Рішення

від 05.11.2024 по справі 917/1234/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 Справа № 917/1234/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», 36008, м. Полтава, вул. Польська, 2а, код ЄДРПОУ 03338030,

до Кременчуцького ліцею № 4 «Кремінь» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Університетська, 13, код ЄДРПОУ 25154081,

про cтягнення 2 880 789,06 грн.,

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники сторін: згідно протоколу.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до Кременчуцького ліцею № 4 «Кремінь» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення 2 880 789,06 грн., з яких 2 633 940,08 грн. - заборгованість за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 від 01.11.2022 р., 157 484,72 грн. - пеня, 59 400,19 грн. - втрати від інфляції, 29 964,07 грн. - 3 % річних (в ред. заяви про зменшення розміру позовних вимог від 24.09.2024 р.).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання на 27.08.2024 р.

Ухвалою від 27.08.2024 р. відкладено підготовче засідання на 24.09.2024 р.

24.09.2024 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2024 р.

У судове засідання 05.11.2024 р. учасники справи представництво не забезпечили, про дату час та місце проведення судового засідання останні були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 від 01.11.2022 р., чим порушив умови господарських зобов`язань, встановлені зазначеним договором та законом, з огляду на що заявив до стягнення з Кременчуцького ліцею № 4 «Кремінь» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 3 406 550,70 грн., з яких 3 159 701,72 грн. - заборгованість за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 від 01.11.2022 р., 157 484,72 грн. - пеня, 59 400,19 грн. - втрати від інфляції, 29 964,07 грн. - 3 % річних.

Відповідач у відзиві від 13.08.2024 р. (вх. № 10898 від 13.08.2024 р.) відповідач вказав, що за період опалювального сезону 2022-2023 та 2023-2024 за договором № 7064 у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію. Також відповідачем зазначено, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором. Посилаючись на необхідність врахування балансу інтересів сторін у справі, майновий (фінансовий) стан позивача та відповідача, значний розмір боргу та значний розмір нарахованої пені, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків або можливість їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором, відповідач просив зменшити розмір пені на 90%.

19.08.2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 11085), в якій він підтримав позовні вимоги та заперечив проти зменшення пені.

30.08.2024 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 30.08.2024 р. (вх. № 11516), у якій повідомив про часткову сплату заборгованості за договором № 7064 від 01.11.2022 р. на суму 561 324,30 грн., у зв`язку з чим вказав, що розмір позовних вимог становить 2 986 112,17 грн., з яких 2 739 263,19 грн. - заборгованість за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 від 01.11.2022 р., 157 484,72 грн. - пеня, 59 400,19 грн. - втрати від інфляції, 29 964,07 грн. - 3 % річних, а також просив провести розподіл судових витрат з урахуванням ст. 129 ГПК України та ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Також у заяві від 24.09.2024 р. (вх. № 12601), поданій до суду до початку судового засідання 24.09.2024 р., позивач вказав, що у зв`язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості за договором № 7064 від 01.11.2022 р. на суму 666 647,41 грн. розмір позовних вимог становить 2 880 789,06 грн., з яких 2 633 940,08 грн. - заборгованість за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 від 01.11.2022 р., 157 484,72 грн. - пеня, 59 400,19 грн. - втрати від інфляції, 29 964,07 грн. - 3 % річних.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи що підготовче провадження у даній справі було закрито 24.09.2024 року, заяви ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про зменшення розміру позовних вимог від 30.08.2024 р. (вх. № 11516) та від 24.09.2024 р. (вх. № 12601) є такими, що подані в межах встановленого законом строку, а тому суд дійшов висновку про необхідність прийняття вказаних заяв та розгляд заявлених позовних вимог у редакції заяви позивача від 24.09.2024 р. (вх. № 12601).

05.11.2024 року позивач подав до суду клопотання від 04.11.2024 р. (вх. № 14738) про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку зі сплатою відповідачем заборгованості за договором № 7064 від 01.11.2022 р.

Однак, згідно з ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на пропущення строку, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення без розгляду клопотання позивача від 04.11.2024 р. (вх. № 14738) про зменшення розміру позовних вимог.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

01.11.2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» та Кременчуцьким ліцеєм № 4 «Кремінь» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 (а.с. 56-59), згідно з п. 1 якого Теплопостачальна організація (ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») взяла на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень Споживача (Кременчуцький ліцей № 4 «Кремінь» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області) за адресою вул. Університетська (Першотравнева), буд. 13 - школа (нове приміщення) та школа (старе приміщення), а Споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Також сторони узгодили, що при виконанні даного договору вони керуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією.

Пунктом 43 договору визначено, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.11.2022 р. і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022 р. (згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін (п. 44 договору).

Доказів заявлення однією із сторін про припинення договору або його перегляд до суду не надано.

Згідно з п. 33 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 15.12.2023 р. пункт 33 розділу «Розрахунки за користування тепловою енергією» викладено в наступній редакції: розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

- умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3 064,76 грн/Гкал (без ПДВ),

- умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).».

Додаткова угода № 1 набрала чинності 15.12.2023 р. і її умови розповсюджуються на відносини, що фактично склались з 01.10.2023.

За даними позивача, відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 від 01.11.2022 р., що стало підставою для звернення позивача до суду із даною позовною заявою про стягнення з Кременчуцького ліцею № 4 «Кремінь» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 2 880 789,06 грн., з яких 2 633 940,08 грн. - заборгованість за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 від 01.11.2022 р., 157 484,72 грн. - пеня, 59 400,19 грн. - втрати від інфляції, 29 964,07 грн. - 3 % річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 від 01.11.2022 р., додаткова угода № 1 від 15.12.2023 р. до вказаного договору, акти прийняття-передачі послуг та рахунки на оплату за листопад 2022 року - січень 2024 року з доказами направлення та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 31 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 р., вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.

У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору.

Відповідно до п. 32 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Згідно з п. 1.4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого Постановою НКРЕКП № 1174 від 25.06.2019 р., умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що відпускається з колекторів та/або надходить у теплову мережу, як грошовий вираз сумарної величини: планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво власними котельнями, витрат на виробництво теплової енергії власними теплоелектроцентралями, теплоелектростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та установками з використанням альтернативних джерел енергії, не враховуючи витрати на виробництво теплової енергії в системах автономного опалення (у тарифах, встановлених органом, уповноваженим встановлювати відповідні тарифи), планованих витрат на покупну теплову енергію, що змінюється прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість.

Також у пункті 1.4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання визначено, що умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - це абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на транспортування та постачання теплової енергії, які є постійними і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість.

Рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 р. № 477 з 01.11.2022 р. введено в дію двоставкові тарифи на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) в таких розмірах: умовно-змінна частина в розмірі 2 197,08 грн./Гкал без ПДВ та умовно-постійна частина в розмірі 136 068,84 грн./Гкал без ПДВ.

Рішенням Полтавської обласної ради від 28.07.2023 р. № 669 (в ред. рішення Полтавської обласної ради від 26.09.2023 р. № 687) з 01.10.2023 р. введено в дію двоставкові тарифи на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) в таких розмірах: умовно-змінна частина в розмірі 3 064,76 грн./Гкал без ПДВ та умовно-постійна частина в розмірі 170 458,64 грн./Гкал без ПДВ.

Вищезазначені тарифи також узгоджені сторонами у договорі на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 від 01.11.2022 р. та додатковій угоді № 1 від 15.12.2023 р. до вказаного договору.

З урахуванням вказаних норм позивачем було здійснено нарахування Кременчуцькому ліцею № 4 «Кремінь» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області плати за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2022 року по січень 2024 року.

При цьому, у пункті 36 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 від 01.11.2022 р. визначено, що факт отримання Споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який підписуєтсья Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.

Згідно з пунктом 11 договору Споживач зобов`язаний розглянути направлений йому Теплопостачальною організацією Акт приймання-передачі теплової енергії і при відсутності заперечень в 5-денний термін повернути його Теплопостачальній організації, підписаним та скріпленим печаткою.

У разі неповернення Споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 11 договору, цей акт, що підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу теплової енергії (абз. 2 п. 36 договору № 7064 від 01.11.2022 р.).

Сторонами було підписано акти прийняття-передачі послуг від 30.11.2022 р., 31.12.2022 р., 31.01.2023 р., 28.02.2023 р., 31.03.2023 р., 30.04.2023 р., 31 05.2023 р., 30.06.2023 р., 31.07.2023 р., 31.08.2023 р., 31.10.2023 р. та 30.11.2023 р. (а.с. 78-84).

Крім того, позивачем було направлено на адресу Кременчуцького ліцею № 4 «Кремінь» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області акти приймання-передачі послуг від 30.09.2023 р., 31.12.2023 р. та 31.01.2024 р. (а.с. 83-85), що підтверджується реєстром згрупованих поштових відправлень (а.с. 53-55) та не заперечується відповідачем.

Доказів направлення відповідачем на адресу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заперечень на зазначені акти до суду не надано, відтак вони вважаються оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, вказані акти приймання-передачі за листопад 2022 року - січень 2024 року приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору № 7064 від 01.11.2022 р. на загальну суму 3 833 530,93 грн.

Як стверджує позивач, Кременчуцьким ліцеєм № 4 «Кремінь» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не здійснено оплату заборгованості за теплову енергію за договором № 7064 від 01.11.2022 р. на суму 2 633 940,08 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку вказаної заборгованості та встановлено, що він є обґрунтованим.

Відповідач станом на дату звернення позивача з позовною заявою у даній справі оплату у вказаному розмірі не здійснив.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 03.09.2024 р. та 29.10.2024 р, тобто після подання Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» позову у даній справі, відповідачем було здійснено на користь позивача оплату заявленої до стягнення основної заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 від 01.11.2022 р. в сумі 2 633 940,08 грн., що підтверджується довідкою ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», наданою до суду 05.11.2024 р.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, наявні підстави для закриття провадження в даній справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 від 01.11.2022 р. в розмірі 2 633 940,08 грн.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 39 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 від 01.11.2022 р. визначено, що у випадку несплати у вказані терміни вартості теплової енергії вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також стягуються 3 % річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати, згідно зі ст. 625 ЦК України.

Відповідач контррозрахунку штрафних санкцій суду не надав.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 157 484,72 грн. пені за прострочення оплати вартості товару за договором № 7064 від 01.11.2022 р. (а.с. 23), суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», є обґрунтованими та правомірними.

Як зазначено вище, відповідач у відзиві від 13.08.2024 р. (вх. № 10898 від 13.08.2024 р.) просив зменшити розмір нарахованої ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» пені на 90 %.

У статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При цьому ні у зазначених нормах, ні в інших положеннях чинного законодавства України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі № 925/577/21).

Конституційний Суд України у Рішенні від 11.07.2013 р. у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У цій справі, вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій, суд виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а саме: 1) ступінь виконання зобов`язання боржником, а саме, що боржник повністю виконав зобов`язання зі сплати основної заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 від 01.11.2022 р.; 2) статус відповідача, який є закладом освіти та фінансується з міського бюджету; 3) відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах.

Суд також враховує, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для нього, тоді як для позивача зменшення розміру пені таких негативних наслідків не матиме.

Крім того, суд зазначає, що пеня та штраф є лише фінансовими санкціями за невиконання зобов`язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання, а не засобом безпідставного збагачення. Пеня не є основним боргом і будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може.

Врахувавши викладене, з огляду на необхідність дотримання принципу рівності сторін справи та балансу інтересів обох сторін договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені за порушення умов договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 від 01.11.2022 р. на 50 % - до 78 742,36 грн. Відмовляючи у зменшенні штрафних санкцій на 90 %, суд враховує, що надмірне зменшення розміру пені взагалі нівелює її значення як засобу забезпечення виконання зобов`язання (Постанова КГС ВС від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19)

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем приведено розрахунок 3% річних за прострочення здійснення оплати за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7064 від 01.11.2022 р. в розмірі 29 964,07 грн. та інфляційних втрат в розмірі 59 400,19 грн. (а.с. 20-22).

Контррозрахунку розміру інфляційних втрат та відсотків річних відповідачем також надано не було.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням чинного законодавства України, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» в частині стягнення з Кременчуцького ліцею № 4 «Кремінь» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 78 742,36 грн. - пеня, 59 400,19 грн. - втрати від інфляції, 29 964,07 грн. - 3 % річних, а також закриття провадження у справі в частині стягнення 2 633 940,08 грн. основного боргу. В решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 962,19 грн.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідного клопотання від позивача до суду не надходило.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременчуцького ліцею № 4 «Кремінь» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Університетська, 13, код ЄДРПОУ 25154081) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м. Полтава, вул. Польська, 2А, код ЄДРПОУ 03338030, рахунок НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК» МФО 320478) 78 742,36 грн. - пеня, 59 400,19 грн. - втрати від інфляції, 29 964,07 грн. - 3 % річних; 2 962,19 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В частині стягнення 2 633 940,08 грн. основного боргу - закрити провадження у справі.

5. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 12.11.2024 р.

Суддя О.С. Мацко