Рішення

від 30.10.2024 по справі 916/3192/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3192/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Верескун А.С. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Климентій Є.О. в порядку самопредставництва;

Від третьої особи: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Головного управління Національної поліції в Херсонській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Титан», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , про стягнення 372 981,05 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Національної поліції в Херсонській області (далі по тексту - Управління) звернулось до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Титан» (далі по тексту - ТОВ «Титан») про відшкодування шкоди у розмірі 372 981,05 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом пошкодження належного позивачу автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля відповідача.

Ухвалою суду від 23.07.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження із залученням до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ).

13.08.2024 до суду від ТОВ «Титан» надійшли письмові пояснення, по тексту яких відповідачем було визнано заборгованість перед позивачем у розмірі 372 981,05 грн та повідомлено про готовність оплатити її у повному обсязі. Поряд з цим, відповідачем було заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення суду по даній справі на строк до 10.05.2025.

02.09.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, по тексту яких позивачем було наголошено, що розстрочення виконання рішення на строк до 10.05.2025 матиме наслідком неможливість експлуатації службового автотранспортного засобу у зв`язку з відсутністю необхідних коштів для проведення ремонту для його відновлення. Поряд з цим, позивачем було повідомлено, що він не заперечує проти розстрочення виконання рішення суду до кінця поточного року.

Про розгляд справи третя особа була повідомлена належним чином шляхом направлення ухвал суду засобами поштового зв`язку. Проте, ОСОБА_1 не скористався наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесу, письмові пояснення на позовну заяву від третьої особи також не надходили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

15.02.2024 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Управління (марки Renault Daster», д.н.з НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ТОВ «Титан» (марки Mercedes-Benz Sprinter 313 CD1, д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №600936 від 15.02.2024 та спецповідомленням про дорожньо-транспортну подію, складеним заступником начальника ВРЗСТ СУ ГУНП в Херсонській області.

Обставина перебування вказаних автомобілів у власності ТОВ «Титан» та Управління підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №600936 від 15.02.2024 та спецповідомленням про дорожньо-транспортну подію, а також листом Регіонального сервісного центру ГСЦ в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 11.06.2024 та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

28.03.2024 ПрАТ «Арсенал Страхування» було складено розрахунок суми страхового відшкодування до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України №218738207 від 03.01.2024, згідно якого належна Управлінню до відшкодування сума збитків становить 157 400,00 грн.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.03.2024 по справі №766/2551/24 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення. Зі змісту постанови слідує, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулася 15.02.2024 за участю належного Управлінню автомобіля.

23.05.2024 Управління звернулося до ОСОБА_1 з листом, відповідно до якого позивачем було запропоновано третій особі прибути 31.05.2024 за адресою: м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 63, для проведення технічного огляду та визначення суми заподіяних збитків.

06.06.2024 експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області було складено висновок експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу №140-0094, згідно якого вартість відновлювального ремонту легкового спеціалізованого автомобіля Renault Duster, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого 15.02.2024 внаслідок ДТП, в цінах станом на час завершення виконання цього дослідження становить 530 295,02 грн; вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику досліджуваного легкового спеціалізованого автомобіля в цінах станом на час завершення виконання цього дослідження становить 530382,05 грн.

12.06.2024 Управління звернулось до ТОВ «Титан» з листом, відповідно до якого позивач, посилаючись на висновок експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу №140-0094 від 06.06.2024, згідно якого розмір завданих позивачу збитків становить 530 381,05 грн, які частково на суму 157 400,00 грн були відшкодовані позивачу страховою компанією ТОВ «Титан», просило добровільно відшкодувати збитки у розмірі 372 981,05 грн.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

За загальними правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Так, приписами ч. 2 статті 1187 ЦК України встановлено особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, - таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах

Положеннями ст. 2 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно зі ст. 6 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 15.02.2024 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Управління під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ТОВ «Титан» під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.03.2024 по справі №766/2551/24 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

28.03.2024 ПрАТ «Арсенал Страхування» було складено розрахунок суми страхового відшкодування до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України №218738207 від 03.01.2024, згідно якого належна Управлінню до відшкодування сума збитків становить 157 400,00 грн.

Господарський суд зазначає, що згідно розрахунку суми страхового відшкодування від 28.03.2024 ПрАТ «Арсенал Страхування», з яким ТОВ «Титан» укладено договір страхування, проти чого відповідач не заперечував, належна до відшкодування позивачу сума збитків становить 157 400,00 грн.

Поряд з цим, 06.06.2024 експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області було складено висновок експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу №140-0094, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику досліджуваного легкового спеціалізованого автомобіля в цінах станом на час завершення виконання цього дослідження становить 530 382,05 грн.

Суд зазначає, що обставина виплати ПрАТ «Арсенал Страхування» суми збитків у розмірі 157 400,00 визнається позивачем у листі від 12.06.2024, адресованому відповідачу, у якому позивач просив відшкодувати різницю між розрахованою сумою збитків та відшкодованою страховиком у розмірі 372 981,05 грн (530 382,05 грн - 157 400,00 грн = 372 981,05 грн).

В матеріалах справи відсутні докази перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Титан». Проте, докази на підтвердження неправомірного заволодіння третьою особою належним відповідачу транспортним засобом в матеріалах справи також відсутні. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про правомірність заявлених Управлінням позовних вимог до ТОВ «Титан», як власника джерела підвищеної небезпеки, про відшкодування шкоди у розмірі 372 981,05 грн.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення з ТОВ «Титан» суми збитків у розмірі 372 981,05 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, позов Управління до ТОВ «Титан» підлягає задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 372 981,05 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Позивачем також заявлено до стягнення витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 4000 грн, за результатами розгляду питання про стягнення яких суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 4 ст. 127 ГПК України).

На підтвердження понесення витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 4000 грн позивачем було надано платіжну інструкцію №1790 від 23.05.2024 на суму 4000,00 грн, у призначення платежу якої вказано про сплату коштів згідно договору №96/270 від 23.05.2024.

Проте, по тексту висновку №140-0094 від 06.06.2024 зазначено, що він складений експертом відповідно до укладеного між Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області та позивачем договору №96 від 15.05.2024.

З викладених обставин, враховуючи сплату позивачем коштів в рахунок договору №96/270 від 23.05.2024, який є відмінним від договору №96 від 15.05.2024, на виконання якого і було складено висновок експерта, господарський суд доходить висновку про недоведеність позивачем обставини понесення витрат саме у зв`язку із складанням висновку експерта, долученого в якості доказу до позовної заяви. Наведене дозволяє суду дійти висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого позивачем клопотання про відшкодування витрат, понесених у зв`язку із проведенням експертизи.

Розглянувши клопотання ТОВ «Титан» про розстрочення виконання судового рішення на строк до 10.05.2025, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

В силу вимог ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. 5. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Господарський суд зазначає, що ТОВ «Титан» не було надано суду жодного доказу на підтвердження існування обставин, які можуть бути підставами для розстрочення виконання судового рішення, оскільки відповідач лише посилався на введення в Україні воєнного стану та скрутне фінансове становище.

Проте, судом враховано, що Управління не заперечувало проти розстрочення виконання даного судового рішення до кінця поточного року, а, отже, надання судом відповідачу розстрочки до кінця цього року не буде мати наслідком порушення прав позивача.

З викладених обставин, враховуючи погодження позивачем надання відповідачу розстрочки виконання даного судового рішення до кінця цього року, господарський суд дійшов висновку про можливість надання ТОВ «Титан» розстрочки виконання даного рішення до 27.12.2024.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240, 331 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Титан» /68300, Одеська обл., Ізмаїльський р-н., м. Кілія, вул. Кубишкіна, буд. 1; ідентифікаційний код 25415133/ на користь Головного управління Національної поліції в Херсонській області /73000, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Лютеранська, буд. 4; ідентифікаційний код 40108782/ майнову шкоду у розмірі 372 981,05 грн /триста сімдесят дві тисячі дев`ятсот вісімдесят одна грн 05 коп./, судовий збір у розмірі 4 475,78 грн /чотири тисячі чотириста сімдесят п`ять грн 78 коп./.

3. Відмовити Головному управлінню Національної поліції в Херсонській області у задоволенні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 4000 грн.

4. Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Титан» про розстрочення виконання рішення суду - задовольнити частково.

5. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2024 по справі №916/3192/24 згідно наступного графіка:

- до 29.11.2024 - у розмірі 188 728,42 грн /сто вісімдесят вісім тисяч сімсот двадцять вісім грн 42 коп./;

- до 27.12.2024 - у розмірі 188 728,41 грн /сто вісімдесят вісім тисяч сімсот двадцять вісім грн 41 коп./;

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2024 р.

Суддя С.П. Желєзна