Рішення

від 13.11.2024 по справі 156/1207/24

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/1207/24

Провадження № 2/156/363/24

Рядок статзвіту № 60

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2024 року сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Малюшевської І.Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у сел. Іваничі цивільну справу № 156/1207/24

за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Білецька Інна Миколаївна

до Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області

про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом,

учасники справи:

позивачка - не з`явилася;

представник позивачки - не з`явився,

представник відповідача - не з`явився,

в с т а н о в и в :

І. Суть спору

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Білецьку І.М. звернулася в суд з позовом до Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за заповітом, складеним останньою 01.10.2000 року на ім`я позивачки, оскільки у встановлений законодавством строк, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини до нотаріуса не подала, так як була необізнана про існування заповіту.

У зв`язку з наведеним представник позивача просить визначити позивачці додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 терміном на два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

ІІ. Позиція учасників справи

У судове засідання належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи сторони не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У матеріалах справи міститься заява представника позивача - адвоката Білецької І.М. від 24.10.2024 року про здійснення розгляду справи без її участі та участі позивача та підтримання позовних вимог у повному обсязі та прохання про залишення за позивачкою судових витрат у справі.

29.10.2024 року від сільського голови Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області Сапожника А. надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 04.10.2024 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Витребувано з Іваничівської державної нотаріальної контори Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру щодо щодо ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце проживання - АДРЕСА_1 , а у разі наявності спадкової справи - її копію.

30.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.11.2024 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Сторони скористалися наданим їй правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявили клопотання про розгляд справи без їхньої участі. Відтак, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

23.06.2006 року відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26.06.2006 року (а.с. 7).

Місцем відкриття спадщини ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 (а.с.8). До складу спадщини ввійшли всі права та обов`язки померлої.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 01.10.2000 року секретарем Завидівської сільської ради Іваничівського району Волинської області ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 46. Спадкоємцем належної ОСОБА_2 частки на земельний пай, що розташований в с. Завидів Володимирського (колишнього Іваничівського) району є дружина внука та позивачка у справі - ОСОБА_1 (а.с. 9).

Наявність спадкового майна померлої стверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-ВЛ № 005793 виданим 21.02.2001 року (а.с.10).

Довідкою Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області від 25.06.2024 року № 7 підтверджується, що після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем є ОСОБА_1 (а.с.8).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 78732073 від 14.10.2024 року, відомості щодо заведення спадкової справи до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в реєстрі відсутні (а.с. 19).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 78732099 від 14.10.2024 року від імені ОСОБА_2 в реєстрі нотаріальних дій за № 46 наявний запис про чинний заповіт, посвідчений Завидівською сільською радою Володимирського (колишнього Іваничівського) району Волинської обалсті 01.10.2000 року (а.с.20).

26.09.2024 року Іваничівською державною нотаріальною конторою відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 у зв`язку із тим, що позивачка у зазначений ст. 1270 ЦК України строк заяву про прийняття спадщини не подала і за однією адресою разом із спадкодавцем зареєстрована не була; позивачці запропоновано звернутися до суду для встановлення додаткового строку на прийняття спадщини (а.с.11).

В свою чергу, позивачка ОСОБА_1 бажає прийняти спадщину та отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, однак після смерті ОСОБА_2 у шестимісячний строк не звернулася в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини через непоінформованість щодо наявності заповіту та щодо порядку і строків спадкування.

Через такі обставини, позивачка змушена звернутися до суду з цією позовною заявою.

V. Застосоване судом законодавство

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (статті 12 і 81 ЦПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 77 ЦПК). Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України). Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 1254 ЦК України заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Згідно із статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Згідно з ч. 1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у такому випадку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17. З вказаними висновками погодився Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 484/3221/17 (провадження № 61-22510св18), від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17 (провадження № 61-18261св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц (провадження № 61-5609св19), від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18 (провадження № 61-14962св19).

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

VI. Висновки суду

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.10.2000 року склала заповіт,який зареєстрований в реєстрі за № 46 та відповідно до якого належну їй частку на земельний пай, що розташований в с. Завидів Володимирського (колишнього Іваничівського) району дружині внука (позивачка у справі) - ОСОБА_1 .

Станом на 25.10.2024 року спадкова справа на ім`я ОСОБА_2 не заведена, інші спадкоємці із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом (в тому числі які на день відкриття спадщини мали право на обов`язкову частку у спадковому майні спадкодавця) до нотаріальної контори не зверталися.

Беручи до уваги причини пропущення позивачкою строку для прийняття спадщини, зокрема, необізнаність щодо наявності на її ім`я заповіту, враховуючи те, що позивачка є спадкоємцем майна за заповітом після ОСОБА_2 , суд вважає, що вказані обставини свідчать про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, адже пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, з огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, визнання відповідачами позову, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог і визначення позивачу додаткового строку терміном два місяці, який буде достатнім для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76- 81, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом- задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном 2 (два) місяці з дня набрання чинності рішенням суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Білецька Інна Миколаївна, ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Павлівська сільська рада Володимирського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04333342, місцезнаходження: вул. Незалежності, 12, с. Павлівка Володимирський р-н, Волинська обл.

Суддя І. Є. Малюшевська