Ухвала

від 06.11.2024 по справі 761/31742/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/31742/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6579/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024000000000334, від 12 квітня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року задоволено клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024000000000334, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 квітня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 26.08.2024 року під час проведення обшуку у приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: ноутбук чорного кольору марки Dell s\n НОМЕР_1 , мобільний телефон Iphone 11, IMEI: НОМЕР_2 із сім-картою номер телефону НОМЕР_3 .

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, виявлене та вилучене під час проведення 26.08.2024 обшуку у приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук чорного кольору марки Dell s\n НОМЕР_1 ; мобільний телефон Iphone 11, IMEI: НОМЕР_2 із сім-картою номер телефону НОМЕР_3 .

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків слідчого судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що арешт накладений без належного врахування існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатності доказів, що вказують на вчинення злочину (ст.ст. 94, 132, 173 КПК України), а отже за таких обставин треба визнати протиправне втручання Держави в право особи мирно володіти власністю.

Посилається на те, що орган досудового розслідування до матеріалів по розгляду клопотання не надав належного обґрунтування щодо правової підстави для арешту майна, яке було вилучено 26.08.2024 року за місцем проживання ОСОБА_6 , не зазначив та належним чином не обґрунтував, яким чином це майно співвідноситься з обставинами кримінального провадження, що розслідується. Не конкретизував та не підтвердив слідчий належними доказами обставин, за якими він вважає, що вилучене майно є об`єктом кримінально протиправних дій чи є речами, набутими кримінально протиправним шляхом, які саме сліди вчинення кримінального правопорушення могли залишитись на них та чи можна взагалі їх використовувати, як речовий доказ у кримінальному провадженні.

В свою чергу, орган досудового розслідування лише в загальних рисах обмежився цитуванням обставин справи без наведення конкретного обґрунтування та підстав для задоволення клопотання, не містить такого обґрунтування і оскаржувана ухвала.

Зазначає, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

При цьому, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м . Києва ОСОБА_9 від 13.08.2024 року, у справі № 761/29098/24, провадження № 1-кс /761/19100/2024, із посиланням на ч. 2 ст. 168 КПК України, було прямо визначено неможливість тимчасового вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження.

Разом з цим, незважаючи на відмову слідчого судді Шевченківського районного суду м . Києва ОСОБА_9 від 13.08.2024 року, у справі № 761/29098/24, провадження № 1-кс /761/19100/2024 у надані дозволу на тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, слідчим під час проведення обшуку було вилучене у ОСОБА_6 ноутбук та телефон, а слідчим суддею оскаржуваною ухвалу накладено арешт на таке майно, що прямо суперечить вимогам ч. 2 ст. 168 КПК України, порушує обов`язковість судового рішення, та стимулює органи досудового слідства вільно тлумачити та прямо порушувати дозволи, надані слідчим суддею за відповідною ухвалою.

Суд не дослідив та не надав жодної оцінки обставинам щодо того, чи надавав ОСОБА_6 добровільно доступ до вилучених пристроїв, чи наявна в них система логічного захисту, чи була відсутність технічних перешкод для копіювання наявної інформації під час обшуку чи ні, а відтак чи дійсно була потреба саме у вилученні вказаних пристроїв у особи.

Окрім цього, ухвала містить загальний опис обставин кримінального провадження, які не мають прямого стосунку до майна, слідчий суддя належним чином не проаналізував підстав арешту майна, його завдань та наслідків для конкретної особи, обмежившись лише посиланням на норму КПК України, що є грубим порушенням процесуальних норм та прав власності гарантованих законом. Про однобічність і необ`єктивність судового розгляду свідчить і мотивувальна частина ухвали, в якій суд зазначає, що зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та дійшов висновку про необхідність арешту на майно, не надавши належної оцінки доводам представника власника майна щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ст. 168 КПК України.

Також апелянт вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушення приписів статей 31, 32 Конституції України.

Крім того, вилучений особистий мобільний телефон та ноутбук містять особисту інформацію відносно ОСОБА_6 - його особисті фото та відео, в тому числі і членів його сім`ї.

Таким чином, оскільки на ноутбуці та телефоні містяться особисті фото ОСОБА_6 з його дружиною, дітьми, тобто його особистого та сімейного життя, слідчим суддею без надання жодного правового обґрунтування було постановлено оскаржувану ухвалу про арешт ноутбука та телефона, що таким чином порушує гарантовані Конституцією України права ОСОБА_6 . Про вказані обставини було також наголошено представником ОСОБА_6 в судовому засіданні, однак ці пояснення було залишено поза увагою слідчого судді.

Апелянт стверджує, що втручання держави (в особі органів досудового розслідування) у право власності ОСОБА_6 шляхом вилучення та подальшого арешту його майна, яке містить інформацію про його особисте життя та життя членів його сім`ї, банківську та медичну таємницю та яке набуто ним на законних підставах, на необмежений строк, не є таким, що здійснено з дотриманням принципу "пропорційності" та "справедливої рівноваги (балансу)" між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням в особисті права ОСОБА_6 .

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скаржник посилається на те, що 12.09.2024 року оголошення оскаржуваної ухали в судовому засідання не було здійснено. Разом із тим, копію оскаржуваної ухвали адвокатом ОСОБА_7 отримано лише 23.09.2024 року.

В судове засідання прокурор, власник майна ОСОБА_6 та його представник - адвокат ОСОБА_7 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власника та представника, а також за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягаєзадоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000334, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 квітня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що посадові особи НГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» (ЄДРПОУ 00136573, зареєстроване за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Вокзальна, 1, власники: держава Україна в особі суб`єкта управління об`єктами державної власності - Міністерство оборони України та АТ «НАК «Нафтогаз України») (далі - НГВУ) перебуваючи у змові з ТОВ «Прилуцький нафтоналив» (ЄДРПОУ 31758032, зареєстроване за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Заводська, 26, фактично знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , промислові потужності знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , директор - ОСОБА_10 ) (далі - ТОВ «ПНН») здійснюють перешкоджання законній діяльності Збройних сил України, шляхом постачання з боку ТОВ «ПНН» неякісної сировини для виготовлення світлих нафтопродуктів для потреб ЗС України.

Так, ТОВ «ПНН» надає послуги із приймання, зберігання та відвантаження нафти, власником якої є НГВУ. Під час надання вказаних послуг, посадові особи ТОВ «ПНН» з відома посадових осіб та служби безпеки НГВУ вчиняє дії, спрямовані на заволодіння нафтою останнього.

При цьому, з метою заміщення нестачі нафти та формування необлікованого запасу нафти, ТОВ «ПНН» здійснюється придбання за готівкові кошти без відображення у бухгалтерській та податковій звітностях мазуту у ПП «Агротемп» (ЄДРПОУ 22590605, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 ), ПП «Грат» (ЄДРПОУ 32079396, Сумська область, м. Ромни, вул. Прокопенка, 2) та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Новітні нанотехнології» (ЄДРПОУ 40110970, знаходиться за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Неданчичі, вул. Садова, 1А) (далі - ТОВ «НВП «ННТ») за ціною орієнтовно 17-19 грн/кг, який у пропорції 1000 тонн нафти та 300 тонн мазуту змішується у резервуарному парку ТОВ «ПНН» (Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Дружби Народів, 16) з нафтою та повертається НГВУ.

У подальшому, НГВУ отриману від ТОВ «ПНН» нафто-мазутну сировину з використанням підземних нафтопроводів транспортує до ПАТ «Укртатнафта» (ЄДРПОУ 00152307, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, власники: держава Україна в особі суб`єкта управління об`єктами державної власності - Міністерство оборони України та АТ «НАК «Нафтогаз України») для переробки та виготовлення світлих нафтопродуктів, з яких близько 60% спрямовуються для забезпечення діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань. Разом з тим, ТОВ «ПНН» у паспорті якості нафти зазначає виробником нафти НГВУ.

Використання вказаної протиправної схеми посадовими особами ТОВ «ПНН» та НГВУ підтверджується наявністю у нафті підвищеного вмісту солей та вищої густини, що не відповідає компонентному складу нафти.

Крім того, ТОВ «ПНН» викрадену нафту реалізує з використанням підроблених документів (паспорт нафти та інші) на користь ПАТ «Укрнафта» за ціною орієнтовно 34-36 грн/кг та за готівкові кошти ТОВ «НВП «ННТ».

Так, у ході аналізу даних отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних за 2023 рік встановлено, що ТОВ «ПНН» реалізувало на 2596,53 тонни нафти більше ніж придбало. Крім того, у ПАТ «Укрнафта» придбано 5467,866 тонн нафти та реалізовано їй же 13700 тонн нафти. Факти купівлі з боку ТОВ «ПНН» мазуту не встановлено.

У той же час, викрадена ТОВ «ПНН» нафта у НГВУ, з використанням ряду суб`єктів господарської діяльності постачається для переробки ТОВ «НВП «ННТ» для нелегального виробництва пального. Водночас, отриманий мазут у результаті переробки нафти відвантажується ТОВ «ПНН» для змішування з нафтою.

Зокрема, ТОВ «НВП «ННТ» уклало договори з надання послуг з переробки давальницької сировини в готову продукцію (газовий конденсат): ТОВ «Датаойл» (ЄДРПОУ 43948199), ТОВ «Вант ЛТД» (ЄДРПОУ 23047599), ТОВ «Брайтон Трейд» (ЄДРПОУ 42669144), ТОВ «Петроліз» (ЄДРПОУ 44665639). Всього ТОВ «НВП «ННТ» переробило у 2023 році давальницької сировини 3188,9203 тонн та надало послуги зі зберігання нафтопродуктів підприємствам: ТОВ «Датаойл» (ЄДРПОУ 43948199), ТОВ «Ісідаоіл» (ЄДРПОУ 44871557), ТОВ «Норма Глобал» (ЄДРПОУ 43376644), ТОВ «Укр-вектор» (ЄДРПОУ 44285375). Всього зберігалось нафтопродуктів 2480,814 тонн.

При цьому, для здійснення господарської діяльності ТОВ «НВП «ННТ» орендує промислові потужності (НПЗ та допоміжне обладнання) у ТОВ «Норд вест синтез» (ЄДРПОУ 41674787) за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Неданчичі, вул. Садова, 1А.

Водночас, ТОВ «НВП «ННТ» при переробці давальницької сировини отримує бензинову та дизельну фракцію та мазут шляхом нагрівання до високих температур та поділу на фракції (згідно висновку лабораторних досліджень). Крім того, ТОВ «НВП «ННТ» для переробки нафтопродуктів використовує установку УПУС-30, яка призначена для виготовлення бензинової та дизельної фракцій та мазуту (залишок переробки). Інше промислове обладнання для переробки нафти та газового конденсату на території НПЗ у с. Неданчичі відсутнє. Тобто на промислових потужностях ТОВ «НВП «ННТ» у с. Неданчичі Чернігівського району Чернігівської області виготовити «Конденсат газовий стабілізований природній. Технічні умови» (ТУ У 19.2-36956615-022:2016) (далі - ТУ) неможливо. Таким чином при виробничій діяльності ТОВ «НВП «ННТ» не дотримується вимог ТУ та виготовляє іншу продукцію, а саме пальне. При цьому, ТУ розроблене з метою приховування протиправної діяльності.

Разом з тим, ТОВ «НВП «ННТ» має укладені договори з розподілу електричної електроенергії з АТ «Чернігівобленерго» (ЄДРПОУ 22815333), обслуговує відокремлений підрозділ «Чернігівський район електричних мереж», та АТ «Укрзалізниця» (ЄДРПОУ 40075815), обслуговує ВП «Київське регіональне відділення «Енергозбут» філії «Енергозбут». Проте, вказані договори укладено з метою прикриття протиправної діяльності з розкрадання елекричної енергії.

Так, ТОВ «НВП «ННТ», крім офіційної лінії підключення електричного живлення, має підземну лінію електропостачання без встановлених вузлів комерційного обліку з об`єкту АТ «Укрзалізниця».

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.08.2024 надано дозвіл на проведення обшуку в адміністративних, складських, виробничих приміщеннях, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає директор ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Новітні нанотехнології» (ЄДРПОУ 40110970) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1

26.08.2024 року на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва проведено обшук у житловому приміщені, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час проведення обшуку в зазначеному вище приміщенні, виявлено та вилучено:

- ноутбук чорного кольору марки Dell s\n НОМЕР_1 ;

- мобільний телефон Iphone 11, IMEI: НОМЕР_2 із сім-картою номер телефону НОМЕР_3 .

26.08.2024 року вказані вище предмети визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 22024000000000334 від 12.04.2024 року, оскільки вони містять в собі сліди вчинення протиправної діяльності та відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

29.08.2024 року прокурор першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, яке вилучене 26.08.2024 року під час проведення обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: ноутбук чорного кольору марки Dell s\n НОМЕР_1 , мобільний телефон Iphone 11, IMEI: НОМЕР_2 із сім-картою номер телефону НОМЕР_3 .

Клопотання обґрунтоване тим, що ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000334, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 квітня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.08.2024 надано дозвіл на проведення обшуку в адміністративних, складських, виробничих приміщеннях, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає директор ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Новітні нанотехнології» (ЄДРПОУ 40110970) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1

26.08.2024 року на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва проведено обшук у житловому приміщені, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час проведення обшуку в зазначеному вище приміщенні, виявлено та вилучено:

- ноутбук чорного кольору марки Dell s\n НОМЕР_1 ;

- мобільний телефон Iphone 11, IMEI: НОМЕР_2 із сім-картою номер телефону НОМЕР_3 .

26.08.2024 року вказані вище предмети визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 22024000000000334 від 12.04.2024 року, оскільки вони містять в собі сліди вчинення протиправної діяльності та відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Прокурор вказав, що з метою забезпечення схоронності вказаних вище речових доказів, враховуючи, що з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вищевказані речі відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КК України, оскільки були знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі сліди його вчинення, а також мають суттєве значення для встановлення важливих обставин справи у кримінальному провадженні, необхідно накласти арешт на вказане вилучене майно.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року задоволено клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024000000000334, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 квітня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 26.08.2024 року під час проведення обшуку у приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: ноутбук чорного кольору марки Dell s\n НОМЕР_1 , мобільний телефон Iphone 11, IMEI: НОМЕР_2 із сім-картою номер телефону НОМЕР_3 .

Задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадження №220240000000003347 від 12.04.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів та запобігання їх приховуванню, пошкодженню, знищенню, перетворенню, відчуженню.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

На переконання колегії суддів, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовими доказами у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 26.08.2024 року.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.

Що стосується доводів апелянта про те, що недоведеність прокурором того, що вилучені під час обшуку речі не мають відношення до обставин кримінального провадження, то ці доводи, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, жодним чином не спростовують посилання прокурора на те, що вилучені ноутбук та телефон могли бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення та можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, до встановлення усіх фактичних обставин даного кримінального провадження, накладення арешту на вилучене при обшуку майно відповідає вимогам закону та прав ОСОБА_6 не порушує.

Посилання апелянта на те, що арешт накладений без належного дослідження слідчим суддею матеріалів кримінального провадження, що вказують на вчинення злочину, є безпідставними.

Так, дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали провадження, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту на майно, оскільки встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку про те, що тимчасово вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вказане майно є матеріальним об`єктом, яке могло бути знаряддям вчинення злочину, могло зберегти на собі сліди або містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та мають значення для кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту, як речового доказу, з метою збереження.

При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.

Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Доводи скаржника про те, що клопотання органу досудового розслідування про арешт майна не містить належних аргументів з приводу мети його арешту, є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження і змістом самого клопотання.

Посилання апелянта на те, що суд, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, не дослідив та не взяв до уваги ту обставину, що арештоване майно не має жодного відношення до кримінального провадження, в рамках якого накладався арешт, колегія суддів не бере до уваги, позаяк ці доводи обґрунтованості висновків слідчого судді про задоволення клопотання прокурора про арешт майна не спростовують, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Прокурором при розгляді клопотання було доведено, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, та є речовим доказом, оскільки може містити у собі інформацію щодо обставин, які встановлюються у даному кримінальному провадженні, може бути знаряддям вчинення злочину та містити на собі сліди вчиненого злочину, відтак, висновок слідчого судді про накладення арешту на дані об`єкти відповідає вимогам кримінального процесуального закону та прав власника майна не порушує.

Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апеляційної скарги про неспівмірність обмеження прав власника майна ОСОБА_6 завданням кримінального провадження, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.

Посилання представника власника майна на порушення органом досудового розслідування вимог ст. 168 КПК України, не можуть бути безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді про арешт майна, по справі не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 -залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4