Рішення

від 12.11.2024 по справі 501/5051/23

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 12.11.2024

Справа № 501/5051/23

2/501/615/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тимко М.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовом до ОСОБА_1 (а.с.1-4) в якому просить:

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) переплату пенсій у розмірі 75483,60 грн.;

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код СДРПОУ 20987385) суму сплаченого судового збору.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області на обліку перебуває ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , особовий рахунок № НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та отримує пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.

ОСОБА_1 з 14.04.2008 по 21.06.2021 отримувала пенсію по інвалідності, призначену згідно ст.30 Закону № 1058.

22.06.2021 ОСОБА_1 звернулась із заявою про перехід на інший вид пенсії пенсію за віком і за результатами розгляду долучених до заяви документів відповідача було переведено з пенсії по інвалідності III групи на пенсію за віком згідно ст.26 Закону №1058.

При проведенні перерахунку період середньомісячного заробітку було визначено з 01.07.2000 по 31.03.2008 замість 01.07.2000 по 30.11.2020, який склав 25894,32 грн., що призвело до його завищення та завищення розміру пенсії. Індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії склав 2,83966. Розмір пенсії становив 10616,09 грн. (10508,69 грн. - основний розмір пенсії; 107,40 грн. - доплата за 10 років понаднормативного стажу).

15.09.2023 пенсійну справу Відповідачки приведено у відповідність з 22.06.2021, а саме: вірно визначено період середньомісячного заробітку (з 01.07.2000 по 30.11.2020), який склав 18811,47 грн. Індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії склав 2,06293. Розмір пенсії склав 7826,96 грн. (7650,06 грн. - основний розмір пенсії; 176,90 грн. - доплата за 10 років понаднормативного стажу).

У зв`язку з невірно визначеним періодом заробітної плати при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком виникла переплата в розмірі 75483,60 грн. за період з 01.12.2020 по 30.09.2023 (з урахуванням доплати) та прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 02.10.2023 № 3204.

Позивач 04.10.2023 надіслав відповідачу лист №1500-0504-8/140186, в якому запропонував надати згоду на утримання переплати або внести суму переплати пенсії добровільно на рахунок Пенсійного фонду України. Однак, на теперішній час кошти на рахунок Пенсійного фонду України не надходили.

Утримання з пенсії не проводяться у зв`язку з відсутністю згоди пенсіонерки на утримання переплати.

Оскільки відповідач в добровільному порядку зазначену грошову суму не повертає, позивач був змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Позивач просив розгляд справи провести без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (а.с.4).

Відповідач в судове засідання не з`явилась, повідомлялась про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не сповістила, відзив на позов не надала.

Відповідно до положень ст.280 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши та перевіривши докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів від 23 липня 2014 року №280 затверджено Положення про Пенсійний фонд України (далі - Положення), відповідно до якого Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно п.3 Положення, основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області на обліку перебуває ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка отримує пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі Закон № 1058).

Згідно наданої довідки, ОСОБА_1 з 14.04.2008 по 21.06.2021 отримувала пенсію по інвалідності, призначену згідно ст.30 Закону №1058 (а.с.13).

22.06.2021 ОСОБА_1 звернулась із заявою про перехід на інший вид пенсії пенсію за віком (а.с.10-12).

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Позивачем, за результатами розгляду долучених до заяви документів ОСОБА_1 переведено з пенсії по інвалідності III групи на пенсію за віком згідно ст.26 Закону №1058.

Позивач стверджує, що при проведенні перерахунку пенсії відповідачу період середньомісячного заробітку було визначено з 01.07.2000 по 31.03.2008 замість 01.07.2000 по 30.11.2020, який склав 25894,32 грн., що призвело до його завищення та завищення розміру пенсії. Індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії склав 2,83966. Розмір пенсії становив 10616,09 грн. (10508,69 грн. - основний розмір пенсії; 107,40 грн. - доплата за 10 років понаднормативного стажу). У зв`язку з чим пенсійну справу відповідача приведено у відповідність з 22.06.2021, а саме: вірно визначено період середньомісячного заробітку (з 01.07.2000 по 30.11.2020), який склав 18811,47 грн. Індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії склав 2,06293. Розмір пенсії склав 7826,96 грн. (7650,06 грн. - основний розмір пенсії; 176,90 грн. - доплата за 10 років понаднормативного стажу), на підтвердження чого надав до суду відповідні перерахунки (а.с.14-20).

Позивачем було прийнято рішення від 02.10.2023 №3204 про прийняття суми переплати пенсії на облік, в якому вказано, що у зв`язку з невірно визначеним періодом заробітної плати при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком виникла переплата в розмірі 75483,60 грн. за період з 01.12.2020 по 30.09.2023 (з урахуванням доплати) (а.с.21).

ОСОБА_1 04.10.2023 надіслано листа № 1500-0504-8/140186, в якому запропоновано надати згоду на утримання переплати або внести суму переплати пенсії добровільно на рахунок Пенсійного фонду України (а.с.22).

Відповідно до частини першоїстатті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно з частиною першою статті 50Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

В силу статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).

Відповідно до пункту 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року№6-4(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695),суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 Цивільного кодексу України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215Цивільного кодексуУкраїни майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі №6-151цс13.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17 зазначено, що обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначенийстаттею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»тастаттею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку (не більше як 20% пенсії).

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першоїстатті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення»є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які було відомо пенсіонеру. Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальникивнаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року у якому висвітленопринцип «належного урядування» у параграфі 71 вказав, щоризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються.

Така позиція полягає в тому, що особа суб`єкт - приватного права, не може відповідати за помилки державних органів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при вчиненні юридично значимих дій припустилися помилки.

Відсутність двох умов, за наявності яких відповідно до вимог статті 1215Цивільного кодексуУкраїни та статті 50Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії (рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності/зловживання з боку відповідача) є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 530/95/17 (провадження № 61-14755св18).

Позивачем не зазначено доказів наявності рахункової помилки (висновку ревізії, акти перевірок чи службового розслідування, тощо) по інформації яких можна було б відстежити шлях та причини виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, чи така переплата здійснена внаслідок недобросовісності з боку відповідача.

Особи, які приймали рішення про призначення пенсії мали процесуальний час більш детально вивчити подані відповідачем документи та надати їм належну оцінку, що не було зроблено та в подальшому призвело до прийняття рішення про призначення пенсії та її виплату відповідачу.

Відповідно до статей12,81 Цивільного процесуального кодексу України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивачем не надано доказів на підтвердження вини відповідача, а саме, що відповідач подав до Управління пенсійного фонду недостовірні (такі що не відповідають дійсності) документи для призначення пенсії, діяв недобросовісно.

Суд, вважає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у пункті 1 частини першоїстатті 1215 Цивільного кодексу України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов про стягнення суми надміру виплаченої пенсії є недоведеним та таким, що не підлягає задоволенню.

За відсутності підстав для задоволення позову, понесені позивачем судові витрати не підлягають до відшкодування.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя