Ухвала

від 06.11.2024 по справі 359/5862/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 359/5862/24

провадження № 61-14257ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 , які подані представником ОСОБА_2 , на ухвалу Бориспільського районного суду Київської області від 06 червня 2024 року у складі судді Журавського В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 рокуу складі суддів: Нежури В. А., Невідомої Т. О., Соколової В. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда-Сервіс», державного реєстратора прав на нерухоме майно Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Руденко Аліни Володимирівни про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда-Сервіс» (далі - ТОВ «Оренда-Сервіс»), державного реєстратора прав на нерухоме майно Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Руденко А. В., у якому просила:

- скасувати рішення ПН Бориспільського РНО Київської області Козій А. В. № 60073067 від 30 серпня 2021 року про державну реєстрацію прав власності ТОВ «Оренда-Сервіс» на земельну ділянку площею 0,0425 га з кадастровим номером 3220888001:01:011:0404, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташовується в АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення ПН Бориспільського РНО Київської області Козій А. В. № 60072691 від 30 серпня 2021 року про державну реєстрацію прав власності ТОВ «Оренда-Сервіс» на земельну ділянку площею 0,0675 га з кадастровим номером 3220888001:01:011:0405, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташовується в АДРЕСА_1 .

Ухвалою Бориспільського районного суду Київської області від 06 червня 2024 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року, відмовлено у відкритті провадження (позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства), роз`яснено позивачу право на звернення з позовом до відповідного господарського суду за правилами положень ГПК України в порядку господарського судочинства.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що вказаний спір необхідно розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 21 грудня 2022 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Оренда-Сервіс», яке є відповідачем за пред`явленим позовом, відносно нього триває ліквідаційна процедура та справа щодо банкрутства розглядається Господарським судом Харківської області.

ОСОБА_1 у жовтні 2024 року подала до Верховного Суду касаційні скарги, через представника ОСОБА_2 , на ухвалу Бориспільського районного суду Київської області від 06 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року. Посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди відмовились від процесуального обов`язку врахувати суть порушеного права позивачки, за захистом якого вона звернулась до суду, а також від врахування вже встановлених рішеннями судів у інших справах обставин, які вже є преюдиційними для цієї справи та свідчать як про відсутність у відповідача-1 будь-якого майнового права на спірні земельні ділянки, так і про відсутність у відповідача-2 підстав для відмови у скасуванні державної реєстрації завідомо відсутніх майнових прав відповідача-1 на ці ж земельні ділянки. У зв`язку із цим позивачка вважає оскаржувані рішення незаконними та необґрунтованими, а саму відмову відкрити провадження у справі-порушенням її права на справедливий суд. Таким чином, оскаржуваними судовими рішеннями не враховано, що позивачка звернулась до суду за захистом свого права власності на земельну ділянку площею 0,11 га, яке порушується відмовою відповідача-1 скасувати безпідставну державну реєстрацію права власності на дві частини цієї земельної ділянки на ТОВ «Оренда-Сервіс», не скасування якої є перешкодою для здійснення державної реєстрації права власності позивачки на належну йому земельну ділянку в цілому, правовою підставою розгляду позову у цій справі за правилами господарської юрисдикції є не факт відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача-1, а наявність у відповідача-1 майнового права на спірне майно, відсутність якого є юридичним фактом.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2023 року у справі № 359/2820/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,11 га к. н. 3220888001:01:011:0401 були скасовані рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію речових про перехід права власності на земельну ділянку площею 0,11 га к. н. 3220888001:01:011:0401, розташовану по АДРЕСА_1 від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та на утворені внаслідок її поділу за заявою ОСОБА_4 дві земельні ділянки площею 0,0425 га, к. н. 3220888001:01:011:0404 і площею 0,0675 га, к. н. 3220888001:01:011:0405 (рішення суду у справі № 359/2820/від 07 березня 2023 року).

28 жовтня 2014 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 359/8902/14-ц, яке залишене в силі постановою Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року (справа № 6-47цс16), земельна ділянка (площею 0,11 га, к. н.3220888001:01:011:0401, право власності на яку у 2004 році було зареєстроване на ОСОБА_3 ), а також збудоване на ній у 2004-2008 роках будинковолодіння були визнані об`єктами спільної власності подружжя ОСОБА_1 (позивачки) та ОСОБА_3 , із яким ОСОБА_1 перебувала у шлюбі у 2004-2011 роках.

На підставі рішення суду у справі № 359/8902/14-ц, а також рішення виконкому Щасливської сільської ради № 334 від 23 жовтня 2008 року про затвердження Акту прийняття до експлуатації завершеного будівництвом житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 , 01 листопада 2016 року Бориспільським БТІ була здійснена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 (позивачки) на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 419,9 кв. м.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 15 травня 2019 року частково задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ в натурі земельних ділянок (справа № 359/671/17) - задоволено в частині поділу будинковолодіння в натурі та у частині визнання права особистої власності ОСОБА_1 на 1/2 частку у праві власності на земельну ділянку, а в частині поділу земельної ділянки в натурі було відмовлено через створення ОСОБА_3 перешкод для визначення експертом варіантів поділу земельної ділянки.

01 квітня 2019 року ОСОБА_3 без відома та згоди ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки із ОСОБА_4 , який під № 308 був посвідчений ПН КМНО Малаховською І. В .

ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої ПН КМНО Клітко В. В. 03 квітня 2019 року заяви № 1132, здійснив розподіл цієї земельної ділянки (площею 0,11 га, к. н.3220888001:01:011:0401) на дві: на з/ділянку площею 0,0425 га, к. н.3220888001:01:011:0404 та на земельну ділянку площею 0,0675 га, к. н.3220888001:01:011:00405, державну реєстрацію яких та державну реєстрацію права власності на які здійснив 10 квітня 2019 року.

У зв`язку із цим ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 квітня 2019 року недійсним, який рішенням від 12 березня 2021 року у справі № 359/7624/19 було задоволено.

Для відновлення первісного статусу земельної ділянки площею 0,11 га із к. н. 3220888001:01:011:0401 як об`єкта права спільної часткової власності її та ОСОБА_3 позивач звернулась до суду із новим позовом про скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,11 га. к. н. 3220888001:01:011:0401 на підставі укладеного ними договору від 01 квітня 2019 року, а також про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельні ділянки площею 0,0425 га к. н.3220888001:01:011:0404 та площею 0,0675 га, к. н. 3220888001:01:011:0405, який судом був задоволений.

Із витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 травня 2024 року вбачається, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ТОВ «Оренда-Сервіс».

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань виходить, що на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 21 грудня 2022 року було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Оренда-Сервіс».

Постановою Господарського суду Харківської області від 20 листопада 2023 року ТОВ «Оренда-Сервіс» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором ТОВ «Оренда-Сервіс» арбітражного керуючого Родзинського А. А.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження. Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частини перша - третя статті 7 Кодексу України з питань банкрутства).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 травня 2021 року в справі № 759/9008/19 (провадження № 14-35цс21) зазначено, що:

«в частині другій та третій статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21 квітня 2019 року (далі - КУПБ) передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, вказаними нормами врегульовано, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими та з немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Крім того, у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України та частині другій і третій статті 7 КУПБ законодавчо закріплено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі спори, стороною в яких є боржник, що є цілком логічним, унеможливлює будь-який вплив у процедурі банкрутства та забезпечує реалізацію основоположних принципів судочинства.

Тобто такі спори належать до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та їх розгляд здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство, без порушення нових справ».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) вказано, що:

«03.05.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство Позивача і на час розгляду цієї справи ліквідаційна процедура триває. Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19.

У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

До того ж, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) зазначено, що:

«Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги Позивача про визнання протиправним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності; записів про право власності, визнання недійсним Договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва з тих підстав, що державний реєстратор не мав законних підстав реєструвати право власності за АТ «Укрсоцбанк» на об`єкт незавершеного будівництва, який Позивач вважає таким, що належить йому.

Отже, характер правовідносин між учасниками справи свідчать про те, що у Позивача існує спір з Відповідачами з приводу права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який Позивач вважає своєю власністю, внаслідок, зокрема, дій Відповідачів щодо реєстрації такого права за ними.

Отже, цей позов подано на захист майнових прав банкрута, який вважає безпідставною реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою особою. Тобто виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою Позивача з правомірністю набуття Відповідачами права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що стало підставою для звернення з цим позовом.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що заявлені у цій справі банкрутом - ТОВ «Французький бульвар-Еліт» вимоги мають розглядатися у межах справи про його банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ, а доводи Скаржників (пункти 4.1, 4.6, 5.1) про порушення вказаної норми судами Велика Палата Верховного Суду відхиляє як помилкові».

Встановивши, що відносно відповідача порушено справу про банкрутство, суди зробили обґрунтований висновок про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до компетенції господарських судів України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтована.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтована.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , які подані представником ОСОБА_2 , на ухвалу Бориспільського районного суду Київської області від 06 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда-Сервіс», державного реєстратора прав на нерухоме майно Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Руденко Аліни Володимирівни про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат