Рішення

від 19.09.2024 по справі 757/30361/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30361/23-ц

пр. 2-3716/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, Печерський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ)), у якому просить стягнути з Держави Україна на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу Печерським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) тривалим невиконанням рішення суду в розмірі 25 000,00 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що Печерським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 71829415 від 17.05.2023 року на підставі виконавчого листа № 753/16392/21 від 10.05.2023 року, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, яким було зобов`язано Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» зробити перерахунок вартості опалення квартири позивача за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, з жовтня 2019 року по квітень 2020 року, з жовтня 2020 року по квітень 2021 року.

Позивач зазначає, що тривале невиконання судового рішення відповідачем завдало йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього, зокрема, змінився звичайний ритм життя позивача; він був змушений протягом тривалого часу перебувати в чергах у виконавчій службі, звертатися до суду; позивач не міг отримати присуджені йому судом грошові кошти та розпорядитися ними; оскільки позивач є непрацюючим пенсіонером, вказані кошти необхідні були йому для харчування, оплати комунальних послуг та ліків; тривале невиконання судового рішення викликало моральні страждання від неможливості добитись справедливості та задоволення вимог, які присуджені судом, у зв`язку з чим позивач відчуває себе ошуканим, що негативно позначилося на його психічному стані та змушує його нервувати і переживати.

З огляду на зазначене, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 1167 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 25 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої йому ВДВС тривалим невиконанням рішення суду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2023 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про відшкодування моральної шкоди та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.10.2023 року.

Судове засідання призначене на 05.10.2023 року було знято з розгляду у зв`язку із розглядом суддею термінових клопотань органів досудового розслідування як слідчий суддя. Дата наступного судового засідання 14.12.2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 року розгляд справи відкладено на 30.01.2024 року.

Судове засідання призначене на 30.01.2024 року було знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді у відпустці. Дата наступного судового засідання 10.04.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.04.2024 року розгляд справи відкладено на 01.07.2024 року.

Судове засідання призначене на 01.07.2024 року було знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді у відпустці. Дата наступного судового засідання 19.09.2024 року.

Позивач в судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав заяву про розгляд справи без його участі та позов просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Печерським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 71829415 від 17.05.2023 року на підставі виконавчого листа № 753/16392/21 від 10.05.2023 року, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, яким було зобов`язано Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» зробити перерахунок вартості опалення квартири позивача за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, з жовтня 2019 року по квітень 2020 року, з жовтня 2020 року по квітень 2021 року.

Обґрунтовуючи вимоги позивач посилається на спричинення йому моральної шкоди, яка виявилася у його душевних стражданнях через тривале невиконання рішення суду.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до цієї норми, обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Конституційним судом України у рішенні від 03.10.2001 року у справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державною) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими особами і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу.

Положеннями пункту 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Разом з тим, згідно абзацу другого пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого Він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, в силу вимог ст.ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В свою чергу, позивач повинен був обґрунтувати, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань тривалим невиконанням рішення суду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Вказані вимоги позивачем не виконані, що являється підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини сторін, оскільки позивачем не надано доказів завдання моральної шкоди діями чи бездіяльністю відповідача, не доведено завдання йому моральних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідача.

Враховуючи викладене вбачається, що вимоги позивача про стягнення із відповідача 25 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди не знайшли свого підтвердження належними доказами, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 6, 13, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України, статтями 22, 23, 280, 549, 625, 1173, 1174 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 30.09.2024 року.

Суддя Є.С. Хайнацький