Рішення

від 05.11.2024 по справі 643/1679/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/1679/22

н/п 2/953/440/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді- Лисиченко С.М.,

за участю: секретаря судового засідання Кот Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харкова), Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Мануті», про визнання права власності на майно та зняття арешту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивачка) звернулася до Московського районного суду м.Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі-відповідач), третя особа: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харкова), у якому прохає: визнати за нею право власності на 55/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 ; зняти арешт з 55/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що згідно Договору дарування 55/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями від 14 серпня2009, посвідченому приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської област Варніковою К.В. та зареєстрованому у державному реєстрі правочинів за №2443, ОСОБА_2 (відповідач по справі) подарував їй належну йому на праві приватної власності 55/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Вищезазначений Договір дарування від 14.08.2009 засвідчує, що у відності до ст. 210, 334, 640 ЦК України державна реєстрація нотаріально посвідчених договорів відбулась і з цього моменту вона, ОСОБА_1 стала власником 55/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

Разом з цим, позивачка зазначає, що на даний час вона позбавлена можливості розпорядитися свою власністю, оскільки на частину вищезазначеного будинку, постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 , так як у них на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження ВП №30342795по виконавчому листу № 2а-10145/2020, виданому 04.04.2011Московським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» заборгованості за кредитним договором у сумі125573,09 гривень.

Вказує, що після звернення до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) із заявою про зняття арешту з майна, яке належить їй, ОСОБА_1 , було отримано відповідь, у якій повідомлялось, що особа яка вважає що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. З огляду на зазначене, вона булла вимушена звернутися до суду із даним позовом за захистом порушених прав.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 08.02.2022 цивільна справа за позовом Нововолинського міського суду Волинської області від 05.07.2022 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харкова) про визнання права власності на майно та зняття арешту, передано на розгляд до Київського району м.Харкова відповідно до частини 1 статті 31 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м.Харкова від 23.09.2022 визначено по вказаній цивільній справі головуючу суддю Лисиченко С.М.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 10.10.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано 7-денний строк для усунення недоліків.

Позивачка в установлений судом строк, усунув недоліки позовної заяви, про що подана відповідна заява.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.03.2023 провадження по цивільній справіза вказаною позовною заявою відкрито, постановлено здійснюватирозгляд справи в порядку загального позовного провадження тапризначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 28.12.2023 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту».

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 27.02.2024 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі, призначено справу до судового розгляду.

05.11.2024 електронним шляхом представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Петренко О.М. подано до суду письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що згідно Договору дарування 55/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями від 14 серпня 2009 року, посвідченому приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Варніковою К.В. та зареєстрованому у державному реєстрі правочинів за № 2443, ОСОБА_2 (відповідач по справі) подарував ОСОБА_1 (позивач по справі) належну йому на праві приватної власності 55/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Вищезазначений Договір дарування від 14.08.2009 засвідчує, що у відповідсті до ст.210,334,640 ЦК Українидержавна реєстрація нотаріально посвідчених договорів відбулась і з цього моменту ОСОБА_1 стала власником 55/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що також підтверджується п. 12 Договору дірування 55/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями від 14 серпня 2009 року.(Право власності на відчужуванні 55/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями у Обдарованої, тобото у ОСОБА_1 , виникає з моменту прийняття дарунка. Прийняттям дарунка вважається одержання Обдарованої примірника цього договору після його нотаріального посвідчення.)

Проте ОСОБА_1 станом на сьогоднішній день, не має можливості розпорядитися своєю власністю, оскільки на частину вищезазначеного будинку, постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 , так як у них на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 30342795 по виконавчому листу № 2а-10145/2020, виданому 04.04.2011 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» заборгованості за кредитним договором у сумі 125573,09 гривень.

Вказує, що на час виникнення спірних правовідносин - серпень 2009 року, питання щодо моменту набуття права власності на нерухоме майно за договором було врегульване ст. 182, ст. 210, ст. 334, ст. 640. Ст. 657 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р., Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції Українивід 07.02. 2002 р. № 7/5, Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 671. Отже Договір дарування 55/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями від 14 серпня 2009 року був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Варніковою К.В. і у той же день відбулася державна реєстрація даного правочину (реєстраційний номер №2443), шляхом внесення запису у Державний реєстр правочинів відповідно до п.п.1,6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою КМУ від 26 травня 2004р. № 671 і відповідно саме з цього часу у ОСОБА_1 виникло право власності на подаровану частину об`єкту нерухомості.

Зазначає, що станом на 14.08.2009 вчинення правочину у розумінніст. 210 ЦК Українищодо нерухомого майна повязувалося із державною реєстрацію правочину, а не речового права на дане майно, оскільки реєстрація права власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно органами БТІ є публічним підтвердженням з боку держави права власності на обєкт нерухомого майна за особою, а не моментом виникнення права власності на таке нерухоме майно.

Таким чином, вважає, що ОСОБА_1 набула право власності на подароване нерухоме майно згідно Договору дарування від 14.08.2009, оскільки правочин був нотаріально посвідчений та пройшов державну реєстрацію, а відповідно до діючого на той час законодавства момент виникнення права на майно повязувався із державною реєстрацією правочину, а не з реєстрацією права власності на це майно.

Враховуючи викладене та керуючись законодавством, яке діяло на час посвідчення Договору дарування, діючим законодавством, прохає просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та визнати за ОСОБА_1 право власності на 55/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 та зняти арешт з 55/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Електронним шляхом до суду надійшла заява представника позивачки з проханням розглядати справу без участі сторони позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про час, день та місце підготовчого засідання повідомлялися у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не відомі.

Згідно із частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог частини 2статті 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 14.08.2009 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Варніковою К.В. було посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №2443 договір дарування 55/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, відповідно до змісту якого, ОСОБА_2 ,1983року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 Ю подарував- безоплатно передав у власність ОСОБА_1 ,1951року народження, ІДН НОМЕР_2 , 55/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 .

Згідно з п.12 Договору, право власності на відчужувані 55/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями у Обдаровуваної виникає з моменту прийняття дарунка. Прийняттям дарунка вважається одержання Обдаровуваної примірника цього договору після його нотаріального посвідчення.

Згідно з даними, які містяться у рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 31.10.2019 №49445345, державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради (колишня назва Департамент реєстрації Харківської міської ради) ОСОБА_5 відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 , засуб`єктом ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , з тих підстав, що проведення державної реєстрації прав за ОСОБА_1 на підставі поданих документів, має наслідком відчуження майна особи боржника, відомості про яку внесено до Єдиного реєстру боржників, ОСОБА_2 .

Згідно з даними, які містяться в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки №255362616 від 05.05.2021) за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1503166563101, житловий будинок АДРЕСА_2 , належить: 45/100 частин- ОСОБА_6 ;- 55/100 частин - ОСОБА_2 . Відповідно до розділу відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за реєстраційним номером 13037397 зареєстровано обтяження арешт нерухомого майна, 25.09.2012 реєстратором Харківська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №30342795, 13.12.2011, Київський ВДВС ХМУЮ, арешт всього майна, яке належить боржнику в межах суми боргу, об`єкт обтяження: житловий будинок, 55/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, адреса: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , обтяжувач/заявник Київський ВДВС ХМУЮ.

Відповідно до даних, які містяться у листі за підписом в.о.начальника Київського ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) В.Козаченка від 10.09.2021, на запит адвоката Петренко О.М. вбачається, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження ВП №30342795 по виконанню виконавчого листа №2а-10145/2020, виданого 04.04.2011року Московським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Комерційний банк Хрещатик" заборгованості за кредитним договором у сумі125573,09 грн, в ході виконання постановою державного виконавця було накладено арешт на майно боржника.

Згідно з даними, які містяться у листі за підписом директора Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради І.Жинжикової від 03.10.2024 на звернення адвоката Петренко О., на теперішній час, єдиною державною інформаційною системою, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяжения, про об`єкти та суб`єктів таких прав, є Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Згідно п.1 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-1У від 01.07.2004з подальшими змінами та доповненнями Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєструє Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек. Записи до Реєстру прав власності, який діяв в період з2003до2013вносились реєстраторами бюро технічної інвентаризації. Таким чином, дані про зареєстровані права, починаючи з січня2003року, містяться в Державному рессті прав власності, що є невід`ємною архівною складовою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. В наявних архівних матеріалах Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради не містяться актуальні відомості про зареєстроване право власності, оскільки Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради здійснювало делеговані повноваження щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна у м. Харкові до 01.01.2013. Повідомлено, що для отримання актуальної інформації щодо реєстрації права власності за суб`єктом чи за об`єктом нерухомого майна, заявник має право на безпосередній доступ до Державного реєстру прав в порядку, визначеному діючим законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 722 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдарованим документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Згідно з п. 13. Договору дарування від 14.08.2009 сторони домовилися, що право власності на 55\100 частин житлового будинку з надвірними будівлями у обдарованої ОСОБА_1 виникає з моменту прийняття подарунка. Прийняття подарунка вважається одержання обдарованою примірника цього договору після його нотаріального посвідчення.

Договір дарування від 14.08.2009 містить застереженння, що даний договір дарування у відповідності до статті 210 ЦК України підлягає державній реєстрації.

На виконання вимог статті 210 ЦК України нотаріус здійснила державну реєстрацію договору у реєстрі за № 2443.

За правилами Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671, чинного на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог ЦК України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів. Реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси (далі - нотаріуси), які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком. Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

З огляду на зазначене, судом встановлено, оскільки не спростовано сторонами, що на час розгляду даної справи власником 55/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 , є позивачка.

У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові,може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Верховного Суду від 06.05.2024 у справі №725/3352/23 зазначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594 св 21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В межах рохгляду даної справи судом встановлено, що арешт частини спірного житлового будинку, який належить на праві власності позивачці, накладений державним виконавцем у ВП №30342795 з метою примусового виконання рішення Московського районного суду м.Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк Хрещатик» заборгованості за кредитним договором у сумі 125573,09 грн. Боржником у виконавчому повадженні №30342795 є ОСОБА_2 , а стягувачем - ПАТ «Комерційний банк Хрещатик».

Даних про те, що у виконавчому провадженні №30342795 відбулася заміна сторонни стягувача, суду не надано.

Крім того, в матеріалах справі відсутні документи, які б містили дані коли саме Московським районним судом м.Харкова було ухвалено рішення, яке перебуває на примусовому виконанні у державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) - ВП №30342795, а також на виконання саме якого кредитного договору (№ та дата) було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк Хрещатик» заборгованість у розмірі 125573,09 грн.

З огляду на зазначене, враховуючи предмет спору, а також не допущення порушення прав стягувача у виконавчому провадженні № 30342795, яке перебуває у провадженні державного виконавця Київського відділу державної виконавчої слуєжби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), суд доходить висновку, що відповідачами у даній справі повинні бути сторонни виконавчого провадження №30342795, а саме: боржник ОСОБА_2 ; стягувач - ПАТ «Комерційний банк Хрещатик».

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, щовизначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Відповідно до частин першої четвертої статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучастіє підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача,не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладений у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19.

Позивачка звертаючись до суду із даним позовом за захистом порушеного її права визначила відповідачем у справі лише ОСОБА_7 . Клопотань про залучення співвідповідача ПАТ «Комерційний банк Хрещатик» або його правонаступника, який є стягувачем у ВП №30342795, не заявляла відповідно до положень статті 51 ЦПК України.

Враховуючи зазначене, з метою недопущення порушення прав стягувача , в інтересах якого державним виконавцем накладено арешт на на спірну частину житлового будинку, суд доходить висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України, а саме судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити узадоволеніпозову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харкова), Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Мануті», про визнання права власності на майно та зняття арешту.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості щодо учасників справи:

позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;

треті особи:

Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), код ЄДРПОУ: 34952440, адреса: м.Харків, вул.. Студенська,5/6;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту», код ЄДРПОУ: 42585871, адреса: м.Харків, майдан Конституції,Ю1, 6 під,6 пов., кімн. 66-16.

Суддя - С.М. Лисиченко

Повний текст рішення складено 13.11.2024.