Постанова

від 12.11.2024 по справі 489/6536/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/6536/24

Номер провадження 2-а/489/90/24

Рішення

Іменем України

12 листопада 2024 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

представника позивача Цюпи В. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради (далі- відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

встановив

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що як вказано у спірній постанові - встановлено порушення п. 12.2.21 Правил благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Миколаєві, а саме самовільне розміщення зовнішньої реклами магазину Pastoral. У постанові не зазначається який товар чи ідею прорекламовано та як взагалі виглядає зовнішня реклама, яку начебто розміщено з порушенням. Також не зазначено, в якому населеному пункті розміщено зовнішню рекламу. Не зазначення назви населеного пункту не дозволяє здійснити ідентифікацію порушення, як таке, що вчинено на території м. Миколаїв, що свідчить про відсутність встановленого факту порушення. Вказала, що нею не розміщувалась зовнішня реклама, стояла лише маленька переносна табличка з назвою підприємства та зображеною торговою маркою, які правомірно нею використовуються. Розміри такої таблички 0.6*0.7 м. На цій табличці не було прорекламовано жодного товару чи ідеї, що могло б сформувати та підтримати обізнаність споживачів та їхній інтерес щодо особи, ідеї та/або товару. Оскільки вказаний об`єкт не вважається рекламою, то відповідно відсутній і факт розміщення реклами, зокрема і зовнішньої, як зазначено у постанові №1079 від 21.08.2024. Окрім того, розміщений біля входу у магазин об`єкт не є рекламою і не потребує отримання жодного дозволу на його розміщення. Переносна табличка не є рекламою.

З цих підстав просив суд скасувати постанову від 21.08.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. за ст. 152 КУпАП.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача подав відзив у якому зазначив, що 13.08.2024 було складено протоколи про адміністративне правопорушення №319 у відношенні ОСОБА_1 , зафіксовано порушення п.12.2.21 Правил, ст. 152 КУпАП - порушення і правил державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів. В даному випадку наявний факт розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами. Зазначені обставини були роз`яснено порушнику на засіданні комісії. Позивач стверджує, що правомірно використовує спеціальну конструкцію зовнішньої реклами, однак, матеріали позову не містять доказів що позивачем було виконано вимоги п.п.4.10.2 Вимог. Відповідно до фотофіксації, яка проводилась під час складення протоколу №319 від 13.08.2024, спеціальна конструкція зовнішньої реклами встановлена всупереч вимогам, а саме: не розміщена безпосередньо біля входу, розміщена поза межами відведеної земельної ділянки, позивачу земельна ділянка для розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами взагалі не відводилась, відсутній дозвіл робочого органу щодо можливості розташування спеціальної конструкції зовнішньої реклами.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

13.08.2024 було складено протокол про те, що 13.08.24 зафіксовано порушення ОСОБА_1 п.12.2.21"Правил благоустрою санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Миколаєві від 19.04.2007 №12/21 ,а саме - самовільне розміщення зовнішньої реклами. В поясненнях до протоколу ОСОБА_1 написала, що "не знали про таке правило, бо відкриті нещодавно".

Відповідно до постанови № 1079 від 21.08.2024 встановлено, що ОСОБА_1 13.08.2024 о 11-50 порушила п.12.2.21 "Правил благоустрою санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Миколаєві від 19.04.2007 №12/21 - самовільне встановлення літніх майданчиків, відгороджень ,постійної і тимчасової огорожі, риштування, палаток, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (несвоєчасна їхня перереєстрація), місць торгівлі з лотків, автомобілів, причепів, столиків, візків тощо у не відведених для цього місцях та без наявності відповідного дозволу, а саме: самовільне встановлення зовнішньої реклами на пішохідній зоні без наявності відповідного дозволу за адресою АДРЕСА_1 (магазин Pastoral), за що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у розмірі 850 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 152 КУпАП передбачає відповідальність у разі порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Диспозиція ст. 152 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають правила благоустрою територій населених пунктів.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року № 2807-IV, який спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Статтею 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покрашення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Згідно ст. 14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.12.2.21 "Правил благоустрою санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Миколаєві від 19.04.2007 №12/21 зі змінами від 16.05.2013и №28/10 самовільне встановлення літніх майданчиків, відгороджень, постійної і тимчасової огорожі, риштування, палаток, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (несвоєчасна їхня перереєстрація), місць торгівлі з лотків, автомобілів, причепів, столиків, візків тощо у не відведених для цього місцях та без наявності відповідного дозволу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР (далі Закон № 270/96-ВР) рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно ч. 8 ст. 8 Закону № 270/96-ВР розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Не вважається рекламою вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення (частина шоста статті 9 Закону № 270/96-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 270/96-ВР основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

За змістом частини першої статті 9 вказаного Закону, реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Типові правила № 2067), передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган) (пункт 5 Типових правил).

Відповідно до пунктів 45, 46 Типових правил № 2067 контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства. У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

Системний аналіз вищенаведених правових актів дає підстави дійти висновку про те, що з огляду на те, що зовнішня реклама є об`єктом благоустрою, відповідно до приписів статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 16 Закону України «Про рекламу», до компетенції органів місцевого самоврядування належить питання регулювання правовідносин щодо розміщення зовнішньої реклами і законодавством передбачено повноваження виконавчого комітету міської ради на прийняття Порядку, який би врегульовував правовідносини з питань видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 19 квітня 2021 року у справі № 520/660/2020.

Як слідує з змісту позовної заяви, позивач посилається на те, що ним було розміщено виносну конструкцію (табличку) розміром не більше 0.9*0.7 саме біля входу до магазину. Проте з таким твердженням погодитись не можна, виходячи з такого.

Згідно з п. 4.10.2 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12.06.2015 №496 «Про затвердження містобудівних вимог по розміщенню рекламних засобів у м. Миколаєві», виносні щитові конструкції (штендери) не потребують отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у разі: якщо вони мають габарити не більше 0.9 х 0.7 м та виносяться тільки під час роботи суб`єкта господарювання, розміщуються безпосередньо біля входу, у межах відведеної земельної ділянки. Тимчасові виносні рекламнi засоби не повинні розміщуватись у пішохідній та зеленій зонах. Також, забороняється розташовувати рекламні засоби на пішохідних доріжках та алеях, якщо це перешкоджає вільному руху пішоходів.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 ЗУ "Про рекламу " вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку, що правомірно використовується цією особою, належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, на якому розміщено власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу до такого приміщення, не вважається рекламою.

З наданих суду копій фотокарток, долучених до матеріалів справи та протоколу від 13.08.2024 слідує, що виносна конструкція позивача була розміщена не біля входу до магазину, а на тротуарі, приблизно за метри три від входу до нього. Тому твердження позивача щодо розміщення конструкції біля входу до магазину не відповідає матеріалам справи.

Позивач з поміж-іншого зазначає, що його тимчасова переносна табличка не є рекламою, оскільки не містить жодної інформації про товари, продукцію чи послуги. Проте, у розмінні ст. 1 ЗУ "Про рекламу" відомості про назву магазину, виробника продукції, які розміщенні на відкритій місцевості і слугують для формування обізнаності споживачів про такого виробника і є рекламою.

Суд враховує посилання позивача на те, що у спірній постанові не зазначено в якому саме населеному пункті розміщено зовнішню рекламу, та аналізуючи це приходить до висновку, що в постанову №1079 від 21.08.2024 вказано про самовільне встановлення зовнішньої реклами на пішохідній зоні без наявного відповідного дозволу за адресою: пр-т Центральний, 114 (магазину Pastoral) та цим порушено п.12.2.21 "Правил благоустрою санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Миколаєві", що вказує на місце вчинення такого правопорушення - місто Миколаїв.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 було порушено п.12.2.21 "Правил благоустрою санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Миколаєві" та Адміністративною комісією при адміністрації Центрального району правомірно винесено постанову №1079 про накладення адміністративного стягнення від 21.08.2024. Суд вважає, що відсутні підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі ст. 139 КАС України у зв`язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову, витрати зі сплати судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, не стягуються.

Керуючись ст. ст.241-246,286 КАС України,суд

вирішив

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради, адреса: 54005, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1-а.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Повний текст складено 12.11.2024.

Суддя В. В. Кокорєв