Рішення

від 13.11.2024 по справі 705/4700/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/4700/24

2/705/2240/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

у складі:

головуючого судді Гудзенко В.Л.

при секретарі Музичук Л.В.

за участі позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ладижинської сільської територіальної громади, заінтересована особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Ладижинської сільської територіальної громади, заінтересована особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що вони являються спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 . Вони звернулися із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, однак постановою нотаріуса їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на спадкове майно. Просять визнати в рівних частинах по за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформляла своїх прав, в порядку спадкування за законом.

У судовому засіданні позивачі позов підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, попередньо надіслав заяву, в якій просить справу слухати у його відсутність та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення позивачів, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив таке.

Відповідно до постанови державного нотаріуса Другої уманської державної нотаріальної контори від 22 січня 2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, встановлено, що на підставі даних, які зберігаються в Другій уманській державній нотаріальній конторі, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведена за №427 за 2016 на підставі заяви дочки спадкодавця ОСОБА_2 про прийняття спадщини. Спадкоємцями за ст..1261 ЦК України, які прийняли спадщину після смерті матері, крім неї, є : діти спадкодавця ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Для оформлення спадкових прав на вказаний будинок було витребувано з архіву копію спадкової справи №1042 за 2000 після смерті ОСОБА_5 , згідно матеріалів якої єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після його смерті, була його дружина ОСОБА_4 . Згідно довідки Уманського відділку КП « ЧООБТІ » №1106о від 17.10.2022 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано. У зв`язку з цим було відмовлено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 .

З матеріалів справи вбачається, що батьками позивачів є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Свідоцтва про смерть ОСОБА_5 та ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

У цій справі предметом позову є визнання в рівних частинах по за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформляла своїх прав, в порядку спадкування за законом.

Як вбачається з постанови державного нотаріуса Другої уманської державної нотаріальної контори від 22 січня 2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії спадкоємцями ОСОБА_4 на підставі заяви про прийняття спадщини є ОСОБА_2 та на підставі ст..1261 ЦК України є діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Згідно із статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача суд замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначити відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У даній справі позивачі пред`явили позовні вимоги про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом до Ладижинської сільської територіальної громади.

Однак згідно постанови державного нотаріуса Другої уманської державної нотаріальної контори від 22 січня 2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 є її син ОСОБА_3 , який і має бути належним відповідачем у справі.

Клопотання про залучення належного відповідача позивачі не заявляли.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За таких обставин, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 199/1492/20 (провадження № 61-18880св20), Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

При цьому позивачі не позбавлені права на судовий захист шляхом подання позову до належного відповідача за своїми позовними вимогами.

Оскільки Ладижинська сільська територіальна громада є неналежним відповідачем у даній справі про визнання права власності на будинок в порядку спадкування у задоволенні позову слід відмовити з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені ОСОБА_1 по сплаті судового збору слід залишити за нею.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ладижинської сільської територіальної громади, заінтересована особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок в порядку спадкування - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий В.Л. Гудзенко