Постанова

від 12.11.2024 по справі 650/4781/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/4781/24 Головуючий у 1-й інстанції: Сікора О.О.

Номер провадження: 22-ц/819/429/24 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Склярської І.В.,

секретар Олійник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 02 жовтня 2024 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великоолександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ :

В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території російської федерації в м. Курськ, куди вивезли її родичі під час окупації селища Велика Олександрівка Херсонської області. Поховання ОСОБА_2 відбулося родичами на території країни агресора, з якими заявник не підтримує будь-яких відносин, тому у нього відсутнє лікарське свідоцтво про смерть та свідоцтво про смерть.

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, однак заявник позбавлений можливості оформити свої спадкові права, оскільки органи реєстрації актів цивільного стану відмовили йому у реєстрації факту смерті і у видачі відповідного свідоцтва, посилаючись на відсутність лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті.

Просив суд встановити факт смерті громадянки України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце народження: с. Жданово Великоолександрівського району Херсонської області, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Великоолександрівським РВ УМВС України в Херсонській області від 05.03.1997 року), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Курськ, російська федерація.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 02 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки заява про встановлення факту смерті громадянина України на території Росії не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, це питання є компетенцією судів тієї країни, де сталася смерть, і потребує підтвердження відповідними державними органами цієї країни.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її необґрунтованість та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 02 жовтня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції зробив висновок про можливість позасудового порядку вирішення питання шляхом звернення до компетентних органів росії для отримання свідоцтва про смерть помилково, оскільки смерть особи настала на території іноземної держави, з якою Україна не має жодних дипломатичних відносин. Відтак, встановлення даного факту можливе лише в судовому порядку, оскільки юрисдикція судів в Україні поширюється на будь-який спір.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та представник Великоолександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не з`явилися, належним чином повідомлені про дату та час і місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутність, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно із статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до статті 1 ЦПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У справі, що є предметом апеляційного перегляду, судом встановлено, що заявником є громадянин України, який проживає на території України і який просить встановити юридичний факт: факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Курськ російської федерації.

Відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції мотивував тим, що подана ОСОБА_1 заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки смерть ОСОБА_2 настала на території іншої держави.

Апеляційний суд не погоджується із застосуванням судом пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у цій справі, з огляду на таке.

Відповідно до статті 22 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV "Про міжнародне приватне право" (далі - Закон про міжнародне приватне право) до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону про міжнародне приватне право документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила реєстрації актів цивільного стану), відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 "Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав" під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Однак зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю рф.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан із 05години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено та діє на даний час.

01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX "Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (далі - Закон № 2783-IX), який 23 грудня 2022 року набрав чинності.

Закон № 2783-IX передбачає: зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з рф та Республікою Білорусь (стаття 1); вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР (стаття 2).

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України "Про міжнародні договори України" містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з рф та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території рф і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з рф і Білоруссю.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що свідоцтво про смерть може посвідчувати смерть особи у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату) апостилем.

Разом з тим, із заяви ОСОБА_1 вбачається, що він не має ні оригіналу, ні дубліката свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

У пункті 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частин дев`ятої-десятої статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

15 вересня 2021 року Верховний Суд розглянув справу № 367/2656/20 (провадження № 61-16174св20), в якій суди відмовили у відкритті провадження з тих підстав, що процесуальний закон не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави. Верховний Суд передав справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, зазначивши, що невизначеність норм процесуального закону не може тлумачитись проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду 31 січня 2024 року у

справі № 643/1873/23, провадження № 61-9113св23, від 29 березня 2023 року у справі № 754/15666/21, провадження № 61-10845св22.

Суд у цій справі не розглянув можливість застосування аналогії закону, формально відмовив у відкритті провадження у справі з порушенням прав особи на доступ до правосуддя, оскільки встановлення факту смерті має істотне значення для реалізації прав заявника.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд неповно встановив обставини справи і передчасно дійшов висновку, який не відповідає обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з допущеним судом першої інстанції порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання про відмову у відкритті провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання відкриття провадження у справі).

Керуючись ст.ст. 367,374,375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 02 жовтня 2024 року скасувати, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великоолександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції - Верховного Суду.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді: О.В. Кутурланова

І.В. Склярська