Ухвала

від 11.11.2024 по справі 755/19422/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/19422/24

Провадження №: 2/755/10314/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві питання про направлення справи за підсудністю до господарського суду,

в с т а н о в и в:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпідводбуд-7» про повернення коштів.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, подали до суду заяву про розгляд питання про роз`єднання та направлення за підсудністю без їх участі.

В судове засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19.07.2024 року відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.10.2024 року роз`єднані позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпідводбуд-7» про повернення коштів виділивши в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпідводбуд-7» про повернення коштів.

Від арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпідводбуд-7» надійшло повідомлення про відкриття провадження про банкрутство.

Ухвалою господарського районного суду м. Києва від 08.07.2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство щодо ТОВ «Спецпідводбуд-7».

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У ч.3 ст.3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом втратив чинність 21.10.2019р. у зв`язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства (№2597-УІІІ в редакції від 21.10.2019р.) (ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства).

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Системний аналіз положень законодавства про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч.1 ч. 3 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Підсудність визначає коло справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду в межах його територіальної юрисдикції.

Підвідомчість розмежовує компетенцію судів відповідної юрисдикції на розгляд цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

За приписами частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) зазначено, що захист осіб, які мають вимоги до банкрута полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про передачу матеріалів цивільної справи № 755/19422/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпідводбуд-7» про повернення коштів до Господарського суду м. Києва, адже справа відноситься до компетенції Господарського суду міста Києва.

На підставі викладеного, керуючись ст. 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, -

п о с т а н о в и в:

Цивільну справу №755/19422/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпідводбуд-7» про повернення коштів передати у порядку ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства до Господарського суду м. Києва, в провадженні якого перебуває справа № 910/7218/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпідводбуд-7».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.О. Яровенко