Ухвала

від 12.11.2024 по справі 367/11483/24

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/11483/24

Провадження №2-н/367/2306/2024

УХВАЛА

Іменем України

12 листопада 2024 рокусуддя Ірпінського міського суду Київської області Одарюк М.П., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційної фірми "ВАЛЕРІЯ" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з ЖКГ,

ВСТАНОВИВ:

Влистопаді 2024року заявникзвернувся досуду ззаявою провидачу судовогонаказу простягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з ЖКГ, інфляційні втрати та 3% річних за період з 01.02.2022 року по 01.10.2024 року , витрати на правничу допомогу та судовий збір .

12 листопада 2024 року Ірпінським міським судом Київської області видано наказ, яким задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо -комерційної фірми"ВАЛЕРІЯ" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги ЖКГ, в частині стягнення заборгованості за послуги ЖКГ, інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.02.2022 року по 23.02.2024 року, судового збору.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесено до витрат, пов`язаних з розглядом справи, отже такі витрати є судовими.

Разом з тим, нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, які відмінні від неоспорюваної суми та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається із наступного.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Отже, за нормами ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до статті 174 ЦПК України є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Статтею 163 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про видачу судового наказу. Відповідно до положень вказаної статті заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, розділ ІІ ЦПК України не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів вищезазначених норм процесуального права, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить ст. 12 та ст. 137 ЦПК України.

Стягнення з боржника на користь заявника витрат на правову допомогу суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю. У свою чергу, нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, які відмінні від неоспорюваної заборгованості, за подання заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 141 ЦПК України, що регулює розподіл судових витрат між сторонами, такий розподіл можливий лише за наслідками розгляду справи у позовному провадженні, тоді як ч. 3 ст. 19 ЦПК України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справи за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Враховуючи,те щопонесення заявникомвитрат напрофесійну правничудопомогу усправі,яку розглядаєсуд,не підтвердженоналежними доказами, атакож те,що розподілсудових витрату відповідностідо ст.141ЦПК Україниможливий лишеза наслідкамирозгляду справиу позовномупровадженні, підстави для стягнення з боржника 5000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Щодо інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.02.2022 року по 01.10.2024 року суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Правом вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних кредитор наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»(зі змінами), введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася та триває на час розгляду справи.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

05.03.2022 Кабінетом міністрів України прийнято Постанову № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (далі Постанова), яка набрала чинності 06.03.2022 і застосовується з 24 лютого 2022 року. Абзац 1 п. 1 даної Постанови встановлює, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Частиною 3 статті 165 ЦПК України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Враховуючи викладене суд відмовляє у видачі судового наказу в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.02.2024 року по 01.10.2024 року.

Керуючись ст.ст. 133-137,141, 165,260,261 ЦПК України , суд

у х в а л и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційній фірмі "ВАЛЕРІЯ" у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.02.2022 року по 01.10.2024 року та витрат на правничу допомогу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя М.П. Одарюк