Рішення

від 29.08.2024 по справі 752/7407/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/7407/24

Провадження № 2/752/4411/24

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 серпня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Ахмеяна Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом акціонерного товариства «РВС Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в:

у квітні 2024 року до суду з вказаним позовом звернулося АТ «РВС Банк» з посиланням на те, що 23.12.2019 року між ОСОБА_1 та АТ«РВС Банк» було підписано заяву-договір №2029297 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Підписанням вищевказаної заяви-договору відповідач акцептувала публічну пропозицію банку щодо укладення договору (оферту) та уклала, таким чином, з АТ «РВС Банк» договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, зміст якого викладений у заяві-договорі, публічній пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та тарифах банку, що розміщені на сайті банку. Крім того, підписанням заяви-договору відповідач підтвердила, що ознайомлена з інформацією, що міститься в тарифах банку та правилах користування платіжними картками АТ «РВС Банк», що є складовою частиною публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідно до договору про комплексне обслуговування фізичних осіб, сума кредиту становить 15384,62 грн. строком на 24 місяці, процентна ставка за користування кредитом 18% річних. Разова комісія при видачі кредиту - 2,5% від суми наданого кредиту та щомісячна комісія за супроводження кредиту - 3% від суми наданого кредиту. Кредит надається клієнту на споживчі потреби, спосіб видачі - переказ на картковий рахунок клієнта № НОМЕР_1 . Відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 15.02.2024 у неї наявна прострочена заборгованість на загальну суму 26526,47 грн., що включає у себе 14317,22 грн. - основну заборгованість за кредитом; 3290,33 грн. - заборгованість за процентами; 8918,92 грн. - заборгованість за комісією. Оскільки у добровільному порядку заборгованість відповідач не погашає, банк вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «РВС Банк» суму заборгованості в розмірі 26526,47 грн., та судові витрати.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 2 травня 2024 року після усунення недоліків відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 183-184). Відповідачу наданий строк для надання відзиву.

В судовому засіданні сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог Закону.

Позивач АТ «РВС Банк» в позовній заяві просить справу розглядати без участі представника (а.с. 8).

Відповідач про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала, з будь-якими іншими клопотаннями до суду не зверталася. Судова повістка, направлена судом по місцю реєстрації останньої, повернулася до суду з довідкою, в якій причинами повернення зазначено «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 188)

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

23.12.2019 між ОСОБА_1 та АТ «РВС Банк» була укладена заява-договір № 2029297 про надання банківської послуги (платіжна карта Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (а.с. 11).

Підписанням вищезазначеної Заяви-Договору, відповідач акцептувала публічну пропозицію банку щодо укладення договору (оферту) та уклала, таким чином, з АТ «РВС Банк» договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, зміст якого викладений у заяві-договорі, публічній пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та тарифах банку, що розміщені на сайті Банку.

Крім того, підписанням заяви-договору відповідач підтвердила, що ознайомлена з інформацією, що міститься в тарифах банку та правилах користування платіжними картками АТ «РВС Банк», що є складовою частиною публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

У вказаному договорі позичальник просила надати їй споживчий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок 15384,62 грн., строком на 24 місяці, процентна ставка за користування кредитом 18% річних .

Умовами договору передбачена разова комісія за видачу кредиту 2,5% від суми наданого кредиту та щомісячна комісія за супроводження кредиту 3% від суми наданого кредиту.

Крім того, позичальником підписано графік платежів та паспорт споживчого кредиту (а.с. 10, 12).

Відповідно до п. 11 заяви договору, відповідач отримала платіжну картку за № НОМЕР_2 , яка відкрита згідно умов даної заяви-договору, та якій просить надати статус «активна».

Факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 15384,62 грн. також підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 23.12.2019 по 15.02.2024 (а.с. 16).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається із наданої виписки, відповідач користувалася кредитними коштами.

У статті 526 ЦК України, передбачено,що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1ст. 612 ЦК України)

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 ЦК України)

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Звертаючись до суду з даним позовом банк вказував, що позичальник належним чином умови договору не виконує, у зв`язку з чим станом на 15.02.2024 року у неї наявна прострочена заборгованість на загальну суму 26526,47 грн., що включає у себе 14317,22 грн. - основну заборгованість за кредитом; 3290,33 грн. - заборгованість за процентами; 8918,92 грн. - заборгованість за комісією.

Надані розрахунки заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами судом перевірено. Так, сума процентів нарахована у відповідності до відсоткової ставки, передбаченої договором та у межах строку кредитування.

Суд враховує, що такий розрахунок не спростовано відповідачем, та ним не надано суду свій контррозрахунок на суму боргу.

Щодо позовних вимог АТ «РВС Банк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 8918,92 грн. суд зазначає наступне.

Позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за видачу та обслуговування кредиту є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Уразі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди,вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

При цьому, із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що позичальником було погашено 2158,04 грн. на сплату комісії, тобто на виконання умов договору, що є нікчемними в силу положень закону. Тому, дані кошти слід врахувати в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, оскільки, відповідно до п. 7.3.9 публічної пропозиції, погашення заборгованості за споживчим кредитом, у тому числі щомісячного платежу, здійснюється шляхом списання грошових коштів, в першу чергу, для оплати прострочених процентів, а потім для оплати інших платежів, в тому числі і для погашення строкової заборгованості за сумою за сумою споживчого кредиту.

Тому, оскільки розмір фактично сплачених позичальником коштів на погашення комісії становить 2158,04 грн. (а.с. 24), суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути заборгованість відсотками за користування кредитом в розмірі 1132,29 грн. (3290,33 грн. - 2158,04 грн.).

На думку суду, не зарахування суми визначеної позикодавцем комісії в суму погашення за відсотками призведе до порушення прав позичальника, оскільки остання здійснювала повернення коштів, які спрямовувались банком не за призначенням на підставі нікчемних комісійних домовленостей.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ «РВС Банк» заборгованість за кредитом в сумі 15449,51 грн., в тому числі: за тілом кредиту - 14317,22 грн. та за відсотками - 1132,29 грн., в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути витрати по сплаті судового збору, пропорційно до задоволеної суми позову (58,24%) в сумі 1410 грн. 81 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 215, 216, 526, 612, 626, 628, 529, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76 - 81, 141, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги акціонерного товариства «РВС Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «РВС Банк» ( місцезнаходження: 04071, м. Київ вул. Введенська, 29/58, ЄДРПОУ: 39849797) заборгованість за кредитним договором у розмірі 15449 (п`ятнадцять тисяч чотириста сорок дев`ять) гривень 51 копійку, з яких: 14317 гривень 22 копійки - основна заборгованість за кредитом; 1132 гривень 29 копійок - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства «РВС Банк» ( місцезнаходження: 04071, м. Київ вул. Введенська, 29/58, ЄДРПОУ: 39849797) судовий збір в розмірі 1410 (одна тисяча чотириста десять) гривень 81 копійка.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк