Рішення

від 12.11.2024 по справі 924/757/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2024 р. Справа № 924/757/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 205

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Надійна", м. Київ

до державного підприємства "Закупнянський кар`єр", смт. Закупне Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

про стягнення 319618,82 грн шкоди,

представники сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: Хоменко Є.О. - представник згідно ордеру.

У судовому засіданні 12.11.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.08.2024р. відкрито провадження у справі № 924/757/24 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче провадження.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15.10.2024р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Надійна" звернулося з позовом до суду про стягнення з державного підприємства "Закупнянський кар`єр" 319618,82 грн матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.07.2023р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" було укладено договір добровільного страхування транспорту (страховий поліс), згідно якого було застраховано автомобіль Volvo FM, д.н. НОМЕР_1 . 11.09.2023р. на території підприємства відповідача під час загрузки вантажу екскаватором ЕКГ під керуванням ОСОБА_1 було пошкоджено борт транспортного засобу Volvo. Застрахований автомобіль, як стверджує позивач, отримав механічні пошкодження з вини водія відповідача, що підтверджується довідкою ВПД № 1 РУПГУНП в Хмельницькій області. За результатами розгляду заяви страхувальника позивачем було проведено огляд пошкоджень транспортного засобу та визначено вартість відновлювального ремонту. В подальшому позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 319618,82 грн. Таким чином, зважаючи на те, що на момент завдання матеріальної шкоди ОСОБА_1 мав трудові відносини з відповідачем, у останнього на підставі ст. 1172 ЦК України виник обов`язок здійснити відшкодування завданої шкоди у розмірі різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Крім того, у позові відповідачем відмічено, що страховим полісом не передбачена франшиза та передбачено виплату страхового відшкодування без врахування зносу.

У заявах від 21.08.2024р., від 24.09.2024р. та від 08.11.2024 р. представник позивача, яким не виконано належним чином вимоги ухвал суду в даній справі від 19.08.2024 р., 15.10.2024 р., просив суд провести судове засідання без його участі за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримує.

Представником відповідача 17.10.2024р. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що у відповідності до приписів Правил дорожнього руху, Закону України "Про Національну поліцію", Кодексу України про адміністративні правопорушення працівниками поліції або іншими уповноваженими особами протокол про дорожньо-транспортну пригоду не складався, винуватість ОСОБА_1 не встановлювалась, до адміністративної відповідальності останній не притягувався. Крім того, надана позивачем довідка ВПД № 1 Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області від 27.09.2023р. не містить інформації щодо фіксування вказаної події, встановлення винних осіб, відібрання пояснень учасників пригоди та свідків, здійснення фото/відео фіксації події, а зазначено лише про заподіяння шкоди третіми особами. Також відповідачем звертається увага на те, що згідно полісу добровільного страхування здійснено страхування транспортного засобу Volvo FM, який належить ТОВ "ВФС Україна". Крім того, даний поліс укладено згідно Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 01.10.2019р. № 279, однак вказаного договору позивачем не надано, у зв`язку з чим його умови, страхові випадки, порядок та умови визначення розміру страхового випадку невідомі. Відповідач у відзиві також відмічає, що у полісі зазначено, що ТОВ "ВФС Україна" є ще вигодонабувачем, при цьому Закону України "Про страхування" визначає вигодонабувача як особу, яка має право на отримання страхової виплати згідно з умовами договору страхування та або відповідно до законодавства. Проте, позивач в позові вказує про те, що виплата ним проведена на рахунок страхувальника, що суперечить умовам страхування, викладеним у наданому позивачем полісі страхування.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену в заяві по суті справи (відзиві).

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

11.07.2023р. товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (страхувальник) та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Надійна" (страховик) укладено договір страхування (Поліс добровільного страхування транспорту ТЗ № 23118/3), у якому погоджено наступні умови. Термін дії: з 02.08.2023р. по 01.08.2024р. (включно). Предмет страхування: транспортний засіб Volvo FM, д.н. НОМЕР_1 , р.в. 2021; оціночна вартість - 3300000,00 грн; страхова сума - 3300000,00 грн; страховий тариф - 0,78; страховий платіж - 25740,00 грн. Страхування здійснюється без експлуатаційного зносу.

14.09.2023р. страхувальник, товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", звернувся до ПрАТ "СК "Надійна" із заявою про виплату страхового відшкодування (реєстраційний № 160/23), у якій вказано, що 11.09.2023р. у Хмельницькій області, смт. Закупне, вул. Кар`єрна, 1 під час завантаження вапняку ковшем екскаватора пошкоджено борт кузова автомобіля Volvo FM, д.н. НОМЕР_1 , який застрахований згідно договору страхування ТЗ № 23118/3 від 11.07.2023р. (строк дії з 02.08.2023р. до 01.08.2024р.), інший учасник ДТП - ДП "Закупнянський кар`єр".

Заступник голови товариства з розбудови та розвитку транспортно-логістичної системи В.Ф. Позніхіренко звернувся до президента ПрАТ "СК "Надійна" за проханням перерахувати страхове відшкодування по страховій події, яка сталася 11.09.2023р. з т.з. Volvo FM, д.н. НОМЕР_1 , договір страхування ТЗ № 23118/3 від 11.07.2023р., на розрахунковий рахунок ТОВ "Епіцентр К".

