Ухвала

від 12.11.2024 по справі 759/23659/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/7987/24

ун. № 759/23659/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023110000000295 від 07.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023110000000295 від 07.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Клопотання обґрунтовується тим, що Слідчим управлінням ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023110000000295 від 07.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється Київською обласною прокуратурою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи Маловільшанської ОТГ організували протиправний механізм виділення у 2020 році підставним фізичним особам під виглядом реалізації права кожного громадянина на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, наступних земельних ділянок (з цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого сільського господарства) в межах с. Коржівка Маловільшанської ОТГ загальною площею 29 га (по 2 га кожна):

3220484100:03:006:0034, 3220484100:03:006:0048, 3220484100:03:006:0042, 3220484100:03:006:0032, 3220484100:03:006:0037, 3220484100:03:006:0043, 3220484100:03:006:0046, 3220484100:03:006:0047, 3220484100:03:006:0041, 3220484100:03:006:0040, 3220484100:03:006:0038 3220484100:03:006:0036, 3220484100:03:006:0045, 3220484100:03:006:0033. 3220484100:03:006:0044, 3220484100:03:006:0044.

Фізичні особи, яким виділялись вказані земельні ділянки, виконували суто технічну функцію набувачів землі, не мали на меті ведення особистого сільського господарства та в подальшому реалізували за удаваними угодами купівлі-продажу вказані земельні ділянки громадянці України ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ). Вказані дії фактично призвели до безоплатної передачі 28 га землі, чим нанесено значну економічну шкоду інтересам територіальної громади в розмірі ринкової вартості вказаних земельних ділянок.

Таким чином, за вищевикладеним є підстави вважати, що організована злочинна група у складі нотаріусів, що здійснювали нотаріальну діяльність на території Київської області, та інших невстановлених посадових осіб Маловільшанської ОТГ вчинено злочинні дії щодо привласнення земельних ділянок з метою власної наживи та в інтересах третіх осіб.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельні ділянки з наступними кадастровими номерами:

3220484100:03:006:0034, 3220484100:03:006:0048, 3220484100:03:006:0042, 3220484100:03:006:0032, 3220484100:03:006:0037, 3220484100:03:006:0043, 3220484100:03:006:0046, 3220484100:03:006:0047, 3220484100:03:006:0041, 3220484100:03:006:0040, 3220484100:03:006:0038, 3220484100:03:006:0036, 3220484100:03:006:0045, 3220484100:03:006:0033. 3220484100:03:006:0044 на праві приватної власності станом на 22.09.2023 року належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та перебувають в оренді ТОВ «ПРИБОЙ», ЄДРПОУ 23586221.

Також оперативним шляхом встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , займались пошуком людей, які за грошову винагороду оформлювали на себе земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення сільського господарства з метою приватизації у такий спосіб державних земель та подальшої передачі масивами у власність однієї особи.

Органом досудового розслідування також встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220484100:03:006:0043, 3220484100:03:006:0037, 3220484100:03:006:0034, 3220484100:03:006:0046, 3220484100:03:006:0045, 3220484100:03:006:0042, 3220484100:03:006:0047, 3220484100:03:006:0040 від 09.05.2023 року на підставі заяви ОСОБА_4 , про об`єднання 8 (восьми) земельних ділянок, посвідчених приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу ОСОБА_8 , з внесення змін в Державний земельний кадастр, загальною площею 14,8577 га, з присвоєнням нового кадастрового номеру, а саме: 3220484100:03:006:0060, проте відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484100:03:006:0060 нікому не належить.

Також земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220484100:03:006:0041, 3220484100:03:006:0044, 3220484100:03:006:0048, 3220484100:03:006:0038, 3220484100:03:006:0036, 3220484100:03:006:0033, 3220484100:03:006:0032 на підставі заяви ОСОБА_4 , про об`єднання 7 (семи) земельних ділянок посвідчених приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу ОСОБА_8 , з внесення змін в Державний земельний кадастр, загальною площею 14 га, з присвоєнням нового кадастрового номеру, а саме: 3220484100:03:006:0059, проте відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220484100:03:006:0059 нікому не належить.

Також оперативним шляхом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_4 , володіє земельною ділянкою загальною площею 1,722 га, з кадастровим номером: 3220484100:03:006:0051, яку посвідчено державним нотаріусом Узинської міської ради Державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_9 .

За переконанням прокурора, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220484100:03:006:0060, 3220484100:03:006:0059, 3220484100:03:006:0051 є об`єктамикримінально протиправних дій, тобто в розумінні статті 98 Кримінального процесуального кодексу України є речовим доказом та 22.09.2023 року вказані обєкти нерухомості визнані речовим доказом у кримінальному провадженні.

Крім того, відповідно до висновку експерта від 31.07.2024 року № СЕ-19-24/12614-ДЗ, отриманого за результатами проведення експертизи з питань землеустрою, розроблена документація із землеустрою земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484100:03:006:0034, 3220484100:03:006:0048, 3220484100:03:006:0042, 3220484100:03:006:0032, 3220484100:03:006:0037, 3220484100:03:006:0043, 3220484100:03:006:0046, 3220484100:03:006:0047, 3220484100:03:006:0041, 3220484100:03:006:0040, 3220484100:03:006:0038, 3220484100:03:006:0036, 3220484100:03:006:0045, 3220484100:03:006:0033, 3220484100:03:006:0044, 3220484100:03:006:0060 та 3220484100:03:006:0059 не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Також триває земельно-оціночна експертиза по земельних ділянках з кадастровими номерами: 3220484100:03:006:0034, 3220484100:03:006:0048, 3220484100:03:006:0042, 3220484100:03:006:0032, 3220484100:03:006:0037, 3220484100:03:006:0043, 3220484100:03:006:0046, 3220484100:03:006:0047, 3220484100:03:006:0041, 3220484100:03:006:0040, 3220484100:03:006:0038, 3220484100:03:006:0036, 3220484100:03:006:0045, 3220484100:03:006:0033, 3220484100:03:006:0044, 3220484100:03:006:0051.

Після проведення земельно-оціночної експертизи органом досудового розслідування буде призначена експертиза з питань землеустрою, під час якої буде вирішуватись питання чи відповідають розроблена документація із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484100:03:006:0051 та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Враховуючи викладене, з метою збереження вищевказаних земельних ділянок та недопущення протиправного їх вибуття з власності виникла необхідність в накладенні арешту.

На підставі викладеного просив слідчого суддю задовольнити клопотання та накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220484100:03:006:0060, 3220484100:03:006:0059, які на праві власності нікому не належать, а також задовольнити арешт земельної ділянки з кадастровим номером 3220484100:03:006:0051, яка на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та перебувають в оренді у ОСОБА_10 РНОКПП НОМЕР_2 , з метою збереження речового доказу з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування ними.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала, просила задовольнити з підстав, що наведені у ньому.

Суд здійснював виклик захисника ОСОБА_4 у судове засідання для розгляду клопотання у відповідності до інформації, наявної у матеріалах кримінального провадження, однак у судове засідання захисник не з`явився.

У відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зазначеного клопотання, виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що 07.09.2023 рокудо Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 42023110000000295 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Постановою заступника начальника відділу СУ ГУНП в Київській області від 06 жовтня 2024 року про визначення слідчої групи, визначено місцем проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023110000000295 від 07.09.2023 року - відділ розслідування злочинів проти довкілля СУ ГУНП - Святошинський район міста Києва (м. Київ, вул. Святошинська, 2-А).

У ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220484100:03:006:0060, 3220484100:03:006:0059, які на праві власності нікому не належать, а також 3220484100:03:006:0051, яка на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та перебувають в оренді у ОСОБА_10 РНОКПП НОМЕР_2 , з метою збереження речового доказу з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що постановою слідчого СУ ГУНП в Київській області від 23.10.2024 року про визнання земельних ділянок речовими доказами, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023110000000295 від 07.09.2023 року земельні ділянки з площами: 3220484100:03:006:0060, 3220484100:03:006:0059 та 3220484100:03:006:0051 (а.с. 15-18).

Пунктом 7 частини 1 статті 131 КПК України визначено арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України визначені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження та передбачені обставини, за яких не допускається застосування заходів кримінального провадження. Серед таких обставин у ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 5 ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування, слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Клопотання прокурора обґрунтовувалось тим, що метою накладення арешту відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України є, зокрема, забезпечення збереження речових доказів, а саме недопущення подальшого неправомірної зміни власника земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як було встановлено слідчим суддею, земельні ділянки із кадастровими номерами: 3220484100:03:006:0060, 3220484100:03:006:0059 та 3220484100:03:006:0051 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42023110000000295 від 07.09.2023 року.

Крім того, слідчий суддя вважає, що вказані земельні ділянки, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження, оскільки є висока вірогідність того, що вищезазначене нерухоме майно є об`єктами кримінально протиправних дій, а відтак воно є речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Суд враховує, що статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Зважаючи на наведені норми українського процесуального законодавства, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дослідивши матеріали поданого клопотання, проаналізувавши доводи та заперечення учасників судового засідання щодо необхідності накладення арешту на майно, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки прокурором доведено як необхідність арешту, так і наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023110000000295 від 07.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220484100:03:006:0060, 3220484100:03:006:0059, які на праві власності нікому не належать, а також накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484100:03:006:0051, яка на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та перебувають в оренді у ОСОБА_10 РНОКПП НОМЕР_2 , з метою збереження речового доказу з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування ними.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. Копія ухвали надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, без виклику якої було постановлено ухвалу, - строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії даної ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1