Рішення

від 13.11.2024 по справі 299/5371/24

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/5371/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2024 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючий-суддя Леньо В.В. секретар судового засідання Казимірська Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Виноградівська державна нотаріальна контора в особі державного нотаріуса Боричок Катерини Василівни про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася з позовом в суд до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Виноградівська державна нотаріальна контора в особі державного нотаріуса Боричок Катерини Василівни про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно, що складається з житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виданою Виконавчим комітетом Вилоцької селищної ради від 04.07.2024 року.

За довідкою виданою Виконавчим комітетом Вилоцької селищної ради 04.07.2024 року №192, житловий будинок, який розміщений у в АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки від 04.07.2024 року №191, виданої Виконавчим комітетом Вилоцької селищної ради Закарпатської області разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті разом з ним проживали та були зареєстровані за адресою в АДРЕСА_1 : позивач - ОСОБА_1 (дочка - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_3 (дружина - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач, як спадкоємець першої черги, прийняла спадщину, оскільки проживала разом з спадкодавцем за однією адресою та подала заяву в Виноградівську нотаріальну контору.

Дружина спадкодавця - ОСОБА_3 відмовилась від отримання спадщини в установлений строк.

В зв`язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів їй в цьому було відмовлено. Така ситуація обумовлена тим, що померлий ОСОБА_2 не зареєстрував право на житловий будинок за життя. Тому, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок, нотаріусом було роз`яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду Закарпатської області.

На даний час, позивач не може визнати право на спадщину шляхом звернення до нотаріуса, із-за відсутності правовстановлюючих документів на будинок, тому змушена звернутися до суду.

Позивач у судове засідання не зявилася, її представник - адвокат Матій Н.Ю. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву №02-10/1597 від 11.09.2024 року про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи: Виноградівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив. Заяв чи клопотань не надходило.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України (2003 р.).

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно, що складається з житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виданою Виконавчим комітетом Вилоцької селищної ради від 04.07.2024 року.

За довідкою виданою Виконавчим комітетом Вилоцької селищної ради 04.07.2024 року №192, житловий будинок, який розміщений у в АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки від 04.07.2024 року №191, виданої Виконавчим комітетом Вилоцької селищної ради Закарпатської області разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті разом з ним проживали та були зареєстровані за адресою в АДРЕСА_1 : позивач - ОСОБА_1 (дочка - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_3 (дружина - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач, як спадкоємець першої черги, прийняла спадщину, оскільки проживала разом з спадкодавцем за однією адресою та подала заяву в Виноградівську нотаріальну контору.

Дружина спадкодавця - ОСОБА_3 відмовилась від отримання спадщини в установлений строк.

В зв`язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів їй в цьому було відмовлено. Така ситуація обумовлена тим, що померлий ОСОБА_2 не зареєстрував право на житловий будинок за життя. Тому, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок, нотаріусом було роз`яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду Закарпатської області.

Суд констатує, що позивач після смерті свого батька відповідно до ст.1269-1270 ЦК України, як спадкоємець за законом спадщину прийняла, оскільки у визначений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 розяснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За довідкою виданою Виконавчим комітетом Вилоцької селищної ради 04.07.2024 року №192, житловий будинок, який розміщений у в АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки від 11.07.2024 року №650 виданої Комунальним підприємством «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 завершений будівництвом та вартість станом на липень 2024 року становить 280339 грн., загальною площею 82,6 м.кв., в тому числі житлова площа 42,7 м.кв.

В Технічному паспорті вказано, що загальна площа 82,6 м.кв., з якої 42,7 м.кв. становить житлова (основна) площа і допоміжна площа 39,9 м.кв.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обовязкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, 5 серпня 1992 року вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року N 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення" (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 81,223, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 1216, 1220, 1222, 1268, 1270, 1274 ЦК України, суд-,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за законом на будинок садибного типу (з господарськими будівлями та спорудами) загальною площею 82,6 м.кв., в тому числі житловою площею 42,7 м.кв, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

ГоловуючийВ. В. Леньо