Постанова

від 30.10.2024 по справі 491/1254/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 33/813/2388/24

Номер справи місцевого суду: 491/1254/23

Головуючий у першій інстанції Надєр Л. М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

розглянувши клопотання особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження

постанови Ананьївського районного суду Одеської області від 22 серпня 2024 року

у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 22 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 04 листопада 2023 року о 00 годині 05 хвилин він у м. Ананьїв, вул. Незалежності, 87, Подільського району Одеської області керував мопедом марки «AINAI SOLO 50», державний номерний знак відсутній, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом тесту за допомогою приладу «Alcotest 6820 Drager» № 624 від 04 листопада 2023 року, чим порушив вимоги п.2.9.аПДРУкраїни, за що передбачена відповідальність заст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 07 вересня 2024 року звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що копію оскаржуваної постанови він не отримував, про її існування йому стало відомо 30 серпня 2024 року.

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисник адвокат Бойко О.О., належно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (зокрема, захисник як користувач Електронного суду, про що свідчить довідка про доставку електронного документу 04.10.2024 22:40:10), не з`явилися, вказане не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вирішуючи питання щодо заявленого ОСОБА_1 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, апеляційний суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цьогостроку,повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновленнястроку,а також якщо у поновленністрокувідмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумногострокунезалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має правопоновити строкоскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеногострокуз боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України«Про виконаннярішеньтазастосуванняпрактикиЄвропейськогосудузправлюдини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст.6Конвенціїпрозахистправлюдиниіосновоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

З матеріалів справи вбачається, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 зазначено, що розгляд справи відбудеться в Ананьївському районному суді Одеської області 14 листопада 2023 року. Протокол підписаний особисто ОСОБА_1 , що свідчить про його обізнаність про розгляд справи.

Судовий розгляд був призначений на 05 лютого 2024 року, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 12).

В матеріалах справи мається письмове клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю звернення за правовою допомогою та про ознайомлення з матеріалами справи від 05 лютого 2024 року. В цей же день ОСОБА_1 та адвокатом Бойко О.О. укладено договір № 7 від 05 лютого 2024 року про надання правової (правничої) допомоги та ознайомлено з матеріалами справи.

Судом першої інстанції на поштову адресу особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та електронну адресу захисника адвоката Бойка О.О. неодноразово направлялись судові повістки про виклик до суду. Останній раз ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи на 22 серпня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 30). Захисник ОСОБА_2 був повідомлений про час та місце розгляду справи електронною поштою (а.с. 29).

Оскаржувана постанова Ананьївського районного суду Одеської області ухвалена 22 серпня 2024 року без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника адвоката Бойка О.О.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП останнім днем оскарження постанови суду є 02 вересня 2024 року.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана постанова надіслана для оприлюднення:22.08.2024.Зареєстрована:22.08.2024.Забезпечено надання загального доступу:23.08.2024.

Апеляційна скарга особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 подана 07 вересня 2024 року через суд першої інстанції, тобто поза межами процесуального строку, встановленого ст. 294 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, доводи щодо поважності причин пропуску строку на оскарження викладені захисником у клопотанні є необгрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 , підписавши протокол про адміністративне правопорушення, тобто будучи обізнаним про розгляд справи у Ананьївському районному суді Одеської області у період з березня 2023 року по серпень 2024 року, не цікавився розглядом його справи.

Будь-яких інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду ОСОБА_1 не надає і не посилається на інші обставини, що перешкоджали йому реалізувати своєчасно своє право на оскарження постанови суду.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що звертаючись з апеляційною скаргою поза процесуальними строками, встановленими законом, особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не надав доказів про наявність перешкод у реалізації права на оскарження постанови судді у встановлений КУпАП десятиденний строк, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження належить відмовити та повернути апеляційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами заявнику.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Відмовити в задоволені клопотання особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ананьївського районного суду Одеської області від 22 серпня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , повернути особі, яка її подала, разом з доданими до неї матеріалами.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова