Ухвала

від 12.11.2024 по справі 686/33321/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/33321/23

Провадження № 1-кс/686/9397/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023240000000356,

встановив:

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023240000000356.

У обґрунтування клопотання зазначає, що СУ ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023240000000356.

Ухвалою слідчого судді від 09.01.2024 року накладено арешт на майно, що було вилучено під час обшуків, зокрема і на грошові кошти ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Заявник вказує, що із моменту вилучення речей минув значний період часу, протягом якого орган досудового розслідування мав достатні можливості встановити, відношення майна до кримінального провадження. Грошові кошти набуті в результаті здійснення підприємницької діяльності подружжям.

В зв`язку з цим просить скасувати арешт на них.

У судове засідання адвокат ОСОБА_4 не з`явився. Повідомлений про розгляд справи по телефону.

Прокурор у судовому засіданні щодо заявленого клопотання заперечив та зазначив, що у кримінальному провадженні призначені та тривають експертизи та встановлено обготівкування грошових коштів ОСОБА_5 через підконтрольну фізичну особу-підприємця напередодні проведення обшуку.

А тому під час досудового розслідування вживаються заходи щодо встановлення походження цих грошових коштів , оскільки вони мають ознаки набутих злочинним шляхом.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали клопотання а наданої на дослідження частини матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про те, що воно не підлягає задоволенню таких підстав.

Як вбачається з матеріалів клопотання слідчими СУ ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023240000000356 від 03.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191 КК України.

Під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що протягом 2022-2023 років посадові особи Департаменту житлово-комунального господарства, за попередньою змовою із ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , посадовими особами ТОВ «БУДМАКСПЛЮС», ТОВ «ДОР СТАНДАРТ» та ФОП ОСОБА_9 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, шляхом завищення обсягів та вартості витрачених матеріалів та фактично виконаних робіт, заволоділи коштами, виділеними на проведення капітальних, поточних ремонтів тротуарів та внутрішньодворових проїздів на вулицях комунальної власності територіальної громади міста Кам`янця-Подільського.

Також встановлено, що ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 завищують вартість виконаних робіт, в частині перевищення усереднених цін на будівельні матеріали (на усі ТМЦ), а саме найчастіше на тротуарну плитку та поребрик (бортовий камінь), які на даний час тільки влаштовуються.

Ухвалою слідчогосудді Хмельницькогоміськрайонного судуХмельницької областівід 09 січня 2024 року, з-поміж іншого, було накладено арешт із тимчасовим позбавленням права на відчуження розпорядження та користування на грошові кошти у сумі грошові кошти в сумі 40000 доларів США, а саме 400 купюр номіналом 100 доларів; грошові кошти у сумі 14600 євро, а саме 146 купюр номіналом 100 євро та 5400 євро, а саме 27 купюр номіналом 200 євро на загальну суму 20000 євро; грошові кошти у сумі 112000 гривень, а саме 41 купюра номіналом 1000 гривень, 142 купюри номіналом 500 гривень.

Правовою підставою для накладення арешту на означені грошові кошти стала необхідність їх збереження як речового доказу, запобігання можливості пошкодження, псування, знищення, втрати, перетворення чи відчуження, так як існують ознаки які свідчать про здобуття цих коштів злочинним шляхом.

За змістом частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів.

Розглядаючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя встановлює обґрунтованість (необґрунтованість) накладеного арешту та наявність (відсутність) підстав для його подальшого застосування в залежності від того, на яку підставу вказує заявник.

Обґрунтованість накладення арешту обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні про його арешт, метою; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі; належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про його арешт; розумністю і співмірністю арешту.

Водночас, одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Юридична визначеність вимагає поваги до принципуres judicata, тобто «остаточності» рішення суду у спірних правовідносинах. Зважаючи на приписи ст. 309 та ст. 174 КПК України, а також вимоги принципуres judicata, слідчий суддя доходить висновку, що одна і та ж підстава для скасування арешту майна не може бути предметом неодноразового розгляду різними судами (слідчими суддями).

Реалізація права на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна обумовлена не тим, що відповідний суб`єкт не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження.

Інститут скасування арешту пов`язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст. 174 КПК України необґрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в ньому.

Відповідно до частини другої статті 173 КПКпри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) , розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно із абзацом 2 ч.5 ст.171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до ч.7 ст.236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Отже, кримінальним процесуальним законом надана можливість уповноваженій особі під час проведення обшуку вилучати речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо наданий дозвіл слідчим суддею за ініційованою слідчою дією.

У такому разі правові підстави вилучення та збереження таких речей і документів у розпорядженні сторони обвинувачення мають стати предметом розгляду слідчим суддею за клопотанням про арешт майна, з яким для забезпечення судового контролю, КПК України зобов`язує слідчого/прокурора звернутись до слідчого судді, що прокурор з дотриманням визначеної законом процедури здійснив.

А тому аргументи адвоката ОСОБА_10 про відсутність вказівки на вилучення грошових коштів в ухвалі слідчого судді, якою наданий дозвіл на проведення обшуку, сама по собі не слугує підставою для скасування арешту.

Не слугують підставою для скасування арешту і аргументи у клопотанні про те, що зазначені грошові кошти є спільним майном подружжя ОСОБА_11 та відсутність встановленого відношення ОСОБА_6 до кримінального провадження.

На сьогодні потреба у арешті грошових коштів, вилучених у ході обшуку, а також мета, у зв`язку із якою було накладено арешт (забезпечення збереження речових доказів) не відпала, оскільки провадження у справі не закінчено, проводиться досудове розслідування, у ході якого мають бути перевірені обставини ймовірно їх походження, за версією органів досудового розслідування, внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У зв`язку із цим, відсутність у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 процесуального статусу підозрюваного не є визначальною щодо можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна до зазначених грошових коштів.

Зважаючи на те, що арештоване майно має статус речових доказів у цьому кримінальному провадженні та наявна подальша необхідність його арешту в цілях кримінального провадження, у задоволенні клопотання слід відмовити внаслідок відсутності умов, визначених статтею 174 КПК для скасування арешту майна, про які зазначає заявник.

За указаних обставин тимчасове втручання в право власності, яке прямо передбаченого КПК України, не суперечить змісту ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження.

Крім цього, накладення арешту на майно на цій стадії кримінального провадження не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

З огляду на наведене, клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 110, 174 КПК України, слідчий суддя

постановив:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023240000000356 від 03.07.2023 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя