Вирок

від 12.11.2024 по справі 546/1044/24

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/1044/24

номер провадження 1-кп/546/125/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Решетилівка кримінальне провадження № 12024170440000782, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 серпня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вусики Решетилівського району Полтавської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,працюючого трактористом-машиністом ТОВ «СКП «Сількомунгосп», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не депутата, інваліда 3 групи, пенсіонера по інвалідності, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого ЗУ № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

ОСОБА_5 17.08.2024 в вечірній час доби, рухаючись по а/д «Решетилівка-Царичанка-Дніпро» неподалік від м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області на автомобілі «ВАЗ 21061ЗНГ» синього кольору р.н. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_8 , на ділянці 307км+396м а/д «Київ-Харків-Довжанський », яка є транспортною розв`язкою на перетині а/д « Решетилівка-Царичанка-Дніпро » та а/д « Київ-Харків-Довжанський », побачив металевий трос «д.30мм 6х36», що належить Представництву « Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті » та був встановлений на шляхопроводі для безпечного проїзду автомобільного транспорту.

В цей час у ОСОБА_5 виник протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме металевого тросу «д.30мм 6х36», належного Представництву « Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті ».

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 17.08.2024 в період часу з 19 год. 10 хв. по 19 год. 45 хв., усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим єдиним умислом, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, таємно, шляхом вільного доступу, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, демонтував частину вищевказаного металевого тросу «д.30мм 6х36» довжиною 32 погонних метра, які завантажив до багажного відділення автомобіля «ВАЗ 21061ЗНГ» р.н. НОМЕР_2 та перевіз за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де залишив зберігатися на території домоволодіння.

Продовжуючи свою умисну протиправну діяльність, ОСОБА_5 цього ж дня -17.08.2024, в період часу з 20 год. 30 хв. по 20 год. 50 хв. повернувся на ділянку 307км+396м а/д «Київ-Харків-Довжанський», яка є транспортною розв`язкою на перетині а/д « Решетилівка-Царичанка-Дніпро » та а/д «Київ-Харків-Довжанський», звідки аналогічним способом демонтував частину вищевказаного металевого тросу «д.30мм 6х36» довжиною 93 погонних метра та в подальшому намагався завантажити його до багажного відділення автомобіля «ВАЗ 21061ЗНГ» р.н. НОМЕР_2 , але з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, оскільки був викритий працівниками поліції під час його вчинення.

Таким чином, ОСОБА_5 намагався заподіяти Представництву « Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті » матеріальну шкоду на суму 32 888,75 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 , суд кваліфікує за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений в умовах воєнного стану.

14.10.2024 під час досудового розслідування між прокурором Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024170440000782 від 18.08.2024, з одного боку, та підозрюваним у даному провадженні ОСОБА_5 , з іншого боку за участі захисника ОСОБА_6 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1935 від 31.10.2017), за письмової згоди представника потерпілого ОСОБА_4 , на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України, за ініціативою підозрюваного було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з угодою ОСОБА_5 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину та зобов`язався під час судового провадження беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, у межах підозри, повідомленої 03.10.2024.

Сторони дійшли згоди про можливість призначення покарання із урахуванням обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , а саме - щире каяття та його активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, підтвердженням чого є його добровільне звернення до прокурора із заявою про визнання своєї вини та прохання укласти угоду про визнання винуватості. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_5 буде призначено покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із застосуванням ст. 75 КК України.

Окрім того, в угоді зазначено, що підозрюваний розуміє, що наслідком укладення та затвердження даної угоди для нього є: - відмова від здійснення прав, передбачених абзацом першим та четвертим п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, згідно яких ОСОБА_5 має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заявлення клопотань, виклик свідків і надання суду своїх доказів; - обмеження права на оскарження вироку суду та його оскарження лише з підстав визначених у п. 1 ч. 4 ст. 394 та п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України. Також підозрюваний ОСОБА_5 розуміє наслідки невиконання угоди, визначені ст. 476 КПК України, а також те, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Наслідком укладення та затвердження даної угоди для прокурора є обмеження права на оскарження вироку суду. У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

У підготовче судове засідання з`явилися прокурор, представник потерпілого, обвинувачений та захисник.

Представник потерпілого ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтвердив надання ним добровільної згоди прокурору на укладення з підозрюваним угоди про визнання винуватості, не заперечує проти затвердження даної угоди та призначення узгодженого в угоді покарання. Зазначив, що цивільний позов не заявлявся та заявлятися не буде.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав угоду та просив її затвердити. Зазначив, що угоду укладено з дотримання норм КПК України. Просив вирішити питання щодо речових доказів, які необхідно повернути власникам. Вказав, що відсутні підстави для застосування спеціальної конфіскації до знаряддя злочину - автомобіля, оскільки обвинувачений не являється власником автомобіля, а власник автомобіля не знав та не міг знати про неправомірне використання його автомобіля обвинуваченим під час вчинення злочину. Також зазначив, що процесуальні витрати у справі відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні пояснив, що беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, в обсязі підозри, повідомленої йому 03.10.2024. Підтверджує всі обставини замаху на вчинення крадіжки в обсязі, визначеному у підозрі та в обвинувальному акті. Пояснив, що дата, час та місце вчинення злочину зазначені вірно, викрадений металевий трос він видав працівникам поліції, власник автомобіля не знав про те, що він буде вчиняти злочин на його автомобілі. Щиро розкаявся, засудив свою протиправну поведінку, запевнив суд, що подібне у майбутньому не повториться. Погоджується на призначення узгодженого покарання згідно умов угоди про визнання винуватості між ним та прокурором від 14.10.2022. Підтвердив добровільність позиції щодо укладення угоди з його ініціативи та просив її затвердити. Пояснив, що наслідки затвердження та невиконання угоди йому цілком зрозумілі.

Захисник ОСОБА_9 підтримав угоду та просив її затвердити, підтвердивши добровільність позиції щодо її укладення та зазначив, що угода відповідає вимогам КПК України.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані прокурором докази, розглянувши питання про затвердження угоди про визнання винуватості, прийшов до наступних висновків.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо, зокрема кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень внаслідок яких шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Письмова згода прокурору на укладенням угоди надана представником потерпілого ОСОБА_4 у заяві від 14.10.2024.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів.Органом досудового розслідування його дії за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України кваліфіковано вірно.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 добровільно, беззастережно, без примусу та тиску в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України в обсязі обставин встановлених досудовим розслідуванням та пред`явленого обвинувачення. При цьому сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із застосуванням ст. 75 КК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані у разі затвердження угоди судом. Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України. Обвинувачений та прокурор цілком розуміють обмеження права на оскарження вироку у разі затвердження судом угоди про визнання винуватості.

Суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосуванням насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України згідно з ч. 7 ст. 474 КПК України, суд, враховує, що умови Угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів. Дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює, є інвалідом 3 групи та пенсіонером по інвалідності, за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався, не перебував на стаціонарному лікуванні у психіатричному закладі, за місцем проживання, згідно наданої характеристики, компрометуючі матеріали відносно нього відсутні, щиро розкаявся у скоєному злочині, відшкодував завдану шкоду шляхом повернення викраденого майна, а також позицію представника потерпілого, який просив затвердити угоду.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання для обвинуваченого, не встановлено.

Судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, узгоджена між сторонами міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, та розміру покарання, який встановлений Кримінальним Кодексом України.

Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості із призначенням обвинуваченому узгодженої в угоді міри покарання.

Умовами укладеної угоди узгоджено звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Обов`язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначені статтею 76 КК України.

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд приходить до висновку про необхідність встановлення іспитового строку на один рік, застосувавши положення ст. 75 КК України із покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 2 статті 76 КК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

Речові докази у даному кримінальному провадженні визнані постановами слідчого від 18.08.2024 та 19.08.2024, місцем зберігання яких визначено кімнату зберігання речових доказів та майданчик для відповідального зберігання транспортних засобів СПД № 1 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області.

Ухвалами слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 21 серпня 2024 року накладено арешт на: сталевий канат (трос) довжиною 93 м; автомобіль марки «ВАЗ 21061 ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1985 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 ; сталевий канат (трос) довжиною 32 м.

Нормами ст. 96-1 КК України визначено поняття спеціальної конфіскації та умови і порядок її застосування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно з ч. 10 ст. 100 КПК України, під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль марки «ВАЗ 21061 ЗНГ», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1985 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , належить власнику ОСОБА_8 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

У даному кримінальному провадженні автомобіль «ВАЗ 21061ЗНГ», синього кольору реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_8 , використовувався обвинуваченим ОСОБА_5 як знаряддя злочину.

Доказів того, що власник автомобіля ОСОБА_8 був достовірно обізнаний або міг знати про незаконне використання обвинуваченим ОСОБА_5 автомобіля під час вчинення злочину суду не надано, досудовим розслідуванням таких обставин не встановлено та стороною обвинувачення в судовому порядку не доведено.

З огляду на зазначене автомобіль «ВАЗ 21061 ЗНГ», який є знаряддям злочину та визнаний речовим доказом, не підлягає спеціальній конфіскації з огляду на норми п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України та ч. 10 ст. 100 КПК України, оскільки не належить на праві власності обвинуваченому та його власник ОСОБА_8 не був достовірно обізнаний та не міг знати про незаконне використання обвинуваченим ОСОБА_5 автомобіля під час вчинення злочину останнім.

Питання щодо речових доказів визначити відповідно до ст. 100 КПК України, вирішивши питання щодо скасування арешту згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України.

Цивільний позов не заявлений. Процесуальні витрати у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 76 КК України, ст. ст. 100, 174, 314, 373-376, 394-395, 468, 469, 472-475, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості, яка була укладена 14 жовтня 2024 року між прокурором Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_5 з іншого боку, за участі захисника ОСОБА_6 , за письмової згоди представника потерпілого ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази - сталевий канат (трос) «д.30мм 6х36» довжиною 32 погонних метра та сталевий канат (трос) «д.30мм 6х36» довжиною 93 погонних метра, - повернути власнику Представництву « Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті ».

Скасувати арешт з сталевого канату (тросу) довжиною 32 м та сталевого канату (тросу) довжиною 93м, який був накладений ухвалами слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 21 серпня 2024 року.

Речовий доказ - автомобіль марки «ВАЗ 21061 ЗНГ», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1985 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , - повернути власнику ОСОБА_8 , проживаючого, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасувати арешт з автомобіля марки «ВАЗ 21061 ЗНГ», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1985 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , який був накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 21 серпня 2024 року.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку лише з підстав, визначених у ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вступна та резолютивна частини вироку проголошені судом на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України.

Копію повного тексту вироку негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1