Постанова

від 06.12.2007 по справі а-12/369

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

вул.Шевченка

16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

06 грудня 2007 р.  

Справа № №А-12/369  

Господарський

суд Івано-Франківської області у складі 

колегії суддів:

за

позовом  ДПІ в Надвірнянському

районі 

пл.Визволення,2,м.Надвірна,Надвірнянський район, Івано-Франківська

область,78400

до

відповідача  Фізична особа-

підприємецьОСОБА_1АДРЕСА_1

про

немайнові спори (припинення підприємницької діяльності)

Представники:

Від

позивача: Гуменюк Б.С., (довіреність №5078/10/10 від 13.06.07р. - завідувач

юридичного сектору)

Від

відповідача : не з"явився .

СУТЬ СПРАВИ: заявлено позов про

припинення підприємницької діяльності  -

фізичної особи  ОСОБА_1АДРЕСА_1 ,

кодНОМЕР_1

Представник позивача в судовому

засіданні підтримав заявлений позов з підстав , викладених в позовній заяві ,

та подав заяву щодо згоди  на проведення

судового розгляду справи одразу після закінчення підготовчого провадження .

Відповідач в судовоме  засіданя 

не з"явився , хоча про час та місце судового розгляду був належним

чином повідомлений .

За таких обставин , суд вважає за

необхідне  розглянути справу за наявними

в ній матеріалами  в порядку ст.ст.121 ,

128 КАС України .

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши представника позивача  , суд

встановив, що  фізична   особа - підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , код

НОМЕР_1  взята   на податковий облік  20.03.03 . Відповідно до ст. 9 Закону України

«Про систему оподаткування»від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ платники податків і

зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік,

складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її

зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових

органів та інших державних органів відповідно до законів декларації,

бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням

і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Підставою для звернення з позовом у

справі є неподання відповідачем звітності більше року до податкових органів.

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що

підставами   для   постановлення   судового  

рішення  про припинення

підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є визнання фізичної

особи - підприємця банкрутом, провадження нею підприємницької діяльності, що

заборонена законом, неподання протягом року органам державної податкової служби

податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

В силу п. 17 ст. 11 Закону України

"Про державну податкову службу в Україні" органам державної

податкової служби надано право звертатися у передбачених законом випадках до

суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта

підприємницької діяльності.

Стаття 57 Господарського кодексу

України закріплює перелік відомостей, які повинні вноситись до статуту

підприємства, серед яких є  зокрема  мета та предмет діяльності суб"єкта

господарювання. Підприємством в дотримання вимог ст. 57 Кодексу в п.2 розділу 6

Статуту  передбачено, що основним  узагальнюючим показником фінансових

результатів господарської діяльності підприємства є прибуток.

          Відповідно до ст. 49 Господарського

кодексу України підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси

громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій,

права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець

несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

          Під господарською діяльністю у цьому

Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного

виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання

робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і

соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а

суб'єкти підприємництва - підприємцями.

          Статтею 42 Господарського кодексу

України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний

ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання

(підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та

одержання прибутку.

     Згідно з  частиною 

першою  ст.  216 

Господарського  кодексу України

учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за

правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників

господарських санкцій на підставах і  в

порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218  Господарського  кодексу України  підставою господарсько-правової

відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у

сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання

або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил

здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних

від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу

України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил

здійснення господарської діяльності до  

суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами

державної влади або органами місцевого самоврядування

адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або

майнового  характеру, спрямовані на

припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови   та 

порядок  їх  застосування  

визначаються  цим  Кодексом,  

іншими законодавчими актами.  Адміністративно-господарські

санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно зі ст. 239 Господарського кодексу

України до таких санкцій, зокрема, віднесено скасування державної реєстрації та

ліквідація суб'єкта господарювання.

Пунктом 1 ст. 247 Господарського

кодексу України передбачено, що у разі здійснення суб'єктом господарювання

діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути

застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної

реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації

суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для

ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 цього

Кодексу.

З наведеного випливає висновок про обґрунтованість позовних вимог,  тому позов 

підлягає задоволенню.

Керуючись  ст.124 Конституції України, ст. 9 Закону

України „Про систему оподаткування», ч.2 ст. 46, п. 17. ст.11, Закону України

„Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»,

ст.ст.42, 49, 57, ч.1 ст.216, ст.218, ч.1 ст.238, п.1 ст.247 Господарського

кодексу України  ст.ст. 49, п. 4 ст. 94,

158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задоволити.

Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи- підприємця  ОСОБА_1АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

ОСОБА_1АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1

)  або уповноваженій нею  особі 

у  встановленому   законом 

порядку   вчинити  дії 

щодо припинення фізичної особи.

Копію постанови направити

державному реєстратору  Надвірнянського

району(м.Надвірна , майдан Шевченка , 33) . Відповідно до п. 3 ст. 49 Закону

України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців"державний реєстратор зобов'язаний внести до Єдиного

державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької

діяльності фізичної особи-підприємця.

Роз'яснити сторонам п. 2 ст. 53

Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців" про те, що дії або бездіяльність державного реєстратора

можуть бути оскаржені до суду у порядку , 

встановленому законом, у разі невиконання ним судового рішення.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження. Заява  про  апеляційне 

оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом

десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства

України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 постанову підписано :

Виготовлено

в АС "Діловодство суду"