Рішення

від 12.11.2024 по справі 755/5466/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/5466/24

Провадження № 2/755/4072/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Банк «Кліринговий дім» (далі - АТ «Банк «Кліринговий дім») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за заявою - договором від 10 лютого 2022 року № 90632 про надання споживчого кредиту в загальному розмірі 97 269,25 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 49 688,05 грн, заборгованість за комісіями - 47 581,20 грн, та судові витрати у сумі

3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 лютого 2022 року між АТ «Банк «Кліринговий дім» та ОСОБА_1 укладено заяву - договір № 90632 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до пункту 1 кредитного договору, банк надав відповідачеві кредит в розмірі 49 688,05 грн строком на 36 місяців, для задоволення потреб не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Розмір процентної ставки за користування кредитом складає 0,0001 відсотків річних, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлена у розмірі 3,99% від суми кредиту. Датою остаточного повернення кредиту є 10 лютого 2025 року.

Вказувалось, що в порушення умов кредитного договору, починаючи з 10 березня 2022 року відповідачем прострочено та не сплачено в повному обсязі платежі на погашення заборгованості згідно кредитного договору, що підтверджується виписками про рух коштів по особових рахунках відповідача та розрахунком заборгованості.

При цьому, станом на дату подання позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 , в тому числі простроченої, за кредитним договором становить 97 269,25 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 49 688,05 грн та заборгованості за комісіями у розмірі 47 581,20 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 97 269,25 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 49 688,05 грн та заборгованість за комісіями - 47 581,20 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Конверти з ухвалою про відкриття провадження, що двічі направлялися за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернулися до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня

2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Встановлено, що 10 лютого 2022 року між АТ «Банк» Кліринговий дім» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір № 90632 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого банк надає позичальнику грошові кошти на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту - 49 688,05 грн, строк кредиту - 36 місяців, дата остаточного повернення кредиту - 10 лютого 2025 року. Розмір процентної ставки - 0,0001 % річних, тип ставки - фіксована та не може бути змінена. Комісія за перерахування від клієнта - 6 481,05 грн від суми кредиту, погодженої банком, яка включається в суму кредиту. Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 3,99 % від суми кредиту. Послуга СМС-інформування по підтвердженню проведених платежів та стану заборгованості за кредитом: 0,0 грн, сплачується в день оформлення кредитного договору за весь строк кредиту (пункт 1 договору).

Згідно із пунктом 3 заяви-договору відповідач розуміє зміст, ознайомився(лась), повністю згоден(на) та зобов`язується неухильно дотримуватись: Умов надання банківських послуг в АБ «Кліринговий дім» (для фізичних осіб), надалі - Умови, Тарифів Банку, які розміщені в мережі інтернет за адресою http://www.clhs.com.ua; не використовувати рахунок(-ки) для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 4 заяви-договору, відповідач підтвердив та погодився з тим, що: до підписання цієї заяви-договору я був(ла) повідомлений (а) про те, що кредитодавцем, якому я роблю Оферту, є Банк - Публічне акціонерне товариство «Банк «Кліринговий дім»; ця заява-договір разом з умовами надання банківських послуг в АБ «Кліринговий дім» (для фізичних осіб) та з Тарифами банку являє собою договір приєднання у розумінні статті 634 Цивільного кодексу України; складовими і невід`ємними частинами Кредитного договору є: дана Заява-Договір, Умови, Паспорт споживчого продукту і Графік платежів (що містить окрім іншого інформацію про дати і розміри чергових платежів), з якими я ознайомлений(а), їх зміст розумію, та які зобов`язуюсь неухильно дотримуватись. Номером і датою Кредитного договору є номер і дата цієї Заяви-Договору.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору. Заява-договір від 10 лютого 2022 року, графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, паспорт споживчого кредиту, орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту підписані власноручним підписом позичальника.

Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 10 лютого 2022 року

№ 90632 про надання споживчого кредиту відповідає вимогам закону та є обов`язковим до виконання.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (стаття 1054 ЦК України).

Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується платіжними інструкціями

від 10 лютого 2024 року № TR.564136.122.1230 на суму 6 481,05 грн (комісія за надання кредиту), від 10 лютого 2022 року № 90632/1 на суму 8 010,00 грн, від 10 лютого 2022 року № 90632/2 на суму 11 163,00 грн, від 10 лютого 2022 року № 90632/3 на суму 15 024,00 грн, від 10 лютого 2022 року

№ 1310_6 на суму 9 010,00 грн.

Із виписки по особовому рахунку за період з 10 лютого 2022 року по 29 лютого 2024 року встановлено, що відповідач оплату заборгованості за договором від 10 лютого 2022 року № 90632 про надання споживчого кредиту не здійснював.

Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору від

10 лютого 2022 року № 90632 про надання споживчого кредиту позивачем надано відповідачу кредитні кошти в розмірі 49 688,05 грн. Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 29 лютого 2024 року складає суму

49 688,05 грн.

Відповідач контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту суду не надав.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за тілом кредиту.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк, кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), що підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, вимоги в цій частині позову є обґрунтованими, підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту.

Однак, судом встановлено, пунктом 1 договору від 10 лютого 2022 року № 90632 про надання споживчого кредиту передбачено комісію за перерахування коштів від клієнта у розмірі 6 481,05 грн від суми кредиту, погодженої банком (без врахування будь-яких комісій та платежів), яка включається в суму кредиту, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості складає 3,99 % від суми кредиту.

При вирішенні питання про стягнення нарахованої банком комісії у розмірі 47 581,20 грн, а також включеної до заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 481,05, суд враховує таке.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від

08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті

11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від

13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно із частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу

4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20, та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі

№ 755/9486/21.

Наведені висновки підтримані у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження

№ 61-4202сво22), а саме зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із розрахунків наданих позивачем вбачається, що відповідачу нарахована комісія за надання кредиту у розмірі 47 581,20 грн, також до суми заборгованості за тілом кредиту включено комісію у розмірі 6 481,05 грн. В кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія за надання кредиту та його щомісячне обслуговування у вказаному розмірі.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення вказаного кредитного договору в частині встановлення комісії є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті

11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості за простроченою платою за комісією у розмірі 47 581,20 грн задоволенню не підлягає.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що до суми заборгованості за тілом кредиту включено нараховану банком комісію за перерахування у розмірі 6 481,05 грн. Судом встановлено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту (перерахуванням), які надаються позивачу та за які банком встановлена комісія у розмірі 6 481,05 грн. Тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити плату за перерахування кредиту у розмірі 6 481,05 грн є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, сума заборгованості за тілом кредиту підлягає зменшенню на 6 481,05 грн, внаслідок чого складає 43 207,00 грн, що підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли підтвердження під час судового розгляду справи, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на користь АТ «Банк «Кліринговий дім» підлягає стягненню заборгованість за договором від 10 лютого 2022 року № 90632 про надання споживчого кредиту у розмірі 43 207,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати, а саме витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 13 березня 2024 року № 1136_1 про оплату судового збору на суму 3 028,00 грн.

Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 1 345,04 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 205, 207, 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 633, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім» заборгованість за договором від 10 лютого 2022 року № 90632 про надання споживчого кредиту у розмірі 43 207,00 грн (сорок три тисячі двісті сім гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім» судовий збір у розмірі 1 345,04 грн (одна тисяча триста сорок п`ять гривень

04 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Акціонерне товариство «Банк «Кліринговий дім», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21665382, адреса місцезнаходження: вул. Борисоглібська, буд. 5, літ. А, м. Київ, 04070.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 12 листопада 2024 року.

Суддя О.О. Хромова