Ухвала

від 05.11.2024 по справі 760/22443/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №760/22443/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6640/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року, -

за участю:

представника володільця майна ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024100000000192 від 25.04.2024 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №42024100000000192 від 25.04.2024 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, яке вилучено в ході проведення обшуку від 12 вересня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- Мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S24» S\N- НОМЕР_1 , IMEI - НОМЕР_2 , IMEI - НОМЕР_3 , з номером телефону - НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_6 ;

- Мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S23 Ultra» IMEI - НОМЕР_5 , IMEI - НОМЕР_6 , з номером телефону - НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_12 ;

- Ноутбук марки «Desktop - M1JU2TU» S\N НОМЕР_8 , сірого кольору із зарядним пристроєм, який належить ОСОБА_6 ;

- Ноутбук марки «Microsoft» S\N НОМЕР_9 , версія - 2342, без зарядного пристрою, який належить ОСОБА_12 .

Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник володільця майна ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024100000000192 від 25.04.2024 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України, яке вилучено в ході проведення обшуку від 12 вересня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- Мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S24» S\N- НОМЕР_1 , IMEI - НОМЕР_2 , IMEI - НОМЕР_3 , з номером телефону - НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_6 ;

- Мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S23 Ultra» IMEI - НОМЕР_5 , IMEI - НОМЕР_6 , з номером телефону - НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_12 ;

- Ноутбук марки «Desktop - M1JU2TU» S\N -013666693457 , сірого кольору із зарядним пристроєм, який належить ОСОБА_6 ;

- Ноутбук марки «Microsoft» S\N -01998700757 , версія - 2342, без зарядного пристрою, який належить ОСОБА_12 .

На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення незаконне та необґрунтоване, яке суперечить вимогам КПК України.

На обґрунтування вимог поданого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику сторін по справі у судове засідання, сторонам не повідомляли про дату та час судового засідання, зокрема власник майна ОСОБА_6 не отримував вказаної ухвали. Відповідно оскаржуване рішення отримано наручно представником володільця майна - адвокатом ОСОБА_13 01.10.2024.

В судове засідання прокурор не з`явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав.

З урахуванням думки представника володільця майна щодо проведення судового засідання у відсутність прокурора, який заперечував щодо проведення судового розгляду у відсутність останнього, проте з урахуванням строків розгляду даної категорії справ у відповідності до ст. 422 КПК України та вимог ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважала за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності прокурора.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника володільця майна в підтримку поданої апеляційної скарги з проханням її задовольнити, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року, які викладені в клопотанні представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.

Як убачається з матеріалів, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024100000000192 від 25.04.2024 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України.

За твердженням сторони обвинувачення, 07 квітня 2003 року за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване ПП НВФ «ЕЛЄКС» (код ЄДРПОУ 32431676). Вказана юридична особа здійснює господарську діяльність з виробництва інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації (КВЕД 26.51). Згідно зі статутними документами керівником та генеральним директором ПП НВФ «ЕЛЄКС» є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засновниками і кінцевими бенефіціарними власниками є ОСОБА_6 та ОСОБА_12 .

Основними торговим партнерами ПП НВФ «ЕЛЄКС» є ООО «НПО «ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ» (Код підприємства - 7724449481), яке зареєстроване 09 серпня 2018 року за адресою: рф, м. москва, муниципальный округ царицыно, вул. промышленная, буд. 11 , генеральним директором та засновником вказаного російського підприємства є громадянин України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , основним видом діяльності якого є: «Торговля оптовая неспециализированная» та додатковими: «Производство электродвигателей, электрогенераторов и трансформаторов; Производство электрической распределительной и регулирующей аппаратуры; Производство прочего электрического оборудования та ін.», а також ООО «НПО «Вольт» (Код підприємства - 7736248050), яке зареєстроване 01 липня 2015 року за адресою: рф, м. москва, муниципальный округ царицыно, вул. промышленная, буд. 11, приміщення 3, кімната 28 , генеральним директором якого є громадянин України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засновниками є громадяни України ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , основним видом діяльності є: «Торговля оптовая неспециализированная» та додатковим: «Производство электродвигателей, электрогенераторов и трансформаторов; Производство электрической распределительной и регулирующей аппаратуры; Производство прочего электрического оборудования та ін.».

Починаючи з 2015 року розпочато торговельні відносини (експортні операції) між ПП НВФ «ЕЛЄКС» та ООО «НПО «Вольт», а з 2018 року з ООО «НПО «ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ» предметом постачання були інструменти і обладнання для вимірювання, дослідження, навігації та інші.

Після початку повномасштабного вторгнення зс рф на територію України, ОСОБА_6 у період з 24 лютого 2022 року по листопад 2023 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, достовірно знаючи про те, що на території України введено воєнний стан, а також про те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 та постанови Правління Національного банку України за №18 від 24.02.2022, з рф заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків, а також про введення в дію Указів Президента щодо накладення санкцій на фізичних та/або юридичних осіб, які ведуть господарську діяльність з державою агресором або їй допомагають (у будь-якій формі), переслідуючи мотиви, які спрямовані на надання матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, які можуть використовуватись у військово-промисловій сфері на розвиток військово-промислового комплексу рф, які виразились в постачанні інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації з території України, усвідомлюючи, що провадження будь-якої господарської діяльності на території держави-агресора та у взаємодії з державою-агресором, в тому числі надання послуг і робіт, постачання товарів на користь рф чи контрольованих рф підприємств є незаконним та призведе до сплати податкових зобов`язань та зборів на користь рф, що в свою чергу сприятиме її економічному розвитку, буде спрямовуватись на розвиток військово-промислового комплексу рф, забезпечення військових потреб та збільшення військового потенціалу країни-агресора, вирішив в обхід застосованих відносно держави-агресора Україною та США санкцій на ведення господарської діяльності та експорт будь-яких товарів, налагодити протиправний механізм постачання товарів, а саме: інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації; електродвигунів, генераторів і трансформаторів; електророзподільчої та контрольної апаратури та ін. на підконтрольне йому підприємство розташоване на території держави-агресора ООО «НПО «ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ», де директором значиться його син - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залучивши до вказаної протиправної діяльності підконтрольні йому підприємства ООО «ROBOTICS SOLUTINS» (Республіка Узбекистан), «Societatea cu Rгspundere Limitatг ARGO POWER» (Республіка Молдова), «UNITED 8 SPOLKA Z.O.O.» (Республіка Польща), тим самим вирішив провадити господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором, забезпечувати російську економіку постійними надходженнями у вигляді податкових зобов`язань та зборів, а відтак сприяти у здійсненні військової агресії проти України, яка спрямована на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні, зміну меж території і державного кордону України.

Таким чином, за твердженням сторони обвинувачення, у ОСОБА_6 , виник злочинний умисел, направлений на пособництво державі-агресору, тобто вчинення умисних дій з організації роботи підприємств, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів у вигляді грошових коштів, сформованих з податкових зобов`язань та зборів представникам держави-агресора.

У 2022 році ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, на виконання спільного злочинного умислу, спрямованого на пособництво державі-агресору і вчинення умисних дій з організації роботи підконтрольних компаній, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), організував постачання інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження, навігації та інших товарів на ООО «НПО «ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ» (рф), внаслідок чого до бюджету держави-агресора останнім перераховано грошові кошти у сумі 1 996 400 рублів, що відповідно до офіційно встановленого середнього курсу Національного банку України станом на 31.12.2022 становило 917 773,54 гривні, чим здійснив дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі інших активів державі агресору у вигляді грошових коштів, отриманих як прибуток представниками держави-агресора на визначену суму.

Крім того, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_12 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_11 , виданий 22.07.1996, видавник: Київський РВ УМВС України в Одеській області, країна громадянства: Україна).

12.09.2024 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено вищезазначене майно.

Постановою старшого слідчого СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області від 13 вересня 2024 року вказані предмети визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

16.09.2024 прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42024100000000192 від 25.04.2024 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

На обґрунтування вимог поданого клопотання прокурор зазначив, що необхідність у накладенні арешту на майно виникла з метою всебічного, повного й неупередженого досудового розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою запобігання можливості приховування, зникнення, втрати, перетворення, передачі, відчуження речових доказів.

23.09.2024 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на майноу кримінальному провадженні №42024100000000192 від 25.04.2024 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, яке вилучено в ході проведення обшуку від 12 вересня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- Мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S24» S\N- НОМЕР_1 , IMEI - НОМЕР_2 , IMEI - НОМЕР_3 , з номером телефону - НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_6 ;

- Мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S23 Ultra» IMEI - НОМЕР_5 , IMEI - НОМЕР_6 , з номером телефону - НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_12 ;

- Ноутбук марки «Desktop - M1JU2TU» S\N -013666693457 , сірого кольору із зарядним пристроєм, який належить ОСОБА_6 ;

- Ноутбук марки «Microsoft» S\N -01998700757 , версія - 2342, без зарядного пристрою, який належить ОСОБА_12 .

Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №42024100000000192 від 25.04.2024 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, слідчий суддя виходив з того, щостороною обвинувачення на даному етапі доведено, що майно, на яке необхідно накласти арешт, відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України. Вилучені предмети можуть бути доказами ймовірного кримінального правопорушення і відносяться до категорії речових доказів.

Таким чином, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, оскільки зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та інші відомості, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №42024100000000192 від 25.04.2024 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст.111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України , та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Так, постановою старшого слідчого СУ ГСУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_14 від 13.09.2024 вищезазначене майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні /а.с. 136-148/, оскільки в органу досудового розслідування існує сукупність достатніх підстав вважати, що зазначені речі містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Як вбачається зі змісту клопотання в ході проведення попереднього огляду вказаних мобільних телефонів та комп`ютерної техніки встановлено листування ОСОБА_6 та ОСОБА_12 з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, щодо здійснення постачання продукції з ПП НВФ «ЕЛЄКС» на територію Молдови та подальшим постачанням на території держави-агресора на підприємство ООО «НПО «ВОЛЬТ ИНЖИНИРИНГ», також було виявлено електронні документи, які підтверджують вчинення вищевказаними особами злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також в ході огляду вказаних речей слідчим було виявлено, що деяка інформація, яка може стати доказом у кримінальному провадження власниками видалялась, тому у зв`язку з тим, що виникла необхідність у проведенні детального огляду із залученням спеціаліста та проведення експертного дослідження, вищевказані мобільні телефони та комп`ютерна техніка були вилучена слідчим.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження, оскільки апелянтом не надано жодних документів, які б підтверджували вказане. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику володільця майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4