Рішення

від 05.11.2024 по справі 927/851/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2024 року м. Чернігівсправа № 927/851/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Воловика Олега Вадимовича,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна", код ЄДРПОУ 25662676, 17500, м. Прилуки, вул. Вокзальна, буд. 5, оф. 24,

про розірвання договору, стягнення відшкодування сплаченого податку в сумі 1 322 024,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 31 012,00 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Пахомов Ю.О.

від відповідача: не прибув

Дії суду щодо розгляду справи. Позиції учасників справи.

Фізичною особою-підприємцем Воловиком Олегом Вадимовичем подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" про:

- розірвання договору про надання послуг №1/22 від 01.07.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трйдінг Україна" та Фізичною особою-підприємцем Воловиком Олегом Вадимовичем;

- стягнення відшкодування сплаченого єдиного податку платника третьої групи в сумі 1 322 024,00 гривень;

- стягнення 1 % штрафних санкцій від авансового платежу в розмірі 31 012,00 гривень.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що грошові кошти, як аванс за виконання окремого письмового завдання, на його рахунок, в установленому Договором порядку, не надійшли, що є істотним порушенням відповідачем умов Договору, в зв`язку з чим він позбавлений того, на що розраховував при його укладенні, а саме на отримання коштів за виконання окремого письмового завдання за договором № 1/22 від 01.07.2022. Вважає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, ним понесені збитки в вигляді сплати до бюджету єдиного податку, розрахованого з суми помилково перерахованих коштів відповідачем на рахунок, відкритий в АТ «Банк Січ», що перебував на стадії ліквідації.

Ухвалою суду від 13.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа - ухвали суду від 13.09.2024 до електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд".

09.10.2024 від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання 10.10.2024 без його участі через неможливість явки, яке судом задоволено.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не надав.

У підготовчому засіданні 10.10.2024 представник відповідача заперечила проти позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зважаючи на забезпечену судом можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав та обов`язків сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

10.10.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 22.10.2024.

22.10.2024 постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 05.11.2024.

05.11.2024 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, в якому відповідач, зокрема, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Клопотання в частині розгляду справи без участі представника відповідача задоволено судом.

05.11.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи встановлені судом.

01.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" (далі - Установник управління) та Фізичною особою підприємцем Воловиком Олегом Вадимовичем (далі - Управитель управління) був укладений Договір про надання послуг № 1/22 (надалі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1. Договору Установник управління передає Управителю права в управлінні часткою Учасника Договору № 35/4 від 19.01.1999 про спільну діяльність в Прилуцькому нафтогазопромисловому районі (надалі - Договір СД 35/4), виражені в частці Установника управління у внесках в Договір 35/4 (далі - Внесок), в управління на строк, визначений цим Договором, а Управитель приймає Внесок і здійснює від свого імені управління цим Внеском в інтересах Установника управління.

Характеристика Внеску, що надаються в управління за цим Договором:

Внесок виражений у частці внеску Учасника в Договір СД 35/4;

Податковий номер Договору СД 35/4 - 534663345;

Місцезнаходження Договору СД 35/4 - 7500, Чернігівська обл., місто Прилуки, вул. Вокзальна, будинок 3, квартира 3 (п.1.2. Договору).

За умовами п. 2.1 Договору Управитель здійснює дії з управління Внеском з моменту підписання цього Договору.

Згідно з п.2.11 Договору зміст управління Внеском, зокрема, включає повноваження Управителя від імені Установника управління як учасника Договору СД 35/4 брати участь та голосувати на засіданнях Комітету з управління Договору СД 35/4, вести переговори з іншими учасниками Договору СД 35/4, в тому числі у випадку прийняття рішень шляхом опитування, та мати, включаючи, проте не обмежуючись ними, такі права:

- здійснювати всі дії, що можуть вимагатися, бути необхідними або належними для скликання Комітету з управління Договору СД 35/4;

- ознайомлюватися з усіма документами, пов`язаними з порядком денним засідань Комітету з управління Договору СД 35/4;

- вносити пропозиції до порядку денного засідань Комітету з управління Договору СД 35/4;

- бути присутнім на засіданні Комітету з управління Договору СД 35/4;

- брати участь у розгляді та обговоренні будь-якого питання порядку денного засідань Комітету з управління Договору СД 35/4;

- звертатися до Комітету з управління Договору СД 35/4 з виступами, заявами, листами, клопотаннями та іншими документами;

- виносити на розгляд Комітету з управління Договору СД 35/4 будь-які рішення;

- приймати рішення та голосувати на засіданні Комітету з управління Договору СД 35/4 з будь-яких та всіх питань, включаючи, проте не обмежуючись наступними: обрання голови Комітету з управління Договору СД 35/4, затвердження будь-яких змін до Договору СД 35/4, зміни складу учасників, затвердження виходу учасника з Договору СД 35/4, обрання, відкликання та звільнення Виконавчого директора або членів виконавчого органу, підписання;

- підписувати додатки до Договору СД 35/4, заяви, листи, повідомлення, вимоги, клопотання, протоколи Комітету з управління Договору СД 35/4, протоколи реєстрації учасників для участі у Комітету з управління Договору СД 35/4 та будь-які інші документи, пов`язані зі Комітетом з управління Договору СД 35/4;

- бути обраним головою Комітету з управління Договору СД 35/4;

- отримувати будь-які документи та інформацію стосовно будь-яких Зборів Комітету з управління Договору СД 35/4, копії протоколів будь-яких Зборів Комітету з управління Договору СД 35/4, витяги з них, будь-які повідомлення та будь-які інші документи.

За умовами п. 3.1. Договору плата за управління Внеском за цим Договором складає 9 401 200,00 грн та сплачується Установником управління шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Управителя наступними траншами:

- для початку виконання Управителем своїх зобов`язань за цим Договором Установник управління перераховує аванс в розмірі 3 101 200 грн протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання цього Договору;

- для остаточного розрахунку за надані послуги Управителем, Установник управління перераховує суму 6 300 000,00 грн до 30.06.2025.

Відповідно до п.4.1.1 Установник управління зобов`язаний своєчасно сплачувати Управителю плату за управління Внеском.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором винна Сторона несе відповідальність відповідно до законодавства України. У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством.

Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням істотних умов Договору (не виконання своїх обов`язків, не виконання в повному обсязі своїх обов`язків, не сплата авансу в строки, вказані в Договорі) (п.7.1 Договору).

За невиконання чи неналежне виконання умов п.3.1. Договору Установник управління відшкодовує збитки у вигляді штрафних санкцій у розмірі 1 % від суми авансового платежу п.7.2. Договору).

Договір не може бути розірваний в односторонньому порядку (п. 5.1. Договору).

За змістом п. 5.2., 5.3. Договору усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п.8.1. даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2025р. Після закінчення строку на який укладався цей Договір, Сторони можуть укласти новий Договір з новим терміном дії.

За умовами п. 8.2. Договір припиняється достроково у разі:

- відмови Управителя від договору управління Внеском у зв`язку з неможливістю Управителя здійснювати управління часткою;?

- відмови Установника управління від Договору з іншої, ніж указана в пункті 8.2.1. Договору, причини за умови виплати Управителеві плати, передбаченої договором;

- набуття законної сили рішенням суду, яким даний Договір припинено;

- розірвання договору про внесення додаткового вкладу третьою особою.

Відповідно до п. 8.3. Договору невиконання або несвоєчасне виконання Установником управління вимог розділу 3 цього Договору не є підставою для дострокового припинення Договору.

05.07.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 1/22 від 01.07.2022 (далі - Додаткова угода № 1), у якій сторони погодили викласти п. 3.1. в наступній редакції: «Плата за управління Внеском за цим Договором складає 9 401 200,00 грн та сплачується Установником управління шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Управителя за банківськими реквізитами Виконавця в АТ "СЕНС БАНК", UА 763003460000026002099484301, МФО 300346 наступними траншами:

- для початку виконання Управителем своїх зобов`язань за цим Договором Установник управління перераховує аванс в розмірі 3 101 200 грн протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього Договору;

- для остаточного розрахунку за надані послуги Управителем, Установник управління перераховує суму 6 300 000,00 грн до 30.06.2025.

Позивач зазначає, що станом на 27.07.2022 авансовий платіж для початку виконання завдання за Договором на розрахунковий рахунок позивача не надійшов і тому позивачем відповідачу був направлений лист від 27.07.2022 з проханням виконати вимоги п.3.1. Договору.

Відповідач листом №264/22 від 09.08.2022 повідомлено позивача про те, що 09.08.2022 ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" перерахувало на розрахунковий рахунок позивача аванс для початку виконання послуг за Договором №1/22 від 01.07.2022.

У свою чергу, позивач листом від 09.08.2022 повідомив відповідача про те, що 09.08.2022 на його розрахунковий рахунок надійшли грошові кошти за послуги по Договору 1/22 від 01.07.2022 загальною сумою 66 101 200,00 грн та просив пояснити перерахування суми, яка перевищує домовленості між сторонами щодо розміру авансу і перерахування її на рахунок відмінний від рахунку вказаному в Додатковій угоді до Договору №1/22 від 01.07.2022.

Відповідач у відповідь листом №266/22 від 10.08.2022 зазначив про те, що 09.08.2022 помилково перерахував на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 3 101 200,00 грн та просив повернути надлишково перераховані кошти. А також повідомив про те, що працівниками при перерахуванні коштів не були враховані реквізити, вказані у Додатковій угоді №1 до Договору.

Позивач листом від 15.09.2022 просив повторно перерахувати аванс для початку робіт за Договором №1/22 від 01.07.2022 на реквізити вказані у Додатковій угоді №1 до Договору у зв`язку з тим, що тимчасовою адміністрацією АТ "БАНК СІЧ" перераховані 09.08.2022 кошти самостійно відсторновані.

Листом від 18.04.2024 позивач повідомив відповідача про те, що він є платником єдиного податку третьої групи, а тому просив компенсувати кошти, які були перераховані ним, як єдиний податок у розмірі 2%, що становить 1 322 024,00 грн, який, розрахований від суми 66 101 200,00 грн, що була перерахована ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" на розрахунковий рахунок. За невиконання умов Договору просив відшкодувати збитки у вигляді штрафних санкцій у розмірі 1%, що складає 31 012,00 грн, від суми авансового платежу визначеного Договором.

Відповідно до наявної у матеріалах справи виписки по рахунку в АТ БАНК СІЧ" від 09.08.2022 відповідач здійснив оплату за послуги у 2022 році згідно Договору №1/22 від 01.07.2022 в сумі 3 101 200,00 грн та в сумі 63 000 000,00 грн.

Згідно з випискою по рахунку в АТ "СЕНС БАНК" ФОП Воловик О.В. 30.09.2022 здійснив платіж в сумі 1 530 000,00 грн з призначенням платежу: "Єдиний податок платника 3 групи (2%) за 08.2022.Нараховано та перераховано в бюджет повністю".

З виписки по рахунку ФОП Воловик О.В. від 08.09.2022 вбачається зворотня проводка у зв`язку з застосуванням наслідків нікчемності на підставі наказу АТ "БАНК СІЧ" від 07.09.2022 № 98-ТА в сумі 3 097 032,32 грн та в сумі 62 915 334,68 грн ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна".

За доводами позивача, ним не отримано ані компенсації податку, ані штрафних санкцій, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій, розірвання договору, на підставі статті 651 ЦК України, та відшкодування сплаченого до бюджету єдиного податку, які позивач кваліфікує як понесені збитки.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Щодо вимог в частині стягнення штрафних санкцій за Договором.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Зазначена стаття повністю кореспондується зі статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 901 та частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором.

Якщо договором передбачене надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, в строки та в порядку, що встановлені договором.

За частинами 2, 3 статті 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За частиною цієї статті до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Сторони в п. 3.1. Договору від 01.07.2022 № 1/22 (зі змінами) встановили, що відповідач зобов`язаний перерахувати на банківський рахунок позивача в АТ "СЕНС БАНК", UА 763003460000026002099484301, МФО 300346, аванс в розмірі 3 101 200,00 грн, протягом 5 календарних днів з моменту з моменту підписання цього Договору.

Враховуючи зазначене, граничним строком з перерахування відповідачем авансу за цим Договором є 06.07.2022.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином договірні зобов`язання перед позивачем не виконав у строк, установлений Договором.

Доказів на підтвердження перерахування авансу в сумі 3 101 200,00 на рахунок ФОП Воловик О.В., відкритий в АТ "СЕНС БАНК", НОМЕР_2 , МФО 300346, - матеріали справи не містять.

Виходячи з банківської виписки по рахунку позивача, станом на 08.09.2022, тимчасовою адміністрацією АТ «БАНК СІЧ» проведена зворотня проводка за платежем ТОВ "Карлтон Трейдінг Україна" (код ЄДРПОУ 25662676) у сумі 3 097 032,32 грн та у сумі 62 915 334,68 грн, на підставі наказу АТ «Банк Січ» від 07.09.2022 № 98-ТА.

Згідно з п. 7.2. Договору за невиконання чи неналежне виконання умов п. 3.1. Договору (зі змінами) Установник управління відшкодовує збитки в вигляді штрафних санкцій в розмірі 1 % від суми авансового платежу.

За частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною 4 статті 231 ГК України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що відповідач в установленому Договором порядку та строки зобов`язання з перерахування позивачу авансу не виконав, вимога позивача про стягнення 1% штрафних санкцій від суми авансового платежу за Договором в розмірі 31 012,00 грн є правомірною.

Щодо вимог у частині розірвання Договору.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджених сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Цивільне та господарське законодавство України зобов`язує сторін правочину (договору) при його вчиненні (укладенні) включити до змісту правочину (договору) передбачені законодавством обов`язкові умови та надає право сторонам правочину (договору) на власний розсуд визначити та погодити будь-які інші умови, в тому числі умови стосовно припинення договірних правовідносин.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Із цими положеннями кореспондується норма частини 1 статті 188 ГК України за якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачене законом або договором.

За приписами частин 2 - 4 цієї статті сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, в двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або в разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, установлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або в разі неодержання відповіді.

При цьому за загальним правилом, установленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (в разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу / пропозицію про розірвання договору).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21 зазначив, що реалізація права на розірвання договору має здійснюватися з дотриманням порядку, встановленого статтею 188 ГК України.

З огляду на зазначене, якщо одна сторона надіслала повідомлення про дострокове розірвання договору, а інша не відповіла, і сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору, то в такому разі заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, сторонами в пунктах 5.1. - 5.3. Договору від 01.07.2022 № 1/22 погоджено, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку; усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами; якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

Матеріали справи не містять доказів ініціювання будь-якої із сторін розірвання Договору, тобто ними не дотриманий загальний порядок розірвання Договору, погоджений як обов`язковий.

Позов у частині вимог про розірвання Договору мотивований позивачем приписами статті 651 ЦК України, за частиною 2 якої договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися в сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена в вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає правових підстав для застосування приписів частини 2 статті 651 ЦК України до спірних правовідносин, позаяк позивач не довів, що порушення відповідачем зобов`язань з перерахування авансу в рахунок виконання окремого письмового завдання за Договором, завдало йому будь-якої шкоди та, як наслідок, позбавило можливості отримати очікуване при укладенні цього Договору.

Затримка відповідача в перерахуванні авансу за Договором є простроченням кредитора в розумінні частини 1 статті 613 ЦК України, на час якого боржник, відповідно до приписів частини 2 цієї статті має право відстрочити виконання робіт, обумовлених Договором. Водночас судом взято до уваги, що сторони не визначили граничний строк виконання робіт за Договором, що є діючим по 31.12.2025, тобто сторони не позбавлені можливості виконати договірні зобов`язання в майбутньому.

Крім того, судом встановлено, що сторонами в п. 8.3. Договору чітко передбачено, що невиконання або несвоєчасне виконання Установником управління (відповідачем) вимог розділу 3 цього Договору не є підставою для дострокового припинення Договору.

Врахувавши встановлені обставини позов, у частині вимог про розірвання Договору від 01.07.2022 № 1/22, задоволенню не підлягає.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що сторони не позбавлені права внести зміни до укладеного Договору в частині припинення зобов`язань за окремими його пунктами або ж розірвати Договір за згодою в порядку, визначеному статтею 188 ГК України.

Щодо вимог у частині відшкодування збитків у вигляді сплаченого до бюджету єдиного податку.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП Воловик Олег Вадимович (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису 2000740010001047065, взятий на облік як платник податків. Позивач є платником єдиного податку третьої групи.

До обов`язків платника податків положеннями підпунктів 16.1.2., 16.1.3., 16.1.4. статті 16 ПК України віднесено, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 22.1. статті 22 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення в платника податкового обов`язку.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо (пункти 23.1., 23.2. статті 23 ПК України).

За приписами п. 36.1. статті 36, п. 37.2. статті 37 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та / або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає в платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до п. 293.1. статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників третьої групи встановлюються в відсотках до доходу (відсоткові ставки).

За приписами пп 9.4. п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, тимчасово, з 01.04.2022 до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 01.08.2023, положення розділу XIV цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, установлюється в розмірі 2 відсотків доходу, визначеного відповідно до статті 292 цього Кодексу.

За приписами пп 9.6. п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України податковий (звітний) період для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, дорівнює календарному місяцю.

Доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та / або безготівковій); в матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3. цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи в вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи в вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (пп 1 п. 292.2. статті 292 ПК України).

Відповідно до п. 292.6. статті 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку в грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акту приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Як встановлено судом, 09.08.2022, відповідач здійснив перерахування коштів на рахунок позивача в АТ «БАНК СІЧ» UА623808160000026002001011609 сумі 66 101 200,00 грн.

За доводами позивача, він у звітному місяці задекларував та сплатив (30.09.2022) до бюджету єдиний податок у сумі 1 322 024,00 грн, що розрахований ним з урахуванням коштів перерахованих відповідачем за Договором від 01.07.2022 № 1/22 (про що до матеріалів справи додана банківська виписка, сформована на відповідну дату).

Проте, наведені твердження позивача суд оцінює критично, за відсутності в матеріалах справи засвідченої копії податкової декларації ФОП Воловик О.В. як платника єдиного податку 3-ї групи за звітний період.

Суд установив, що 08.09.2022, тимчасовою адміністрацією АТ «БАК СІЧ» проведена зворотня проводка в частині платежу ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» (код ЄДРПОУ 25662676) на підставі наказу Банку від 07.09.2022 № 98-ТА, про що позивач був обізнаний на момент розрахунку та сплати до бюджету єдиного податку за звітний період (серпень 2022 року), про що свідчить його лист від 15.09.2022 з вимогою до відповідача повторно перерахувати аванс за Договором.

Наведене свідчить, що позивач не отримав доходу, на підставі якого мав здійснити нарахування та сплату єдиного податку, його капітал за рахунок господарських операцій з відповідачем у спірному періоді не збільшився.

Пунктами 43.1., 43.3. статті 43 ПК України визначено, що помилково та / або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України (далі - МК України), крім випадків наявності в такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та / або надміру сплаченої суми та / або пені.

Крім того, абзацом 1 п. 50.1. статті 50 ПК України передбачено, що в разі якщо в майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 ПК України), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Таким чином, сплата позивачем єдиного податку з суми грошового зобов`язання за Договором від 01.07.2022 № 1/22 не є нездоланною перешкодою для повернення помилково сплаченого податку в частині 1 322 024,00 грн або зменшення податкового зобов`язання в майбутніх податкових періодах на надмірно задекларовану суму, за умови розумної і добросовісної поведінки позивача.

Висновки суду.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

З урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 31012,00 грн за порушення строків перерахування авансу за Договором № 1/22 від 01.07.2022. В іншій частині позов задоволенню не підлягає, виходячи з підстав, наведених у мотивувальній частині.

Щодо судових витрат.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем об`єднано вимогу немайнового та дві вимоги майнового характеру (ціна позову 1 353 036,00 грн). Отже, розмір судового збору за подання до господарського суду даної позовної заяви складає 23 323,54 грн, проте за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №70479441 від 23.08.2024 позивачем сплачено 25 886,36 грн, тобто переплата судового збору становить 2562,82 грн.

Пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 7 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлений законом. У випадках, установлених п. 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Приймаючи до уваги, що на дату ухвалення рішення в справі № 927/851/24 позивачем не заявлене клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору, в суду відсутні підстави для його повернення платнику.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягнення судовий збір у сумі 465,18 грн.

Керуючись ст. 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карлтон Трейдінг Україна" (код ЄДРПОУ 25662676, вул. Вокзальна, буд.5, оф.24, м. Прилуки, 17500) на користь Фізичної особи-підприємця Воловика Олега Вадимовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 31 012,00 грн штрафу та 465,18 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2024.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор