Ухвала

від 12.11.2024 по справі 921/630/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12 листопада 2024 року м. ТернопільСправа № 921/630/24

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В. розглянувши заяву №б/н (вх.№740 від 31.10.2024)

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський міський ринок ЛТД", вул. Торговиця, 9, м. Тернопіль, 46000

про: визнання недійними рішень загальних зборів, оформлених протоколом від 07.03.2023; визнання недійними рішень загальних зборів, оформлених протоколом від 26.03.2024; зобов`язання ТОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД" надати ОСОБА_1 . книгу протоколів зборів для ознайомлення та можливості зробити з неї витяги; зобов`язання ТОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД" надати ОСОБА_1 можливість провести аудиторську перевірку діяльності товариства; зобов`язання ТОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД" зберігати усі документи по діяльності (бухгалтерські й усі інші документи діяльності), не знищувати їх.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД" про визнання недійсними рішень загальних зборів та зобов`язання вчинити дії.

Слід зазначити, що така ж позовна заява двічі залишалась суддею без руху та внаслідок не усунення недоліків поверталась позивачу, про що зазначено в ухвалах №921/214/24 від 07.05.2024 та №921/529/24 від 30.09.2024.

Вказану заява згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.11.2024 було передано для розгляду судді Руденку О.В., яким подано заяву про самовідвід.

При цьому суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо мають місце обставини, котрі викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися, згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі Білуга проти України та рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Ветштайн проти Швейцарії зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до статті 3 Кодексу суддівської етики, суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року №1 був затверджений Коментар до Кодексу суддівської етики.

В цьому Коментарі зазначено, що суддя повинен дбати про те, щоб його поведінка була бездоганною з точки зору стороннього спостерігача. Дії та поведінка судді повинні підтримувати впевненість громадськості у чесності й непідкупності судових органів. Не досить лише вершити правосуддя; потрібно, щоб його звершення було очевидним для загалу. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Інститут самовідводу судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом . Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес .

У даній справі позовна заява ОСОБА_1 , на підставі ухвал судді ОСОБА_2 вже двічі залишалася без руху, а в подальшому поверталася позивачу без розгляду.

Матеріали справи свідчать про те, що замість усунення недоліків, громадянином ОСОБА_1 направлялися звернення до голови Господарського суду Тернопільської області, із посиланням на незаконні дії головуючого судді, його незаконні вимоги та вказівки.

Відтак, не виконуючи законні процесуальні рішення, заявник постійно звинувачує головуючого у справі суддю О. Руденка у упередженості та необ`єктивності, висловлюючи недовіру до нього. Наведене, серед іншого, зважаючи на дату звернення до суду із першою позовною заявою, фактично слугує перешкодою для здійснення правосуддя у спосіб, що визначений законодавством.

До того ж варто зазначити, що починаючи із 2009 року суддею О. Руденком було розглянуто ряд справ за участі позивача. При цьому, скарги на головуючого у справі судді від ОСОБА_1 надходили незалежно від результатів вирішення цих спорів.

Наведене свідчить про тривалу особисту неприязнь ОСОБА_1 до головуючого у справі судді, будь-яке процесуальне рішення якого породжує виникнення конфліктної ситуації з боку позивача.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що позивач на протязі тривалого періоду часу дотримується суб`єктивної думки про упередженість та необ`єктивність судді, з метою уникнення безпідставних звинувачень щодо заінтересованості вказаного судді у результатах розгляду даної справи, для запобігання здійсненню маніпулювання обставинами, пов`язаними з розглядом суддею даної справи, недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо його неупередженості та для забезпечення довіри до судової влади України, заява про самовідвід судді Руденка О.В. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини, статтями 8, 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтями 35, 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Самовідвід судді О. Руденка від розгляду позовної заяви №б/н (вх.№740 від 31.10.2024) ОСОБА_1 у справі №921/630/24 задовольнити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О.В. Руденко