27.09.2023р. інспектором СРПП відділу поліцейської діяльності № 1 Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції О. Росецьким складено довідку про результати перевірки по зверненню ОСОБА_3 , відповідно до якої в ході перевірки було встановлено, що 11.09.2023р. близько 14 год. 30 хв. в смт. Закупне по вул. Центральна, 1 на території державного підприємства "Закупнянський кар`єр" ОСОБА_1, керуючи екскаватором ЕКГ 5А, під час навантаження вапнякового сіромолу на автомобіль Вольво ВТЛЗР, д.н. НОМЕР_1 , що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", ковшем пошкодив лівий борт даного автомобіля, завдавши матеріального збитку.

25.10.2023р. приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Надійна" складено протокол огляду транспортного засобу, відповідно до якого під час огляду автомобіля Volvo FM, д.н. НОМЕР_1 , що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", виявлено деформацію лівої бічної частини кузова (ремонт, фарбування) та деформацію верхньої лівої частини кузова (лонжерон) (заміна, фарбування).

Згідно рахунку-фактури № 0012050 від 01.11.2023р. ПрАТ "АТП "Атлант" вартість відновлювального ремонту автомобіля Volvo FM, д.н. НОМЕР_1 становить 319618,82 грн.

30.11.2023р. приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Надійна" складено страховий акт № 1548, у якому зазначено, що 11.09.2023р. на території державного підприємства "Закупнянський кар`єр" (Хмельницька обл., смт. Закупне, вул. Центральна, 1) ковшем екскаватора під час навантаження вапняку було пошкоджено ліву бічну частину кузова автомобіля Volvo FM, д.н. НОМЕР_1 , що належить страховику - товариству з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К". Крім того, у акті зазначені наступні вихідні дані: договір страхування - ТЗ № 231183 від 11.07.2023р.; правила страхування - Каско; страхова сума - 3300000,00 грн; страхова премія - 25740,00 грн; вартість відновлювального ремонту, визначеного на підставі рахунку-фактури № 0012050 від 01.11.2023р. (ПрАТ "АТП "Атлант") - 319618,82 грн; безумовна франшиза - 0,00 грн; вартість експертизи - 0,00 грн; вартість послуг евакуатора - 0,00 грн; сума сплачених страхових відшкодувань за цим страховим випадком - 0,00 грн. За зробленим у акті остаточним висновком комісії вказана подія є страховою, сума страхового відшкодування складає 319618,82 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 427 від 30.11.2023р. приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Надійна" сплачено товариству з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" 319618,82 грн страхового відшкодування згідно Полісу ТЗ № 23118/3 від 11.07.2023р. та страхового акту № 1548 від 30.11.2023р. Volvo FM, д.н. НОМЕР_1 (дата реєстрації 30.07.2021р.).

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Надійна" звернулося до державного підприємства "Закупнянський кар`єр" із претензією № 281 від 14.12.2023р., у якій просило відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 319618,82 грн. Вказану претензію отримано відповідачем 20.12.2023р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії: водійського посвідчення ОСОБА_3 та талону до посвідчення водія НОМЕР_2 ; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.01.2024р. (ПрАТ "СК "Надійна").

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Як слідує із позовних матеріалів, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Надійна" звернулося з позовом до суду про стягнення з державного підприємства "Закупнянський кар`єр" 319618,82 грн матеріальної шкоди, що була завдана транспортному засобу Volvo FM, д.н. НОМЕР_1 , р.в. 2021, як стверджує позивач, з вини працівника відповідача ОСОБА_1 , який керував екскаватором ЕКГ 5А під час загрузки вантажу на автомобіль Volvo. Підставою для звернення із даним позовом до суду позивачем було визначено ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191, 1172 ЦК України та ст. 108 Закону України "Про страхування".

Страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про страхування" від 18.11.2021 року № 1909-IX тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст.ст. 980, 982 ЦК України).

В ч. 1 ст. 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства; страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов`язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку; страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства; франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством (п.п. 50, 54, 59, 77).

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Як слідує з матеріалів справи, а саме страхового акта № 1548 від 30.11.2023р., заяви про виплату страхового відшкодування № 160/23 від 14.09.2023р., довідки відділу поліцейської діяльності № 1 Кам`янець-Подільського РУП ГУНП від 27.09.2023р., у спірних правовідносинах мав місце страховий випадок - дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів екскаватора ЕКГ 5А та застрахованого автомобіля Volvo FM, д.н. НОМЕР_1 , р.в. 2021, внаслідок якої останній отримав механічні пошкодження.

Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

Відтак, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

За змістом частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі № 910/20412/16.

Законодавство в таких зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, і якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то ця презумпція є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Суд відзначає, що вирішуючи спір, пов`язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, необхідно виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини. Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи, у тому числі матеріалів правоохоронних органів.

