Ухвала

від 12.11.2024 по справі 490/11070/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа №490/11070/23

Провадження №2-с/490/156/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про скасування судового наказу

12 листопада 2024 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Чаричанський П.О., розглянувши заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу №490/11070/23 від 22.01.2024 року, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва,

В С Т А Н О В И В:

22.01.2024 року Центральним районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ за заявою ТОВ "ЖЕК "Забота" про стягнення боргу за спожиті житлові послуги з ОСОБА_1 . За даним наказом стягнуто з боржника на користь заявника борг за спожиті житлові послуги, а саме: 1849,83 грн. - основного боргу, та судовий збір в розмірі 268,40 грн.

07.11.2024 року боржник звернувся до суду із заявою про скасування вказаного судового наказу з посиланням на те, що вимоги стягувача є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали заяви про скасування судового наказу, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом досліджено судовий наказ від 22.01.2024 року виданий Центральним районним судом м. Миколаєва за заявою ТОВ "ЖЕК "Забота" про стягнення боргу за спожиті житлові послуги з ОСОБА_1 за о/р НОМЕР_1 , а саме: 1849,83 грн. - основного боргу, та судовий збір в розмірі 268,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не визнає суму заборгованості, оскільки вважає, що вимоги стягувача є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Таким чином, боржник не визнає, що в нього наявна заборгованість перед ТОВ "ЖЕК "Забота", тобто вбачається, що між сторонами наявний спір про право.

Беручи до уваги, що наказне провадження є безспірним, а заява боржника про скасування судового наказу свідчить про заперечення боржником наявності у нього заборгованості перед стягувачем, при цьому закон не зобов`язує суд перевіряти наявні письмові докази в наказному провадженні, то відповідна заява боржника є підставою для скасування судового наказу.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Заява про скасування судового наказу відповідає вимогам ЦПК України та підстави для її повернення відсутні.

Відповідно до вимог ч. 3ст.171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що доводи, викладені боржником, потребують додаткового дослідження, що неможливо здійснити в рамках наказного провадження, оскільки з матеріалів та обставин даної справи вбачається, що між сторонами наявний спір про право, який підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а відтак заяву боржника про скасування судового наказу слід задовольнити, а судовий наказ скасувати.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина 1статті 48 ЦПК України).

У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом ІІ ЦПК України«Наказне провадження». Указаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.

Із зазначених норм матеріального права та процесуальних норм вбачається, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3, 8 статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України.

У справі наказного провадження, що розглядається, суд дійшов висновку про скасування судового наказу, що свідчить про те, що боржник - особа, з якої стягувач просить вчинити стягнення, не згоден з заявленими вимогами матеріально заінтересованою особою кредитором (стягувачем) - особою, яка звернулася до суду. Отже, спір між стягувачем та боржником суд не вирішував, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. З огляду на приписи частини 2 статті 164 ЦПК України можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред`явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.

Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до положень частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями частини 2 статті 160 ЦПК України передбачено право особи звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу, якщо вона вважає, що їй належить право вимоги.

Таким чином, саме по собі звернення стягувача з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.

Більш того, склад та розмір витрат входить до предмету доказування по справі, та за правилами наказного провадження стягувач по справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог або погодитися з розміром цих витрат.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява боржника про відшкодування йому судових витрат зі сплати судового збору не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 171, 258-261 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу №490/11070/23 від 22.01.2024 року, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва - задовольнити частково.

Судовий наказ № 490/11070/23 виданий Центральним районним судом м. Миколаєва 22.01.2024 року за заявою ТОВ "ЖЕК "Забота" про стягнення боргу за спожиті житлові послуги з ОСОБА_1 - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення сплаченого судового збору - відмовити.

Роз`яснити ТОВ "ЖЕК "Забота" про його право звернутися з вказаними у заяві про видачу судового наказу вимогами в порядку спрощеного позовного провадження з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Ухвала суду в частині скасування судового наказу оскарженню не підлягає.

Ухвалу суду в частині поверення судових витрат може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги. На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя П. О. Чаричанський