Рішення

від 02.10.2024 по справі 278/3622/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/3622/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Кравчук Д. В., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про конфіскацію земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до суду з вище вказаною позовною заявою, в якій просить припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 та громадянці російської федерації ОСОБА_1 на частку права власності земельної ділянки з кадастровим номером 1822083500:01:002:0327, шляхом конфіскації даної земельної ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Також просить стягнути з відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 із 22.09.2020 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є власниками частки у праві власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1822083500:01:002:0327. Кожен володіє частки у праві власності.

Згідно відомостей із Державного земельного кадастру, дана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи, що отримана ОСОБА_1 та ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення ними добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку, право власності на таку земельну ділянку (частку у власності на неї) підлягає припиненню шляхом їх конфіскації за рішенням суду.

ІІ. Процедура та позиції сторін.

Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (а.с. 23).

У письмових поясненнях представник ГУ Держгеокадастру в Житомирській області просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та проводити розгляд справи без її участі (а.с. 30-32).

У судове засідання сторони або їх представники не з`явились.

Прокурором подано заяву про розгляд справи без його участі; позовні вимоги підтримав у повному обсязі; проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує (а.с. 41).

Відповідачі про розгляд справи сповіщались в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 28, 29, 39, 40).

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

У зв`язку з неявкою учасників справи або їхніх представників розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Згідно з ч. 1ст. 280 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст. ст. 211, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача і ухвалити заочне рішення.

ІІІ. Фактичні обставини справи, які встановлені судом.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших майнових реєстрів № 384308070 від 25.06.2024 року (а.с. 6) ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , які є громадянами російської федерації, є власниками, по частки кожен, земельної ділянки за кадастровим номером 1822083500:01:002:0327 площею 0,8587 га для особистого селянського господарства, 01.03, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Коднянська сільська рада; державна реєстрація здійснена 22.09.2020 року на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом № 1489 та № 1490 (а.с. 8, 9).

Зазначене також підтверджується інформацією ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 7).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 25.06.2024 року оціночна вартість вище зазначеної земельної ділянки становить 21588,84 грн (а.с. 18).

IV.Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Вирішуючи питання щодо підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом, суд зважує на наступне.

Приписист. 131-1 Конституції України,ст. 56 ЦПК України,ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у випадках, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у відповідності до положеньст. 145 Земельного кодексу України,Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області» здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, наділене правом на подання такого роду позовів, на повідомлення прокурора від 08.03.2024 року № 51-84-1807вих-24 про виявлені порушення із вимогою вжити заходів щодо їх усунення у тому числі в судовому порядку (а.с. 12-14), у листі від 18.03.2024 року № 10-6-0.61-1057/2-24 повідомили прокуратуру про неподання позову щодо усунення даних порушень у зв`язку з відсутністю коштів та не заперечує проти звернення з позовом органів прокуратури (а.с. 15).

Отже, у відповідності до положеньст. 23 Закону України «Про прокуратуру»,ст. 56 ЦПК Українимаються всі підстави для підтвердження представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 за схожих обставин.

Відповідно дост. 1Земельного кодексу України(даліЗК України), земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно нормст. 19 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

За змістом положеньст. 41 Конституції України, ст.319,321 ЦК Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормамирозділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннямиЦивільного кодексу України,Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право»право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Оскільки спірні земельні ділянки, які належать до нерухомого майна (ч. 1ст. 181 ЦК України), знаходяться на території України, відтак на них поширюється дія права України.

У відповідності до ч. 5ст. 22 ЗК Українивизначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Приписамист. 378 ЦК Українивизначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За змістомст. 13 Конституції Україниземля є об`єктом права власності Українського народу. Аналогічне положення передбачено щодо таких стратегічно важливих об`єктів, як надра, атмосферне повітря, води та ін.

Відповідно дост. 14 Конституції України,ст. 373 ЦК Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Іноземці (особи без громадянства) підпадають під дію національного права, що регулює правовідносини з приводу набуття права власності, з окремими винятками (ст. 374 ЦК України). Зокрема, це обмеження права іноземців на отримання у власність земель сільськогосподарського призначення, передбачені ст.22,81 ЗК України.

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Поряд із цим, згідно ч. ч. 1, 3 ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Згідност. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Відтак, аналізуючи вищенаведені докази в їх сукупності та у взаємозв`язку з положеннями ст.319,321,374,378 ЦК України, ст.22,81,143,145 ЗК України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 набули право власності, по частки кожен, на спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства як іноземці, тому вони протягом року з часу державної реєстрації права на землю повинні була відчужити свої частки, однак цей свій обов`язок не виконали.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст.ст. 140 ЗК України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1ст. 143 ЗК України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2ст. 145 ЗК Україниу разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_1 протягом року з часу переходу права власності на частки кожному земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером: 1822083500:01:002:0327 площею 0,8587 га, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Коднянська сільська рада, свої частки не відчужили, то право власності на зазначені частки земельної ділянки (по ) слід примусово припинити шляхом конфіскації.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки остання мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до моменту звернення позивача до суду земельну ділянку не відчужила. Зазначений перебіг подій порушує вимоги земельного законодавства України, а відтак потребує відповідного втручання у право власності відповідача задля відновлення порушеного законодавства.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23 січня 2018 року (провадження № 61-1390 св 17).

V. Висновок суду.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно дост. 348 ЦК України, якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Враховуючи наведене, позовні вимоги заступника керівника Житомирської окружної прокуратури підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат по справі.

Відповідно дост. 133ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави задоволено у повному обсязі, в силу ст. 141 ЦПК Україниз відповідачів на користь Житомирської обласної прокуратури слід стягнути 2684,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 280 ЦПК України, ст. 8, 13, 14, 41,1 31-1 Конституції України, ст. ст. 5, 319, 321, 346, 373, 374, 378 ЦК України, ст. 22, 81, 143, 145, 148 ЗК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.

Припинити громадянину російської федерації ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та громадянці ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на 1/4 частку кожному земельної ділянки з кадастровим номером 1822083500:01:002:0327 площею 0,8587 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Коднянська сільська рада шляхом конфіскації даної земельної ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Стягнути з громадянина російської федерації ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та громадянки ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Житомирської обласної прокуратури по 1514,00 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2024 року.

Суддя О. М. Дубовік