Рішення

від 05.11.2024 по справі 922/3104/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024м. ХарківСправа № 922/3104/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімертепло-Харків", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар", м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - Сасов Ю.В.

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімертепло-Харків", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-квар", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 97 952,00 гривень основного боргу; 12 752,87 гривень інфляційного збільшення; 5 936,33 гривень трьох процентів річних та 466 255,68 гривень штрафних санкцій, що разом становить 582 896,88 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №0811-2023 від 08.11.2023 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 10.09.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

19.09.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволені позовних вимог відмовити; застосувати для вирішення справи по суті строки позовної давності у шість місяців для нарахування штрафних санкцій; у разі часткового задоволення позовних вимог, в частині стягнення суми штрафу, він має бути визначений з урахуванням вимог ч. 3 ст.551 ГК України та зменшений до суми 12 559,32грн.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач, зокрема вказує на те, що розрахунок штрафних санкцій, зроблений позивачем, не відповідає вимогам ст. 549 ЦК України, ст.ст. 216, 230, 232 ГК України, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Відповідач зазначає, що в розумінні вимог ст. 549 ГК України, вказана сума не має бути визнана як штраф відповідно до вимог Закону, так як передбачає неустойку визначену у відсотках від невиконаного зобов`язання, та не має бути стягнута за кожен день прострочення. Фактично це спотворено визначення саме "пені", а не "штрафу" розумінні вимог Закону. Заявлені позивачем штрафні санкції мають бути розраховані як пеня лише за шість місяців. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

19.09.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №685 від 18.09.2024 про сплату основного боргу у розмірі 97 952,00 грн. та закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог за відсутністю предмету спору.

30.09.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтвердив оплату відповідачем суми основного боргу. Також вказав на те, що відповідач порушив зобов`язання зі сплати грошових коштів за поставлений товар. Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення трьох процентів річних та інфляційного збільшення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та штрафну санкцію, яку сторонами було передбачено у пункті 8.3 при укладанні договору поставки №0811-2023 від 08.11.2023 року. Позивачем заявлено розрахунок відповідальності з прострочення з 11.12.2023 до дня складання позовної заяви. Позивачем заявлені вимоги в межах позовної давності.

У судовому засіданні 05.11.2024 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

08.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімертепло-Харків" (постачальник за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (покупець за договором, відповідач) був укладений договір поставки №0811-2023 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити включаючи монтаж фітингових з`єднань, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити труби поліетиленові та комплектуючи, надалі - продукція, партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах та специфікаціях (додатках) до цього договору.

Загальна ціна договору складається з сукупності цін, що узгоджені сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору, для кожної конкретної партії товару, яка була поставлена покупцю постачальником в межах дії цього договору (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору, ціна на кожну партію поставленої продукції є договірною та може змінюватись в разі суттєвого коливання валютного курсу гривні. Встановлення цін на продукцію узгоджується сторонами виключно письмово шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. Оплата продукції покупцем здійснюється шляхом повної 100-відсоткової оплати на поточний рахунок постачальника на протязі 30-ти календарних днів з моменту отримання від нього рахунку-фактури.

У п. 8.3 договору сторони погодили, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати продукції, передбачених п. 5.2 договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 0,5% вартості узгодженої партії продукції за кожен день прострочення.

Згідно п. 13.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2023. Якщо за місяць до дати закінчення договору жодна із сторін не виявить бажання припинити (розірвати його), дія договору щоразу продовжується на один календарний рік.

08.11.2023 між сторонами було підписано специфікацію №1 на суму 347 952,00 грн.

10.11.2023 позивачем відповідачу був поставлений обумовлений у специфікації товар, що підтверджується видатковою накладною №54 від 10.11.2023 та товарно-транспортною накладною №Р54 від 10.11.2023.

Проте, відповідач здійснив часткову оплату товару, а саме: 28.05.2024 у сумі 200 000,00 гривень та 16.08.2024 у сумі 50 000,00 гривень, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 97 952,00 гривень.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, позивачем останньому нараховані до стягнення 12 752,87 гривень інфляційних втрат; 5 936,33 гривень трьох процентів річних та 466 255,68 гривень штрафних санкцій

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов`язання по оплаті отриманого товару.

За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідачем сума основного боргу була сплачена у повному обсязі, що підтверджується копією платіжної інструкції №685 від 18.09.2024 на суму 97 952,00 грн., що не спростовується позивачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 97 952,00 грн. сплачена відповідачем у повному обсязі після подачі позову до суду, що підтверджується наданими доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Суд роз`яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлені вище обставини, а саме: наявність прострочення виконання відповідачем господарського зобов`язання, свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача трьох процентів річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву посилаючись на положення статей 233 ГК України, 551 ЦК України зазначає про надане суду право на зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність, як загальні засади цивільного законодавства, є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку (своєчасної поставки товару) з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку (своєчасної поставки товару) не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки (пені, штрафу) направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу), оскільки вона спрямована на відновлення майнової сфери кредитора.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 917/991/22).

Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій позивач суду не надав.

На переконання суду, розмір штрафних санкцій, який просить позивач стягнути з відповідача є занадто великим та не співрозмірним із можливими збитками.

Беручи до уваги викладене та враховуючи загальні засади цивільного законодавства справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення зобов`язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, зважаючи на погашення відповідачем суми основного боргу, суд зменшує розмір штрафних санкцій на 90%, а саме: до 46 625,57 грн.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо необґрунтованого нарахування позивачем штрафних санкцій, оскільки, як зазначалося вище по тексту рішення, у п. 8.3 договору поставки сторони погодили, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати продукції, передбачених п. 5.2 договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 0,5% вартості узгодженої партії продукції за кожен день прострочення.

Отже, у вказаному пункті договору сторони погодили саме таку міру відповідальності за прострочення оплати поставленого товару як штраф.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положеньст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення 97 952,00 грн. основної заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, код ЄДРПОУ 34329599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімертепло-Харків" (61105, м. Харків, пр. Байрона, 41/1, код ЄДРПОУ 36224810) - 12 752,87 грн. інфляційних втрат, 5 936,33 грн. три проценти річних, 46 625,57 грн. штрафу та 8 743,45 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімертепло-Харків" (61105, м. Харків, пр. Байрона, 41/1, код ЄДРПОУ 36224810).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, код ЄДРПОУ 34329599).

Повне рішення підписано 12 листопада 2024 року.

СуддяО.В. Погорелова