Як стверджує позивач у позові, застрахований автомобіль Volvo отримав механічні пошкодження з вини водія екскаватора ЕКГ 5А ОСОБА_1, що підтверджується довідкою ВПД № 1 Кам`янець-Подільського РУП ГУНП від 27.09.2023р.

Згідно ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечення безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 5 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція), затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015р. № 1395, поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою, сьомою - дев`ятою статті 121,частиною третьою статті 121-3, частинами п`ятою і сьомою статті 122, частиною першою статті 122-2, статтями 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частинами третьою і п`ятою статті 126, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, статтею 188-28 КУпАП.

У відповідності до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Примітка. Особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до п.п. 1, 2 Розділу 2 Інструкції протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення. За наявності технічної можливості протокол про адміністративне правопорушення складається в електронній формі з автоматичним присвоєнням йому відповідної серії та номера, який роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно п.п. 8, 9, 13 Розділу 3 Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП). Якщо при складанні протоколу (якщо складення протоколу передбачається КУпАП) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, їй за місцем проживання (перебування), роботи надсилається повідомлення про запрошення до підрозділу поліції на розгляд справи.

Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, залежно від установлених обставин зазначає у рішенні про наявність або відсутність вини конкретної особи у його вчиненні та за результатами розгляду справи по суті на підставі статті 247 КУпАП приймає рішення щодо закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Відповідно до п. 1 Розділу 10 Інструкції у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: 1) схема місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський; 2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); 3) показання технічних приладів (у разі їх наявності); 4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); 5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

Крім того, господарським судом зазначається, що згідно з пунктом 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про ДТП. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України про її настання. У разі оформлення документів про ДТП без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України, що діяли на день настання страхового випадку.

Отже, для отримання страхової виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц.

Також у постановах від 14.09.2022 (справа № 441/756/18), від 26.01.2022 (справа № 465/674/19) Верховний Суд дійшов до правового висновку, що відсутність постанови суду про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдані збитки, так як вину особи в ДТП може бути підтверджено іншими доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

Таким чином, враховуючи вищенаведене законодавство та правові позиції Верховного Суду, господарський суд дійшов висновку, що надана позивачем довідка відділу поліцейської діяльності № 1 Кам`янець-Подільського РУП ГУНП від 27.09.2023р., за відсутності у матеріалах справи інших доказів, що підтверджують вину особи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення (складається у разі пошкодження транспортних засобів), постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, рішення суду, Європротоколу, судової експертизи, не може слугувати належним та допустимим доказом підтвердження вини громадянина ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, а саме пошкодження ковшем екскаватора під час навантаження вапняку лівої бічної частини кузова автомобіля Volvo FM, д.н. НОМЕР_1 .

Разом з тим, судом враховано, що згідно ч. 1 ст. 102 Закону України "Про страхування" договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Однак, Поліс добровільного страхування транспорту ТЗ № 23118/3 від 11.07.2023р. не визначає довідку органів МВС як документ, що підтверджує факт настання страхового випадку, при цьому Генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 279 від 01.10.2019р. для дослідження судом його умов позивачем не надано до матеріалів справи.

Інші долучені позивачем до матеріалів справи документи, зокрема, фото пошкодженого автомобіля марки Volvo з протоколом огляду транспортного засобу від 25.10.2023р. також не можуть бути належними та допустимими доказами неспростовної наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою безпосередньо відповідача (його працівника) і завданими позивачу збитками.

Необґрунтованими є також доводи позивача про те, що станом на час здійснення дорожньо-транспортної пригоди (завдання збитків забезпеченому транспортному засобу) громадянин ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із відповідачем, а екскаватор ЕКГ 5А, яким було завдано шкоду, належав на праві власності державному підприємству "Закупнянський кар`єр" з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від05грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

При цьому під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 914/820/17).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року в справі № 592/9529/21).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №554/4401/22.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.02.2022 у справі № 539/3212/19.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, враховуючи те, що службовою особою Кам`янець-Подільського РУП ГУНП не доведено у діях громадянина ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, зважаючи на те, що позовна заява не містить фактів чи засобів доказування, які б однозначно стверджували наявність вини ОСОБА_1 у ДТП, доказів перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах із відповідачем та належності на час заподіяння шкоди екскаватора ЕКГ 5А на праві власності у відповідача, зважаючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а матеріали справи не містять доказів наявності вини відповідача (його працівника), яка не може бути самостійно встановлена судом, причин дорожньо-транспортної пригоди, суд дійшов висновку, що цивільно-правова відповідальність у даному спорі за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, не настала, оскільки такі елементи господарського правопорушення як вина ОСОБА_1 у завданні збитків позивачу, протиправність поведінки ОСОБА_1 та причинного зв`язку між протиправною поведінкою вказаної особи та збитками позивачем не доведені, відтак, з наведених підстав суд у позові відмовляє.

Судом враховується, що з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права. Зокрема, у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на позивача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Надійна", м. Київ до державного підприємства "Закупнянський кар`єр", смт. Закупне Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про стягнення 319618,82 грн шкоди відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.11.2024 року.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.

Сторонам надіслати рішення до електронного кабінету Електронного суду.