Вирок

від 22.10.2024 по справі 646/7562/24

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/7562/24

№ провадження 1-кп/646/990/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду і місті Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024221140000593 від 17.05.2024 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Курськ, рф, громадянина України, одруженого, тимчасово не працюючого, із середньо-спеціальною освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,

в с т а н о в и в :

17.05.2024 приблизно о 07 год. 51 хв., більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_4 з метою незаконної порубки дерев у лісі, прибув на територію Бабаївського лісництва філії «Жовтневе лісове господарство» ДП «Ліси України», а саме в квартал 22 виділ 9, де у порушення вимог ст.ст. 4, 69 Лісового кодексу України, п.п. 2, 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року N761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», згідно яких використання лісових ресурсів проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком /ордером/, не маючи спеціального документу для використання лісових ресурсів - лісорубного або лісового квитка, тобто не маючи права здійснювати порубку дерев державної форми власності, умисно та протиправно, керуючись власним корисливим мотивом, шляхом спилювання дерев бензопилою марки «ДОКА ланцюгова бензопила БЛ-241», яку заздалегідь приготував для вчинення злочину, тобто повного відокремлення дерева породи сосна звичайна (сирородюча) від його кореня, здійснив незаконну порубку у лісі 7 (семи) сироростучих дерев породи «Сосна звичайна» розмірами: 1. Довжина 350 см., діаметр 30 см., 2. Довжина 400 см., діаметр 23 см., 3. Довжина 410 см., діаметр 25 см., 4. Довжина 550 см., діаметр 34 см., 5. Довжина 470 см., діаметр 31 см., 6. Довжина 350 см., діаметр 26 см., 7. Довжина 390 см., діаметр 29 см. загальна вартість яких складає 45 018 гривень 19 копійок. Після чого, ОСОБА_4 було виявлено на місці вчинення незаконної порубки лісу працівниками департаменту патрульної поліції у Харківській області, таким чином останній спричинив, згідно такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу», збитки державі в особі філії «Жовтневе лісове господарство» ДП «Ліси України», на загальну суму 45 018 гривень 19 копійок, що є істотною шкодою, та підтверджується висновком судово-економічної експертизи.

На підставі викладеного, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, тобто незаконна порубка дерев у лісах, що заподіяло істотну шкоду.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні винним себе визнав в повному обсязі. У скоєному щиросердно розкаявся.Надав пояснення проте, що визнає всі обставини так, як вони встановлені в обвинувальному акті і доповнити йому нічого.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують його особистість, визнавши недоцільним дослідження інших доказів кримінального провадження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 246 КК України,як незаконна порубка дерев у лісах, що заподіяло істотну шкоду.

З вивчення особи обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, осіб перебуваючих на утриманні не має, офіційно не працює. Щиросердне каяття обвинуваченого, допомога слідству та суду у встановленні істини у справі - відповідно дост. 66 КК України, суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно дост. 67 КК України, не встановлено. При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься згідност.12 КК Українидо категорії нетяжкого злочину.

Відповідно до п.1Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «про практику призначення судами кримінального покарання»при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимогст. 65 КК Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд керується положенням п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає зі статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12» зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Так, в справі «Скополла проти Італії» від 17 вересня 2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При призначенні покарання суд враховує ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиросердно розкаявся, критично ставиться до скоєного та шкодує про вчинене, наявність обставин, які пом`якшують, та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, а також розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілому Бабаївському лісництву філії «Жовтневе лісове господарство» ДСП «Ліси України», у розмірі 45 018 гривень 19 копійок, яка в ході досудового розслідування не відшкодована, а також той факт, що цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, що свідчить про відсутність претензій зі сторони потерпілого до обвинуваченого ОСОБА_4 .

Суд вважає, що покарання, призначене за даним вироком, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та таким, що відповідає вимогам розумності, справедливості, особі винної і конкретним обставинам справи.

З урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченою злочинів, даних про її особу та обставин, що пом`якшують покарання, поведінки до та після вчиненого кримінального правопорушення, які свідчать про те, що обвинувачений став на шлях виправлення, суд прийшов до висновку про можливість досягти визначеної законом мети заходу примусу та призначає покарання не пов`язане з позбавленням волі, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання з покладенням обов`язків, передбаченихст. 76 КК України.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення судово-товарознавчих експертиз необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави, згідност. 124 КПК України.

Питання про речові докази суд вирішує згідност. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КПК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченогоОсобливою частиноюцього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Цивільний позов не заявлено, запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись ст.ст.349, 373,374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК Українита призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;

На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України встановити щодо ОСОБА_4 , обов`язки протягом випробувального терміну періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.05.25024 року, а саме на бензопилу марки «ДОКА ланцюгова бензопила БЛ-241», 7 дерев породи сосна звичайна (сиро ростуча), розмірами: 1. Довжина 350 см., діаметр 30 см., 2. Довжина 400 см., діаметр 23 см., 3. Довжина 410 см., діаметр 25 см., 4. Довжина 550 см., діаметр 34 см., 5. Довжина 470 см., діаметр 31 см., 6. Довжина 350 см., діаметр 26 см., 7. Довжина 390 см., діаметр 29 см., які перебували на території Бабаївського лісництва філії «Жовтневе лісове господарство» ДП «Ліси України».

На підставі ст. 96-1 КК України застосувати спеціальну конфіскацію майна, а саме: бензопилу марки «ДОКА ланцюгова бензопила БЛ-241», яка передана до кімнати зберігання речових доказів ВП № 1 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області.

Речові докази, а саме:

-7 дерев породи сосна звичайна (сиро ростуча), розмірами: 1. Довжина 350 см., діаметр 30 см., 2. Довжина 400 см., діаметр 23 см., 3. Довжина 410 см., діаметр 25 см., 4. Довжина 550 см., діаметр 34 см., 5. Довжина 470 см., діаметр 31 см., 6. Довжина 350 см., діаметр 26 см., 7. Довжина 390 см., діаметр 29 см., які належать Бабаївському лісництву філії «Жовтневе лісове господарство» ДП «Ліси України» - повернути власнику;

-DVD-R диск марки «Alerus»,120 min, 4.7 GB, білого кольору, на якому маються відеозаписи з бодікамери (відео-реєстратору), залишити в матеріалах кримінального провадження №12024221140000593 від 17.05.2024 року.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення:

- судової економічної експертизи № СЕ-19/121-24/14809-ЕК від 10.06.2024 року у розмірі 9087 (дев`ять тисяч вісімдесят сім) грн. 36 коп.

- судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-23/4530-ТВ від 20.03.2024 року у розмірі 755 (сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 12 коп.

- судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-23/3614-ТВ від 24.03.2024 року у розмірі 377 триста сімдесят сім) грн. 56 коп.

- судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-23/3623-ТВ від 15.03.2024 року у розмірі 566 (п`ятсот шістдесят шість) грн. 34 коп.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у даному кримінальному провадженні не обирався.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя - ОСОБА_1