 статті 126 ГПК України критеріями.

Разом з тим, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд може керуватися положеннями статті 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.

Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:

1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16).

З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе з власної ініціативи зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.

При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147) не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

На переконання суду, заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає критерію розумності зважаючи на обставини цієї справи, зокрема відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог, представництво інтересів позивача двома представниками. Окрім цього такий розмір не є пропорційним до предмета спору, враховуючи недоведення позивачем тих обставин, що справа №914/2152/24 має особливе значення для нього, а також зважаючи на те, що справа не викликала публічного інтересу.

Відтак, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 7`000,00 грн. та стягнення вказаної суми із відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВК Електрик» (79024, м. Львів, вул. Промислова, 50/52, офіс 18; код ЄДРПОУ 39159095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Енерго» (60236, Чернівецька обл., м. Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», буд. 1-Г, приміщення 1; код ЄДРПОУ 37610502) 183`166,12 грн. безпідставно збережених коштів, 33`223,22 грн. інфляційних втрат, 11`837,97 грн. 3% річних, 2`738,72 грн. судового збору та 7`000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2024.

СуддяКрупник Р.В.