Рішення

від 12.11.2024 по справі 917/1446/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 Справа № 917/1446/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго

до Комунального закладу культури Кременчуцький міський палац культури

про стягнення грошових коштів

представники сторін не з`явились

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулося Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства Полтаватеплоенерго з позовною заявою до Комунального закладу культури Кременчуцький міський палац культури про стягнення 3 206 844,47 грн за договором № 7061 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022, з якої 2 752 178,89 грн - основний борг, 222 299,53 грн - пеня, 73 088,20 грн - 3% річних, 159 277,85 грн - втрат від інфляції.

Позивач у заяві від 28.09.2024 (вхід. № 12852 від 30.09.2024; а.с.93-94) зменшив розмір позовних вимог та прохає стягнути з відповідача 2 941 077,46 грн за договором № 7061 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022, з цієї суми: 2 486 411,88 грн основної заборгованості, 222 299,53 грн пені, 73 088,20 грн - 3 % річних, 159 277,85 грн втрат від інфляційних процесів.

Ухвалою від 01.10.2024 (а.с. 105-106) суд прийняв заяву позивача від 28.09.2024 про зменшення розміру позовних вимог.

Подальший розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог про стягнення 2941077,46 грн за договором № 7061 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022, з якої 2 486 411,88 грн основної заборгованості, 222 299,53 грн пені, 73 088,20 грн - 3 % річних, 159 277,85 грн втрат від інфляційних процесів.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що відповідач має заборгованість за теплову енергію, отриману від відповідача у період з березня 2023 року по червень 2024 року на умовах договору № 7061 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022.

Ухвалою від 03.09.2024 суд встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Зазначену ухвалу відповідач отримав 03.09.2024 (довідка про доставку електронного листа, а.с. 91). Отже, останній день для подання відзиву 18.09.2024.

Відповідач відзив не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач подав пояснення від 11.10.2024 (вхід. № 13564 від 14.10.2024; а.с. 113-114), в яких повідомив про оплату у серпні - вересні 2024 року суми боргу в розмірі 386264,18 грн, вказав про розгляд у Господарському суді Полтавської області справи № 917/1153/23 про здійснення перерахунку тарифів за 2022 2023 роки, а також прохає зменшити розмір пені на 95%.

Відповідач у заяві від 11.11.2024 (вхід. № 15136 від 11.11.2024) повідомив про проведення оплати заборгованості на загальну суму 134 407,88 грн по платіжних інструкціях № 210 від 21.10.2024 на суму 53 525,84 грн, № 212 від 22.10.2024 на суму 33 023,59 грн, № 211 від 21.10.2024 на суму 47 858,45 грн. А також зазначив, що Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області виділила фінансування на погашення заборгованості за отриману закладом теплову енергію в сумі 2 584 517,59 грн. Проте, на сьогодні казначейство ще не провело оплату.

Позивач у заяві від 11.11.2024 (вхід. № 15155 від 12.11.2024) підтвердив надходження від відповідача оплат на суму 254905,05 грн (04.09.2024, 29.09.2024, 23.10.2024), залишок боргу станом на 11.11.2024 становить 2 231 506,83 грн.

Позивач подав заяву від 12.11.2024 про розгляд справи без його участі.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/1446/24 (а.с. 86).

Ухвалою від 03.09.2024 (а.с. 89) суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження, призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання та встановив строки для подання заяв по суті спору.

Вказана ухвала суду надсилалась позивачу, представнику позивача та відповідачу в їх електронні кабінети підсистеми Електронний суд (довідки про доставку електронного листа 03.09.2024, а.с. 90, 91, 92).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 03.09.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Позивач подав заяву від 28.09.2024 (вхід. № 12852 від 30.09.2024; а.с. 93-94) про зменшення розміру позовних вимог, в якій прохає стягнути 2 941 077,46 грн.

Ухвалою від 01.10.2024 (а.с. 105-106) суд прийняв заяву позивача від 28.09.2024 про зменшення розміру позовних вимог та продовжив підготовче провадження на 30 днів.

Відповідач подав пояснення від 11.10.2024 (вхід. № 13564 від 14.10.2024; а.с. 113-114).

Ухвалою від 15.10.2024 (а.с. 121) суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.11.2024.

Ухвала від 15.10.2024 надсилалась позивачу, представнику позивача та відповідачу в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд (довідки про доставку електронного листа від 15.10.2024, а.с. 122, 123, 124).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 15.10.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Позивач подав заяву від 12.11.2024 про розгляд справи без його участі. Суд цю заяву задовольнив.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до Статуту Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», затвердженого наказом від 12.03.2024 № 48 (а.с.58-60) це Підприємство засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власник підприємства територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області.

Основним напрямком діяльності ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відповідно до п.3.1 Статуту є забезпечення тепловою енергією на опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об`єктів.

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017 (оприлюднено за посиланням: https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-pereoformlennya-litsenziy-na-virobnitstvo-teplovoi-energii-krim-diyalnosti-z-virobnitstva-teplovoi-energii-na-teploelektrotsentralyakh-teploelektrostantsiyakh-atomnikh-elekt-616dab8c18c39?id=25605).

Відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 308 від 22.03.2017, Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності:

- з виробництва теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) на виробничих об`єктах, що розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами суб`єктів господарювання у разі, якщо теплові мережі суб`єктів господарювання розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з постачання теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання здійснює (планує здійснювати) постачання теплової енергії на території відповідної області України (території міста Київ).

Підприємство внесено до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістаральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії ( в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області (оприлюднено: https://building.poda.gov.ua/attachments/155628).

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №894-р (а.с.25) у спільну власність територіальних громад Полтавської області передано цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848).

Рішенням Полтавської обласної ради № 481 від 14.10.2022 «Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» (а.с.19) Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області» було прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848). Пунктом 4 цього рішення, після затвердження акту приймання-передачі, передбачено передачу на баланс, у господарське відання, майна, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго».

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 (а.с.17) Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов`язків згідно із законодавством.

Виходячи з викладеного починаючи з листопада 2022 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» постачає теплову енергію і надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ у тому числі і відповідачу.

01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Комунальним закладом культури «Кременчуцький міський палац культури» укладено Договір № 7061 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі Договір № 7061, а. с. 46-49).

Відповідно до п. 1 Договору № 7061 сторони домовились про те, що позивач бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень відповідача за адресою: бульвар Українського відродження (Пушкіна), буд. 2 палац культури, а відповідач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно п. 43 Договору № 7061, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 44 Договору № 7061 він вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде заявлено однією із Сторін.

Доказів припинення дії Договору № 7061 чи його розірвання сторони суду не надали.

З урахуванням викладеного, укладений між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та відповідачем Договір №7061 є чинним, а відповідно його умови діяли у заявлений позивачем період.

Згідно п.16 Договору № 7061 облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до п.18 Договору № 7061 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном або надсилаються на електронну адресу з обов`язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності (копії відомостей про фактичні покази засобів теплової енергії по Комунальному закладу культури «Кременчуцький міський палац культури» додаються до матеріалів позовної заяви).

Згідно п.19.1 Договору № 7061 обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.

Відповідно до п.22.3 Договору № 7061 проєктне теплове навантаження на опалення будівлі відповідача складає 0,550200 Гкал/год, опалювальна площа 11 728,90 кв.м.

Згідно п.34 Договору № 7061 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проєктного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.

Відповідно до п.35 Договору № 7061 всі розрахунки проводяться на підставі рахунку та акту приймання-передачі теплової енергії складених позивачем. Датою формування є останнє число розрахункового місяця.

У відповідності до п.36 Договору № 7061 факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.

Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області приймав рішення:

- від 31.10.2022 № 1574 про початок опалювального сезону з 01.11.2022 (а.с.16);

- від 28.03.2023 № 457 про закінчення опалювального сезону 31.03.2023 (а.с.15);

- від 23.10.2023 № 2299 про початок опалювального періоду з 25.10.2023 (а.с.18);

-від 26.03.2024 № 677 про закінчення опалювального періоду 28.03.2023 (а.с.14).

Позивач у позові вказує, що у періоди з 01.11.2022 по 30.06.2024 він поставив відповідачу теплову енергію, за яку відповідачу нараховано до сплати 5 207 490,82 грн; проте, за вказаний період відповідач з 28.12.2022 по 01.08.2024 сплатив 2 455 311,93 грн.

Позивач у позові вказує, що заборгованість відповідача становить 2752178,89 грн, яка виникла за теплову енергію, відпущену за період березень 2023 червень 2024 року.

В підтвердження постачання теплової енергії відповідачу позивач надав відомості про фактичні покази засобів обліку теплової енергії по особовому рахунку відповідача від 28.11.2022, від 29.12.2022, від 24.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 22.11.2023, від 29.12.2023, від 24.01.2024, від 28.02.2024, від 30.03.2024 (а.с.54-57).

На виконання умов Договору № 7061 були складені акти приймання-передачі послуг №№ 7061 від 30.11.2022 на суму 288772,26 грн, від 31.12.2022 на суму 584660,94 грн, від 31.01.2023 на суму 247782,66 грн, від 28.02.2023 на суму 417707,46 грн, від 31.03.2023 на суму 296539,38 грн, від 30.04.2023 на суму 89838,10 грн, від 31.05.2023 на суму 89838,10 грн, від 30.06.2023 на суму 89838,10 грн, від 31.07.2023 на суму 89838,10 грн, від 31.08.2023 на суму 89838,10 грн, від 30.09.2023 на суму 89838,10 грн, від 31.10.2023 на суму 112543,61 грн, від 31.11.2023 на суму 334600,18 грн, від 31.12.2023 на суму 557241,51 грн, від 31.01.2024 на суму 520765,97 грн, від 29.02.2024 на суму 589425,17 грн, від 31.03.2024 на суму 380792,25 грн, від 30.04.2024 на суму 112543,61 грн, від 31.05.2024 на суму 112543,61 грн, від 30.06.2024 на суму 112543,61 грн (а.с.68-80).

На оплату наданих послуг позивач виписав відповідачу відповідні рахунки №№7061 (а.с.26-35).

Факт направлення чи вручення вказаних актів та рахунків відповідачу підтверджується реєстрами доставки рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії за період грудень 2022 червень 2024 (а.с.36-45).

Акти приймання-передачі теплової енергії за періоди 02.2023, 05.2023, 06.2023, 07.2023, 08.2023, 09.2023, 10.2023, 11.2023, 12.2023, 01.2024, 02.2024, 03.2024, 04.2024 підписані сторонами.

Акти приймання-передачі за період 11.2022, 12.2022, 01.2023, 03.2023, 04.2023, 05.2024, 06.2024 підписані лише з боку позивача.

Разом з тим у пункті 36 Договору № 7061 сторони погодили, що у разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Відповідно до ст.ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Подані суду договір та інші первісні бухгалтерські документи сторонами не оспорюються, доказів визнання їх недійсними сторони суду не подали і на них під час розгляду справи не посилалися.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Доказів в спростування чи заперечень щодо наведених обсягів поставленої теплової енергії відповідач суду не надав.

Отже, твердження позивача про поставку відповідачу теплової енергії у вказаних обсягах суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування відповідач суду не надав.

Згідно з п. 37 Договору №7061 споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до доданого до позову розрахунку позивача (а.с.23) відповідач за відпущену теплову енергію розраховувався несвоєчасно та не в повному обсязі, заборгованість відповідача на дату складання розрахунку становила 2 752 178,89 грн, яка виникла за теплову енергію, відпущену за період березень 2023 червень 2024 року.

У заяві про зменшення позовних вимог від 28.09.2024 позивач повідомив, що відповідач сплатив також 265 767,01 грн (частково борг за березень 2024 року), зокрема 23.08.2024 відповідач сплатив 265 074,00 грн, 31.08.2024 693,01 грн.

В підтвердження вказаних оплат відповідач надав платіжну інструкцію № 175 від 21.08.2024 на суму 265 074,00 грн (проведена Казначейством 23.08.2024) та платіжну інструкцію № 177 від 29.08.2024 на суму 693,01 грн (проведена Казначейством 31.08.2024).

Вказані платіжні інструкції позивач врахував при поданні заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Отже, відповідач мав заборгованість за відпущену теплову енергію за період березень 2023 року - червень 2024 року в розмірі 2 486 411,88 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом (в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 28.09.2024).

