Постанова

від 12.11.2024 по справі 711/6974/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 711/6974/24

Номер провадження 3/711/2321/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м.Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Олійник В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Туреччини, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого ФОП,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

В судовому засіданні встановлено, 30.08.2024 близько 10.30 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив конфлікт в ході якого наніс удар в область обличчя своїй колишній дружині ОСОБА_3 , чим вчинив домашнє насильство фізичного характеру, чим вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнав. Надав пояснення, що він проживає разом із колишньою дружиною ОСОБА_3 та її сином ОСОБА_4 в одній квартирі, порядок користування якою, визначено рішенням суду. З колишньою дружиною у них постійно виникають конфліктні ситуації, які провокує остання. Так 30.08.2024 він мав намір поговорити із сином колишньої дружини - ОСОБА_4 . Під час їх розмови, увірвалася ОСОБА_5 та почала наносити йому удари по обличчю, тому йому прийшлося захищатися.

В судовому засіданні представник особи стосовно якої складено протокол про адміністративне праворушення ОСОБА_1 - адвокат Конопатський О.О. зазначив, що ОСОБА_3 , яка визнана потерпілою у даній справі, перша розпочала з його довірителем ОСОБА_1 , при цьому саме вона вдарила його по обличчю. ОСОБА_8 , який є повнолітнім сином ОСОБА_3 , також завдавав ОСОБА_1 фізичних ушкоджень. За фактом сварки була викликана поліція. ОСОБА_1 стверджує, що поліцейський, який прибув за викликом, ймовірно, ст. лейтенант поліції ОСОБА_6 бачив почервоніння на його обличчі від удару, завданого йому ОСОБА_3 , та запитав чи має ОСОБА_1 заяви стосовно дій його колишньої дружини. ОСОБА_1 написав заяву на на ОСОБА_3 і поліцейський записав його покази за вказаним фактом та пообіцяв розібратися. З метою підтвердження вказаних доводів до Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області був зроблений відповідний адвокатський запит. З листа Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області від 20.09.2024 № 29785-2024 вбачається, що стосовно ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП за фактом виражання нецензурною лайкою у бік ОСОБА_1 , погрози фізичною розправою та нанесенням удару по обличчю. До даного листа додані підтверджуючі документи. Крім того, як стало відомо, постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.09.2024 у справі № 711/6976/24 ОСОБА_3 визнано винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Оскільки по даному факту судом прийнято постанову, а тому клопотання про витребування з ЧРУП ГУНП відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, які прибули на виклик 30.08.2024 вже є недоречним, тому просить суд не приймати його до уваги. Також, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи вважає за необхідне приєднати до матеріалів справи копію рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.07.2022 у справі № 711/8319/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, яке підтверджує, що через створення ОСОБА_3 несумісних для спільного проживання умов ОСОБА_1 був змушений звертатися до суду з вказаним позовом. Вважає, що всі обставини встановлені в судовому засіданні, а свідчать, про те, що саме поведінка ОСОБА_3 , направлена на створення конфліктних ситуацій з ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, просить суд провадження стосовно його довірителя ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного праворушення.

Заслухавши пояснення особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та його представника адвоката Конопатського О.О., дослідивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення та з`ясувавши повно, всебічно, об`єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У відповідності до статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.

В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).

Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за № 2229-VIII.

На сьогоднішній день, через рік після початку повномасштабної військової агресії росії проти України, особливо гостро стали виявлятися численні випадки соціальних спірних і конфліктних ситуацій у різних сферах.

Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому, психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, а фізичне насильство є формою домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Водночас, фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.

Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єктами адміністративних правопорушень можуть бути зокрема деліктоздатні фізичні особи, які вчинили певні правопорушення.

Серед загальних суб`єктів існують так звані спеціальні суб`єкти, тобто особи, які мають властивості адміністративної відповідальності. До них належать військовослужбовці, призвані на збори військовозобов`язаних, працівники Національної поліції, а також інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів; неповнолітні (особи віком від 16 до 18 років); іноземці; службові особи; батьки або особи, які їх замінюють; народні депутати; окремі фахівці; інші особи залежно від специфіки їх професійних і трудових обов`язків, стану здоров`я тощо (водії, експерти, перекладачі, вагітні, інваліди та ін.).

Згідно із частинами 2 та 3 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01.06.2000 р. № 1768-Ш до членів сім`ї відносяться особи, які проживають разом і (або) об`єднанні законними правами чи обов`язками щодо утримання.

Сім`ям або родина - соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Основними ознаками сім`ї є шлюбні зв`язки; зв`язки спорідненості; спільний побут та спільний сімейний бюджет.

Відповідно до статті 3 СК сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри, дружини (чоловіки); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім`ї відповідно до визначеного поняття члена сім`ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Як встановлено в судовому засіданні, 30.08.2024 близько 10.30 год. за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які є колишнім подружжям, виникла сварка, в ході якого вони ображали один одного. Проте під час конфлікту ОСОБА_1 наніс удар в область обличчя своїй колишній дружині ОСОБА_3 , таким чином вчинивши домашнє насильство фізичного характеру.

Дослідивши матеріали справи вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме: вчинення домашнього насильства: фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Його вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 995896 від 30.08.2024;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення або іншу подію від 30.08.2024, згідно якого гр. ОСОБА_3 повідомила про те, що 30.08.2024 близько 10год. 30хв. за адресою: АДРЕСА_1 , її колишній чоловік ОСОБА_1 , який являється громадянином Туреччини, вчинив конфлікт в ході якого штовхав та наніс удар рукою в область обличчя;

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 30.08.2024, відповідно до яких 30.08.2024 близько 10год. 30хв. за адресою спільного проживання: АДРЕСА_1 колишній чоловік ОСОБА_1 , з яким офіційно розлучені з 2020 року та не проживають як подружжя з 2017 року, вчинив конфлікт, в ході якого ударив її кулаком в обличчя та штовхав. Дані дії її колишній чоловік вчиняє регулярно, коли перебуває вдома;

- терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №456388.

Позицію сторони захисту, що саме потерпіла ОСОБА_3 винна у виниклій сварці та ОСОБА_1 просто захищався від нападів останньої, в ході яого міг штовхнути останню, в судовому засіданні спростована зібраними в ході розгляду справи доказами.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність правопорушника обставин не вбачається.

Окрім того, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 . суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду), що охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного стягнення тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

За перелічених фактичних обставин, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, зважаючи на відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд дійшов переконання, що необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами, є адміністративне стягнення, в межах санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП саме у виді штрафу, оскільки таке стягнення повністю досягне мети його застосування.

Разом із тим, положеннями ст.40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст.5 вказаного Закону.

Як встановлено, ОСОБА_1 до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору не відноситься, а відтак, відповідно до ст.40-1 КУпАП з нього слід стягнути судовий збір на користь держави за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення в розмірі, який був встановлений на день вчинення адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.23, 34, 35, 40-1, 173-2, 279, 284, 287, 283, 294, 307, 308 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір»,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та притягнути його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 170 (сто сімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 605,6 грн.

Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного на них штрафу у передбачений законом строк, до них можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст.308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: В. М. Олійник