Ухвала

від 12.11.2024 по справі 914/2198/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128

УХВАЛА

12.11.2024 Справа№ 914/2198/24

Суддя Господарського суду Львівської області Артимович В.М., розглянувши матеріали заяви: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Київ

про: банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Бурове Обладнання (Україна)» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Яворницького Д., буд. 41; ідентифікаційний код 33797665)

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Бурове Обладнання (Україна)» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Яворницького Д., буд. 41; ідентифікаційний код 33797665).

Ухвалою суду від 13.09.2024 заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Бурове Обладнання (Україна)» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Яворницького Д., буд. 41; ідентифікаційний код 33797665) залишено без руху; надано заявнику строк у 10 (десять) календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних в ухвалі. Зокрема, в ухвалі суду від 13.09.2024 зазначено, що заявником не долучено до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство доказів авансування винагороди арбітражному керуючому у розмірі трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень, а також докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Розуміючи важливість дотримання принципу забезпечення реалізації права особи на доступ до правосуддя, судом було враховано сформовану правову позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо). В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012 р. суд зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Також судом взято до уваги положення ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Отже, з огляду на викладене, з урахуванням наведених положень законодавства, суд вважав за необхідне надати заявнику розумний строк для усунення недоліків, викладених в ухвалі суду від 13.09.2024.

Однак, судом встановлено, щодо ухвалу про залишення заяви без руху було доставлено заявнику в електронний кабінет ЄСІТС 13.09.2024. Таким чином, враховуючи наданий десятиденний строк на усунення недоліків, такий закінчувався 23.09.2024. Однак, заявник станом на 11.11.2024 в порушення вимог ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства не надав доказів авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень та доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Слід зазначити, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Кодексом України з процедур банкрутства в абз. 6 ч. 2 ст. 30 передбачено джерело для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого/керуючого реструктуризацією, зокрема, за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

Отже, судом встановлено, що заявник не виконав вимог ухвали суду від 13.09.2024 у справі № 914/2198/24.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до ч. 6 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

У ч. 3 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.

З огляду на наведене, та враховуючи те, що заявник не усунув недоліків, про які зазначено в ухвалі від 13.09.2024 про залишення заяви без руху, суд дійшов висновку про повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство і доданих до неї документів без розгляду.

Керуючись ст. 2, 30, 34, 38 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-Бурове Обладнання (Україна)» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Яворницького Д., буд. 41; ідентифікаційний код 33797665) та додані до неї документи повернути без розгляду.

2.Роз`яснити заявнику, що повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.

Додаток для заявника: заява про відкриття провадження у справі про банкрутство з додатками та конвертом - на 30 арк.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, якщо інше не передбачено Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя Артимович В.М.