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач також сплатив частину боргу на загальну суму 120 497,17 грн, в підтвердження чого відповідач надав:

платіжну інструкцію № 188 від 02.09.2024 на суму 61 479,40 грн (проведена Казначейством 04.09.2024), у призначенні платежу вказано за тепло за березень 2024;

платіжну інструкцію № 189 від 02.09.2024 на суму 47 858,45 грн (проведена Казначейством 04.09.2024), у призначенні платежу вказано за тепло за квітень 2024;

платіжну інструкцію № 197 від 25.09.2024 на суму 11 159,32 грн (проведена Казначейством 26.09.2024), у призначенні платежу вказано за тепло за квітень 2024.

Позивач у заяві від 11.11.2024 (вхід. № 15155 від 12.11.2024) підтвердив надходження від відповідача оплат 04.09.2024 на загальну суму 109 337,85 грн, та 29.09.2024 11 159,32 грн.

Відповідач у заяві від 11.11.2024 (вхід. № 15136 від 11.11.2024) повідомив про проведення оплати заборгованості за договором № 7061 від 01.11.2022 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму 134 407,88 грн, в підтвердження чого відповідач надав:

платіжну інструкцію № 210 від 21.10.2024 на суму 53 525,84 грн (проведена Казначейством 23.10.2024),

платіжну інструкцію № 211 від 21.10.2024 на суму 47 858,45 грн (проведена Казначейством 23.10.2024),

платіжну інструкцію № 212 від 22.10.2024 на суму 33 023,59 грн (проведена Казначейством 23.10.2024).

Позивач у заяві від 11.11.2024 (вхід. № 15155 від 12.11.2024) підтвердив надходження від відповідача оплат 23.10.2024 на загальну суму 134 407,88 грн.

Зазначене свідчить про відсутність предмету спору у справі в частині вимог про стягнення 254 905,05 грн, що були сплачені відповідачем. Це є підставою для закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

З огляду на викладене, залишок основного боргу становить 2 231 506,83 грн.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про теплопостачання», який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії, захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

За приписами статті 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Споживачем теплової енергії є, зокрема, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно норм ст.3 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Цьому обов`язку кореспондує обов`язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 Закону України «Про теплопостачання», згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», одним з основних обов`язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

За умовами Договору № 7061 позивач взяв на себе зобов`язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення згаданого вище приміщення відповідача.

В свою чергу, відповідач зобов`язується проводити оплату вартості спожитої теплової енергії у визначеному порядку та строки. Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України і статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі Правила № 1198) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Згідно п. 36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

За приписами п.40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до п.33 Договору № 7061 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Згідно ч. 1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч.1 ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, в тому числі шляхом установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання фіксованих цін.

Згідно норм ч.1 ст.15 Закону України «Про теплопостачання» державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться зокрема у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

За приписами статті 13 Закону України «Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

За приписами ч.1 ст.9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.

Згідно до пп. 9 п. 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 (зі змінами), передбачено, що при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен дотримуватися такої організаційної вимоги, як здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень. Таким уповноваженим органом, що для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» встановлює тарифи на постачання теплової енергії є Полтавська обласна рада.

Відповідно до п. 33 Договору № 7061 сторони узгодили, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ),

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).

За спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:

- з 01.11.2022 по 30.09.2023 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 Договору № 7061, на наступному рівні:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) -136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).

- з 01.10.2023 по 30.06.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023) ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) на наступному рівні:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 3064,76 грн/Гкал (без ПДВ);

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Інформація про тарифи є загальнодоступною на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua та на сайті ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» http://te.pl/ua/.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідач у поясненні від 11.10.2024 (а.с. 113-114) прохає врахувати розгляд у Господарському суді Полтавської області справи № 917/1153/23 про здійснення перерахунку тарифів за 2022 2023 роки.

У ч.4 ст. 75 ГПК України вказано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За даними з Єдиного державного реєстру судових рішень розгляд справи № 917/1153/23 було зупинено згідно з ухвалою від 01.11.2023 (адреса доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114750606). Тобто рішення у вказаній справі ще не прийнято.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 917/1389/23, де Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив наступне:

- КП «Полтаватеплоенерго» внесене до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області; згідно зі статутом КП «Полтаватеплоенерго» засноване на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада; тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою; застосовані відповідачем тарифи у рахунках на оплату, які були виставлені позивачу, відповідають тарифам, встановленим у додатку № 2 до Рішення Полтавської обласної ради № 477; тарифи, які були встановлені Рішенням Полтавської обласної ради № 477, залишились на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (які були введені в дію з 01.11.2021); тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24.02.2022 не змінювались (не підвищувалися) після набрання чинності Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». Відповідач є суб`єктом господарювання, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області та провадить ліцензовану діяльність і надає комунальні послуги у декількох територіальних громадах в межах Полтавської області, а, отже, з урахуванням пункту 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, відповідач не зобов`язаний ініціювати розгляд питання щодо встановлення окремого тарифу для споживачів м. Кременчука; тариф КП «Полтаватеплоенерго» єдиний для всіх споживачів Полтавської області, і будь-які підстави для обрахування вартості теплової енергії для споживачів м. Кременчука за окремим тарифом у відповідача відсутні.

- Суд зазначає, що стаття 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» є спеціальною нормою, яка, виходячи з буквального тлумачення її змісту:

містить заборону, тобто вимогу про зобов`язання утриматися від вчинення певної конкретної дії - підвищення тарифів;

стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований - суб`єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення.

- Проте відповідач як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами до числа таких суб`єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких, як було встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, застосований до позивача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022.

- Отже, враховуючи наведене вище, з урахуванням предмета та підстав заявленого позову, визначеного позивачем відповідача у справі, приписи статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За ч. 4 ст. 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 зазначив, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для не проведення розрахунків оскільки, на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність відповідача та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За ч. 1 ст. 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідач не надав доказів сплати залишку боргу в розмірі 2 231 506,83 грн. Отже, позовні вимоги про стягнення 2 231 506,83 грн основного боргу за Договором № 7061 (що існує станом на 11.11.2024) суд задовольняє.

При цьому суд роз`яснює, що в разі проведення додаткових платежів після дати платежів, які враховані судом у рішенні, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою у цій справі про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п. 39 договору № 7061 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Позивач у позові та у заяві про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до наданого розрахунку (а.с. 22) просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 222 299,53 грн на заборгованість за зобов`язаннями липня 2023 року - червня 2024 року, нараховані з 31.08.2023 по 01.08.2024.

За частиною 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, днем виникнення грошового зобов`язання є:

- за зобов`язаннями липня 2023 року - 31.08.2023 року,

- за зобов`язаннями серпня 2023 року - 03.10.2023 року,

- за зобов`язаннями вересня 2023 року - 31.10.2023 року,

- за зобов`язаннями жовтня 2023 року - 01.12.2023 року,

- за зобов`язаннями листопада 2023 року - 02.01.2024 року,

- за зобов`язаннями грудня 2023 року - 31.01.2024 року,

- за зобов`язаннями січня 2024 року - 01.03.2024 року,

- за зобов`язаннями лютого 2024 року - 02.04.2024 року,

- за зобов`язаннями березня 2024 року - 01.05.2024 року,

- за зобов`язаннями квітня 2024 року - 31.05.2024 року,

- за зобов`язаннями травня 2024 року - 02.07.2024 року,

- за зобов`язаннями червня 2024 року - 31.07.2023 року.

Враховуючи вищезазначене, суд встановив, що позивач неправильно визначив періоди нарахування пені за прострочення платежу за отриману теплову енергію, а саме не врахував приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, проте це не призвело до завищення суми пені, заявленої до стягнення, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними в сумі 222 299,53 грн.

Відповідач у поясненні від 11.10.2024 заявив клопотання про зменшення розміру пені на 95%.

Щодо цього клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Касаційний господарський суд Верховного Суду у постанові від 13.01.2020 у справі № 902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором.

Суд враховує, що відповідач проводив часткову оплату послуг, а після звернення з позовом відповідач сплатив ще частину боргу.

Суд також враховує баланс інтересів сторін, що відповідач є закладом культури, який фінансується з міського бюджету, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань. Позивач у відшкодування знецінення грошових коштів, що становлять суму боргу, також заявив вимоги про стягнення інфляційних та 3 % річних.

Суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення належного до стягнення розміру пені на 50%, що становить 111149,77 грн.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 111 149,77 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.

Також позивач просить стягнути із відповідача в зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором 3% річних та інфляційні втрати.

За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 39 договору №7061 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України, п.39 договору №7061 у зв`язку з невиконанням зобов`язання з оплати за відпущену теплову енергію позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 73088,20 грн на грошові зобов`язання за період листопад 2022 року - червень 2023 року (загальний період нарахування з 31.12.2022 по 01.08.2024) та втрати від інфляційних процесів в розмірі 159277,85 грн на грошові зобов`язання за період з січня 2023 по квітень 2024 року (загальний період нарахування з березня 2023 року по червень 2024 року (розрахунки 3 % річних та інфляційних - а.с. 20-21, 24).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно п. 37 договору № 7061 сторони домовились про те, що споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 09.06.2020 по справі № 419/1965/18, прийменники «до» і «по» в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

А отже, зазначення у п. 37 договору «до 30 числа місяця» свідчить, що саме ця дата і є останнім днем строку оплати заборгованості.

З наданого розрахунку 3% річних вбачається, що позивач починає нараховувати проценти на прострочену заборгованість:

- за березень 2023 року - з 01.05.2023 року, однак оскільки 30.04.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.05.2023 року;

- за червень 2023 року - з 31.07.2023 року, однак оскільки 30.07.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 01.08.2023 року;

- за серпень 2023 року - з 01.10.2023 року, однак оскільки 30.09.2023 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.10.2023 року;

- за листопад 2023 року - з 31.12.2023 року, однак оскільки 30.12.2023 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.01.2024 року.

- за лютий 2024 року - з 31.03.2024 року, однак оскільки 30.03.2024 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.04.2023 року.

- за травень 2024 року - з 01.07.2024 року, однак оскільки 30.06.2024 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.07.2024 року.

З огляду на викладене та за розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 72 840,92 грн 3 % річних. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних суд відмовляє як необґрунтованих.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 159 277,85 грн, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 2 231 506,83 грн основного боргу за договором № 7061 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022, 111 149,77 грн - пені, 72 840,92 грн - 3% річних, 159 277,85 грн - втрат від інфляції.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у цій справі.

Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 38 482,13 грн судового збору за платіжною інструкцією № 173589351 від 06.08.2024 (а.с. 12). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджене випискою від 08.08.2024 (а.с. 87).

Оскільки позовна заява у цій справі подана в електронній формі через систему «Електронний суд», то враховуються положення ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір, де встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог, повернення заяви або скарги, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито в зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

В заяві про зменшення розміру позовних вимог від 28.09.2024 (вхід. № 12852 від 30.09.2024) позивач прохав стягнути з відповідача 2 941 077,46 грн.

З цих вимог судовий збір належить сплачувати в сумі 35 292,93 грн.

Отже, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір в разі зменшення розміру позовних вимог позивачу належить повернути з бюджету 3189,20 грн.

Також, суд закрив провадження у справі в частині стягнення 254 905,05 грн основного боргу в зв"язку з відсутністю предмета спору.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір в разі закриття провадження у справі позивачу належить повернути з бюджету 3058,86 грн судового збору.

Загальна сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу з бюджету становить 6247,76 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує правову позицію, викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд визнав правомірними вимоги про стягнення 2 231 506,83 грн основного боргу, 222299 грн 53 коп. пені (без зменшення її розміру), 72 840 грн 92 коп. - 3 % річних, 159 277 грн 85 коп. - втрат від інфляції. В загальній сумі це становить 2 685 925,13 грн.

Отже, витрати по сплаті судового збору, що покладаються на відповідача (з урахуванням часткового задоволення позову), в розмірі 32231,10 грн.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, або після дати платежів, які враховані судом у рішенні, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Керуючись статтями 231 (п.2), 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального закладу культури Кременчуцький міський палац культури (бульвар Українського відродження, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 21074936) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго (вул. Польська, буд. 2а, м. Полтава, 36008; ідентифікаційний код 03338030) 2231506 грн 83 коп. основного боргу, 111149 грн 77 коп. пені, 72840 грн 92 коп. - 3 % річних, 159277 грн 85 коп. - втрат від інфляції, 32231 грн 10 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 254905,05 грн основного боргу.

4. В іншій частині у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 12.11.2024.

Суддя Т. М. Безрук