Рішення

від 11.11.2024 по справі 927/853/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іменем України

РІШЕННЯ

11 листопада 2024 року м. Чернігівсправа № 927/853/24 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Демченка Віктора Михайловича,

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Борисенко Галини Василівни,

АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

про стягнення 471 632,58 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Обставини справи.

09.09.24, до Господарського суду Чернігівської області звернувся Фізична особа-підприємець Демченко Віктор Михайлович (далі - позивач) з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Борисенко Галини Василівни (далі - відповідач) 440 322,58 грн орендної плати за Договором №010 від 18.04.2017 року за період з 01.01.2022 року по 09.07.2022 року та 31 310,00 грн витрат зі збереження майна в орендованому приміщенні. Також позивачем заявлено орієнтовний (попередній) розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 тис. грн та 7074,49 грн сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов взятих на себе зобов`язань за Договором №010 суборенди нерухомого майна від 18.04.2017 року в частині своєчасного та повного внесення орендної плати та не компенсував понесені позивачем витрати, пов`язані зі збереженням майна на підставі ч.3 ст. 390 Цивільного кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.24 справа №927/853/24 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

При цьому, одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, і належать фізичній особі-підприємцю Борисенко Галині Василівни, РНОКПП НОМЕР_2 , в межах суми стягнення, а саме 471 632,58 грн.

Ухвалою суду від 10.09.24 у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Демченка Віктора Михайловича про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.09.24 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено учасникам справи процесуальні строки, зокрема, відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Також пунктом 8 ухвали від 09.09.24 суд звернув увагу Відповідача на обов`язок зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 ГПК України та повідомити, що у разі звернення до суду особою, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не виконала свого обов`язку, документи такої особи будуть залишатися судом без руху, або повертатися, залежно від виду процесуального документа.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала суду від 11.09.24 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідкою про доставку електронного листа, роздрукованою з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету позивача 11.09.24 17:19.

Ухвала про відмову у забезпеченні позову від 10.09.24 та ухвала про відкриття провадження в справі від 11.09.24 була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку за адресою його державної реєстрації згідно з відомостями з ЄДРПОУ, а саме: вул. Шевчука, буд. 4, кв. 1, м. Чернігів, 14000, проте під час доставки адресату обидві не вручено та повернуто за зворотною адресою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (поштове відправлення 0600961601735 та 0600961601735). Згідно з отриманими судом відомостями з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта» щодо поштового відправлення за № 0600961602855, ухвала про відкриття провадження у справі від 11.09.24 прийнята до відправлення 12.09.24, прибуло до відділення 12.09.24, повернуто відправнику - 16.09.24. Згідно з отриманими судом відомостями з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта» щодо поштового відправлення за № 0600961601735, ухвала про відмову у забезпеченні позову від 10.09.24 прийнята до відправлення 12.09.24, прибуло до відділення 12.09.24, повернуто відправнику - 16.09.24.

В силу статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними.

Відповідно до частини 5 статті 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження в справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 11.09.24, з урахуванням відмітки відділення поштового зв`язку про повернення 16.09.24)

Таким чином, у разі якщо ухвала про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлені судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернутий підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення в справі (близький за змістом висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, вказана вище ухвала суду від 11.09.24, є такою, що отримана відповідачем 16.09.24 (дата відмітки АТ «Укрпошта» про неотримання), а тому останній є таким, що належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі, а останнім днем для подання відзиву на позов є 30.09.24.

17.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника.

01.11.2024 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву з додатком.

11.11.2024 представником відповідача через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву.

