Рішення

від 12.11.2024 по справі 171/335/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/335/24

Номер провадження 2/184/552/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Томаш В.І.,

за участю секретаря судових засідань - Михайлової Т.В.,

розглянувши в м. Покров цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Зеленодольської міської ради «про позбавлення батьківських прав», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини покинув родину ще до народження хлопця, на зв`язок зі своєю дружиною не виходив, сином не цікавився. На даний час місцезнаходження батька дитини невідоме. 25.01.2022 року за направленням Служби у справах дітей Дніпропетровської облдержадміністрації ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 було зараховано до відділення «Матері з дітьми» КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Добре вдома» Дніпропетровської обласної ради терміном з 25.01.2022 року по 25.02.2022 року з метою соціальної інтеграції та реінтеграції дітей та сімей, які опинились в складних життєвих обставинах. Під час перебування в закладі ОСОБА_1 поводила себе безвідповідально по відношенню до своєї дитини, не піклувалася про сина, не проводила йому і гігієнічних процедур, не годувала, хоча щоденно надавались продукти для приготування їжі, була конфліктною, крала чужі продукти і речі та ховала в своїй кімнаті, часто залишала сина без нагляду. Директором та завідувачем закладу неодноразово проводились профілактичні бесіди з ОСОБА_1 , але позитивних зрушень не відбулося. В заяві завідувача зазначається, що ОСОБА_1 несе загрозу життю та здоров`ю власній дитині, у неї відсутня прив`язаність до дитини, а у дитини нема прив`язаності до матері. З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України ОСОБА_3 з КЗ «Добре вдома» ДОР» було евакуйовано до Республіки Румунії. Під час обстеження придатності до проживання житлового будинку, де зареєстрована ОСОБА_1 , було встановлено, що будинок не придатний для життя, має аварійний стан та погребує капітального ремонту. ОСОБА_1 зобов`язувалась влаштуватись на роботу та самостійно утримувати дитину. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, свідомо ними нехтуючи, не слідкують за станом здоров`я та фізичним розвитком дитини, не беруть участі у його вихованні та забезпеченні. З цих підстав просить суд позбавити відповідачів батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_3 .

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав клопотання, в якому просить розглянути справу за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 не з`явились, представник надала клопотання, в якому просить розглянути справу за їх відсутності, проти позовних вимог представника позивача заперечують та просять відмовити в їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.

Повноважний представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав клопотання, в якому просить розглянути справу без участі їх представника.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину іі дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний тa моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Виключний перелік підстав позбавлення батьківських прав, визначений ст. 164 Сімейного кодексу України. Мати (батько) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він):

- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини й протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

- ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини;

- жорстоко поводяться з дитиною;

- є хронічними алкоголіками або наркоманами;

- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

- засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, такий перелік має виключний характер.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати системний та постійний характер, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку в особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікую і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Аналіз всіх поданих позивачем письмових доказів свідчить про те, що відповідач свідомо ухиляється від своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини. До такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками є: батько - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_1 (а.с.8).

Згідно заяви ОСОБА_1 від 16.02.2022 року, де остання просить влаштувати її дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділення «Термінове влаштування дітей» до 31.03.2022 року у зв`язку з вирішенням складних життєвих обставин та налагодження житлових питань. Зобов`язується працевлаштуватись (а.с.13).

Згідно направлення до КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Добре вдома» Дніпропетровської обласної ради №66, №67 від 25.01.2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направлені терміном з 25.01.2022 року по 25.02.2022 року (а.с.11, 12).

Згідно доповідної фахівця з соціальної роботи відділення «Матері з дітьми» ОСОБА_6 від 14.02.2022 року, ОСОБА_7 не дотримується норм чистоти як у кімнаті, так і у відділенні. Також не дотримується гігієни. Кожного дня з нею проводилась бесіда, але результату немає. Дитина не доглянута, брудна, постійно без нагляду (а.с.16).

Згідно інформації про проведену роботу з ОСОБА_1 , складеного 17.02.2022 року практичним психологом Д.Кириленко , ОСОБА_1 має суттєві поведінкові та емоційні проблеми. У неї спостерігається високий рівень зацикленості на собі, відсутність хвилювання за дитину, відсутність занепокоєння через ситуацію, в яку вона потрапила, нездатність планувати своє майбутнє. Спостерігається схильність до брехні. Схильна до вигадування ситуацій, яких не було. Сукупність цих факторів може нести загрозу життю та здоров`ю дитини (а.с.21).

Згідно Акту обстеження придатності до проживання житлового будинку 01.02.2022 року, домоволодіння за адресою - АДРЕСА_1 , в результаті візуального огляду виявлено, що будівля житлового будинку не придатна до житла, має аварійний стан та потребує капітального ремонту (а.с.25).

Згідно повідомлення КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Добре вдома» ДОР №250 від 25.10.2024 року, під час перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у закладі мати ОСОБА_1 телефонувала на Вайбер завідувачу відділення «Термінове влаштування дітей» 26.03.2023 року та 22.04.2023 року запитувала, як її син та просила надіслати його світлини. Під час розмови жінці було роз`яснено послідовність дій для повернення дитини. Але нічого з рекомендованого жінка не виконала для того, щоб забрати дитину. Більше жінка на зв`язок не виходила, здоров`ям та розвитком дитини не цікавилась. Батько дитини ОСОБА_2 до закладу ніколи не приходив, здоров`ям та розвитком дитини не цікавився.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до вимог ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року визначено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Зеленодольської міської ради №6/07-03 від 25.01.2024 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , служба вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с.24).

На підставі досліджених та оцінених в сукупності доказів судом встановлено, що відповідачі не виконують покладених на них ст. 150 Сімейного кодексу України обов`язків щодо піклування про здоров`я свого малолітнього сина, його фізичний, духовний та моральний розвиток. Крім того, відповідачі є асоціальними батьками з алкогольною залежністю, постійного місця роботи не мають, в Центрі зайнятості на обліку не перебувають, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування сина, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, не створюють умов для отримання ним освіти, що є підставою для позбавлення їх батьківських прав і за наведених обставин таке позбавлення батьківських прав є необхідним та відповідає найвищім інтересам дитини.

Суд дає критичну оцінку доводам представника відповідача, висловлені ним у заяві, оскільки вони є голослівними, безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються письмовими поясненнями позивача, матеріалами справи в їх сукупності.

Суд погоджується з позивачем, що така поведінка та бездіяльність відповідачів, як батьків, суперечить інтересам дитини, порушує її права, гарантовані міжнародним та національним законодавством та приходить до висновку, що відповідачі свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками щодо виховання та розвитку дитини, а тому позовні вимоги щодо позбавлення їх батьківських прав є підставними та підлягають до задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.150, 155, 164, 165 СК України, ст.ст. 12, 13, 80, 89, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Зеленодольської міської ради «про позбавлення батьківських прав» - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання невідоме, та ОСОБА_1 у, ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.11.2024 року.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш