Ухвала

від 13.11.2024 по справі 700/583/24

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 700/583/24

Провадження № 1-кп/700/111/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року селище Лисянка

Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, працюючого майстром виробничого навчання Лисянського професійного аграрного ліцею, не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022, який затверджений Законом України №2105-ІХ від 03.03.2022, на усій території України оголошено загальну мобілізацію на 90 діб, яка неодноразово продовжувалася та триває.

Так, ОСОБА_4 , являючись військовозобов`язаним, відповідно до довідки військово-лікарської комісії №27/44 від 30.05.2024 визнаний придатним до проходження військової служби та підлягав призову на військову службу під час загальної мобілізації. Перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 30.05.2024 о 15 год. 30 хв. було запропоновано отримати повістку на призов по мобілізації на 05 год. 00 хв. 06.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для призову на військову службу до лав Збройних Сил України під час загальної мобілізації для подальшої відправки на проходження служби у лавах Збройних Сил України, але останній від отримання та підпису повістки відмовився.

ОСОБА_4 , будучи у встановленому законом порядку належним чином повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу, достовірно знаючи, що відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ, Указу Президента України №64-2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану на території України» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні запроваджено введення воєнного стану, відповідно діє особливий період та Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 проводиться призов на військову службу за мобілізацією, після визнання його військово-лікарською комісією придатним до військової служби за станом здоров`я та не маючи права на відстрочку від призову, в порушення вимог ст.65 Конституції України, статей 1,39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69-2022, 06 червня 2024 року без поважних причин не прибув на визначений час та дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у такий спосіб ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.

Органом досудового розслідування такі дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ст. 336 КК України, а саме: ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого звернувся з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності його підзахисного на підставі ст. 48 КК України, в зв`язку зі зміною обстановки, оскільки обвинувачений на даний час має відстрочку від проходження військової служби у лавах ЗСУ під час мобілізації. Як доказ надав довідку №2/2075 від 18.10.2024 року, згідно якої обвинуваченому ОСОБА_4 , 1983 р.н. надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (педагогічний працівник). Крім цього, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, вчинене вперше, обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним на даний час, вину визнає та кається в скоєному.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав вказане клопотання, просив звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.

Прокурор заперечував щодо задоволення даного клопотання, оскільки вважає, що підстави для закриття кримінального провадження відсутні.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 48 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Санкція ст. 336 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, дане правопорушення законодавцем віднесене до нетяжких злочинів, що полягає у діянні (дії чи бездіяльності), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 є педагогічним працівником, отримав18.10.2024 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (педагогічний працівник), про що свідчить довідка №2/2075 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Беручи до уваги вище наведене, суд погоджується з доводом захисника, що є всі підстави для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку з тим, що на час кримінального провадження, останній перестав бути суспільно небезпечним.

На сьогодні сталою судовою практикою є те, що виправлення засуджених заст. 336 КК Україниможливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, оскільки дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, а тому застосування інституту звільнення від відбування покарання не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчинених нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Проте, покарання має індивідуальних характер і не може застосуватися як показовий захід кримінально-правового примусу для інших осіб.

Дотримання необхідного балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами є важливою вимогою демократичного суспільства та складовою принципу верховенства права, що підтверджується висновками ЄСПЛ.

Ступінь необхідної чіткості національного законодавства - яке, безумовно, не може передбачити всі можливі випадки - значною мірою залежить від змісту відповідного законодавства, сфери, яку воно регулює, а також від числа та статусу осіб, яких воно стосується (рішення ЄСПЛ у справі «Гасан та Чауш проти Болгарії» (Hasan and Chaush v. Bulgaria).

Пошук визначеності має залишатися на розумному рівні, щоб його наслідком не стала надмірна жорсткість (рішення ЄСПЛ від 7 січня 2010 року у справі «Онуфріу проти Кіпру» (Onoufriou v. Cyprus).

На думку суду, в цьому конкретному випадку, не застосування норм права, які надають можливість звільнити особу від кримінальної відповідальності, враховуючи наявність підстав для такого звільнення, призведе саме до надмірної жорстокості.

Згідно з приписами ч. 3ст. 288 КПК Українисуд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закриттю.

У зв`язку з відсутністю речових доказів, питання про долю речових доказів і документів судом не вирішується.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

З огляду на вище викладене та керуючись ч. 4 ст. 12, ст. 48, ст. 336 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288, ст.ст. 369-372 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника ОСОБА_5 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України на підставі ст.48 КК України у зв`язку зі зміною обстановки.

Кримінальне провадження № 12024250360000746 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України закрити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_6