Рішення

від 08.10.2024 по справі 182/2542/24

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/2542/24

Провадження № 2/0182/2212/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08.10.2024 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Яковенка Олександра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до Покровської сільської територіальної громади Нікопольського району в особі Покровської сільської ради про визнання прав і обов`язків забудовника в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Покровської сільської територіальної громади Нікопольського району в особі Покровської сільської ради про визнання прав і обов`язків забудовника в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги мотивує тим, що позивачі звернулись до в.о. державного нотаріуса Першої Нікопольської державної контори Дніпропетровської області та Покровської міської нотаріальної контори Полянського Ю.М. для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2325 га, та житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 14 лютого 2024 року позивачам було видано свідоцтво про право на спадщину за законом (кожній - по 1/2 частині) земельної ділянки, площею 0,2325, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок позивачам було відмовлено з посиланням на пункти 4.12., 4.15. глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зазначено, що правовстановлюючим документом на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області 10 жовтня 1988 року. Однак, на зазначеному документі відсутній підпис і печатка голови виконавчого комітету, який видав свідоцтво. Крім того, згідно довідки КП «Нікопольське районне бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради» від 13 травня 2022 року № 92, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрований. Таким чином, для одержання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за законом необхідні правовстановлюючі документи, які були зареєстровані, згідно чинного законодавства, а тому Свідоцтво про право на спадщину за законом видати не можливо, тому що це суперечить статті 69 Закону України «Про нотаріат» та п.4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій. Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, він в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змушений звернутись до суду та просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у порядку спадкування за законом, права та обов`язки забудовника з правом отримання документів, що посвідчують право власності на 1/2 частку на житловий будинок АДРЕСА_1 , до складу якого входять: А - житловий будинок, Б - літня кухня, В - підвал, Г- сарай, Д - вбиральня, Е - душ, Ж - сарай, № 1-6,1 - спорудження, після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . А також визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , у порядку спадкування за законом, права та обов`язки забудовника з правом отримання документів, що посвідчують право власності на 1/2 частку на житловий будинок АДРЕСА_1 , до складу якого входить: А - житловий будинок, Б - літня кухня, В - підвал, Г- сарай, Д - вбиральня, Е - душ, Ж - сарай, № 1-6,1 - спорудження, після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачі, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, в судове засідання не прибули, однак, на адресу суду надали заяви, в яких просять суд розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та на задоволені позову наполягають (а.с.61, 63).

Від представника позивачів ОСОБА_3 також надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує та на задоволенні позову наполягає (а.с.58-29).

Представник відповідача - Покровської сільської територіальної громади Нікопольського району в особі Покровської сільської ради, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не прибув, при цьому, на адресу суду надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнають та проти задоволення позову не заперечують (а.с.60).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_4 (а.с.7-12). Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2325 га, та житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-19). Після смерті ОСОБА_4 позивачі виявили бажання прийняти спадок, а тому звернулись до державного нотаріуса Покровської міської нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Першої нікопольської державної контори Дніпропетровської області Полянського Ю.М. для отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька. 14 лютого 2024 року позивачам було видано свідоцтво про право на спадщину за законом (кожній - по 1/2 частині земельної ділянки, площею 0,2325 га), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13). Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок їм було відмовлено з тієї причини, що право власності на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.31-32).

При цьому, як вбачається з викладених обставин, в тому числі, довідок та доказів, згідно свідоцтва про смерть від 23 квітня 2020 року, серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5 і на день її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцем ОСОБА_5 був її чоловік ОСОБА_4 , який спадщину прийняв, але не оформив документально своїх спадкових прав. Тобто, відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 10 жовтня 1988 року, житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно, належав громадянці ОСОБА_5 , на підставі рішення виконкому Нікопольської районної Ради народних депутатів № 228 від 27 вересня 1988 року, в обмін на житловий будинок, збудований в 1972 році. Відповідно до довідки Державного архіву Дніпропетровської області від 04.12.2023 року № К-3373/0/217-23, у рішенні виконкому Нікопольської районної Ради народних депутатів від 27 вересня 1988 року № 228 відсутня інформація про право особистої власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 ОСОБА_6 , що свідчить про відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю спадкового майна - житлового будинку - та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачам за спадщиною майно, що заважає вільно володіти, розпоряджатись та користуватись спадщиною, залишеною після смерті батька, а, отже, єдиним можливим способом захисту прав позивачів є звернення до суду із вказаним позовом.

Частина 2 ст.1223 ЦК України передбачає, що, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що позивачі, будучи доньками померлого, відносяться до спадкоємців першої черги спадкування за законом після смерті батька та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі їхніх заяв. Однак, з причини невідповідності документів, у видачі свідоцтва про право на спадщину їм було відмовлено, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом за захистом свого права.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі обрали спосіб захисту свого майнового права, визначений п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, - визнання права.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № X, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч.3 ст.1269 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, визначеному Законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 16 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, є очевидним, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, в дійсності, належить ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, у відповідності до вимог чинного законодавства, не зареєстрував належне йому майно, що позбавляє позивачів права на спадкування. У зв`язку з цим, суд вважає, що існують всі підстави для визнання за позивачами права власності в порядку спадкування за законом на зазначений об`єкт нерухомого майна.

На підставі викладеного та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до Покровської сільської територіальної громади Нікопольського району в особі Покровської сільської ради про визнання прав і обов`язків забудовника, в порядку спадкування за законом після смерті батька - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ІПН - НОМЕР_2 ), в порядку спадкування за законом, права та обов`язки забудовника з правом отримання документів, що посвідчують право власності на 1/2 частку на житловий будинок АДРЕСА_1 (до складу якого входить: А - житловий будинок, Б - літня кухня, В - підвал, Г- сарай, Д - вбиральня, Е - душ, Ж - сарай, № 1-6,1 - спорудження), після смерті батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (ІПН - НОМЕР_3 ), в порядку спадкування за законом, права та обов`язки забудовника з правом отримання документів, що посвідчують право власності на 1/2 частку на житловий будинок АДРЕСА_1 (до складу якого входить: А - житловий будинок, Б - літня кухня, В - підвал, Г- сарай, Д - вбиральня, Е - душ, Ж - сарай, № 1-6,1 - спорудження), після смерті батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал