Ухвала

від 12.11.2024 по справі 916/4588/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4588/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г.розглянувшизаяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастворк" (вхідний № 2-1722/24 від 11.11.2024р.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастворк"; (вул. Лугова, 36А, оф.109/1,м. Вишгород,Вишгородський р-н, Київська обл.,07301)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСМІСЬКБУД" (вул. Косовська, 47,м. Одеса,Одеський р-н, Одеська обл.,65074)

про стягнення 1764447,43 грн.;

ВСТАНОВИВ:

16.10.2024р. до Господарського суду Одеської області через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Трансворс" до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Одеськміськбуд" про стягнення з ТОВ Одесміськбуд (код ЄДРПОУ 40381625) на користь ТОВ Трастворк (код ЄДРПОУ 42617908) за виконання останнім робіт відповідно до Договору та підписаного Акту № 1 приймання - передачі виконаних робіт від 27.06.2024р. грошові кошти у розмірі 1 764 447грн 43коп. ( основний борг з урахуванням пені за невиконання умов та строків сплати за виконані роботи відповідно до договору підряду № 34/1023 від 25.12.2023р.) станом на день винесення судом рішення по справі.

Ухвалою від 04.11.2024р., керуючись ст.ст.120,176, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, перше підготовче засідання призначив на 02.12.2024р., запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду подати до суду відзив на позовну заяву оформлений відповідно до вимог ст.ст.165, 178 ГПК України; надіслати копію відзиву та доданих до нього доказів позивачу одночасно з надісланням відзиву до суду; відповідні докази надіслання надати до суду.

На адресу суду 11.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансворк" надійшла заява про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1-2 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. 136 ГПК України є правом суду.

За змістом ч. 2 ст. 136 ГПК України підставами для вжиття судом заходів для забезпечення є обставини, що свідчать про істотне ускладнення або навіть унеможливлення виконати рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду, у разі невжиття таких заходів.

Господарський суд, оцінивши надані докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21).

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

Окрім того, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач, звернувшись до суду із відповідною заявою, має доводити недоцільність чи не співмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 також звернуто увагу на те, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правові позиції Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводяться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).

Суд зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони/ зобов`язання відповідача вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на те, що 25 грудня 2023 року між ТОВ «Одесміськбуд» (надалі Замовник) та ТОВ «Трастворк» (надалі Підрядник) було укладено договір підряду № 34/1023 від 25.12.2023 (надалі Договір) на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт трубопроводів кисневої станції та мережі розподілу кисне постачання з підключенням кисневої генераторної станції до системи обладнання.

Між позивачем та відповідачем існують правовідносини, які виникли на підставі укладення ними Договору. Проте, ТОВ «Одесміськбуд» уникає виконання зобов`язань, які полягають у сплаті грошових коштів за виконані роботи.

Позивач обгрунтовує, що виникла необхідність вжиття заходів забезпечення позову у зв`язку з невиконанням відповідачем свого зобов`язання відповідно до договору підряду від 25.12.2023, Акту № 1 приймання-передачі виконаних робіт (надалі Акт) по об`єкту: Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Корабелів, 14-B, відповідно до якого підтверджується, що: Підрядник виконав, а Замовник прийняв наступний обсяг робіт:

- монтаж обладнання в межах кисневого майданчика;

- монтаж трубопроводу з нержавіючої сталі;

- монтаж трубопроводів та обладнання в межах корпусу;

- монтаж джерел медичних газів (повітря, вуглекислота, азот);

- пусконалагоджувальні роботи.

В свою чергу, позивач намагався врегулювати це питання шляхом надсилання на ім`я

директора ТОВ «Одесміськбуд» Малярова В.В. листа-претензію, про сплату загальної суми боргу (з урахуванням ПДВ та без урахування пені за час несплати грошових коштів).

Проте, відповідачем не було сплачено попередньо зазначеної суми боргу та цим самим було порушено виконання своїх зобов`язань перед Позивачем.

Відповідно до пункту 7.2 договору підряду № 34/1023 від 25.12.2023, у разі порушення строків платежів за цим договором Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми боргу за кожен день прострочення.

Станом на 15.10.2024 загальна сума заборгованості ТОВ «Одесміськбуд» перед ТОВ «Трастворк» становила 1 764 447грн. з урахуванням штрафних санкцій відповідно до Договору.

З огляду на вищевказане, позивач звернувся із позовом до господарського суду Одеської області про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1 764 447грн.43коп. ( основний борг з урахуванням пені за невиконання умов та строків сплати за виконані роботи відповідно до договору підряду № 34/1023 від 25.12.2023р.) станом на день винесення судом рішення по справі.

У заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми позову.

Виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, за позовом ТзОВ «Трастворк» про стягнення 1764447грн.43коп. у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежатиме від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо можливості застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову, суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.

У цій постанові суд касаційної інстанції виснував, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову, виконуючи роль гарантії виконання судового рішення з конкретним предметом спору, водночас не повинні припиняти чи іншим чином негативно впливати на діяльність сторони зобов`язання чи інших осіб.

Проте, у заявлений позивачем спосіб забезпечення позову і в межах суми спору, що є предметом стягнення у справі № 916/4588/24, законні права відповідача не порушуються.

Арешт на грошові кошти, який накладається судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на них в разі задоволення позову.

Відповідний спосіб забезпечення позову не порушує балансу інтересів сторін, а є законним тимчасовим заходом до результатів вирішення спору, спрямованим на забезпечення гарантії виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, у даному випадку, застосування судом обраного заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів заявника.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 року у справі «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає позиції Європейського суду зазначеній вище.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21).

За таких обставин, суд вважає вимоги заяви позивача про забезпечення позову обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу ТОВ «Одесміськбуд», які знаходяться на рахунках відповідача в банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми позову у розмірі 1 764 447грн.43коп.

Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

За умовами ст.141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

З урахуванням попередньо зазначене позивач додатково просить суд не застосовувати зустрічне зобов`язання, передбачене ст. 141 ГПК України, адже забезпеченням позову не буде спричинено жодних збитків відповідачу.

Заявником у поданій заяві зазначається про відсутність підстав для вжиття зустрічного забезпечення.

Водночас, за змістом диспозитивної норми статті 141 ГПК України пред`явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов`язком господарського суду (наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 по справі № 916/2851/17 та від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18), так само як і питання зустрічного забезпечення може бути вирішено судом в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, винесеній за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 цього Кодексу.

Відтак, у даному випадку не зазначення в даній ухвалі про вирішення питання зустрічного забезпечення не можна вважати процесуальним порушенням, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Отже, заява позивача про забезпечення позову відповідає вимогам ч.1 ст.139 ГПК України.

Вищенаведене, на переконання суду, свідчить про те, що обраний заявником захід забезпечення позову - накладення арешту саме на кошти, які знаходяться на рахунках відповідача, розмір яких обмежується ціною позову, є обґрунтованим, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Накладення арешту на кошти у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки надасть можливість виконати рішення, у разі задоволення позову, та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

За даних обставин, беручи до уваги позицію Верховного Суду, наявність зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову) та предметом позовних вимог (стягнення грошових коштів) та співмірність вказаних заходів забезпечення позову і предмету позову, а також відповідність обраного заходу забезпечення позову ст. 136-137 ГПК України, суд задовольняє заяву позивача про забезпечення позову.

Поряд із цим, суд зазначає, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, такими, що вживаються до вирішення спору. У випадку встановлення судом необґрунтованості вимог позивача, відповідач не позбавлений можливості звернутись із обґрунтованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову; так само такі заходи можуть бути скасовані судом навіть до фактичного вирішення спору, якщо судом буде встановлено необґрунтованість їх подальшого збереження.

Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст.136-137, 139-140, 196, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «» про забезпечення позову у справі № 914/2216/24 задовольнити повністю.

2. Накласти арешт на грошові кошти у межах ціни позову 1 764 447грн.43коп. (Один міліон сімсотшістдесят чотири тисячі чотириста сорок сім гривень) на момент винесення рішення суду по справі про стягнення заборгованості, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Одесміськбуд» (місцезнаходження: 65017, м.Одеса, вул.Косовська,47, код ЄДРПОУ 40381625) до набрання законної сили рішенням суду у справі № 916/4588/24.

3. Дана ухвала відповідно до ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до примусосого виконання становить три роки.

4. Сторонами у виконавчому провадженні за даною ухвалою є:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трастворк», адреса 07301, м.Вишгород, Вишгородський р-н, Київська область, вул.Лугова,36-А, оф.109/1 ЄДРПОУ 42617908

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесміськбуд», адреса 65017, м.Одеса, вул.Косовська, 47 ЄДРПОУ 40381625

5. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

6. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

7. Ухвала набрала чинності 12.11.24 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Суддя Пінтеліна Тетяна Георгіївна