В обґрунтування поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву представник відповідача зазначає, що останнім здійснюється представництво прав та законних інтересів Борисенко Г.В. в інших, пов`язаних з даним спором справах. 17.10.24 представник відповідача випадково дізнався про наявність вищевказаного провадження через загальнодоступний офіційний сайт «Судова влада» в синхронізованому до нього Єдиному державному реєстрі судових рішень, та цього ж дня було подано заяву до суду через систему «Електронний суд» про надання доступу для матеріалів електронної справи. Як вказує представник, з невідомих для нього та його довірительки причин, жодної поштової кореспонденції Борисенко Г.В. не від Позивача, не від суду не отримувала. Оскільки 18.10.2024 року клопотання було задоволено і надано доступ до матеріалів електронної справи, представник міг ознайомитися зі справою, в тому числі з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11 вересня 2024 року. Відповідно до вказаної ухвали судом запропоновано Відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з вручення ухвали про відкриття провадження у справі, 01.11.2024 року представником було подано відзив з обґрунтуванням дати його подачі. Як вказує представник, враховуючи досі незрозумілу для нього та його довірительки ситуації з неможливістю вручення поштової кореспонденції поштовим зв`язком, а також діючи з міркувань належного захисту прав та законних інтересів Клієнта, представник просить суд прийняти дану заяву про поновлення строку на подання відзиву для врахування його обставин при вирішені справи по суті. Також представник повідомляє про те, що з метою недопущення створення ознак зловживання своїми правами та на виконання ухвали про відкриття провадження у справі від 11.09.2024 року - ФОП Борисенко Г.В. зареєструвалася в підсистемі Електронний суд з власним обліковим записом. Враховуючи викладене та посилаючись на практику, викладену у постанові Верховного Суду в справі № 500/1912/22 від 29.09.2022 сформульовано правову позицію щодо того, що «причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинений процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».

За таких обставин, вказує представник, враховуючи необхідність забезпечення, передбаченого Конституцією України, права на доступ до правосуддя, зважаючи на розгляд справи судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (без проведення судового засідання) змушений звертатися до суду з цією заявою та просити суд, визнати причини пропуску строку на подачу відзиву на позовну заяву поважними, поновити цей строк і при ухваленні судового рішення по справі врахувати обставини, викладені у відзиві та докази, які їх підтверджують.

Частиною 8 ст. 165 ГПК України врегульовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Стаття 251 ГПК України регулює особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, згідно з ч.1 якої відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно зі ст.115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

Поновлення пропущеного процесуального строку відбувається виходячи із поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відповідачем не наведено поважності причин, що зумовили пропуск ним відповідного процесуального строку, встановленого в ухвалі суду про відкриття провадження у справі.

Твердження представника відповідача про те, що відповідач не мав можливості своєчасно звернутися до суду у зв`язку з неотриманням жодної поштової кореспонденції, суд не розцінює як об`єктивну, вагому підставу для поновлення строку на подання відзиву.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що представник відповідача не стверджує та не повідомляє суд, що адреса, на яку судом було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.09.2024, не є адресою-місцезнаходженням відповідача та є такою, що не відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До дати подання відзиву на позовну заяву ні позивач, ні відповідач про іншу адресу фізичної особи-суд не повідомляли. Судові рішення по справі (ухвала суду про відмову у забезпеченні позову від 10.09.24, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.09.24) двічі направлялись на адресу державної ресєтрації Відповідача рекомендованим листом та обидві зазначені ухвали суду повернулись на адресу суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Таким чином, на переконання суду, своєчасне подання відповідачем відзиву на позов залежало виключно від волевиявлення самого відповідача, будь-яких причин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для звернення до суду із відзивом, які є об`єктивно непереборними, відповідачем не наведено, у зв`язку з чим підстави для поновлення пропущеного відповідачем строку для подання відзиву на позов відсутні.

Таким чином суд відмовляє у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву, а поданий відзив залишає без розгляду.

За таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд також врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 11.09.24.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем Демченко Віктором Михайловичем, Орендарем (далі - Позивач), та Фізичною особою-підприємцем Борисенко Галиною Василівною, Суборендарем (далі - Відповідач) 18 квітня 2017 року було укладено Договір №010 суборенди суборенди нерухомого майна (далі по тексту - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору, орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) протягом строку дії цього договору частину індивідуально визначеного нежилого приміщення торгівельного призначення (надалі - «Приміщення», «Об`єкт суборенди», «Приміщення об`єкту суборенди»), яке знаходиться в будівлі цілісного майнового комплексу ТЦ «Прогрес» та є невід`ємними складовими частинами його приміщень. Детальні характеристики Об`єкту суборенди та його склад і стан визначені в Додатку №1, який є невід`ємною частиною даного Договору (п.1.2.).

Термін «Приміщення» згідно Договору - частини нежитлового приміщення цілісного майнового комплексу ТЦ «Прогрес», площею, яка визначена та узгоджена сторонами, що розташована за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 102.

Орендар володіє Приміщенням на підставі Договору оренди нерухомого майна №02/ДОНМ від 25.05.2000р, укладеного з ТОВ БНВП «ЕДЕМ», код 14218056, яке належить на праві приватної власності, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом №44, книги 4 ЧМБТІ в м. Чернігів (п.1.8., 1.9.).

Орендар зобов`язаний передати Суборендарю на підставі цього Договору приміщення Об`єкту суборенди не пізніше 31.05.2017, про що сторони повинні скласти відповідний Акт приймання-передачі (п.2.1.).

Суборендар вступає у строкове платне користування Приміщенням з моменту підписання відповідного акта приймання-передачі орендованих приміщень, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.2.).

За користування приміщенням об`єкту суборенди Суборендар сплачує щомісячно Орендарю суборендну плату у розмірі, визначеному в Протоколі узгодження ціни (Додаток№2), який є невід`ємним додатком до цього Договору (п.3.1.).

Суборендар сплачує суборендну плату за користування приміщеннями Об`єкту суборенди у вигляді передплати, не пізніше 25 числа поточного місяця за наступний календарний місяць за який буде здійснюватись оплата (п.3.3.).

Нарахування суборендної плати починається з наступного дня після підписання відповідного акта прийому-передачі приміщень Об`єкта суборенди (п.3.4.).

Сторони погодили, що протягом терміну дії даного Договору, орендна плата за січень місяць кожного наступного року буде сплачуватись до 20 числа грудня місяця попереднього року (п.3.5.).

Сторони встановили, що Суборендар не пізніше наступного календарного дня, з дати підписання цього Договору, сплачує Орнедарю суборендну платуза перший та останній місяці терміну дії цього Договору та аванс на умовах та розмірі, які визначені Сторонами в Протоколі узгодження ціни (Додаток №2) (п.3.6.).

Усі грошові розрахунки, передбачені цим договором, здійснюються в гривнях, в готівковому чи безготівковому порядку (п.3.9.).

Суборендар зобов`язаний сплачувати суборендну плату в порядку, передбаченому цим договором та додатками до нього (п.4.1.1.).

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та закінчується в термін через 35 місяців, після підписання відповідного Акту прийому-передачі приміщень об`єкта суборенди. У випадку, коли жодна зі сторін не порушить умов даного договору протягом терміну його дії, і не виступить у місячний термін до закінчення з вимогою про його припинення, даний договір вважається пролонгованим на термін 1 рік (п.5.1.).

За умовами п.2.3. Договору суборендар повертає зі строкового платного користування приміщення об`єкту суборенди орендарю в слідуючому порядку: протягом 3 календарних днів з моменту закінчення строку дії цього договору суборендар зобов`язаний передати орендарю приміщення об`єкту суборенди, про що сторони повинні скласти та підписаний відповідний Акт приймання-передачі.

Після підписання Сторонами Акту приймання-передачі про повернення приміщень об`єкту суборенди від суборендаря до орендаря, строк оренди вважається припиненим, приміщення об`єкту суборенди повернутими, а суборендна плата не нараховується (п.2.4.).

На протязі 5 робочих днів з моменту повернення суборендарем приміщення об`єкту суборенди орендарю, сторони проводять звірку розрахунків та складають і підписують відповідний Акт звірки розрахунків на період дії цього Договору суборенди (п. 2.5.).

Умовами п.5.3. Договору сторони погодили, що цей договір може бути змінений або розірваний достроково за ініціативою орендаря або суборендаря в односторонньому порядку з обов`язковим письмовим попередженням іншої сторони в строк не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати розірвання Договору, але не раніше за 1 рік з моменту підписання даного договору, крім випадків, зазначених в п.5.5., 5.6. та п.7 цього Договору.

Сторонами підписано Акт приймання-передачі в суборенду нежитлового приміщення по Договору суборенди нерухомого майна №010 від 18.04.17 в якості Додатку №1.

Між сторонами в якості Додатку №2 до договору підписано Протокол узгодження ціни до Договору суборенди нерухомого майна №010 від 18.04.17, у якому сторонами досягнута згода про договірну ціну на суборендну плату, а саме:

1.суборендна плата за визначену торгівельну площу об`єкту суборенди згідно Договору суборенди нерухомого майна №010 від 18.04.17 з розрахунку за один календарний місяць складає 70 000 (сімдесят тисяч) гривень з урахуванням комунальних платежів. Узгоджена ціна є величиною сталою на весь термін дії договору. Ця ціна не може бути змінена Сторонами до закінчення потоіного календарного року. В подальшому, у разі необхідності внесення змін, Сторони вирішують це питання шляхом переговорів.

2.У якості особливої умови Суборендар зобов`язується перерахувати протягом 30 календарних днів від дати підписання Договору та протоколу узгодження ціни авансом:

-суборендну плату за перший повний місяць суборенди у розмірі 70 000,00 грн та суборендну плату за останній місяць оренди у розмірі 70 000,00 грн, що загалом становить суму авансового платежу в розмірі 140 000 грн;

- суборендну плату у розмірі 140 000 грн в рахунок майбутніх платежів на протязі дії Договору, а саме плату за другий і третій місяці користування об`єктом суборенди.

Узгоджений сторонами графік перерахувань авансових платежів:

18.04.17-70 000 грн; 25.04.17 - 70 000 грн;

02.05.17 - 70 000 грн; 09.05.17 - 70 000 грн;

Нарахування суборендної плати за користування об`єктом суборенди починається з дати підписання Акту приймання-передачі об`єкта суборенди та його фактичної передачі в платне користування.

3.Протокол узгодження ціни є невід`ємним додатком до договору №010 від 18.04.2017 року, підписаний у двох оригінальних екземплярах однакової юридичної сили, по одному для кожної Сторони.

4.Дія пртоколу починається з 18.04.2017 року і закінчується одночасно з закінченням терміну дії договору або з дати підписання Сторонами нового узгодженого протоколу.

Умовами п.5.3. Договору сторони погодили, що цей договір може бути змінений або розірваний достроково за ініціативою орендаря або суборендаря в односторонньому порядку з обов`язковим письмовим попередженням іншої сторони в строк не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати розірвання Договору, але не раніше за 1 рік з моменту підписання даного договору, крім випадків, зазначених в п.5.5., 5.6. та п.7 цього Договору.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач посилаючись на пункт 5.3. Договору, шляхом надсилання на адресу позивача-орендаря письмового попередження (від 03.06.24) про дострокове розірвання договору №010 суборенди нерухомого майна від 18.04.17 в односторонньому порядку. За змістом зазначеного попередження, відповідач попередила про розірвання договору в односторонньому порядку у зв`язку з істотним порушенням з боку орендаря умов Договору і перешкоджання здійсненню нею господарської діяльності, зазначивши, що відлік вказаного в п.5.3. Договору 30-ти денного календарного строку починається з дня, наступного за днем вручення орендарю (отримання орендарем) цього письмового попередження. Також згідно змісту попередження відповідачем було запропоновано позивачу на 31 день, з моменту цього письмового попередження, з`явитись о 10:00 годині до суборендованого приміщення за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 102, ТЦ «прогрес» (магазин ІНФОРМАЦІЯ_1) для оформлення повернення суборендованого приміщення з суборенди і підписання відповідного Акту приймання-передачі.

Позивачем у позовній заяві про розірвання відповідачем в односторонньому порядку спірного договору не зазначено, одночасно розрахунок по суборендній платі останнім проведено по 09.07.22. Враховуючи, що позивачем самостійно залучено до матеріалів справи попередження відповідача про розірвання в односторонньому порядку договору оренди від 03.06.24, що свідчить про обізнаність останнього з наслідками, передбаченими п.5.3. Договору, та зважаючи, що розрахунок заборгованості по суборендній платі позивачем самостійно проведено по 09.07.24, суд доходить висновку про розірвання спірного Договору та кінцевий строк проведення розрахунків між сторонами по 09.07.24. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Одночасно п.5.10. Договору визначено, що закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час терміну його дії.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку суборендної плати по ФОП Борисенко Г.В. згідно Договору №010 суборенди нерухомого майна від 18.04.17, розмір суборендної плати за 2022 рік визначено:

31.01.22 суборендна плата за 01.22. у розмірі 70 000 грн;

28.02.22 суборендна плата за 02.22. у розмірі 70 000 грн;

31.03.22 суборендна плата за 03.22. у розмірі 70 000 грн;

30.04.22 суборендна плата за 04.22. у розмірі 70 000 грн;

31.05.22 суборендна плата за 05.22. у розмірі 70 000 грн;

30.06.22 суборендна плата за 06.22. у розмірі 70 000 грн;

09.07.22 суборендна плата за період з 01.07.22 по 09.07.22 у розмірі 20322,58 грн;

На підтвердження несплати відповідачем суборендної плати позивачем залучено до позовної заяви довідок від АТ «Полікомбанк»:

- від 29.06.23 №1-06/1059 про відсутність надходжень на рахунок орендаря- Демченко В.М. за період з 01.01.22 по 28.06.23 від ФОП Борисенко Г.В.;

-від 29.01.24 №1-06/189 про відсутність надходжень на рахунок орендаря- Демченко В.М. за період з 29.06.23 по 01.01.24 від ФОП Борисенко Г.В.;

-від 20.06.24 №1-06/1325 про відсутність надходжень на рахунок орендаря- Демченко В.М. за період з 01.01.24 по 18.06.24 від ФОП Борисенко Г.В.;

Суд зазначає, що умовами п.3.9. спірного договору сторони передбачили, що усі грошові розрахунки, передбачені цим Договором, здійснюються в гривнях, в готівковому чи безготівковому порядку. Тому зазначені вище докази ненадходження на зазначений у довідках АТ «Полікомбанк» рахунок позивача грошових коштів від ФОП Борисенко Г.В. суд не приймає в якості беззаперечного доказу несплати відповідачем суборендної плати за заявлений позивачем період. Доказів внесення суборендної плати відповідачем в готівковому/безготівковому порядку за незаявлені періоди строку дії договору позивачем до матеріалів справи не залучались, у позовній заяві про форму розрахунків між сторонами також зазначено не було.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В спірному випадку між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору суборенди, який за правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні визначення містить норма ст.759 Цивільного кодексу України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини третьої статті 285, частин першої та четвертої статті 286 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Матеріалами справи, зокрема, копією Акту приймання-передачі від 24.05.2017 підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань щодо передачі в оренду предмета договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (стаття 286 Господарського кодексу України).

Суд враховує, що відповідно до:

-пункту 3.5. Договору Сторони погодили, що протягом терміну дії даного Договору, орендна плата за січень місяць кожного наступного року буде сплачуватись до 20 числа грудня місяця попереднього року (п.3.5.).

- Додатку №2 до Договору Протоколу узгодження ціни до договору від 18.04.17 сторони самостійно погодили розмір та порядок сплати орендної плати, відповідно до якого у якості особливої умови Суборендар зобов`язується перерахувати протягом 30 календарних днів від дати підписання Договору та протоколу узгодження ціни авансом:

суборендну плату за перший повний місяць суборенди у розмірі 70 000,00 грн та суборендну плату за останній місяць оренди у розмірі 70 000,00 грн, що загалом становить суму авансового платежу в розмірі 140 000 грн;

Жодних доказів невиконання відповідачем зазначених вище умов Договору суду не надано, з чого суд доходить висновку про безпідставність стягнення суборендної плати за січень 2022 року та за останній місяць оренди, який визначений самостійно позивачем - за липень 2022 року.

Отже, суд доходить висновку про відмову в позові в частині стягнення заборгованості з суборендної плати у розмірі 140 000 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 300 322,58 грн. суборендної плати за лютий 2022 року у розмірі 70 000 грн, березень 2022 року у розмірі 70 000 грн, за квітень 2022 року у розмірі 70 000 грн, за травень 2022 року у розмірі 70 000 грн, за червень 2022 року у розмірі 20322,58 грн (як залишок суми з урахуванням 70 000 грн авансового платежу за останній місяць оренди в рахунок суборендної плати за липень 2022 року та часткової оплати за червень 2022 року).

З приводу вимоги позивача про стягнення витрат зі збереження майна в орендованому приміщенні в розмірі 31 310,00 грн, суд відмовляє у задоволенні в цій частині, посилаючись на наступне.

Позивач зазначає, що 24.02.2022 року розпочалася широкомасштабна збройна агресія проти України, здійснювались обстріли та бомбардування території міста Чернігова та Чернігівської області. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року. Чернігівську область у період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 року № 84, від 30.03.2022 року №101, від 01.04.2022 року № 102, від 30.04.2022 року № 125, від 02.06.2022 року № 157, було віднесено до району ведення воєнних (бойових) дій. Відповідно є загальновідомою обставиною, що із початком широкомасштабного вторгнення в Україні військ країни-агресора, м. Чернігів стало зоною проведення активних бойових дій. Посилаючись на приписи статті 390 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача відшкодування вартості аварійного ремонту та укріплення вітрин фасадної частини магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» в ТЦ «Прогрес». Як вказує позивач, внаслідок вибуху ракети 11.03.22, що влучила у будівлю готелю «Україна» за адресою: проспект Миру, буд. 33, у м. Чернігів, було вибито шибки у вікнах орендованого Відповідачем магазину за адресою АДРЕСА_3 . Як вказує позивач, зважаючи на необхідність вчинення дій задля збереження майна Борисенко Г.В. , яке могло залишатися в орендованому приміщенні, позивачем зі свого боку були вжиті заходи щодо проведення невідкладених ремонтних робіт, що мали на меті фізичну ізоляцію (консервацію) приміщення задля недопущення проникнення всередину сторонніх осіб. Після завершення активних бойових дій у м. Чернігів, на мою пропозицію адресовану Відповідачу про необхідність відшкодування 50% вартості матеріалів витрачених мною на збереження майна Відповідача, остання відмовилася.

На підтвердження заявленого розміру витрат зі збереження майна відповідача в орендованому приміщенні, позивачем надано: розрахунок вартості аварійного ремонту та укріплення вітрин фасадної частини магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в ТЦ «Прогрес», пошкоджених та знищених під час бойових дій, за адресою АДРЕСА_3 , в частині майна, яке передане в суборенди ФОП Борисенко Г.В. згідно Договору №010 суборенди нерухомого майна від 18.04.17 на підставі акту приймання-передачі в суборенду нежитлового приміщення, підписаного 24.05.17, складеного та підписаного позивачем 04.04.22; рахунок-фактура №00015 від 04.04.22, виписаний та підписаний позивачем. Зазначені витрати були понесені орендарем під час дії спірного Договору оренди.

Суд зазначає, що умовами укладеного сторонами по справі Договору №010 суборенди нерухомого майна №010 від 18.04.17 покладення на суборендаря обов`язку з відшкодування заявлених позивачем витрат не передбачено. У свою чергу, позивачем жодними належними, допустимими та достовірними доказами не доведено суду обґрунтованості заявлених витрат, порядку їх обрахунку. Наведені витрати не підтверджуються жодними документами, ні договором, ні актами наданих послуг/виконаних робіт, ні платіжними інструкціями/дорученнями, ні будь-якими іншими доказами які б свідчили про те, що позивач дійсно поніс дані витрати.

Відповідно до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20).

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 4504,84 грн.

Звертаючись з даним позовом, позивач у прохальній частині позовної заяви зазначив, що попередній та неостаточний очікуваних витрат, що включатиме витрати на професійну правничу допомогу складає 20000 грн.

Враховуючи, що на день ухвалення даного рішення доказів витрат на правову допомогу у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України позивачем надано не було, а тому питання про судові витрати (в частині витрат на професійну правничу допомогу) при винесенні рішення по справі господарським судом не вирішувалось.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Борисенко Галини Василівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Демченка Віктора Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 300 322,58 грн заборгованості з суборендної плати та 4504,84 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області: Е-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; тел. канцелярії (099)420-54-50.