Ухвала

від 08.11.2024 по справі 757/49811/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49811/24-к

пр. 1-кс-42585/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участю:

представника власника майна - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/39074/24-к від 04.09.2024 у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019,-

ВСТАНОВИВ:

28.10.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/39074/24-к від 04.09.2024 у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/39074/24-к від 04.09.2024 було накладено арешт на майно, яке належить ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини», який сторона звернення вважає необґрунтованим, накладеним без дослідження належниї доказів та аналізу того, що такий захід не є співмірним та порушує прав власника.

Так, адвокат стверджує, що слідчий суддя при арешті свердловини, яка експлуатується заявником, помилково не звернув увагу на те, що вагомі об`єктивні дані, які б підтверджували набуття прав на відповідну свердловину кримінально протиправним шляхом, стороною обвинувачення не надано, у матеріалах кримінального провадження такі дані відсутні.

Також, адвокат звертає увагу, що сама свердловина не є окремим об`єктом нерухомого майна і не може бути відчужена. Водночас, експлуатація свердловини в жодному разі до якогось знищення речових доказів призвести не може. Крім того, необхідно враховувати, що зупинити експлуатацію свердловини повністю не можна, оскільки це може призвести до її пошкодження.

Відтак, накладення арешту на свердловину, яка підприємством використовується у власній господарській діяльності, із забороною видобування мінеральних вод матиме непоправимі негативні наслідки для підприємства у вигляді позбавлення реальної можливості здійснювати подальшу господарську діяльність та може призвести до банкрутства.

При цьому, посилання в клопотанні прокурора на дослідження в межах кримінального провадження обставин незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а також перевищення встановлених лімітів видобування, в жодному разі не може виправдати повну заборону на використання свердловини та здійснення видобування корисних копалин, оскільки у такому випадку очевидно не буде дотримано принципу розумності і співрозмірності.

Адвокат вказує, що на даний час жодного факту здійснення ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» незаконного видобування корисних копалин чи перевищення лімітів не встановлено. Відповідно, лише факт «дослідження» таких обставин не може слугувати підставою для встановлення такого виду заборони, як арешт свердловини із повною забороною відчуження, розпорядження та користування, а також із повною забороною видобування мінеральних вод із свердловини.

Окрім цього, у додаткових поясненнях позивача зазначено, що всупереч припущень прокуратури та слідчих Державного бюро розслідувань, ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» має законне право на видобування мінеральних вод із свердловини №4-Е у відповідності до спеціального дозволу на користування надрами № 1970 від 19.08.1999 року, а обсяг видобутої мінеральної води фіксується із допомогою лічильника та щоденно вписується у журнал.

Крім того, ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» щоквартально подає до податкової розрахунки рентної плати за користування надрами та спеціальне водокористування і регулярно оплачує відповідні податкові зобов`язання з рентної плати за користування надрами та спеціальне водокористування. Заборгованості зі сплати податків, в тому числі і рентної плати, ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» не має.

Відповідно ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини», всупереч тверджень прокуратури, не має і заборгованості по рентній платі.

Що стосується свердловини №4-р, яка була виявлена під час огляду свердловини №4-Е працівниками Державної служби геології та надр України, то вказана свердловина уже давно не експлуатується і є спостережною, що зафіксовано у баготочисельній документації по свердловині №4-Е, зокрема, і у звіті з геолого-економічної оцінки ділянки «Квітка Полонини» Голубинського родовища Закарпатської області з переоцінкою експлуатаційних запасів мінеральних вуглекислих вод станом на 01.01.2010 р. Як випливає із вказаного звіту, свердловина №4-р була пробурена ще у 1961 році. В подальшому (у 1988 р.) була пробурена свердловина №4-Е, яка стала основною (експлуатаційною), а свердловина №4-р є спостережною.

З врахуванням зазначених обставин, представник власника майна просить слідчого суддю:

- скасувати арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2024 року у справі № 757/39074/24-к, в рамках кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019, на свердловину АДРЕСА_1 , власником якої згідно спеціального дозволу на користування надрами № 1970 від 19.08.1999 року є ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» код ЄДРПОУ 02649791;

- скасувати, накладену ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2024 року у справі № 757/39074/24-к заборону службовим особам ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» код ЄДРПОУ 02649791, а також будь-яким іншим особам здійснювати видобування мінеральних вод із вказаної свердловини;

- скасувати, накладену ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2024 року у справі № 757/39074/24-к заборону державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаної свердловини.

Адвокат в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явились, про місце і час розгляду клопотання повідомлені належним чином.

Разом з цим, від прокурора надійшла заява про відкладення судового засідання, однак слідчий суддя визнав можливим розгляд даного клопотанняя у відсутність сторони обвинувачення, оскільки клопотання було призначено у розумні строки, з метою належного повідомлення сторін, а тому прокурор в разі не можливості явки в судове засідання не був позбавлений права направити письмові заперечення на електронну адресу суду або через канцелярію суду.

Також, в рамках даного кримінального провадження призначено групу слідчих та прокурорів, які могли прийти в судове засідання, з метою доведення своєї позиції щодо даного клопотання.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність прокурора та слідчого, на підставі наданих доказів.

Слідчий суддя, заслухавши позицію представника власника майна, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 240, ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2024 у справі №757/39074/24-к було накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на свердловину АДРЕСА_1 , власником якої згідно спеціального дозволу на користування надрами № 1970 від 19.08.1999 року є ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» код ЄДРПОУ 02649791. Заборонено службовим особам ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» код ЄДРПОУ 02649791, а також будь-яким іншим особам здійснювати видобування мінеральних вод із вказаної свердловини. Заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаної свердловини.

Так, з даної ухвали слідчого судді вбачається, що під час досудового розслідування досліджуються обставини щодо неналежного виконання Головою Фонду державного майна України своїх службових обов`язків та системне ігнорування вимог ст. ст. 2, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» в частині відсутності належного контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна, передачі державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства, призвело до відчуження об`єктів нерухомості, які перебували в управлінні Федерації професійних спілок України (ЄДРПОУ: 00014479), ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (ЄДРПОУ: 02583780), ПрАТ «Укрпрофтур» (ЄДРПОУ 02605473) та є державною власністю.

Окрім цього, досліджуються обставини про те, що заступник Голови Федерації професійних спілок України ОСОБА_4 , за попередньою змовою групою осіб з числа посадових осіб Федерації професійних спілок України, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», ПрАТ «Укрпрофтур», інших заснованих ними суб`єктів господарювання, а саме ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття», ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини», ТОВ «Санаторій «Поляна» та іншими юридичними та фізичними особами зловживаючи владою, використовуючи посадові повноваження, завдаючи істотної шкоди державним інтересам, здійснюють незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а також перевищення встановлених лімітів видобування.

Зокрема, в ухвалі зазначено, що під час досудового розслідування проведено аналітичне дослідження та надано відповідний висновок, згідно якого вбачається ймовірне заниження податкових зобов`язань з рентної плати за спеціальне водокористування води (за період з 01.01.2021 по 31.12.2023) підприємствами: ДП «Санаторій «Сонячне Закарпаття» - на загальну суму 4.8 млн. грн.; ТОВ «Санаторій «Поляна» - на загальну суму 2.2 млн. грн. та ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» - на загальну суму 0.5 млн. грн. Постановою слідчого від 30.08.2024 майно визнано речовими доказами.

Відтак, слідчий суддя прийшов до висновку про накладення арешту, з метою збереження речових доказів.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною ч. 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно.

Також, правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відтак, з врахуванням зазначеного, слідчий суддя при накладенні арешту має переконатися, а сторона обвинувачення має довести, що майно, арешт на яке накладається, є предметом вчинення кримінального правопорушення, набуте під час його вчинення має відношення до нього.

Разом з цим, до суду звернувся представник власника майна, який вказує, що даний арешт порушує права заявника.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, право власності є абсолютним. За своєю правовою природою воно потребує регулювання з боку держави, може бути обмежено, а держава вправі вживати певних заходів втручання в право власності з дотриманням вимог, встановлених ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном, принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд констатує порушення державою cm. 1, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Отже, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обгрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяжень, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального провадження.

Відповідно до положень ст. 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, недоторканість права власності.

Окрім того, Європейський суд прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Патрідіс проти Греції" (ВП), заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції" від 22 вересня1994 року, Series A N 296- А, П. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п. п. 4962, від 10 травня2007 року). Будь-яке втручання державного органу управо на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Таким чином, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого1986 року у справі "ОСОБА_1 та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series A N 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі "Смирнов проти України" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

У рішеннях по справах "Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства", "Нечипорук і Йонкало проти України" судом вказано на те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра,

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних сводоб гарантує кожній фізичній або юридичній особі право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таким чином, заслухавши представника власника майна, дослідивши матеріали клопотання та ухвалу суду якою було накладено арешт, слідчий суддя прийшов до висновку, що станом на день розгляду клопотання наявні підстави для скасування арешту.

Загалом, з урахуванням обставин розгляду питання щодо доцільності накладення арешту на майно, вбачається, що позиція сторони обвинувачення є необґрунтованою, оскільки саме посилання на ймовірне заниження податкових зобов`язань з рентної плати за спеціальне водокористування води, не свідчить про необхібдінссть у накладенні арешту. Також, слідчий суддя вважає, що така мета себе не виправдовує, оскільки твердження адвоката, що таке майно не може бути відчужене, є обгрунтованим, а тому ризики його відчуження є мінімальними.

Окрім цього, власника майна не було викликано в судове засідання, з метою спросування доводів сторони обвинувачення, або ж в ході розгляду клопотання про арешт майна підтвердження позиції сторони обвинувачення.

Так, з доводів адвоката та долучених документів вбачається, що ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» щоквартально подає до податкової розрахунки рентної плати за користування надрами та спеціальне водокористування і оплачує відповідні податкові зобов`язання з рентної плати за користування надрами та спеціальне водокористування.

Окрім цього, ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» має законне право на видобування мінеральних вод із свердловини №4-Е у відповідності до спеціального дозволу на користування надрами № 1970 від 19.08.1999 року, а обсяг видобутої мінеральної води фіксується із допомогою лічильника та щоденно вписується у журнал, а тому загальні посилання та припущення сторони обвинувачення у клопотання є в певній мірі необігрунтованими.

Так, слідчий суддя вбачає, що органом досудового розслідуються досліджується обставини провадження, однак зазначене не свідчить, що на певній стадії досудового розслідування є необхідність у накладенні арешту на майно товариства, яке не лише є самостійним у своїй діяльності та має право на дохід, а й сплачує значні податки, які в умовах воєнного стану є необхідними для країни.

Окрім цього, досудове розслідування здійснюється з 2021 року, що свідчить про те, що в разі реальних ризиків товариство мало змогу давно відчужити майно, а тому дана ситуація теж в певній мірі свідчить про те, що ризики, які були б необхідні для накладення арешту, не існували.

Відтак, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування недоведено, що мета арешту є пропорційною застосованому заходу, як арешт майна товариства.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі "Узан та інші проти Туреччини"/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

З врахуванням зазначеного, слідчий суддя прийшов до висновку щодо задоволення клопотання про скасування арешту, оскільки доводи сторони звернення є обґрунтованими, а іншого слідчому судді не було надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2024 року у справі № 757/39074/24-к, в рамках кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019, на свердловину АДРЕСА_1 , власником якої згідно спеціального дозволу на користування надрами № 1970 від 19.08.1999 року є ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» код ЄДРПОУ 02649791.

Скасувати, накладену ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2024 року у справі № 757/39074/24-к заборону службовим особам ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» код ЄДРПОУ 02649791, а також будь-яким іншим особам здійснювати видобування мінеральних вод із вказаної свердловини.

Скасувати, накладену ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2024 року у справі № 757/39074/24-к заборону державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаної свердловини.

Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя ОСОБА_5