Рішення

від 11.11.2024 по справі 917/1195/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024 Справа № 917/1195/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д. М., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська експертна землевпорядна компанія"

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 917/1195/24 (вх. № 13529) за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська експертна землевпорядна компанія", Квартал 287, б.24, кв. 37, м. Кременчук, Полтавська область, 39622

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01001 в особі філії "Гадяцьке лісове господарство", вул. Полтавська, 84, м. Гадяч, Миргородський район, Полтавська область, 37300

про стягнення грошових коштів

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська експертна землевпорядна компанія" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" задоволено повністю. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська експертна землевпорядна компанія" заборгованість у розмірі 258 000,00 грн та 3 870,00 грн судового збору.

11.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська експертна землевпорядна компанія" надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 9171201/24 (вх. № 13529).

Суд установив, що при ухваленні рішення не вирішено питання про судові витрати, а саме розподіл витрат на правничу допомогу.

16.10.2024 від відповідача надійшло клопотання про заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 13772).

Відповідно до частин 1 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно із частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

В позовній заяві від 23.07.2024 зазначено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс складається з судового збору (майнові вимоги) в розмірі 3 870,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення вказаних витрат будуть подані у порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частини 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (пункт 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач надав детальний розрахунок сум судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом цієї справи, а також докази на підставі яких судом встановлюються розміри судових витрат, які необхідно стягнути з відповідача.

Так, в межах цієї справи позивачу надані наступні послуги:

- консультація та правовий аналіз документів наданих ТзОВ «Полтавська експертна землевпорядна компанія» щодо виконання ДСГП «Ліси України» зобов`язань за договором №0069/10-2022 загальна вартість послуги 4 000 грн 00 коп.;

- аналіз судової практики у справах про стягнення заборгованості по договорах на виконання робіт по землеустрою загальна вартість послуги 4 000 грн 00 коп.;

- формування правової позиції для захисту прав та інтересів Клієнта в суді, у спорі щодо стягнення заборгованості загальна вартість послуги 4 000 грн 00 коп.;

- підготовка та збір доказів для обґрунтування позовних вимог (проведення претензійної роботи) загальна вартість послуги 4 000 грн 00 коп.;

- написання та подання до Господарського суду Полтавської області позовної заяви про стягнення заборгованості загальна вартість послуги 10 000 грн 00 коп.;

- написання та подання до Господарського суду Полтавської області відповіді на відзив загальна вартість послуги 4 000 грн 00 коп.

Загальна вартість послуг становить 30 000 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійки) без ПДВ.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивач надав суду копії договору про надання послуг з адвокатської діяльності №ПЕЗК/2024 від 24.04.2024, ордеру серія ВІ №1217401 від 23.05.2024 року, акту прийому-передачі наданих послуг № 1195 від 10.10.2024.

Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу позивачу у справі надав адвокат Урбанський М. В.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідач у клопотанні про заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 13772 від 16.10.2024) зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, в реєстрі судових рішень міститься велика кількість практики з аналогічних спорів, нормативно-правове врегулювання спірних правовідносин не змінювалося, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.

Крім того, всі позови, які подані адвокатом Урбанським Максимом Вікторовичем, а саме: у справах за номерами 917/1247/24, 917/1194/24, 917/1203/24, 917/1201/24, 917/1182/24, 917/1204/24, 917/1248/24, 917/1181/24, 917/1195/24, 917/1202/24, 917/1246/24 є однотипними, не потребують додаткового опрацювання законодавства по кожному з них та додаткової витрати часу для їх написання.

Також, написання позовів у вказаних справах не потребує додаткових консультацій та правового аналізу документів, додаткового аналізу судової практики, додаткового формування правової позиції для захисту прав та інтересів клієнта, підготовки та збору доказів для обґрунтування позовних вимог, а саме написання та подання до Господарського суду Полтавської області позовної заяви та відповіді на відзив полягає лише в зміні суми та номеру договору.

Дослідивши надані на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката докази, суд дійшов висновку, що виокремлення адвокатом в акті від 10.10.2024 послуги: консультація та правовий аналіз документів; аналіз судової практики у справах про стягнення заборгованості за договорами на виконання робіт по землеустрою; формування правової позиції для захисту прав та інтересів Клієнта в суді; підготовка та збір доказів для обґрунтування позовних вимог; написання та подання до Господарського суду Полтавської області позовної заяви, як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, адже охоплюється діями адвоката при формуванні правової позиції по справі та складанні заяв по суті справи (розроблення, підготовка та подання позовної заяви).

Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у cправі № 910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, ураховуючи характер та обсяги виконаних адвокатами робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхніх розмірів, суд прийшов до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська експертна землевпорядна компанія" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська експертна землевпорядна компанія" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 917/1195/24 задовольнити частково.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" (вул. Полтавська,84, м. Гадяч, Миргородський район, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 45147904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська експертна землевпорядна компанія" (Квартал 287, б. 24, кв.37, м. Кременчук, Полтавська область, 39622, код ЄДРПОУ 36670974) 3 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

В решті - відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається в порядку та строки, визначені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Дмитро СІРОШ