Рішення

від 06.11.2024 по справі 755/9976/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/9976/24

Провадження №: 2/755/6280/24

"06" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Гончарука В.П.,

за участю секретаря: Гриценко О.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про визнання права користування житловим приміщенням, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про визнання права користування житловим приміщенням, в якому просить суд визнати за ОСОБА_2 , право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 09.07.1988 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Відповідно до рішення Голосіївської районної в м. Києві Ради «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва» № 22/23 від 26.02.2004, до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва було прийнято (у т.ч. зараховано на баланс) квартиру АДРЕСА_1 , про що було доведено Київське міське БТІ листом № 21979 від 24.06.2005. Розпорядженням Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації «Про надання житлової площі працівникам підприємств, організацій та установ» № 1275 від 07.12.2005 ОСОБА_2 , як працівнику документознавцю організаційного відділу філіалу «Теплові мережі Київенерго», із урахуванням складу родини із чотирьох осіб, було надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , про що зазначено в Ордері № 2226 від. У зазначеній квартирі АДРЕСА_1 , позивач та діти: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були зареєстровані у період із 24.01.2006 по 21.02.2006. В лютому 2006-го року, у зв`язку з намірами приватизувати отриману у користування за ордером № 2226 квартиру, продати її та придбати вже трикімнатну квартиру (різностатеві діти, тощо), при цьому, уникнути складнощів продажу приватизованої квартири, де співвласниками є неповнолітні діти, позивач та діти (син ОСОБА_5 та донька ОСОБА_6 ) знялись з реєстрації за вказаною квартирою АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка про склад сім`ї та наймачів від 11.10.2006, однак ми вся сім`я продовжила фактичне проживання за вказаною адресою, продовжили ведення спільного домогосподарства, спільного придбання меблів і майна та користування ними, спільної участі у витратах на утримання житла у т.ч. його ремонту, спільного догляду один за одним, спільного придбання продуктів тощо. Зазначена квартира була та залишається її постійним місцем проживання. 12.05.2006 на вказану квартиру АДРЕСА_1 технічної інвентаризації, на ім`я її чоловіка ОСОБА_3 , був виданий технічний паспорт. Незважаючи на подання ОСОБА_3 відповідної заяви від до органів приватизації щодо оформлення передачі в приватну власність зазначеної квартири у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також виготовлення технічної документації на квартиру, процедура приватизації так і не була завершена. Зі слів померлого чоловіка: - «документи знаходяться на розгляді, він все контролює» і, - «з дня на день» вони мали отримати приватизаційний пакет на квартиру щодо оформлення права власності. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 . Вказала, що вона здійснила його поховання та розпорядилася речами померлого. Після смерті її чоловіка, відповідно до її заяви на П`яту Київську державну нотаріальну контору від 28.06.2022, позивач відмовилась від належної їй частки у спадковому майні спадкодавця, фактично - на користь наших дітей ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), продовжуючи фактичне проживання за останнім місцем проживання померлого чоловіка ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 . Вказала, що розпочинаючи із дати її реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 , а саме із 24.01.2006 по сьогоднішній день оплачувала та продовжує оплачувати оформлений на неї особовий рахунок на утримання зазначеної квартири. 31.05.2022, враховуючи, що її та місце реєстрації її дітей ( АДРЕСА_3 ) не співпадало з фактичним місцем проживання (кв. АДРЕСА_1 ), в день смерті чоловіка, за адресою в квартирі АДРЕСА_1 , за участю працівників житлово-будівельного кооперативу ЖБК-3 був складений акт про встановлення фактичного місця проживання позивача. 21.07.2023 звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з відповідною заявою щодо реєстрації її місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 на підставі наявного ордеру на зазначену квартиру (у т.ч. на ім`я позивача) та фактичного там проживання, однак 25.07.2023 у реєстрації місця проживання за вказаною адресою, незважаючи на наданий акт про встановлення фактичного місця проживання від 31.05.2022 у реєстрації місця проживання за вказаною адресою позивачу було відмовлено, з посиланням на те, що у вказаній квартирі ніхто не зареєстрований, а отже, з позиції відділу реєстрації, позивач та члени її сім`ї (діти) втратили право на користування цією квартирою ( АДРЕСА_1 ). Вказала, що незважаючи на зняття позивача та дітей із реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 , вважає себе такою, що не втратили право користування житловим приміщенням, оскільки після зняття з реєстрації, фактично, продовжували проживання в зазначеній квартирі разом із наймачем у т.ч. проживаючи там на дату смерті наймача. Рішенням Дніпровського райнного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року у справі № 755/14970/23 позов позивача до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради про визнання факту спільного проживання з наймачем який помер, про визнання права користування житловим приміщенням (квартирою) задоволено частково, встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 із наймачем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.02.2006 по день смерті останнього, включно. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Таким чином, на день звернення з вказаним позовом позивч ніде не зареєстрована, а отже враховуючи постійне місце проживання за спірною адресою та встановлення фактичного спільного проживання з наймачем на підставі рішення суду за вказаною адресою вважає законною підставою визнати з анею право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року, закрито підготовче провадження у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у змісті позовної заяви, відповіді на відзив та мотивів які були наведені в ході судового розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До дсуду було подано відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у його змісті.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомив.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, вислухавши пояснення позивача, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 09.07.1988 зареєстрували шлюб, про що ІНФОРМАЦІЯ_2 було зроблено актовий запис № 29, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу № НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із рішення Голосіївської районної в місті Києві ради № 22/23 від 26.02.2004, Голосіївська районна в місті Києві рада вирішила прийняти до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з розпорядження № 1275 Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 07.12.2005, ОСОБА_2 було надано квартиру АДРЕСА_1 на родину з чотирьох осіб (вона, чоловік, син, дочка) з урахуванням приватизованого житла: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - чоловік, ОСОБА_5 - син, ОСОБА_6 - дочка.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією було видано ордер № 2226 серія Б на жиле приміщення житловою площею 29,5 кв.м., яке складається з 2 кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

11.10.2006 ОСОБА_3 подав заяву про передачу в приватну власність квартири, що займає разом із членами сім`ї на умовах найму.

Згідно довідки про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 мешкають і мають право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію житлового фонду»: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4.

ОСОБА_3 було видано технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець села Андрущки, Попільнянського району, Житомирської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Макарівка, Житомирського району, Житомирської області, у віці 55 років, про що 01.06.2022 складено відповідний актовий запис № 37 та цього ж дня Виконавчим комітетом Андрушівської сільської ради Житомирського району Житомирської області видано свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_2 .

28.06.2022 ОСОБА_2 звернулася до П`ятої київської державної нотаріальної контори із заявою № 594 із заявою, якою повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , який був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті залишилась спадщина за законом, від належної їй частини воно відмовляється.

Згідно із листом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» від 04.09.2023 № 20.2/2281 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», на підставі ліцензії з 2014 року. Відповідно до наявної у Товариства інформації, стосовно осіб, які зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_3 , то станом на 30.09.2014 зареєстрованою числилась 1 особа - ОСОБА_2 . 23.06.2023 між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та ОСОБА_2 підписано заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води та заяву-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до акту про встановлення факту проживання від 31.05.2022 складеного головою ЖБК «ЖБК-3» ОСОБА_10 в присутності свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , про проведення обстеження квартири АДРЕСА_1 та внаслідок обстеження виявлено, що громадянка ОСОБА_2 фактично проживає за даною адресою без державної реєстрації місця проживання.

Згідно із листом Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.07.2023 № 1-34/538, відомості на право власності на квартиру АДРЕСА_1 відсутні та вказана квартира не є приватизованою та в ній відсутні зареєстровані особи.

Відповідно до частин першої та другої статті 61, статей 64 та 65 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Частиною першою статті 106 ЖК Української РСР передбачено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз`яснив, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що статті 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс-12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК Української РСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).

При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК Української РСР , може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.

Статтею 107 ЖК Української РСР визначено, що у разі вибуття наймача та членів його сім`ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. У зв`язку зі смертю основного наймача, договір найму на квартиру підлягає оформленню на ім`я члена сім`ї, який має право користуватися квартирою.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім`ї наймача в установленому законом порядку. Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому (див. висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2021 року у справі № 569/12946/18-ц (провадження № 61-11097св20).

Аналіз змісту статті 65 ЖК Української РСР у системному зв`язку з іншими нормами права дає підстави для висновку, що за особою не може бути визнано право користування житловим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання (право користування) в іншому житловому приміщенні. Такий висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року в справі № 641/7103/19 (провадження № 61-6885св20).

Як встановлено судом після смерті основного наймача ОСОБА_3 , у квартирі залишилась проживати його дружина ОСОБА_2 , та діти.

В матеріалах справи відсутні докази того, що на ім`я позивача ОСОБА_2 було переоформлено договір найму квартири АДРЕСА_1 після смерті основного наймача ОСОБА_3 .

За результатами аналізу наведених норм, можна дійти висновку, що для визнання за особою права користування житлом на підставі ст.ст.64, 65ЖК України необхідно встановити, що ця особа є членом сім`ї наймача, проживала в жилому приміщенні, вела з наймачем спільне господарство, нарівні з наймачем користувалася правами та несла обов`язки, що виплавають з договору найму.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, у розумінні частини другої статті 64 ЖК Української РСР, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.

Такий висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах у справах № 686/1235/19 від 17.02.2021 року, № 499/89/18 від 29.07.2020 року, № 552/1146/17 від 28.05.2020 року.

Як встановлено судом, доказів того, що позивач стала основним квартиронаймачем квартири, відсутні.

Крім того, позивачем доказів письмової згоди на це наймача, відповідно до вимог статті 65 ЖК України, суду не надано.

Суд приходить до висновку, що позивач проживала у спірній квартирі без дотримання встановленого порядку.

Незалежно від строку проживання у зазначеній квартирі позивач не набула права користування спірним жилим приміщенням, оскільки порядок її реєстрації дотриманий не був.

Докази сплати позивачем за комунальні послуги не є допустимими доказами обставин наявності у позивача права користування спірною квартирою, (ч. 2 ст. 78 ЦПК України), а тому суд їх відхиляє.

Таким чином підстав для задоволення вимог позивача про визнання за ОСОБА_2 , право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , не має.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (ст.. 51 ЦПК України).

Положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Зазначена позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 266/2666/19, від 20.07.2022 у справі № 522/25618/15-ц, від 13.07.2022 у справі № 761/825/20.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12.09.2018 у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) та № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20.03.2019 у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц(пункт 63), від 15.05.2019 у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-цта № 554/9144/17, від 29.05.2019 у справі № 554/10303/17-ц, від 20.11.2019 № 201/12877/16 (пункт 46), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05.05.2020 у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19.05.2020 у справі № 263/17218/18 (пункт 24).

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17(пункт 75) та від 07.07.2020 у справі № 438/610/14-ц (пункт 54)).

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 457/726/17, провадження № 61-43201св18).

Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Відповідна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 757/19339/21-ц, провадження № 61-10768св22.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 816 ЦК України визначено, що порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору - встановлюється за рішенням суду.

Згідно із частинами першою, третьою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Таким чином, закріплене в частині першій статті 9 ЖК Української РСР право безстрокового користування жилими приміщеннями в будинках державного та комунального житлового фонду, що виникає на підставі ордеру та договору найму, не свідчить про те, що договір не може змінюватись. З часом стосунки між наймачем та членами його сім`ї змінюються; виникають інші фактори, у відповідності до яких договір найму жилого приміщення потребує змін.

Частини перша, друга статті 106 ЖК Української РСР передбачає право будь-якого члена сім`ї наймача, що має повну цивільну дієздатність, у разі смерті наймача, на зміну договору найму жилого приміщення, що був раніше укладеним, визнання його наймачем за договором найму, а у разі відмови наймодавця спір може бути вирішено в судовому порядку. Отже, у цьому випадку член сім`ї наймача має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення, у разі смерті попереднього наймача, та має право вимагати визнання за ним права користування жилим приміщення.

Інший член сім`ї, що залишився проживати у жилому приміщенні та звертається до суду за захистом своїх прав, заміщує попереднього наймача в договірних правовідносинах найму за раніше укладеним договором, що узгоджується із принципом рівності прав та обов`язків наймача та членів його сім`ї згідно зі статтею 64 ЖК Української РСР.

Отже, судовому розгляду підлягають спори у випадку, якщо наймодавець не визнає в якості члена сім`ї наймача особу, яка поставила питання про визнання її наймачем за договором згідно з частиною другою статті 64 та частиною першою статті 106 ЖК Української РСР.

Таким чином, договір найму жилого приміщення може бути змінено у разі смерті наймача та визнання в судовому порядку іншої особи членом сім`ї померлого наймача, а також визнання за ним права користування жилим приміщенням. Визнання в судовому порядку за ним права користування жилим приміщенням є у подальшому підставою для укладення договору найму жилого приміщення, в якому і буде зазначено наймачем іншого члена сім`ї, який постійно проживав разом з попереднім наймачем в неприватизованій квартирі і вів з ним спільне господарство.

Таким чином, вирішення питання про зміну договору найму житлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 належить до компетенції Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та підлягає оформленню шляхом видачі відповідного розпорядження.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач всупереч положенням ст. ст. 51, 175 ЦПК України, зазначила відповідача Територіальну громаду міста Києва в особі Київської міської ради, яка не є належним відповідачем, оскільки питання, щодо зміни договору найму спірного житлового приміщення належить до компетенції Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, яка здійснює управління будинком АДРЕСА_1 .

У зв`язку з чим, Дніпровська районна державна адміністрація є належним відповідачем так як має право розпоряджатися майном, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва та віднесене до сфери управління Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову з задоволені позову ОСОБА_2 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про визнання права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, понесенні позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 47, 55 Конституції України, ст. 61, 64, 65,106, 107 ЖК УРСР, ст. ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦК України суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволені позову ОСОБА_2 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про визнання права користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2024 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ: 39327994, вул. Хрещатик, 36, м. Київ.

Третя особа: КП УЖГ Дніпровського району м. Києва, ЄДРПОУ 39605435: м. Київ, вул. П. Куліша 9-г

Суддя: