Ухвала

від 11.11.2024 по справі 643/11550/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/11550/24

Провадження № 4-с/643/51/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024 Московський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - суддіДовготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання-Вишнякової Є.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіХаркові скаргу ОСОБА_1 , на бездіяльність Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2024 до Московського районного суду м. Харкова надійшла вищевказана скарга, в якій представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. просить:

- визнати бездіяльність Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 неправомірною;

- скасувати арешт нерухомого майна, накладений 14.12.2005 року за № 2693204 реєстратором Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, на квартиру ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна Боржника: ОСОБА_1 .

Скарга обґрунтовуванатим,що стосовно ОСОБА_1 ,було відкритовиконавче провадження№ 17337352на підставівиконавчого листа№ 445від 14.07.2005року,який виданийМосковським районнимсудом містаХаркова.Заявником булоотримано витягз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна,в якомубуло вказано, щона нерухомемайно,власником якогоє заявник,а саме-квартиру заадресою: АДРЕСА_1 накладено арешт. З Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна рухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктіврухомого майна,встановлено щоарешт нанерухоме майно-а самеквартиру,було накладено14.12.2005року,за №263204реєстратором:Перша Харківськаміська державнанотаріальна контора,що знаходитьсяза адресою:м.Харків,майдан Конституції,буд.1,під`їзд 7,поверх 4. Листом Немишлянськоговідділу державноївиконавчої службиу містіХаркові Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків)від 08.08.2005року заявникабуло повідомленопро наступне:«На виконанніу Відділіперебувало-виконавче провадження№17337352з примусовоговиконання виконавчоголиста №445від 14.07.2005року,виданого Московськимрайонним судомміста Харкова,про стягненняз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованостіу розмірі8000,00грн.Державним виконавцембуло винесенопостанову від18.05.2012року,про поверненнявиконавчого документустягувачу напідставі п.2ч.ст.47Закону України"Провиконавче провадження"(вредакції чиннійна моментвиникнення правовідносин).По вищевказаномувиконавчому провадженнюнадати більшдетальну інформаціюнеможливо,оскільки згідновимог п.9.9.Порядку роботиз документамив органахдержавної виконавчоїслужби,затвердженого НаказомМіністерства юстиціїУкраїни вредакції від28.07.2010року,строк зберіганнязавершених виконавчихпроваджень,переданих назберігання:становить 3роки тазгідно актупро вилученнявиконавчих провадженьдля знищеннядане виконавчепровадження знищенона підставівищевикладеного надатиповну інформаціюпро станвиконання виконавчогопровадження №17337352з примусовоговиконання виконавчоголиста №455від 14.07.2005року,виданого Московськимрайонним судомміста Харкованемає можливостіу зв`язкузі знищеннямвищевказаного виконавчогопровадження зазакінченням строкузберігання». Немишлянським ВДВСу м.Харкові булипорушені вимогиЗакону України«Про виконавчепровадження» від21квітня 1999року №606-XIVв редакції,чинній намомент закінченнявиконавчого провадження,які полягаютьу обов`язкудержавного виконавцязняти арештіз майнаборжника призакінченні виконавчогопровадження,а такожвимоги Інструкціїз організаціїпримусового виконаннярішень,якими врегульованозняття арештуз майнаборжника увиконавчому провадженняпісля йогозавершення тазнищення.Відсутність відкритоговиконавчого провадженнята знищенняматеріалів виконавчогопровадження затерміном зберіганнясвідчить провідсутність правовихпідстав дляпродовження діїарешту майнаборжника.Відповідно дост.8ЗУ «Провиконавче провадження»виконавець вживаєпередбачених Закономзаходів щодопримусового виконаннярішень вмежах відкритоговиконавчого провадження.Станом на14.07.2022р.у Немишлянськомувідділі державноївиконавчої службим.Харкові відсутнівідкриті виконавчіпровадження відносно ОСОБА_1 . Тому вважає, що єдиним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 після отримання відмови у знятті арешту з майна, є звернення до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця в порядку розділу VII ЦПК України.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08.10.2024, поновлено строк для звернення до суду із скаргою та відкрито провадження у справі.

Скаржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися. Скаржник ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи без його участі.

Представник Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 26.03.2024, скаржнику ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.07.2001 посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Костенко С.А., р№1546.

На вищевказану квартиру, було накладено арешт 14.12.2005 року, за № 2693204 реєстратором: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора на підставі повідомлення 65 державного виконавця ВДВС Фрунзенського району Добош ВА. від 12.12.2005.

Як вбачається з повідомлення Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №107300 від 22.12.2023, при перевірці Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження ВП№17337352 з примусового виконання наказу №455, виданого 14.07.2005 Московським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 8000, 00 грн. (08.08.2005, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження). У зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону яка діяла на момент винесення постанови) по виконавчому провадженню №17337352 (постанова від 18.05.2012). Також повідомляємо, що відповідно до п.9.9. наказу «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служба» (в редакції від 22.06.2012) строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік, на підставі чого матеріали виконавчого провадження №17337352 знищені. Щодо зняття арешту роз`яснено, що вичерпний перелік підстав для зняття арешту регламентується ст.59 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи викладене, станом на теперішній час Відділ не має можливості надати реквізити для сплати вищевказаного виконавчого провадження, а також відсутні законні підстави для зняття арешту з майна боржника який накладено на підставі виконавчого провадження №17337352.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За змістом статті 11 Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, з огляду на наведені норми Закону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, тому на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи викладене, оскільки виконавчий документ наказ №455 від 14.07.2005, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 17337352 про стягнення з ОСОБА_1 грошвих коштів на користь ОСОБА_2 , 18.05.2012 року було повернуто стягувачу, то повторно пред`явити його до виконання стягувач міг у строк до 18.05.2013.

Встановивши вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення скарги ОСОБА_4 частково, так як збереження арешту, накладеного державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_5 , а тому є підставою для визнання бездіяльності Немишлянського відділудержавної виконавчоїслужби ум.Харкові щодоне зняттяарешту змайна ОСОБА_1 неправомірною та зобов`язання Немишлянського відділудержавної виконавчоїслужби ум.Харкові вчинити дії щодо зняття (скасування ) арешту з нерухомого майна ОСОБА_4 , накладеного у виконавчому провадженні №17337352. В іншій частині скарга задоволенню не підлягає за безпідставністю.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2024 року по справі № 947/36027/21.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258260,447 ЦПК Українисуд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , на бездіяльність Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції /м.Харків, вул. Кооперативна, буд.12/14/ задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №17337352.

Зобов`язати Немишлянський відділ державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту з майна ОСОБА_1 , що був накладений у виконавчому провадженні №17337352, а саме арешт нерухомого майна, зареєстрований 14.12.2005 Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення 65 державного виконавця ВДВС Фрунзенського району м. Харкова від 12.12.2005, об`єкт обтяження: частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 2693204.

В іншій частині - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 13.11.2024.

СуддяТ.М.Довготько