УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №279/4647/24 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.
Категорія 36 Доповідач Коломієць О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.,
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №279/4647/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»
на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 липня 2024 року, постановлену під головуванням судді Волкової Н.Я.
в с т а н о в и в:
У липні 2024 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду із вищезазначеною заявою та просило видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 678,80 грн. за період з 01.09.2023 по 31.05.2024 та судовий збір.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 липня 2024 року у видачі судового наказу відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що заявник наділений правом звернутись до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника боргу за надані житлово-комунальні послуги (послуги з розподілу природного газу) у розмірі 678,80 грн. за період з 01.09.2023 по 31.05.2024. Жодних додаткових обов`язків щодо направлення копії заяви про видачу судового наказу з додатками боржнику, у такій категорії справ наказного провадження, вимоги ст. 160-161 ЦПК України не передбачають. При цьому, положення ч. 2 ст. 163 ЦПК України чітко встановлюють вимоги до вказаної заяви. Зауважував, що вимоги ч. 2 ст. 163 ЦПК України, як і в цілому вимоги розділу ІІ «Наказне Провадження» ЦПК України, не передбачають обов`язку, для особи, яка звертається з заявою про видачу судового наказу, надавати до суду докази направлення такої заяви з додатками на адресу боржника. При цьому, вимоги цивільного процесуального законодавства не містять такого обов`язку навіть у випадку подання заяви про видачу судового наказу з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІТС). Таким чином, заявником було дотримано вимоги ст. 163 ЦПК України при подачі заяви про видачу судового наказу, а вимога суду першої інстанції щодо необхідності надання доказів направлення такої заяви на адресу боржника не передбачена цивільним процесуальним законодавством.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що заявник звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 678,80 грн. за період з 01.09.2023 по 31.05.2024 та судового збору у сумі 302,80 грн.
Вказана заява була сформована в системі «Електронний суд».
Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суд посилався на те, що при поданні заяви про видачу судового наказу через підсистему «Електронний суд» заявник зобов`язаний надіслати копію заяви з додатком боржникові листом з описом та додати до поданої суду заяви доказ надсилання вказаних документів боржникові. Крім того, суд наголошував на тому, що у разі подання заяви про видачу судового наказу через підсистему «Електронний суд» без попереднього направлення її копії з додатком боржникові та неподання до суду копії такої заяви з додатком, що передбачено ч. 2 ст. 169 ЦПК України, по-перше, порушує право боржника отримати відповідне звернення та докази на його обґрунтування, по-друге, покладає на суд обов`язок щодо виготовлення копій такого звернення з додатком, що жодною нормою ЦПК України не передбачено. Тобто, суд має виконати не властиву йому функцію щодо створення копій документів, які зобов`язана подати суду сторона, яка безпосередньо звертається до суду з вимогою до позивача (заявника, стягувача). Таким чином, заява про видачу судового наказу подана без дотримання вимог ст. 163 ЦПК України, а саме без долучення до неї копії з додатком, які суд на виконання вимог ч. 2 ст. 169 ЦПК України має направити боржникові після видачі наказу, або без попереднього направлення вищевказаних копій.
Такий висновок суду є помилковим, виходячи з наступного.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Так, за положеннями частини 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Розділ II ЦПК України «Наказне провадження» передбачає можливість звернення особи, якій належить право вимоги, а також органів та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно зі статтею 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до положень статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, серед іншого, якщо: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до приписів частин 1-3 статті 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Отже, положення статті 163 ЦПК України не містять обов`язку заявника при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надавати докази надсилання таких матеріалів боржнику.
При цьому, як передбачено вимогами частини 1 статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:
1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу;
2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу;
3) наявні обставини, передбачені частиною 1 статті 186 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою;
4) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;
5) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті;
6) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;
7) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Відсутність обов`язку заявника за приписами статті 163 ЦПК України при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надавати докази надсилання таких матеріалів боржнику, виключають можливість відмови судді у видачі судового наказу з підстав подання заяви з порушення вимог статті 163 ЦПК України за пунктом першим частини 1 статті 165 ЦПК України.
Безпідставним є тлумачення судом першої інстанції зазначеного обов`язку заявника, оскільки норма частини 1 статті 177 ЦПК України регулює загальні вимоги щодо форми та змісту виключно позовної заяви та документів, що додаються до неї.
Разом із тим, вказана процесуальна норма (частина 1 статті 177 ЦПК України) не стосується та не регулює питання подачі саме заяви про видачу судового наказу особою, якій належить право вимоги, в наказному проваджені.
Вказані процесуальні правовідносини регулюються розділом II ЦПК України «Наказне провадження», який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ, а тому до заяв про видачу судового наказу, де особа, якій належить право вимоги ініціює видачу судового наказу, застосовуються визначені положення наказного провадження.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20, від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20, від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц, 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц, від 06 жовтня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц, від 27 жовтня 2021 року у справі № 713/1971/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц.
Відповідно до приписів частини 2 статті 169 ЦПК України законодавець передбачив, що одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Отже, зазначеною нормою процесуального права щодо розгляду справ наказного провадження передбачено процесуальний порядок, за яким саме на суд покладено обов`язок надіслати боржнику копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами одночасно з надсиланням копії судового наказу.
Тобто, враховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 165 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задовольнити.
Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 липня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.
Головуючий Судді
Суд | Житомирський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.11.2024 |
Оприлюднено | 14.11.2024 |
Номер документу | 122962108 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них надання послуг |
Цивільне
Житомирський апеляційний суд
Коломієць О. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні