Рішення

від 29.10.2024 по справі 335/521/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/521/24 2/335/1015/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Романько О.О., за участю секретаря судового засідання Корсунової Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» поданою через представника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

16.01.2024 АТ «Сенс Банк»(є правонаступником АТ «Альфа банк») в особі представник Мужика Н.Т. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 630740228 від 04.08.2023 року у розмірі 153 541,38 грн., з яких 59902,51 грн. заборгованість по тілу кредиту, 16097,44 грн. відсотки за користуванням кредиту, 75413,08 грн. прострочене тіло кредиту, 2128,35 грн. відсотки за прострочену заборгованість (з урахуванням додаткових пояснень від 19.07.2024).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, відповідач зобов`язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші передбачені договором платежі.

Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути з урахуванням нарахованих відсотків.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ « Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк» та запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.01.2024 прийнято до розгляду позовну заяву АТ «Сенс Банк»подану через представника-адвоката Мужика Н.Т. до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості тавідкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

18.04.2024 відповідачем, подано відзив в якому останній зазначає, що після ознайомлення з позовною заявою, та відповідно до таблиці розрахунків надані банком не містять значення відсоткової ставки, яка застосовується в конкретний період взагалі та сума нарахованих відсотків явно не відповідає ставці 35,99 відсотків річних, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

18.06.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення відповідно до яких відповідачем надано свій розрахунок заборгованості у зв`язку з частковим погашення суми боргу.

18.06.2024 року від представника відповідача надійшла заява про стягнення понесених судових витрат.

19.07.2024 представником позивача через систему електронний суд надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача АТ «Сенс Банк» в судове засідання не з`явився, в позові зазначено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, без участі представника.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, повідомлялась судом належним чином.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

30 листопада 2022 в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну найменування АТ «Альфа банк» на АТ «Сенс Банк».

Суд установив, 18 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся з офертою на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з пропозицією до АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі Угода), яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», укладеного між ним та банком (далі Договір).

Відповідно до умов Договору, відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та - Графіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі200000,00 грн..

Відповідно до умов Договору, у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обов`язків, встановлених Договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати виконання зобов`язання з повернення кредиту за Договором.

Відповідно до ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів, є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).

Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідност. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2ст. 1050 ЦК Україниза договором позики передбачено повернення боргу (позики) частинами (в розстрочку). В цьому випадку, якщо позичальник порушить строк повернення наступної частини позики, то це дає право позикодавцю вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася і належних йому відсотків.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивач довів належними і допустимими доказами факт укладення між ним та відповідачем кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів у визначеному розмірі, тобто виконання належним чином своїх обов`язків, та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем станом на 17.07.2023 заборгованість відповідача перед банком складає 153 541,38 грн. (залишок кредиту), з яких 59902,51 грн. заборгованість по тілу кредиту, 16097,44 грн. відсотки за користуванням кредиту, 75413,08 грн. прострочене тіло кредиту, 2128,35 грн. відсотки за прострочену заборгованість.

На момент розгляду справи відповідачем долучена виписка про часткову сплату заборгованості відповідно до якої по рахунку № НОМЕР_1 від 14.05.2024, за період з 02.09.2020 по 18.04.2024, відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 287 984,36 грн., а поповнив кредитну карту (повернув кошти) у розмірі 264 163,35 грн.. Тобто, за вказаний період заборгованість складає 23 821,01 грн.. Вказана заборгованість була погашена 27.05.2024, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №145172284 від 27.05.2024. Відповідно до банківської виписки по рахунку № НОМЕР_1 від 16.05.2024, за період з 18.09.2017 по 03.01.2019, відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 106 631,23 грн., а поповнив кредитну карту (повернув кошти) у розмірі 98 147,00 грн.. Тобто за вказаний період заборгованість складає 8 484,23 грн..

Так, виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнту, так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника.

До такого правового висновку дійшов Верховний суд у постановах: від 30.11.2022 №214/6975/15-ц; від 25.11.2022 №1512/2-214/11; від 21.09.2022 №381/1647/21; від 01.08.2022 №369/11694/15-ц; від 06.07.2022 №128/2269/20; від 01.06.2022 №172/35/16; від 31.05.2022 №194/329/15-ц; від 25.05.2022 №219/7527/16; від 25.05.2022 №645/59/16-ц; від 20.05.2022 №336/4796/18; від 09.02.2022 №161/5648/20; від 02.02.2022 №205/7751/16-ц.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними в частині виникнення кредитних правовідносин між ним та відповідачем, але такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на фактично використані та неповернуті кошти.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009(у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положеньстатті 59 Конституції України(справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 137ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року в справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18); від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19); від 08 червня 2021 року в справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21); від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 01.12.2021 року в справі № 607/14338/19-ц (провадження № 61-19073св20).

Відповідно до договору надання правничої допомоги № 70 від 16 квітня 2024 року укладеного між АО «Луговий, Дічко та партнери», досягнута домовленість про види правової допомоги, які будуть надаватися та договірної ціни до неї.

Суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи, пропорційності задоволених позовних вимог, вважає, що витрати за надання правової допомоги в розмірі 300,00 грн підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Крім того, в силу вимог ч.ч. 1, 10ст. 141 ЦПК Українипри частково задоволенні позову при вищевикладених обставинах, з ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі148,43 грн..

Керуючись ст.ст.2, 3,12,13,76-82, 141,211, 247, 259,263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» подану через представника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства«Сенс Банк»,ЄДРПОУ 23494714,адреса:вул.Велика Васильківська,буд.100,м.Київ,03150,заборгованістьза кредитним договором № 630740228 від 18 вересня 2017 року в розмірі 8 484 (вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні, 23 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства«Сенс Банк»,ЄДРПОУ 23494714,адреса:вул.Велика Васильківська,буд.100,м.Київ,03150,суму судових витрат у виді судового збору в розмірі 148,43 грн..

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, адреса: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 300,00 грн..

Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04 листопада 2024 року.

Суддя: О.О. Романько